Бизнес-план по виробництву копченої риби

Особливу увагу при вивченні комерційної діяльності фірми привернули дані за закупівельною вартістю продукції, її динаміка, організація складського  господарства і методи формування оптимального запасу на складах фірми.

Так введення контролю витрат значно скоротило вартість накладних витрат, що сприятливо відобразилося на собівартості продукції, а введення два роки тому принципу «торгівля з коліс» дозволило, одночасно із збільшенням об'єму оборотних коштів, скоротити об'єми товарних запасів на складах. Проте наявні виробничі потужності використовуються не повністю, що вабить перевитрату коштів на їх утримання, але створює сприятливу ситуацію для зростання компанії.

2.5. Організаційний зріз

 

Організаційна структура управління нашого підприємства має типову для більшості промислових підприємств України лінійно-штабну структуру. організаційна структура підприємства представлена на рисунку 2.4.

Структура управління даного підприємства має відбиток минулого. На ОСУ видно  структурні підрозділи характерні як для підприємства, так і для цеху. З одного боку є договірною відділ, відділ постачання, відділ збуту, фінансова група і ін., а з другого боку – механік цеху, енергетик цеху, виробничі ділянки.[1 c.156-160]

Оскільки підприємство повністю на комерційній основі апарат управління ширше, ніж на державних підприємствах. Так, наприклад, фінансова функція, договірне бюро, функція збуту і т.д.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 4. Організаційна структура управління на ВАТ «Фортуна» по виробництву корпусних меблів.

 

У зв'язку з малими розмірами підприємства і відносно невеликим апаратом управління багато функцій, виконуваних на великих  підприємствах окремими підрозділами, об'єднані в один підрозділ. Наприклад, функції, виконувані на великих підприємствах  заступником директора з економічних питань, на нашому підприємстві виконує головний бухгалтер, йому, крім бухгалтерії, підкоряється і планово-економічне бюро, бюро праці і заробітної платні, фінансова група.

2.6. Визначення сильних та слабких боків фірми

 

Таким чином, аналіз внутрішнього середовища є управлінським обстеженням  функціональних зон організації  з метою визначення сильних і  слабких сторін організації, представлених  в таблиці  3.

Таблиця 3 - Сильні і слабкі сторони організації.

Сильні сторони	Слабкі сторони
Достовірний моніторинг ринку	Збої в постачанні
Хороша мотивація  персоналу	Недоліки в  рекламній політиці
Широкий асортимент продукції	Середній рівень цін
Високий контроль якості	Низький рівень сервісу (додаткові послуги)
Висока рентабельність	Не повна  завантаженість виробничих потужностей
Зростання оборотних  коштів	Неучасть персоналу  в ухваленні управлінських рішень
Висока кваліфікація персоналу	Недостатній контроль виконання наказів і розпоряджень

 

3. Стратегічний  план розвитку підприємства

3.1. Вибір місії і стратегічних цілей

Для розробки успішної маркетингової  стратегії необхідно визначити  насамперед місію підприємства і  основні цілі його подальшої роботи, тобто стратегію подальшого розвитку підприємства.

Місія – генеральна мета, ради чого підприємець збирається відкрити фірму. У країнах з ринковою економікою, що склалася, досвід показує, що максимальна тривалість періоду «безкорисливого» стану фірми забезпечується  вибором такої місії, яка в першу чергу відповідала б соціальним інтересам споживачів, а прибуткова орієнтація фірми була б вторинною.

Отже, фірма, орієнтована на споживача, усвідомлює, що задоволені покупці  – її найцінніший актив. Відношення до споживачів як до активів не несе ніякого філософського значення, а має лише суто економічний характер.

Отже, питання про ступінь задоволення  споживачів продукцією компанії має  величезне значення. Прибуток –  показник ефективності діяльності фірми  за минулий період часу, ступінь  задоволення споживачів – показник майбутнього прибутку.[3 c.211-216]

Тому місія не повинна залежить від поточного стану організації, форм і методів її роботи, оскільки в цілому вона виражає спрямованість  в майбутнє, показуючи, на що прямуватимуть  зусилля і які цінності будуть при цьому пріоритетними.

Б. Карлоф відзначає, що зміст місії організації визначається з трьох ключових чинників:

- вона повинна бути виражена  в порівняно простих визначеннях  і в зручній для сприйняття  формі;

- у основі місії повинні лежати  задачі задоволення інтересів  і запитів споживачів;

- питання про те, чому споживачі купуватимуть товари і послуги в даній, а по іншій організації повинні мати чітку відповідь.

