Роль бюджету держави у збалансованому розвитку національної економіки

Слід наголосити, що такі зміни  супроводжувалися зменшенням прямого  й гарантованого державного боргу, а також підвищенням пенсійних  витрат і зарплати в державному секторі економіки. Проте скорочення боргу за умов істотного зменшення приросту ВВП і погіршення багатьох інших ключових показників розвитку країни навряд чи можна віднести до позитивних результатів. А що стосується пенсійних витрат та заробітної плати в державному секторі економіки, то зростання цих  

показників значною мірою було нівельовано ростом споживчих цін  та ревальвацією курсу гривні.

За таких умов постало питання  переорієнтації бюджетної політики на нові цілі та пріоритети. Уряд підкреслив необхідність переходу від моделі економічного розвитку орієнтованого на стимулювання споживання, до моделі стимулювання інвестиційної активності й розвитку вітчизняного виробництва. Для цього, на його переконання, слід проводити активну політику підтримки національного виробника, вітчизняного експорту й розвитку імпортозамінного виробництва [8].

Такий підхід передбачає запровадження  радикальних змін у проведенні державної  бюджетної політики. Цей курс повинен  забезпечити не лише поступальний економічний, а й соціальний розвиток України.

У визначенні напрямів удосконалення  бюджетної політики важлива роль лежить формуванню її цілей, а також  першочергових завдань, які потребу  розв'язання. Згідно з Бюджетною  стратегією на 2008—2010 роки (Прогнозом  показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2008—2010 роки), схваленою Постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006 року № 1359, стратегічною метою є "побудова конкурентоспроможної соціально орієнтованої ринкової економіки та інтеграція в європейське співтовариство". А до стратегічних цілей бюджетної політики віднесено досягнення високої якості життя громадян, конкурентоспроможності економіки, встановлення ефективної та справедливої влади, створення інтегрованої у глобальні процеси та шанованої у світі держави [5].

Урядом були прийняті положення, конкретні  тобто показники, які відображають рівень життя, досягнутий у розвинутих країнах. При цьому завдання з  розвитку економіки відіграватимуть  роль засобів реалізації поставленої мети. За таких умов перетворення в економічній сфері і винні спрямовуватися на розв'язання гострих соціальних проблем, що мають місце в нашій країні. Тому слід прийняти курс на формування конкурентоспроможної й водночас соціально орієнтованої економіки [7].

В Україні необхідно прийняти конкретної державної фінансової політики ,яка  перетвориться на вагомий консолідуючий  фактор розвитку суспільства, стане  основою посилення довіри громадян до влади, їх тіснішої співпраці та активізації розвитку творчої активності населення. Характерними ознаками соціальної ринкової економіки є високий рівень конкурентоспроможності вітчизняних суб'єктів підприємницької діяльності та тісний зв'язок економіки України зі світовим співтовариством. Іншою важливою ознакою соціальної ринкової економіки є забезпечення соціального розвитку в найоптимальнішому для досягнутого рівня економіки ступені. Для цього необхідно забезпечити поступальний розвиток як державного, так і недержавного секторів економіки, а також вжити заходів для підвищення ефективності державного сектору економіки.

Досягнення головної мети бюджетної  політики передбачає збільшення реальних доходів громадян, поліпшення якості товарів і послуг, що надаються  населенню, створення належних умов для здобуття освіти, охорони здоров'я, підвищення культури, захисту конституційних прав, охорони навколишнього природного середовища та ін. Для розв'язання таких завдань потрібно забезпечити поступальний розвиток підприємницької діяльності, прискорення економічного зростання, досягнення повної зайнятості, стримування інфляції, активізацію інвестиційної діяльності тощо.

Зрозуміло, що бюджетна політика не спроможна  розв'язати всі перелічені проблеми. Тому вона повинна, з одного боку, націлюватися на забезпечення сприятливих умов для їх розв'язання силами бізнесу та працездатної частини населення. З другого — взяти на себе фінансування програм, яке неможливо здійснити без участі держави.

Питання визначення соціальних орієнтирів бюджетної політики заслуговують на особливу увагу. Щоб забезпечити високий рівня життя громадян, подібний як у розвинутих країнах, їх слід поділити на групи: зайняте населення, громадяни пенсійного віку й ті, хто потребує державної допомоги. Досягти добробуту представників кожної із груп можливо шляхом використання різних інструментів бюджетної політики. При цьому основою для розв'язання соціальних проблем у кожній групі є забезпечення оптимального (для розвитку вітчизняної економіки) рівня оплати праці зайнятого населення. Такий підхід є ключовим у розв'язанні гострих соціальних проблем у ході проведення бюджетної політики.

