Роль бюджету держави у збалансованому розвитку національної економіки

Роль бюджету  держави у збалансованому розвитку національної економіки

 

ВСТУП

 

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЯК ФАКТОРА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

             1.1. Бюджетна політика України, її основні риси та елементи

              1.2. Видатки державного бюджету України на економіку та їх роль в її збалансованому розвитку

Висновки за розділом 1

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ НА РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

             2.1. Аналіз впливу складу і структури видатків бюджету на економічний розвиток держави

             2.2. Аналіз впливу бюджетної політики на розвиток національної економіки: вітчизняний та зарубіжний досвід.

Висновки за розділом 2

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ ЩОДО ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ

Висновки за розділом 3

 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

1. МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЯК ФАКТОРА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

 

1.1. Бюджетна політика  України, її основні риси та елементи

 

Бюджетна політика впливає на бюджетний  процес, який інтегрує окремі його складові: розгляд, затвердження, виконання і  контроль за бюджетними коштами. Слід зазначити, що бюджетну політику розробляє  Міністерство фінансів України, як це й передбачено Указом Президента України "Про Положення про Міністерство фінансів України" від 26 серпня 1999 року п. 108/99. В Указі серед основних завдань міністерства на першому місці — розробка та проведення єдиної фінансової, бюджетної, податкової політики. У Конституції України відзначено, що Верховна Рада затверджує Державний бюджет України та вносить зміни до нього, контролює виконання бюджету, приймає рішення щодо звіту про його виконання.

Зазначимо, що поняття "Бюджетна політика" в економічній літературі тлумачиться неоднозначно. В Бюджетному кодексі України замість бюджетної політики сформульовані основні принципи бюджетної системи. Хоча ці поняття взаємопов'язані, але вони не тотожні. Термін "бюджетна політика" характеризується, з одного боку, як сукупність заходів держави щодо використання фінансових ресурсів, а з іншого — як інструмент регулювання економіки регіонів країни. Є й інші визначення. Бюджетна політика (або фіскальна політика) (fiscal policy) звичайно, на думку окремих фахівців, означає використання оподаткування і державних видатків для регулювання сукупного рівня економічної діяльності. Аналізуючи складові фінансової реструктуризації вітчизняні фінансисти дійшли до висновку, що "фінансова політика полягає у поєднанні конкретних цілей та відповідних засобів, за допомогою яких вирішуються поставлені завдання". Фінансист Ц.Г. Огонь надає своє тлумачення: "Бюджетна політика — це цілеспрямована діяльність держави у фінансово-бюджетній сфері".

Дещо по-іншому формулюють бюджетну політику вчені Російської Федерації, які зазначають, що "Бюджетна політика — сукупність рішень, які приймаються органами законодавчої (представницької) та виконавчої влади на виконання заходів, пов'язаних із визначенням основних напрямів розвитку бюджетних відносин і формування конкретних шляхів їх використання в інтересах громадян, суспільства держави". В такому контексті дещо звужено розглядається роль бюджетної політики у відтворювальному процесі. Автори посібника "Казначейська система" під бюджетною політикою розуміють сукупність форм, методів впливу державних органів на бюджетні відносини.

 

Подібні визначення бюджетної політики можна було б продовжувати, але  й з наведених можна зробити  висновок, що основний зміст бюджетної  політики полягає у забезпеченні формування реального державного бюджету на наступний рік на макро- і мікрорівні.

Зазначимо, що поряд із бюджетною  політикою існує поняття "бюджетна резолюція", яку іноді ототожнюють  із бюджетною політикою, яка тісно  взаємодіє з бюджетною резолюцією. Остання, на відміну від бюджетної політики, визначає основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний рік: комплекс соціальних асигнувань, обсяг адміністративних витрат, у тому числі на утримання центральних органів влади, доходи й видатки державного бюджету, обсяг ВВП, рівень інфляції тощо.

З метою розв'язання соціально-економічних  проблем держава використовує інструменти  втручання в економіку підприємств, особливо коли країна знаходиться в  стані фінансової кризи, що й зумовлює розробку відповідної бюджетної  політики. Досить зазначити, що у 1998 році, коли розгорнулася світова фінансова криза і Україна опинилася на межі дефолту, Верховна Рада України прийняла постанову "Про основні напрями бюджетної політики", у якій передбачалося різке скорочення коштів на державне споживання, відновлення та розвиток вітчизняного виробництва, приріст доходів держави за рахунок неподаткових надходжень, а також консолідація коштів усіх державних цільових фондів (крім ПФУ) й позабюджетних фондів міністерств і відомств, які створили основу для економічного зростання, тощо. Завдяки цим, а також комплексу заходів, розроблених Верховною Радою України, в країні було створено умови для зростання економіки. Україна, на відміну від інших держав, не відчула фінансових потрясінь.