Місія формується вищим керівництвом, яке несе повну відповідальність за її втілення в життя, шляхом постановки і реалізації цілей організації.

Місія ВАТ «Фортуна» полягає  в задоволенні всіх вимог і  побажань споживачів при розробці і  виробництві меблів, надання своїм  споживачам якісної і стильної продукції, відповідних світовим стандартам якості, забезпечення справедливого і відповідного прибутку акціонерам компанії і справедливого відношення до співробітників компанії.

Якщо місія задає загальні орієнтири, напрями функціонування організації, виражаючи значення її існування, то конкретні кінцеві стани, до яких прагнути підприємство, фіксується у вигляді його цілей, тобто, кажучи інакше, цілі – це конкретний стан окремих характеристик підприємства, досягнення яких є для нього бажаним і на досягнення яких направлена його діяльність.

Неможливо переоцінити значущість цілей для підприємства. Вони є початковою точкою планування; цілі лежать в основі побудови організаційних  відносин; на цілях базується система мотивування, використовувана в організації; нарешті цілі є точкою відліку в процесі контролю і оцінки результатів праці окремих працівників, підрозділів і організації в цілому.

В рамках даної місії можна сформулювати цілі, що стоять перед організацією.

Фірми, діючі на ринку, усвідомлюють, що їх товари або послуги не можуть повністю задовольнити запити і бажання  всіх споживачів. У ідеалі, фірма прагнутиме зайняти всі ринкові ніші (сегменти), для максимізації прибутка. На ділі вона проводить маркетингові дослідження і в результаті акцентує свою "увагу" на окремих сегментах ринку, де її продукт принесе максимальний дохід - адже достатньо очевидно, що різні споживачі бажають придбати різні товари.

Отже, сегментація ринку – це розбиття ринку на чіткі групи  покупців, для кожної з яких можуть потрібно окремі товари та/або комплекси маркетингу. Фірма визначає різні способи сегментації ринку, складає профілі одержаних сегментів і оцінює ступінь привабливості кожного з них.

Сегментація ринку починається  з вибору цільового ринку для  конкретного підприємства і визначення його основних характеристик.

Вибір цільового ринку для підприємства залежить не тільки від виду продукції, яка випускається, але і від можливості їх реалізації, тобто стани маркетингового середовища. Крім того, підприємство повинне бути упевнене у тому, що успішно задовольнить всі потреби всіх представників вибраного цільового ринку, включаючи конкурентів.

Обов'язковою характеристикою цільового  ринку є його розмір, тому підприємство повинне мати точну оцінку його справжнього  майбутнього розміру. Отже, необхідно  визначити розмір поточного попиту, спрогнозувати майбутній попит.[3 c.21-25]

Цільовим ринком даного підприємства є міста Дніпропетровськ, Запоріжжя, а також Дніпропетровська і Запорізька області, як бачимо, він достатньо великий.

Оскільки, фірма вибрала вельми великий за розмірами цільовий ринок, то вона вимушена виконати сегментацію  цього ринку, оскільки задовольнити весь комплекс потреб вельми складно і практично неможливо для однієї фірми.

Необхідно поділити споживачів на однорідні  за потребами групи (сегменти). Сегмент  ринку складається із споживачів, які однаково реагують на один і той же набір спонукальних стимулів маркетингу.

Існує декілька загальновідомих і  поширених принципів сегментації  ринку. Виберемо для нашої фірми  наступні:

1) демографічний (підлога, вік  );

2) соціально-економічний (рівень  доходу );

3) психографічний (вимоги до меблів).

Дослідження і аналіз вирішуваної  задачі дозволило зупинитися на трьох  змінних: вимоги до меблів (відносини  до моди), рівень прибули, і вік (рис.5.).

Наступним етапом процесу  сегментації є визначення шкали  вимірювання кожної приведеної вище змінної. В процесі масштабування кожен змінною були привласнені такі чисельні значення:

1. Рівень доходу на людину:
• низький - до 80 дол..,
• нижче середнього - 80-150долл..,
• середній - 150-300 долл.;
• вище середнього - 300-550 дол.,
• високий - 550-1100 дол..,
• дуже високий - більше 1100 дол.
2. Вимоги до меблів, відношення до моди:
• слідкують за модою - купують тільки товари, які відповідають останнім віянням моди,
• незалежні - купують товари відповідно своєму стилю незалежно від віянь моди,
• байдужі - при купівлі товарів керуються тільки ціною.

