Роль бюджету держави у збалансованому розвитку національної економіки

— значимості, який полягає у тому, що заходи державного значення фінансуються з Державного бюджету України, заходи місцевого значення — з місцевих бюджетів, тобто якого значення проводяться заходи, з бюджету такого рівня вони мають фінансуватися;

— територіальний, суть якого полягає  в тому, що фінансування підприємств, організацій та установ має здійснюватися з бюджету тієї громади (чи регіону), на території якої вони знаходяться;

— відомчий, який означає забезпечення фінансування підприємств, організацій  та установ з відповідного бюджету  за підпорядкуванням;

— субсидіарний, за яким розподіл видатків має ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до безпосереднього споживача. (На відміну від попередніх цей принцип закріплений у Бюджетному кодексі України.)

Висновки за розділом 1

Отже, бюджетна політика ґрунтується на взаємодії бюджетів усіх рівнів, що відбувається за допомогою використання регулюючих доходних джерел, створення цільових і регіональних бюджетних фондів, їх часткового перерозподілу. Це важливе положення реалізується через систему податків, які регулюють обсяги надходжень фінансових ресурсів між державою та її регіонами, а також у цілому по території України. Необхідність такої системи виникає в результаті того, що в межах країни існує різниця у фінансовій забезпеченості регіонів внаслідок ряду об'єктивних причин, пов'язаних з економічним становищем та їх географічним положенням. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю джерел доходів і правом визначити напрям їх використання й витрат.

Наша країна, як і всі світові держави нині переживає далеко не найкращі часи. При цьому в Україні, глобальна фінансова криза завдала значної шкоди експортноорієнтованим та бюджетоутворюючим галузям економіки, зокрема металургії, хімічній промисловості та машинобудуванню, які, як показала криза, мають обмежений запас міцності. При цьому, якщо найближчим часом рецесію не вдасться зупинити, українська економіка може зіштовхнутися з окремими невідворотними негативними наслідками. Тому Україні необхідно використати всі можливі засоби з метою збереження як окремих галузей так і вітчизняної економіки, загалом. Один із методів мінімізації наслідків фінансової кризи та збереження вітчизняної економіки - це підвищення рівня видатків бюджету на розвиток економіки.

2. АНАЛІЗ БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ В ЗБАЛАНСОВАНОМУ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

2.1. Аналіз впливу складу і структури видатків бюджету на економічний розвиток держави

В умовах транзитивної економіки, переходу до ринкових відносин змінюються як роль державного бюджету в економічній  системі країни в цілому, так і  роль бюджетних видатків. При обмеженості  фінансових ресурсів в Україні надзвичайно  актуальним питанням виступає оптимізація складу та структури видатків Державного бюджету України. Це зумовлено тим, що найбільша частка фінансових ресурсів держави перерозподіляється через Державний бюджет (70 %). Тому доцільність проведення дослідження в цьому напрямі є безумовно актуальним і має практичний та науковий інтерес.

Вирішенням проблеми оптимізації  напрямків використання бюджетних  коштів займалося багато вчених. Найбільш вагомий внесок в розвиток даного напряму внесли такі вітчизняні вчені: Омелянович Л. О., Жибер Т. В., Кодацький В., Павлюк К. В., Телюк К. та інші.

На сьогоднішній день ефективність видаткової частини Державного бюджету  України має низький рівень виконання, який коливається від 91,7 % у 2008 році до 85,1 % у 2009 році. Спостерігається недовиконання по всім статтям видатків.

Систематизуючи дослідження вітчизняних  науковців з питань шляхів оптимізації  видатків Державного бюджету України, вважаємо, що всі заходи можна поділити на дві групи: структурні та організаційні (рис. 1).

Структурні заходи займають головне місце в процесі оптимізації складу

видатків Державного бюджету. Ці заходи стосуються зміни пріоритетів фінансування, а саме:

1.     У сфері управління  – зменшення до оптимального  рівня (стабілізація) видатків на  утримання органів державно влади і управління, судів і прокуратури, а також упорядкування структури названих органів. Цей захід є доволі важливим і складним, оскільки видатки на загальнодержавні функції мають тенденцію до зростання, що також впливає і на структуру видатків з Державного бюджету України. Захід може бути реалізований різноманітними способами. З цього приводу становить інтерес зарубіжний досвід щодо економії державних ресурсів наших найближчих сусідів - Російської Федерації. З метою економії бюджетних коштів у Калузькій області, наприклад, було прийнято рішення про те, щоб губернатор (керівник області) не мав заступників. За рахунок скорочення апарату управління область щороку заощаджувала значні суми бюджетних ресурсів. Досвід економії бюджетних коштів у Калузькій області можна з успіхом використовувати і в Україні.

