Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства у впливають результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

     На  мал. 1.1.  подано розгорнуту схему формування прибутку підприємства відповідно до чинних в Україні положень (стандартів) бухгалтерського обліку. 

 

Мал..1.1. Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства до реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності та введення національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку 

     Загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибуток від операційної оренди та інших операцій підприємства, що не належать до фінансової або інвестиційної діяльності [24, 349-351].

     Для перспективного розвитку підприємства першочергове значення має розподіл чистого прибутку на споживання і  накопичення. У межах фонду споживання важливу роль для інвестиційної  привабливості підприємства відіграє пропорція його розподілу на фонд виплат дивідендів та інші фонди споживання. Основними принципами розподілу прибутку є такі:

     а) прибуток, отриманий підприємством  у результаті його господарської  діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим  суб’єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленим законодавством ставками податку;

     б) визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні  підприємства, знаходиться у його компетенції.

     Порядок розподілу та використання чистого  прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов’язкових платежів, фіксується у статусі підприємства.

     Отриманий підприємством прибуток може бути використаний і для задоволення різноманітних  потреб. Прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самого підприємства і використовується ним для забезпечення господарської діяльності. Отже, отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап – це розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. В результаті розподілу кожний з : учасників одержує свою частку прибутку [10, с. 116].

     Пропозиції  розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб’єктів господарювання. Ця політика реалізується в: сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку; у визначенні об’єктів оподаткування, ставках оподаткування; у порядку надання податкових пільг.

     Другий  етап – це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів у бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку й удосконалення виробництва, соціальних потреб, заохочення. Кошти цих фондів використовуються для фінансування відповідних витрат.

     На  мал. 1.2. зображено схему розподілу  балансового прибутку підприємства.

     

     Мал.. 1.2. Структурно-логічна схема розподілу  балансового прибутку і

     формування  чистого прибутку підприємства 

     З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який залишається  в розпорядженні підприємств, впливають:

     абсолютна сума отриманого балансового прибутку;

     платежі в бюджет, здійснювані за рахунок прибутку (рентні платежі, плата за землю, податок із власників транспортних засобів, податок на прибуток, податок на нерухомість - після його запровадження).

     Прибуток, що залишається в розпорядженні  підприємства, не слід ототожнювати з чистим прибутком. Чинні нормативні акти визначають, що за рахунок прибутку підприємства повинні сплачувати ще і штрафи в таких випадках:

• за порушення господарських договорів із суб’єктами господарювання;
• за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;  
• за затримку перерахування коштів у бюджет і державні цільові фонди;
• за приховування прибутку від оподаткування;
• за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);
• за прострочені банківські позички;
• за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;
• за інші порушення.

     В умовах ринкових відносин велике значення має обґрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі. На мал. 1.3. подано схему напрямів можливого використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.  

 
 

Мал.. 1.3. Можливі напрями використання чистого прибутку  
на підприємстві 
 

     Фонд  розвитку виробництва є власним  джерелом підприємства, що застосовується для фінансування витрат, пов’язаних зі зростанням виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази підприємства [3, с. 184].

     Формування  власного резервного (страхового) фонду  здійснюється на випадок різкого  погіршення фінансового становища у результаті тимчасової зміни ринкової кон’юнктури, стихійних лих тощо.

     Чистий  прибуток також є джерелом виплат доходів засновникам (власникам) підприємства, а для акціонерних товариств – виплат дивідендів акціонерам.

     Для стимулювання зацікавленості працівників у досягненні високих результатів праці на підприємстві може створюватись фонд споживання . За рахунок коштів цього фонду здійснюються виплата винагороди за підсумками року, одноразові преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам підприємства [1, 113-115].

     Останнім  часом Держкомстат України не відображає у статистичних щорічниках інформацію про тенденції розподілу і використання прибутку підприємствами різних галузей економіки як загалом, так і між суб’єктами володіння і розпоряджання зокрема. Статистичні дані на рівні областей дещо викривляють реальну картину такого розподілу, оскільки на ці процеси впливають не лише економічні, а й інші чинники. Однак пропорції розподілу прибутку і його використання навіть за таких умов можуть частково відобразити реальний стан використання одного з найважливіших власних ресурсів у промисловості.

 

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Інформаційна база оцінки фінансового стану підприємства

     Систематична, об’єктивна оцінка фінансового стану підприємств, їхньої ліквідності, платоспроможності й фінансової стійкості необхідна для пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності, яка в свою чергу є однією з умов підвищення доходності та прибутковості будь-якого підприємства. Адже відомо, що розмір прибутку підприємства багато в чому залежить від його платоспроможності. На фінансовий стан підприємства звертають особливу увагу банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

     Фінансовий  стан підприємства – поняття комплексне, це результат взаємодії всіх елементів  системи фінансових відносин підприємства, сукупності виробничо-господарських факторів. Він визначається системою показників, які відображають наявність, розміщення і використання  фінансових ресурсів [21, с. 47].

     Фінансовий  стан підприємства залежить від результатів  усіх видів його діяльності (виробничої, комерційної та фінансово-господарської).

     Для ефективного функціонування підприємства його фінансова діяльність має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, досягнення раціонального  співвідношення власних і залучених коштів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, фінансової стійкості [24, с. 316].

     Метою аналізу фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва для забезпечення спроможності виконання підприємством своїх зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

     Аналізувати фінансовий стан підприємства треба  систематично і всебічно, використовуючи різні методи, прийоми та методики. Це дасть змогу визначити “больові точки” у фінансовій діяльності та застосувати способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

     Фінансово-економічний  стан підприємства (організації) характеризується ступенем його (її) прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями [25, с. 122].

     Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства (організації) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті – негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

     Для оцінки фінансово-економічного стану  підприємства (організації) необхідна  відповідна інформаційна база. Такою  можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс – підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства (організації) та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року). З 1 січня 2000 року в Україні введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартам здіснення бухгалтерського обліку суб’єктами господарювання.

     В активі балансу підприємства за новою  формою виділені такі три розділи:

     Необоротні  активи:

• Нематеріальні активи
• Незавершене будівництво
• Основні засоби
• Довгострокові фінансові інвестиції

     Оборотні  активи:

• Виробничі запаси
• Незвершене виробництво
• Готова продукція
• Дебіторська заборгованість
• Поточні фінансові інвестиції
• Грошові кошти та їхні еквіваленти

     Витрати майбутніх періодів.

     Пасив балансу підприємства за новою формою складається з п’яти виокремлених розділів:

     Власний капітал:

• Статутний капітал
• Пайовий капітал
• Резервний капітал
• Нерозподілений прибуток

     Забезпечення  наступних витрат і платежів:

• Забезпечення виплат персоналу
• Інші забезпечення
• Цільове фінансування