Враховуючи нинішній критичний стан економіки, обмеженість фінансових ресурсів слід було б у бюджетній політиці на 2007 рік передбачити скорочення бюджетних коштів на державне споживання, зокрема на медичне обслуговування депутатів і членів Уряду. Є й інші статті, які доцільно було б дещо скоротити, а вивільнені кошти спрямувати на розвиток економіки країни, підвищення життєвого рівня населення[26, c. 38-41].

У Бюджетному кодексі України немає  поняття «пріоритет бюджетної політики», а використовується категорія «основний  напрям бюджетної політики». Тому слід чітко визначитися щодо співвідношення між категоріями «основний напрям бюджетної політики» і «пріоритет бюджетної політики». На наш погляд, напрямів бюджетної політики може бути багато, про що якраз і свідчить аналіз Бюджетних резолюцій Верховної Ради України і Основних напрямів бюджетної політики, які відповідно до Бюджетного кодексу України розробляє з 2003 року Кабінет Міністрів України. А от пріоритетів може бути лише декілька. Приблизно такий же підхід до визначення пріоритетів бюджетної політики наведено у Постанові Верховної Ради України від 4 липня 2002 року. Тут пріоритетними напрямами бюджетної політики встановлено такі:

· забезпечення безумовної збалансованості  бюджету;

· забезпечення соціального спрямування  бюджету;

· послаблення боргового навантаження на державні фінанси;

· підвищення рівня реальних доходів  населення та купівельної спроможності громадян;

· забезпечення соціальних гарантій, соціального захисту населення  та безплатної медичної допомоги, а  також соціально-медичне забезпечення ветеранів війни та праці;

· погашення заборгованості із заробітної плати у бюджетній сфері та соціальних виплат і недопущення  виникнення такої заборгованості у  наступних періодах;

· забезпечення пропорційного фінансування державних програм, затверджених Верховною Радою України;

· стимулювання інноваційної та інвестиційної  діяльності як фактора економічного зростання;

· розробка та впровадження податкової реформи.

У даному документі вказано 9 напрямів бюджетної політики, які є  пріоритетними. Як видно зі змісту наведених напрямів, їх сутність має лише якісний характер і не має кількісного визначення. Крім того, навіть не потрібно рахувати, щоб зробити висновок, що всіх коштів зведеного бюджету країни не вистачить для їх фінансування. Тому їх не можна вважати за пріоритетні напрями бюджетної політики.

Основні напрями бюджетної політики включають також як напрями реформування бюджетної й податкової систем, так  і конкретні заходи щодо поліпшення існуючих відносин в економічній  сфері країни, а також основні параметри бюджетної політики. Тобто вони значно ширші за сукупність пріоритетів бюджетної політики. Тут ми спостерігаємо ширший об'єкт «докладання зусиль». Тому серед основних напрямів бюджетної політики слід визначати пріоритетні. Пріоритети бюджетної політики мають вужчий об'єкт «докладання зусиль», а саме: вирішення складних проблем економічного й соціального розвитку країни лише за рахунок бюджетних коштів. До того ж, вони кількісно визначені.

Доцільно також визначитися  із співвідношенням між захищеними статтями видатків Державного бюджету України та пріоритетами бюджетної політики. Категорію «захищені статті видатків Державного бюджету» започатковано вперше у Державному бюджеті України на 1998 рік. У цьому бюджеті було встановлено, що фінансування витрат на захищені статті Державного бюджету України проводиться в першочерговому порядку. Такими статтями в ньому було визначено:

· оплата праці працівників бюджетних  установ;

· нарахування на заробітну плату;

· придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів;

· забезпечення продуктами харчування;

· виплата відсотків за державним  боргом;

· трансферти органам державного управління інших рівнів;

· трансферти населенню (пенсії, допомоги, стипендії).