2.     У сфері економічної  діяльності – збільшення до  оптимального рівня видатків  державним підприємствам для  підтримання їх рівня розвитку  та сприяння їх стабілізації. Серед цих видатків першочерговому  фінансуванню підлягають сільське господарство, паливно-енергетичний комплекс та обробна промисловість. Фінансування саме цих напрямків обумовлено тим, що в Україні: для сільського господарства є сприятливі кліматичні умови і найкраща земля (чернозем); для паливно-енергетичного комплексу – велика кількість копалин, але низький рівень їх фінансування, а з тим і видобування, що є причиною залежності від інших країв (приклад, Росія - газ); для обробної промисловості – високоякісна сировина, яка замість обробки експортується в інші країни, а після переробки знову скуповується Україною. Однак з метою зменшення тиску на Державний бюджет України пропонується часткова приватизація підприємств державної власності, тобто продаж частки, яка не перевищує 49 %. Це надасть можливість здійснювати постійний контроль і керівництво з боку держави, а також сприятиме активній підприємницькій діяльності на підприємствах України [2, c. 111-112, c. 143].

3.     У соціальній сфері  – раціоналізація видатків на  соціальну сферу (перегляд пільг, поширення платних послуг, перегляд рівня мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму); оптимізація видатків бюджету без скорочення пільг за рахунок послідовного впровадження госпрозрахункових форм фінансування установ, зокрема самофінансування; формування системи підтримки культури, передусім недержавних організацій, різних фондів, з метою створення умов для продукування ними національно-культурного продукту, що сприятиме зниженню навантаження на державну скарбницю та реалізації державної політики у сфері культури і духовності. Наприклад, Європа отримує близько 30 % надходжень до бюджету від продажу культурного продукту. Також заходом на шляху до оптимізації соціальних видатків з Державного бюджету України є надання певних переваг при проведені меценатства, спонсорства та благодійності, які будуть полягати в зменшенні податкового навантаження, можливості отримання відстрочки та розстрочки плати податків тощо [3, с. 31-33].

Отже, зменшення рівня видатків на управління надасть змогу спрямувати кошти у сфери, яким необхідні інвестиції для ефективного економічного розвитку з метою підготовки підґрунтя для забезпечення високого рівня соціального захисту та забезпечення населення. Наведені заходи сприятимуть оптимізації складу та структури видатків Державного бюджету України, але не в змозі стовідсотково вплинути на раціональне та економне витрачання коштів. Тому постає необхідність реалізації групи організаційних заходів.

Щодо організаційних заходів, то в  останні роки вони набувають важливого  значення. Це обумовлено тим, що зниження рівня виконання Державного бюджету України по видатках у переважній більшості пов’язано з процесом розподілу видатків серед розпорядників бюджетних коштів, а також неповним виконанням бюджетних програм. Серед цих заходів важливе значення для оптимізації видатків Державного бюджету України мають такі:

1.     Організація державного  контролю за використанням бюджетних  ресурсів. Слабкість державного  контролю спричиняє розвиток  негативних явищ в економіці  країни. При цьому, перед тим як виділяти фінансову допомогу регіонам, необхідно спочатку перевірити, як вона використовувалася в минулі роки. Якщо було неефективне використання фінансової допомоги, то доцільно таким регіонам допомоги не надавати.

2.     Затвердження обґрунтованого та ефективного бюджету. Державний бюджет України «як головний фінансовий план» став віддзеркаленням відповідних поглядів та інтересів, недосконалого менеджменту та відсутності ефективних технологій у прийнятті рішень. Виходячи з цього затвердження Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний бюджетний рік часто стає предметом пошуку компромісних рішень різних політичних сил, а не пошуком оптимальних рішень з метою надання суспільних благ з максимальним рівнем ефективності за наявних ресурсів [4, c. 85-86].

3.     Оптимізація мережі  виконавців бюджетних програм  для того, щоб на одне завдання  припадала мінімальна їх кількість  [5, c. 81].

4.     Найважливіше –  це узгодженість бюджетного і  податкового законодавства стосовно  тих норм, які забезпечують збалансованість дохідної та видаткової частин та мінімізують кількість внесених змін до діючих законів протягом бюджетного періоду. Оскільки державні видатки «носять публічний характер і виникають виключно на підставі нормативно-правових актів», держава повинна мати дієві правові норми та ефективні методи регулювання та управління потоками державних коштів [6, c. 138].

