Статистичне дослідження національного багатства

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

Статистичне дослідження національного багатства

 

 

                                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст:

Теоретична частина:

1. Статистичне дослідження національного багатства.

а). Вступ.

б). Значення та завдання статистичного вивчення національного багатства.

Практична частина:

1. Провести комбінаційний розподіл  робочих за кваліфікацією і  (розрядом) і розміром заробітної  плати.

2. Розрахувати по даним комбінаційного  розподілу середню заробітну  плату кожної групи і середню заробітну плату по всім групам разом взятим.

3. Розрахувати дисперсію заробітної  плати в цеху № 1 і № 2. Визначити коефіцієнти варіації  заробітної плати робочих по  цехам. Зробити висновки.

4. З вірогідністю 0,997 визначити  помилку вибірки для середньої заробітної плати робочих заводу і для частини робочих, які мають заробітну плату більшу ніж 500 грн. Вказати межі значень цих показників в генеральній сукупності. Яка вірогідність того, що доля робочих, які мають заробітну плату більш ніж 500 грн., в генеральній сукупності не перевищує 85%?

5.

а) За допомогою графічного метода визначити форму зв’язку між  тарифним розрядом і заробітною платою робочих цеха №2 з №1 по №20 включно (n=20)

б) Вичислити параметри рівняння регресії, які характеризують залежність між тарифним розрядом робочих і їх заробітною платнею. Пояснити зміст отриманих параметрів.

В) Визначити ступінь тісноти  зв’язку між признаками, які ми розглядали.

6. Використана література.   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

а). Вступ

 

   Національне багатство є одним з найбільш важливих показників економічної потужності країни. 

   На різних етапах  розвитку людства виникала проблема  оцінки результатів виробництва,  їх споживання і накопичення,  а також їх вимірювання з аналогічними результатами в інших країнах. Однак довгий час не існував єдиної системи оцінки елементів національного багатства. Як нам відомо з курсу економічної теорії в грошовому вираженні національне багатство представляє всю сукупність споживаних вартостей, накопичених суспільством за весь його період виробничої діяльності (за станом на певну дату).

   Джерелом національного  багатства є праця і природа. Воно складається з:

• речовинного багатства
• природного багатства
• нематеріального багатства

У цей час ведучі економісти світу переглянули цю концепцію, враховуючи все зростаючий інтерес до проблем оцінки «людського капіталу» як важливого чинника економічного зростання. Було вирішено перейти від теорії чинників економічного зростання до теорії «стійкого розвитку людини» і його потенціалу.

   Отже, національне багатство стали розглядати як сукупність нагромаджу-вального «людського, природного і капіталу, що відтворюється».

Основні принципи оцінки найважливіших елементів національного  багатства сформульовані в роботах У. Петті,  А. Сміта,  М. Кінга і інших економістів. Після їх перших оцінок почався більш ніж двохстолітній період розроблення і нагромадження інформації про національний прибуток,  розподіл його на споживану і нагромаджувальну частини, без чого складно визначати масштаби елементів національного багатства.

   Практично лише  в двадцятому столітті почали пропонуватися методи розрахунків відповідних показників в різних країнах і перерахунку їх в єдині грошові одиниці, для вироблення міжгалузевих співставлень. Широку популярність отримали оцінки італійського економіста К. Джіні,  який на прохання Ліги Націй оцінив національне багатство головних учасників першої світової війни і нанесений збиток. Подальший розвиток методів оцінок національного багатства вироблявся окремими вченими, а також статистиками Японії, США, СРСР і ряду інших країн, але розрізнено і по різних концепціях.

   Тільки утворення  ООН дозволило перейти до розробки  єдиних методологічних принципів  оцінки національного багатства  на основі даних систем статистичної  інформації. Саме останнє десятиріччя минулого століття ознаменувалося посиленням уваги економістів до методологічних і інформаційних проблем оцінки цієї категорії. Причому дослідження в цій області сконцентрувалися в ООН (Статистична комісія) і її спеціалізованих установах (Всесвітній банк ВБ і Програма розвитку ПРООН). У цих організаціях узагальнюється світовий досвід таких досліджень, виробляються міжнародні рекомендації по одноманітному численню відповідних статистичних показників, нагромаджуються банки відповідної інформації, а також здійснюються експериментальні оцінки. Саме в цих міжнародних організаціях в зв'язку з розробкою «програм розвитку», особливо на кінець минулого і початку цього століття, розроблена концепція «стійкого розвитку людини» нарівні з концепцією «розвитку, що підтримується». У таких концепціях головна увага приділяється людському потенціалу, як найважливішому елементу національного багатства, а потім - природному багатству, що має також важливе значення для розвитку людини і національного багатства, що є важливим елементом.