З певними несуттєвими змінами  і редакцією зміст захищених статей у складі державних бюджетів на 1999-2002 роки зберігався майже таким самим. Статус захищених статей у законах про державний бюджет, тобто на законодавчому рівні, не визначено, якщо не вважати за статус «першочерговий порядок фінансування захищених статей» і «пропорційність їх фінансування по розпорядниках коштів». Водночас «першочерговий порядок фінансування захищених статей» і «пропорційність їх фінансування по розпорядниках коштів» не означає їх 100-відсоткового забезпечення. Практика їх фінансування свідчить про інше.

В основних напрямах бюджетної політики на 2003 рік Кабінет Міністрів України запропонував не затверджувати перелік захищених статей, хоча й з іншим обґрунтуванням, а саме: «виходячи з того, що збалансований бюджет має бути виконаний за всіма видами видатків у повному обсязі». Введення ж категорії «пріоритет бюджетної політики» повністю поглине категорію «захищені статті» й дозволить виконувати значно ширше функції останньої.

Виходячи з обраного критерію віднесення цілей бюджетної політики до пріоритетних, протягом 1992-2002 років визначено такі пріоритети: до 2001 року - у Бюджетній резолюції Верховної Ради України, з 2003 року – в Основних напрямах бюджетної політики, які подає на розгляд парламенту Кабінет Міністрів України,

Ці пріоритети не відповідають обраному критерію, оскільки для їх реалізації потрібні всі фінанси країни, а  також іноземні позики.

Крім того, проведений аналіз змісту Бюджетних резолюцій і Основних напрямів бюджетної політики за вищенаведений період свідчить про наявність суттєвих недоліків у механізмі визначення пріоритетів бюджетної політики, а саме:

· наявність великої кількості  пріоритетів, які практично неможливо  реалізувати в умовах вкрай обмежених  бюджетних ресурсів;

· визначення пріоритетів бюджетної політики лише на бюджетний період, тобто на рік. Такий підхід не дає можливості планувати їх на довгостроковий період та не забезпечує проведення послідовної бюджетної політики, спрямованої на здійснення широкомасштабних економічних і соціальних завдань на перспективу;

· відсутність наступності й  послідовності в реалізації визначених пріоритетів;

· визначення нереальних пріоритетів, які на практиці виявляються недосяжними  за даних умов функціонування економіки  країни;

· значний перелік захищених статей бюджету, які теж можна відносити до пріоритетів і які були профінансовані у 2002 році на рівні приблизно 70%;

· відсутність розрахунку потреби  у бюджетних коштах для реалізації пріоритетів бюджетної політики;

· невідповідність напрямків використання бюджетних коштів визначеним пріоритетам;

· неузгодженість бюджетних пріоритетів  із завданнями Програми соціально-економічного розвитку України.

Подолати вищенаведені недоліки в  процесі визначення пріоритетів  бюджетної політики можна лише шляхом зміни наукового й методологічного підходу до їх визначення.

Виходячи з результатів проведеного  аналізу, до основних засад визначення пріоритетів бюджетної політики доцільно віднести такі:

- інформаційно-аналітичне забезпечення  аналізу шляхом запровадження  системи моніторингу стану соціально-економічного розвитку країни і реалізації бюджетної політики;

- визначення сукупності показників (індикаторів) стану бюджетної  сфери, за якими здійснюватиметься  аналіз стану бюджетної сфери  і рівень реалізації наміченої  бюджетної політики;

- аналіз соціально-економічного  розвитку країни і стану бюджетної  сфери, включаючи реалізацію бюджетної  політики за попередній період (з використанням системного і  ситуаційного аналізу, SWOT-аналізу);

- за результатами аналізу —  виявлення загроз стану бюджетної сфери і здійсненню бюджетної політики;

- стратегічне планування бюджетної  політики з урахуванням результатів  аналізу соціально-економічного  розвитку країни, стану бюджетної  сфери, переліку загроз. Власне  визначення пріоритетів бюджетної політики. Прогнозування дії чинників і заходів, які забезпечуватимуть реалізацію бюджетної політики і перспектив здійснення самої бюджетної політики через розробку і реалізацію бюджетних цільових програм за кожним пріоритетом.

Розглянемо детальніше кожну із засад визначення пріоритетів бюджетної політики.

1.Інформаційно-аналітичне забезпечення. Визначення пріоритетів бюджетної  політики, їх прогнозування на  довготривалий період неможливо  без відповідного інформаційно-аналітичного  забезпечення, яке здійснюється відповідно до двох напрямків аналізу:

1) соціально-економічного розвитку  країни;

2) соціально-економічного розвитку  бюджетної сфери.