Зарубіжний досвід показує, що з  метою реалізації поставленої мети державної соціально-економічної  політики необхідно удвічі підвищити  заробітну плату в ринкових секторах економіки в найближчі 2-3 роки. На їхню думку, інновації не можуть бути досягнуті без забезпечення високої заробітної плати для кваліфікованих працівників. Вони пропонують здійснити перехід від мінімальної до нормативної заробітної плати, яку слід розраховувати, виходячи не з прожиткового мінімуму, а із соціальних стандартів.

В Україні питання, пов'язані з  рівнем оплати праці зайнятих у господарському комплексі, досі не вирішені. Це значною  мірою гальмує проведення прогресивних перетворень і формування нової  моделі економічного та соціального розвитку країни

Діяльність державних органів  влади має спрямовуватися на боротьбу з бідністю працюючого населення. Розв'язання цієї проблеми є дієвим інструментом активізації економіки та проведення структурної перебудови. За таких умов доходи переважної частини населення можуть зрости в 1,5—2 рази [3].

Визначаючи заходи з реалізації мети бюджетної політики, важливо  пам'ятати, що піднесення рівня життя  громадян не можливе без економічного зростання, яке досягається за рахунок  прискорення розвитку підприємницької діяльності й підвищення ефективності державного регулювання економічних та соціальних процесів.

Зміцнення вітчизняного бізнесу досягається, передусім, шляхом підвищення його конкурентоспроможності, а це можливо за нарощування інвестицій та забезпечення їх раціонального використання, зокрема спрямування їх на проведення реконструкції підприємств, упровадження інновацій, посилення позицій вітчизняного бізнесу на внутрішніх і зовнішніх ринках.

Бюджетною стратегією уряду, схваленою Постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006 року № 1359, до найголовніших соціально-економічних проблем України віднесено бідність, незадовільний соціальний захист, низьку інституціональну спроможність, застарілу інфраструктуру. Зазначені проблеми справді потребують негайного розв'язання. Разом із тим бюджетну політику необхідно проводити з урахуванням не менш важливих питань економічного та соціального розвитку України. До них слід віднести використання на вітчизняних підприємствах застарілої матеріально - технічної бази, низьку продуктивність праці, високий рівень енергоспоживання, низьку якість соціальних послуг, низьку конкурентоспроможність вітчизняних підприємств.

На думку російського науковця В. Сенчагова, цільовим орієнтиром бюджетної політики повинно бути забезпечення економічного зростання на основі і підвищення ефективності та результативності державних витрат [6].

Недосконалою та не виваженою виявилася й політика проведення приватизації в Україні: вона не спрямовувалася на забезпечення поступального розвитку економіки й розв'язання соціальних проблем. Для забезпечення поступального розвитку України урядові програми повинні спрямовуватися насамперед на розв'язання найгостріших проблем економічного та соціального розвитку, які накопичилися за останні роки. До таких на наш погляд, належать складні соціальні проблеми; порівняно низький рівень економічного розвитку країни; нераціональна структура господарського комплексу й невисокий рівень конкурентоспроможності вітчизняних підприємств; значне навантаження на бюджет та державні цільові фонди із забезпечення фінансування соціальних програм.

Останніми роками державна фінансова  політика України поступово переорієнтовується на розв'язання економічних та соціальних проблем із використанням непрямих важелів. Аби бюджетна політика забезпечила економічне зростання, орієнтоване на підвищення якості життя громадян, потрібні відповідні важелі, а саме:

— забезпечення проведення структурної  перебудови господарського комплексу  з метою формування його раціональної структури, що відповідає вимогам розвитку соціальної ринкової економіки;

— створення адекватної матеріальної бази, яка є основою підвищення конкурентоспроможності бізнесу;

— зміцнення потенціалу вітчизняного товаровиробника й посилення  його конкурентоспроможності;

— підвищення якості людського капіталу, залученого до виробничої та посередницької діяльності;

— створення адекватної розвиткові ринкової економіки інфраструктури;

— формування справедливих відносин між бізнесом і найманими працівниками стосовно умов праці, участі в управлінні підприємствами та розподілі доходів;

— підвищення стимулюючої ролі оплати праці;

— підвищення ефективності державного регулювання розвитку економіки;

— послаблення децентралізації  економічного розвитку й посилення економічного потенціалу регіонів.