   Під егідою ВБ створена спеціальна група експертів, яка розробила концеп-ції, методологічні принципи і здійснила експериментальні розрахунки вказа-них елементів національного багатства.

а). Значення та завдання статистичного вивчення національного багатства.

Статистичне спостереження є першим етапом статистичного дослідження. Він є дуже важливим, бо від отриманих  результатів буде залежати подальший  хід дослідження. Інформація, отримана шляхом статистичного спостереження повинна:

1) бути достовірною;

2) носити масовий характер (значення повинні носити узагальнюючий характер на якомусь великому масиві, адже статистика – це спостереження саме за масовими явищами і процесами);

3. бути порівняльною (вираженою в таких одиницях виміру, які роблять можливим її порівняння з аналогічною інформацією).

До статистичних даних придатних  для науково-обгрунтованих узагальнень  ставиться ряд вимог:  
1) дані повинні бути повними ( а не випадковими і уривчастими). Повні дані одержують на основі реєстрації значення ознак всіх одиниць сукупності за певний період чи на певний момент часу.  
2) дані повинні бути достовірними і точними.  
3) одноманітними і порівняльними.

Завданням статистичного спостереження  є одержання достовірної вихідної інформації, яка об’єктивно висвітлює фактичний стан речей.  
2. З точки зору організації статистичного спостереження розрізняють 2 його форми:  
1) звітність  
2) спеціально організоване спостереження.

Звітністю називають форму спостереження, при якій статистичні дані надходять у статистичні органи від підприємств і фірм у вигляді обов’язкових звітів про їх роботу за встановленими формами та в відповідні строки. Статистична звітність складається на основі даних первинного обліку, який ведеться на всіх підприємствах організаціях установах та фірмах.

     Звітність буває загальнодержавна  і відомча.  
Загальнодержавна подається як у вищу установу так і в органи державної статистики. Відомча звітність подається лише у вищу організацію. За строками подання звітність поділяється на поточну (подається на протязі року) і річну (склад. за більш широкою програмою та подається за підсумками року).  
На основі даних звітності базується вся поточна статистика, вивчаються закономірності розвитку підприємств та галузей народного господарства. Поряд зі звітністю важливим джерелом інфи є спеціально організоване спостереження, що представляє собою одержання стат. даних на основі перепису, разових обліків та обстежень ( переписи населення, вивчення бюджетів сімей службовців). За допомогою спеціально організованих спостережень вивчають явища і процеси, які не охоплені статистичною звітністю. Статистичне спостереження може поділятися на окремі види за повнотою охоплення одиниць сукупності, за часом реєстрації фактів, за способом збирання даних та за джерелами відомостей на основі яких встановлюються факти. За повнотою охоплення одиниць сукупності статистичне спостереження поділяють на суцільне і несуцільне. Суцільним вважається спостереження, при якому обліком охоплюється всі без винятку одиниці досліджуваної сукупності. Несуцільним вважається спостереження, при якому обліку підлягають не всі один сукупності а лише окрема їх частина. Завданням такого дослідження є одержання достовірних і надійних узагальнюючих характеристик сукупності на основі певної її частини.  
Переваги несуцільного спостереження: дешевше від суцільного, що дозволяє використовувати детальнішу програму і одержувати результати дослідження оперативніше, вимагає менше сил і засобів на проведення. Несуцільне спостереження залежно від завдань дослідження і характеру об’єкта поділяється на такі різновиди:  
1)вибіркове  
2)основного масиву

3)монографічне  
4) анкетне

Вибірковим спостереженням називається  вид несуцільного спостереження, при  якому характеристика всієї сукупності подається по її частині відібраній у випадковому порядку.  
Спосіб основного масиву полягає у відборі найбільш крупних одиниць спостереження, у яких величина досліджуваної ознаки є домінуючою.  
Монографічне спостереження полягає у глибокому вивченні та описі окремих характерних в певному відношенні одиниць сукупності (наприклад окремих підприємств або регіонів). Монографічне спостереження здійснюється з метою виявлення неявних тенденцій явищ, або таких явищ, що лише зароджуються.  
При анкетному спостереженні особам, від яких необхідно одержати відомості, надсилаються анкети з проханням заповнити їх і до певного терміну і відправити їх за зазначеною на анкеті адресою. Недоліком анкетного спостереження є те, що добровільність заповнення і відправлення анкет дуже часто породжує невисокий рівень достовірності одержаної інформації.

