Джерела формування оборотних засобів

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….……4

Розділ 1 Структура, склад і джерела формування оборотних засобів…………...5

Розділ 2 Розробка комерційної ідеї………………………………………………..12

Розділ 3 Розробка установчих документів для створення субє’кта підприємницької  діяльності – юридичної особи…………………………………17

Розділ 4 Розрахунок вартості інтелектуальної  власності, що виступає внеском до статутного фонду господарського товариства………………………………...25

Розділ 6 Визначення потреби в капіталі, необхідному для початку підприємницької діяльності……………………………………...………….…….30

Розділ 7,9 Розрахунок показників фінансового стану підприємництва та економічних показників на підставі його балансу і звіту про фінансовий результат діяльності…………………………………………………………….….37

Розділ 8 Розрахунок основних видів податків, які повинен сплачувати суб’єкт бізнесу – юридична особа………………………………………………………….43

Висновок…………………………………………………………………………….50

Перелік посилань…………………………………………………………………...53

Додатки……………………………………………………………………………...54

Додаток А……………………………………………………………………..…….55

Додаток Б………………………………………………………………………..….56

Додаток В……………………………………………………………………..…….57

Додаток Г……………………………………………………………………..…….58

Додаток Д……………………………………………………………………..…….61

 

 

 

ВСТУП

Будь-яка нація пишається плодами  діяльності  своїх  підприємців.  Але будь-яка нація і кожен її окремий представник пишаються і своєю  причетністю до втілення якої-небудь конкретної підприємницької ідеї.  Підприємництво як одна  з  конкретних  форм  прояву  суспільних  відносин  сприяє  не   тільки підвищенню матеріального  і  духовного  потенціалу  суспільства,  не  тільки створює сприятливий ґрунт для практичної реалізації  здібностей  і  талантів кожного індивіда, але і веде до єднання нації, збереженню  її  національного духу і національної гордості.[1]

На всіх етапах розвитку  економіки  основною  ланкою  є  підприємство. Саме  на  підприємстві  здійснюється  виробництво  продукції,   відбувається безпосередній  зв'язок  працівника  з  засобами  виробництва.   Підприємство самостійне  здійснює  свою  діяльність,   розпоряджається   продукцією,   що випускається, отриманим прибутком, що залишився в його  розпорядженні після сплати податків і інших обов'язкових платежів. [1]

Тому метою  даної курсової роботи є економічне обґрунтування створення підприємства. Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення і функціонування підприємства, ось чому для створення дієвого підприємства потрібно вирішити такі задачі:

• створити комерційну ідею, яка б максимально можливо задовольняла потреби споживачів та давала б максимально можливий прибуток підприємцю;
• розробити установчі документи для створення суб’єкта підприємницької діяльності, а саме – статуту, в якому обумовлено всі етапи створення, діяльності та ліквідації даного підприємства;
• визначити потреби у стартовому капіталі, а головне – терміни повернення позики, що дають висновки про доцільність створення підприємства;
• розрахувати основні види податків;

РОЗДІЛ 1

СТРУКТУРА, СКЛАД І ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ

Структура оборотних засобів. Для здійснення процесу виробництва підприємству необхідні не тільки основні фонди, але й оборотні кошти.

Оборотні  засоби – це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу. Оборотні кошти складаються з оборотних фондів і фондів звертання. Оборотні фонди - це частина засобів виробництва які одноразово беруть участь у виробничому процесі. Цілком і відразу переносять свою вартість на готову продукцію і постійно змінюють свою натуральну зовнішню форму. Фонди звертання – це засобу обслуговуючі процес реалізації продукції (у процесі виробництва вони не беруть участь).

Незавершене виробництво - це предмети праці, що знаходяться  безпосередньо в процесі виробництва  і піддаються обробці. Власне кажучи це незакінчені виробництвом виробу різного ступеня готовності.