У становленні соціальної ринкової економіки бюджетна політика відіграє важливу роль. Для забезпечення поступального  і стабільного економічного розвитку вона має бути спрямована на розв'язання таких важливих проблем, як проведення структурної перебудови господарського комплексу країни, створення адекватної ринковому розвитку інфраструктури, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу, забезпечення економічного зростання за рахунок впровадження інновацій, проведення активної політики формування справедливих відносин між бізнесом і найманими працівниками, що має стати основою забезпечення зростання доходів населення, і передусім приросту заробітної плати та підвищення її стимулюючої ролі.

На думку академіка В. Гейця, модель економічного розвитку, що зводиться до стимулювання платоспроможного попиту населення через бюджет, вичерпала себе. В її межах підтримується не інвестиційний, а платоспроможний попит населення, включаючи надходження від позик і трансфертів від остарбайтерів. Зокрема, державні позики спрямовуються на підвищення доходів найбідніших прошарків населення, котрі витрачають ці кошти на придбання товарів першої потреби, включаючи імпортні. У зв'язку з цим учений пропонує змінити модель розвитку економіки й переорієнтувати її на спрямування залучених ресурсів зі сфери споживання на інвестиційну діяльність [1].

У 2007 році розпочато перехід до нової моделі бюджетної політики. Заплановано провести стабілізаційні заходи для підвищення ефективності розвитку державних фінансів, а також активізувати бюджетну політику з метою прискорення інвестиційної діяльності.

На наш погляд, для забезпечення розвитку вітчизняного виробництва  треба засобами державної (включаючи  бюджетну) фінансової політики спрямувати частину споживчого попиту на інвестиції в національну економіку, що може сприяти посиленню інвестиційної діяльності.

Державна фінансова політика в  Україні недостатньо спрямована на підвищення інноваційної активності вітчизняного бізнесу, зокрема на посилення мотивації для впровадження інновацій. Українські науковці також звертають увагу на те, що в розвинених країнах переважну частку витрат на проведення НДР 60 % усього фінансування розробки інноваційних проектів) бере на себе бізнес. Тому, на думку І. Крючкової, бюджетна політика розвитку інновацій повинна зводитися, передусім, до підвищення якості та ефективності надання бюджетних послуг [2].

Література 

1. Геєц В.М.Трансформационные преобразования в Украине: переосмысливая пройденное и думая о будущем / В. М. Геєц // Общество и экономика. - 2006. - № 3. - С. 23-53.

2. Інноваційний розвиток: Угорський досвід та Українські  реалії // Газета Дзеркало тижня  від 10 лютого 2007 р. 

3. Ковальчук Т. Бідність  працюючого населення: шляхи подолання  / Т.Ковальчук, В.Черняк // Голос України. – 2007. – 20 лип.

4. Кудрин А.Л. Трехлетний бюджет – бюджет диверсификации экономики / А.Л. Кудрин // Финансы. – 2007. – № 4. – С.3-8.

5. Прогноз показників зведеного  бюджету України за основними  видами доходів, 

видатків і фінансування на 2008-2010 роки, схвалений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006 року № 1359 [ Електронний ресурс] – Режим доступу:www: search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP061359.html

6. Сенчагов В. Бюджетная  политика и ее роль в обеспечении экономического роста / В. Сенчагов // Вопросы экономики. – 2007. – С.65-80.

7. Титов Д. Быстрее…еще  быстрее/ Д. Титов // Экономика  и жизнь. – 2007. – №29. – С.3.

8. Український вибір –  огляд політичних подій [ Електронний  ресурс] – Режим доступу:www.uv.ukranews.com/cgi-bin/6/print.pl

 

 

Висновки за розділом 2

 

Отже, можна зробити висновок, що важливу роль у економічному розвитку держави відіграє ефективність виконання видаткової частини Державного бюджету України та впровадження більш ефективної моделі бюджетної політики.

Аналіз вітчизняних бюджетних  видатків та системи фінансових потоків  держави обґрунтовує необхідність їх спрямування на розвиток національної економіки. Цей висновок, на наше переконання  зумовлений наступними чинниками:

Ø соціально та економічно урівноважена бюджетна політика створить сприятливий інвестиційний клімат в Україні;