3. Вік : підлітки до 18 років, 18-30 років, 30-45, 50 і більше.

В результаті сегментації  цільового ринку по вказаних змінних  його можна розбити на 72 сегменти. Графічна інтерпретація процесу  сегментації ринку, виконаного згідно описаної вище методики, представлена на рис. 5.

А – стежать за модою, В –  незалежні, З – байдужі

 

Рис. 5 Геометрична інтерпретація процесу сегментації ринку меблів.

 

 На ньому великий  куб символізує цільовий ринок,  а окремі маленькі - цільові сегменти. Стан кожний з них визначається конкретними кількісними значеннями трьох змінних, які називаються параметрами сегменту. Виникає необхідність рішення таких питань:

1. Скільки сегментів  слідує охопити організації для  забезпечення нормального існування на цільовому ринку?

2. Як визначити сегменти, найвигідніші  для організації?

Для здійснення вибору цільових сегментів ринку (сегментів, на які  організація має намір направити  свої маркетингові зусилля) була зібрана  інформація, аналіз якої дозволив виділити наступні сегменти, прийнятні для організації:

1) рівень доходу - середній, вище середнього, високий;

2) вимоги до меблів, відносини до моди - стежать за  модою;

3) вік – 18 - 50 років.

Загальне число вибраних організацією сегментів дорівнює шести.

Ці сегменти було вибрано з таких міркувань:

1) фірма розробляє  і виготовляє модельні, якісні  меблі і хоче, щоб її товари  сприймалися як стильні і сучасні,  такі, що відповідають віянням  моди, тому вибраний сегмент споживачів, які стежать за модою. Крім  того, догодити вимогам незалежних покупців досить складно .

2) фірма має намір  розробляти кожен сезон нову  лінію меблів. Оскільки продукція  даної фірми достатньо модна,  оригінальна і високої якості, то і ціни на неї будуть  достатньо високими, тобто орієнтування  відбувається на досить заможних покупців - люди з високими і середніми доходами;

3) по віковій ознаці  були вибрані молоді люди і  сім'ї від 18 до 50 років, як найактивнішу  частину населення. Раніше у  молодих людей не виникає потреба  в таких покупках оскільки  приблизно до 18 років вони найчастіше ще живуть з своїми батьками, а вже після 18 років починають заводити сім'ї і жити в своїх квартирах, ось тоді і виникає потреба в нашій продукції. Вікова категорія людей, яким більше 50 років, як правило не активна і характеризується найнижчим доходом.

Після того, як фірма визначилася  з цільовими сегментами, вона повинна  знайти шляхи проникнення в ці сегменти, оскільки порожніх сегментів  практично не існує, вони зайняті  конкурентами. Успішний пошук таких  шляхів неможливий без позиціонування товару на цільовому ринку.

Позиціонування - це забезпечення для товару безперечного, чітко відмінного від інших, бажаного місця на ринку  і в свідомості цільових споживачів.

Для досягнення сформульованої мети фірмі необхідно виконати приведений нижче комплекс робіт.

1. Визначаються основні  властивості продукції, на підставі  яких споживачі здійснюють його  оцінку при ухваленні рішення  про купівлю. У разі, коли продукцією  виступають меблі, пропонуємо  використовувати дві властивості:  відповідність моді і ціна.

Відповідність моді визначатиметься  деколи існування даних меблів на ринку: нове - на ринку перший сезон, випробуване - другий сезон на ринку, старе - більше 2-х сезонів на ринку.

2. Будується схема  позиціонування вже існуючої  у вибраних сегментах продукції. Для цього формується система координат, в якій осі є раніше вибраними властивостями продукції (відповідність моді, ціна, рис. 6.). Потім у вигляді крапки на площині визначається положення кожного вже існуючого виду товару в аналізованих сегментах ринку. В результаті вказаних дій формується схема позиціонування існуючої продукції. На рис. 6. приведена схема позиціонування продукції для вибраних раніше сегментів ринку. З неї виходить, що ринок досить насичений продукцією різного цінового і якісного діапазону, але практично не представлені товари, які на ринку перший сезон, тобто нові, за низькою ціною. Крім того існує сегмент ринку, представлений дорогими (за високою ціною) товарами, які обертаються на ринку вже більше 3-х сезонів. Це говорить про те, що інші конкуренти не бажають знижувати ціни на продукцію, виготовлену з високоякісної сировини або по розробках провідних іноземних виробників. Це обумовлено високою собівартістю цих виробів.