Витрати майбутніх періодів – це витрати на освоєння нових  видів продукції технологічних  процесів. Фактично це витрати які  роблять зараз а окупатися  будуть у майбутньому. Оборотні кошти (синоніми: оборотний капітал, мобільні активи, що течуть активи) - це засобу, що роблять оборот (гроші, засобу, гроші...) протягом чи року одного виробничого  циклу; складаються з двох частин: постійного і перемінного оборотного капіталу.[6]

Постійний оборотний капітал (синонім: системна частина поточних активів) - та частина поточних активів, потреба в який відносно постійна протягом всього операційного циклу. Перемінний оборотний капітал (синонім: частина  поточних активів, що варіює,) - та частина, що течуть активів, потреба в який виникає лише в пікові моменти  операційного циклу.

Поточні зобов'язання (синонім: короткострокова кредиторська заборгованість, короткострокові пасиви) - заборгованість, період погашення якої не перевищує  одного року.

Чистий оборотний капітал (синонім: власні оборотні кошти, що функціонує капітал) - показник, що характеризує співвідношення між поточними активами і зобов'язаннями і чисельно дорівнює різниці між  ними. Величина чистого оборотного капіталу в значній мірі визначається складом і величиною оборотних  коштів. Багато компаній випробують проблеми з чистим оборотним капіталом, тому що його недолік може привести до ліквідації компанії. Рівень чистого оборотного капіталу тісно зв'язаний як з ризиком, так і з рентабельністю діяльності компанії. [6]

У залежності від співвідношення активів і пасивів виділяють  чотири види стратегії фінансування поточних активів: ідеальну, консервативну, агресивну і компромісну. У реальному  житті випливати який-небудь зі стратегії  в чистому виді практично неможливо. При виробленні оптимальної політики керування запасами приймається  в увагу наступні:

• рівень запасів, при якому робиться замовлення;
• мінімально припустимий рівень запасів (страховий запас);
• оптимальна партія замовлення.

Джерела утворення оборотних  засобів - це фінансові ресурси ,за рахунок  яких вони формуються.

Власні:

• оборотний капітал (засобу власників підприємства);
• прибуток - основне джерело;
• стійкі пасиви (засобу, прирівняні до власного):
• заборгованість по з/пл;
• заборгованість бюджету;
• заборгованість за тару;
• передоплата.

Притягнуті засоби:

• позикові (короткострокові кредити банку);
• державний кредит;
• інші (залишки фондів, резервів, невикористовуваних по прямомупризначенню)

Кожне підприємство, яке створює, формує свої оборотні засоби за рахунок коштів засновників. У  процесі виробничої діяльності додаткова  потреба в оборотних засобах  покривається як правило, за рахунок  власних фінансових ресурсів підприємства , основним з яких є прибуток.[7]

Велику роль у джерелах, формуючих оборотні засоби підприємства, відіграють порівняні  до власних фінансові кошти, до яких належать стійкі пасиви.

Стійки  пасиви - це оборотні засоби, які юридично не належать підприємству, але постійно використовуються ним у господарському обігу.

До них  входять:

1. Мінімальна  заборгованість підприємства з  резерву майбутніх платежів, що  являє собою витрати які належать  до витрат виробництва, але  як не застосовуються для безпосереднього  виготовлення продукції.

2. Стійка  перехідна заборгованість постачальникам  за акцентованими розрахунковими  документами.

3. Мінімальна  заборгованість із зарплати та  відрахування на соціальне страхування.

4. Залишки  амортизаційних відрахувань та  запаси матеріалів для капітального  ремонту, виконаного господарським  способом.

5. Кошти  підприємства, що формуються з  кредитів банку та авансів  замовників.

6. Тимчасово  вільні кошти спеціальних фондів  та інші.

Раціональне використання власних  та позичених коштів дає змогу  підприємствам успішно долати тимчасові  труднощі й ефективніше використовувати оборотні засоби підприємства.

Кругообіг оборотних засобів – це безперервний процес обігу коштів у процесі  виробництва. Він виникає з єдності  та різноплановості оборотних фондів обігу, коли перші(фонди обігу) стають джерелом формування других (оборотних фондів), а ті, в свою чергу стають обов язковою умовою існування перших.