За моментом реєстрації фактів розрізняють  спостереження поточні, періодичні і разові. При поточному спостереженні  облік фактів здійснюється систематично. Періодичним вважається спостереження, яке повторюється через певні проміжки часу. Одноразові спостереження здійснюються за необхідністю час від часу без дотримання певної періодичності, а інколи проводяться лише 1 раз.  
За джерелами одержання даних, стат. спостер. поділяється на:  
1) безпосереднє спостереження ( в ході цього спостереження, особи від органів держстатистики .здійснюють облік фактів шляхом особистого підрахунку і одержують необхідну інформацію про досліджувану сукупність)  
2) документальний облік фактів ( джерелом відомостей в такому спостереженні виступають відповідні документи ( вважається найбільш достовірним))  
3) опитування - це спостереження, при якому відомості фіксуються зі слів опитуваного. Розрізняють три способи опитування:  
1) експедиційний (усне опитування)

2) самореєстрація

3) кореспондентський. 

Статистична інформація – це сукупність статистичних даних, що відображають соціально-економічні процеси і використовуються в  процесі управління економікою. Статистична  інформація – це первинний статистичний матеріал, який формується в процесі статистичного спостереження, групується, аналізується, узагальнюється і на основі якого робляться висновки.

Статистичне спостереження  – це науково організований збір масових даних про явища та процеси, які відбуваються в суспільстві.

Спостереження не завжди буває статистичним (наприклад, спостереження за якістю продукції на ринку не є статистичним). Спостереження буде статистичним тоді, коли:

1) вивчаються статистичні закономірності (ті закономірності, які проявляються в масовому процесі у великої кількості одиниць сукупності)

2. ведеться реєстрація фактів, які заносяться у відповідні документи і підлягають подальшому аналізу.

Отже можна доповнити, що статистичне  спостереження повинно бути: масовим, планомірним, мати певний характер повторюваності (одноразовим, періодичним або систематичним). Будь-яке статистичне спостереження планується і проводиться за певним планом. План статистичного спостереження містить дві частини:

1) програмно-методологічна частина;

Першим завданням у програмно-методологічній частині є мета дослідження. Далі необхідно визначити об'єкт дослідження (узагальнено можна сказати, що об'єктом статистичного спостереження є суспільні явища і процеси, які мають досліджуватися). По-третє, визначається одиниця спостереження.

Одиниця спостереження – це той первинний елемент об'єкту дослідження, який є носієм інформації, за допомогою якої збираються необхідні статистичні дані.

Одиниці спостереження  слід відрізняти від одиниці сукупності. Якщо одиниця спостереження –  це носій інформації, то одиниця сукупності – це носій ознаки. Інколи вони співпадають (наприклад, перепис населення).

Після визначення одиниці  спостереження, переходимо до визначення програми – переліку питань або ознак, на які повинні бути отримані відповіді в процесі дослідження. Оформлюється цей перелік питань у вигляді бланку, формуляру чи анкети.

2) організаційна частина.

Ця частина вказує:

місце – де безпосередньо  реєструються ознаки окремої одиниці  сукупності в статистичних формах;

час – це той час, до якого відносяться дані зібраної інформації (наприклад, сезон при дослідженні в сільському господарстві). Важливість цього показника в тому, що ми маємо досліджувати об'єкт в його звичайному стані;

Час може бути об'єктивним і суб'єктивним.

Об'єктивний час –  це момент чи період часу, до якого відносяться зібрані дані.

Суб'єктивний час – це дата або  період, протягом якого збирають дані.

Існує також критичний  момент спостереження – момент часу, на який припадає реєстрація відомостей.

• хто буде проводити: органи державної статистики, окремі установи, інститути, лабораторії чи окремі люди; визначаються їх права і обов'язки);
• строк проведення – початок і кінець збору інформації;
• графік проведення;
• матеріально-технічну базу;
• форми, способи і види статистичного спостереження.