5.     Перехід від бюджетного  планування до бюджетного прогнозування  на основі досвіду багатьох  країн світу (США, Австралії), що  надасть можливість поставити стратегічні цілі та визначити шляхи їх досягнення. Тому, з’явиться можливість виявлення недоліків в бюджетній політиці та їх усунення.

Таким чином, проведення всіх перелічених  заходів сприятиме оптимізації  видатків Державного бюджету України і дозволять розробити та впровадити виважену фіскально-бюджетну політику, в якій буде враховано досвід провідних країн світу, що в кінцевому підсумку надасть можливість сформувати в Державному бюджеті прерогативні статті видатків держави.

Список використаних джерел

1.      Інформація  щодо виконання Державного бюджету  України за 2009 рік [Електронний  ресурс] / Відповідн. за випуск  М.М. Головань // Бюлетень Рахункової  палати України від 13.03.2010. –  Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/16724385;jsessionid=C30 1861C15712A176D8F910E18A8C0F4.

2.      Бюджетна  система: [інтегр. навч. комплекс] / під  ред. Л.О. Омелянович – Донецьк:  ДонНУЕТ, 2008. – 237 с.

3.      Павлюк  К. В. Видатки бюджетів на  розвиток людського капіталу як чинник економічного зростання // Фінанси України. – 2006. – № 9. – С. 30-46.

4.      Кодацький  В. Щодо питання поліпшення  використання державних ресурсів // Економіка України. – 2007. –  № 2. – С.85-87.

5.      Жибер Т.  В. Удосконалення процесу бюджетування в Україні // Фінанси України. – 2009. – № 8. – С. 76-81.

6.      Телюк К.  Формування та місце видатків  державного бюджету в управлінні  державними фінансами // Регіональна  економіка. – 2006. – № 1. –        С. 135-140.

2.2. Аналіз впливу бюджетної політики на розвиток національної економіки: вітчизняний та зарубіжний досвід.

Однією з найважливіших  складових економічної політики держави є бюджетна політика, яка  за своїм призначенням має суттєво  впливати на визначення курсу розвитку країни, відображати інтереси держави, забезпечувати реалізацію її функцій, що потребує бюджетних коштів.

        Об'єктивно  бюджетна політика ґрунтується  на економічних, фінансових бюджетних  відносинах.

Бюджетна політика є системою заходів  і дій органів влади в галузі управління бюджетним процесом на основі концепції розвитку бюджетних відносин у складі загальної економічної політики, спрямованої на реалізацію поставлених завдань і цілей з економічного та соціального розвитку. Вона має сприяти державній підтримці зростання економіки, створенню умов для залучення інвестицій, проведення протекціоністської політики відносно вітчизняних товаровиробників. Стратегічною метою бюджетної політики є забезпечення фінансової і соціальної стабільності в країні.

За останні роки бюджетна політика в Україні під впливом політичних та організаційних чинників зазнала значних змін. При цьому вона не відзначалася стабільністю та послідовністю. Зміни у складі урядових команд призводили не тільки до запровадження різних важелів її реалізації. Суттєві корективи вносилися також у визначення цілей та пріоритетів бюджетної політики. Це стало основою різноспрямованого її впливу на розвиток економіки та розв'язання соціальних проблем в Україні.

Мало розроблені конкретні напрями  та засоби її впливу на економічний і соціальний розвиток для розв'язання накопичених проблем. Метою даного дослідження є обґрунтування підходів і визначення практичних заходів для формування бюджетної політики, спрямованої на забезпечення прискореного економічного та соціального розвитку України.

У 2005-му — першій половині 2006 року відзначалося зниження результативності бюджетної політики, передусім у сфері розвитку економіки. Мало місце різке погіршення показників економічної динаміки. Намагання розв'язати гострі соціальні проблеми шляхом істотного збільшення обсягів перерозподілу ресурсів через державний бюджет без забезпечення реального підґрунтя для досягнення цієї мети не дало очікуваного результату. Натомість У здійсненні бюджетної політики стали активніше використовуватися адміністративні важелі; значно загострилися проблеми фінансового розвитку місцевого самоврядування; знизилася ефективність міжбюджетного регулювання. Наслідком стало погіршення не лише економічного, а й соціального розвитку країни :темпи зростання ВВП скоротилися в 4,65 разу й досягли рівня вдвічі меншого, ніж у країнах ЄС, спостерігалося підвищення номінального обмінного курсу гривні, зріс індекс споживчих цін, значно збільшилося податкове навантаження, погіршилася ситуація й у сфері інвестиційної діяльності. Результатом стало зниження темпів приросту реальних доходів населення.