Класична  формула кругообігу оборотних засобів визначена в "Капіталі" К. Маркса:

Гроші –  Товар – Виробництво - Новий товар - Нові гроші

К. Маркс  зазначав, що для існування підприємства насамперед необхідно мати певний капітал, тобто гроші. Вони будуть використані  на закупівлю матеріалів, сировини, конструкцій деталей: на формування трудових ресурсів та придбання основних виробничих фондів підприємства, тобто  на створення (купівлю) товару. Придбані за гроші товари братимуть участь у виробничому процесі. Результатом  виробничої діяльності буде виготовлення якої-небудь продукції, тобто нового товару. Потім продукція має бути реалізована, у результаті підприємство отримає нові гроші. Ці нові гроші  частково будуть витрачені на відшкодування  виробничих витрат, тобто знову на закупівлю сировини та матеріалів, оплату праці робітникам та на оновлення  основних виробничих фондів, частково на накопичення і розширення виробництва. І все починається з початку.

Період, який починається з авансування  капіталу на придбання виробничих запасів  і завершується поверненням цього  капіталу, називається виробничим циклом.

У сфері  інфраструктури кругообіг оборотних  засобів відбувається у дещо інший спосіб. Це пов’язано зі специфікою умов виробництва у сфері послуг, а саме:

1. Процес  виробництва послуг і процес  їх споживання не відокремлені  у просторі та часі.

2. Продукт  сфери послуг не матеріальний, тому його не можна накопичувати  та зберігати.

З огляду на це формула кругообігу матиме такий  вигляд:

Гроші –  Товар – Виробництво - Нові гроші

Оборотні  кошти на підприємстві знаходяться в постійному.

Значення  та шляхи прискорення оборотності  оборотних засобів. Чим менше  тривалість обороту оборотних чи засобів більше число чинених  ними кругообігів при тім же обсязі реалізованої продукції, тим менше  потрібно оборотних коштів і чим  швидше оборотні кошти роблять кругообіг, тим ефективніше вони використовуються.[7]

Ефект прискорення  оборотності оборотних коштів виражається  у вивільненні, зменшенні потреби  в них у зв'язку з поліпшенням  їхнього використання. Розрізняють  абсолютне і відносне вивільнення  оборотних коштів.

Абсолютне - відбиває пряме застосування потреби  в оборотних коштах.

Відносне  вивільнення відбиває як зміна величини оборотних коштів, так і зміна  обсягу реалізованої продукції, щоб  його визначити, потрібно обчислити  потреба в оборотних коштах за звітний рік, виходячи з фактичного обороту по реалізації продукції  за цей період і оборотності в  днях за попередній рік. Різниця дає  торбу вивільнення засобів. Ефективне  використання оборотних коштів грає велику роль у забезпеченні нормальної роботи підприємства, у підвищенні рівня рентабельності виробництва. Відсутність на підприємстві необхідних фінансових ресурсів, низький рівень платіжної дисципліни приводить  до виникнення взаємних неплатежів. Взаємна  заборгованість підприємств - характерна риса економіки перехідного періоду. Значна частина підприємств не зуміли швидко адаптуватися до ринкових відносин, що формуються, нераціонально використовує наявні оборотні кошти, не створює фінансові  резерви. Прискорення оборотності  оборотних коштів є першочерговою  задачею підприємств у сучасних умовах і досягається наступними шляхами:

На стадії створення виробничих запасів - впровадження економічно обґрунтованих норм запасу, наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів  і інших до споживачів; широке використання прямих тривалих зв'язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової  торгівлі матеріалами й устаткуванням; комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах. На стадії незавершеного виробництва прискорення НТП (упровадження прогресивної технології і техніки, особливо безвідхідної і маловідходної, роботизованих комплексів, роторних ліній, хімізація виробництва), розвиток стандартизації, уніфікації, типізації, удосконалювання форм організації промислового виробництва, більш дешевих конструкційних матеріалів, удосконалювання системи економічного стимулювання, економічного використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, збільшення питомої ваги продукції, що користається підвищеним попитом. На стадії звертання наближення споживачів продукції до її виготовлювачів; удосконалювання системи розрахунків, збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів, ретельна і своєчасна перевірка продукції, що відвантажується, по партіях , асортименту, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.[6]