Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками

          Згідно з Бюджетним кодексом України виділяють:

          -    видатки бюджету –кошти, що спрямовуються на здійснення програм

               і заходів, передбачених відповідним   бюджетом, за винятком коштів

               на погашення основної суми  боргу та повернення надміру  сплачених

               до    бюджету сум;

          -    витрати  бюджету   –  видатки   бюджету   та   кошти   на   погашення

               основної суми боргу.

          Класифікація видатків має такі  складові:

          1)   функціональна   класифікація   видатків,   яка   охоплює   такі   рівні деталізації:

          -    розділи,  в   яких  визначаються  видатки   бюджетів   на   здійснення

               відповідно  загальних   функцій   держави,   Автономної   Республіки

               Крим чи місцевого самоврядування;

• підрозділи та групи, в  яких  конкретизуються напрями спрямування

бюджетних   коштів  на  здійснення   відповідно   функцій   держави,

Автономної Республіки Крим чи місцевого  самоврядування;

          2)   економічна  класифікація  видатків, згідно з якою видатки  бюджету поділяють на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням   погашення,  склад   яких   визначається   Міністром   фінансів

України;

          3)   відомча класифікація видатків  бюджету визначає перелік головних  розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів;

          4) програмна класифікація видатків  бюджету застосовується при формуванні  бюджету за програмно-цільовим  методом.

          Протягом усього періоду розвитку  бюджетної системи України її  стан найчастіше характеризується  обмеженістю бюджетних коштів.

          Обмеженість бюджетних коштів  визначається не лише їх І  номінальною величиною, передусім  двома факторами:

• обсягом прийнятих рішень щодо потреби у видатках;
• ефективністю використання наявних бюджетних ресурсів.

          Бюджетне фінансування – це  безповоротне, безвідплатне виділення  коштів з бюджету, що забезпечує  процес розширеного і відтворення,  утримання соціальної сфери, обороноздатність та і апарат управління державою з дотриманням режиму економіки за постійного здійснення контролю. Суть бюджетного фінансування  полягає в тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами - з іншого, з точки зору спрямування та використання грошових коштів централізованого фонду на розширене відтворення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення інших безпосередніх державних заходів. Обсяг, своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це, у свою чергу, залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими платниками податків, від рівня виконання доходної частини бюджету.

          Система бюджетного фінансування  включає принципи, форми та методи  надання бюджетних асигнувань  суб'єктам господарювання.

          Незалежно від джерел покриття бюджетне фінансування здійснюється на основі таких принципів: плановості, цільового спрямування коштів, безповоротності та безвідплатності, ефективного використання коштів, оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел, додержання режиму економії та здійснення постійного контролю за їхнім використанням. В даний час використовуються такі форми бюджетного фінансування:

• кошторисне  фінансування – забезпечення  державними   грошовими

коштами    установ    і    організацій    соціально-культурної    сфери,

     оборони,  органів   державного   управління   та  соціального  захисту 

     населення;

          -    державне     фінансування    інвестицій.   Відповідно   до   бюджетної

               класифікації  видатків  фінансування  будівництва  об'єднано  в одну

               групу разом з архітектурою  і включає державні інвестиції  на основні

               об'єкти  економічного  і  соціального   розвитку  України  в  ринкових

               умовах;

• позички    з    державного    бюджету    державним     підприємствам.

    Фінансова підтримка  державним  та  іншим  підприємствам,  у  майні

    яких  частка  державної   власності  перевищує  50%,  здійснюється   з 

    бюджетних   асигнувань,   як   правило,   на   поворотній   основі   під

    затверджені    проекти    використання    коштів,   що   надаються   як

    державна   підтримка.  Фінансову   підтримку   у   вигляді  бюджетної 

    позики надає Міністерство  фінансів України на договірній  основі;

• державні    дотації    -     форма      бюджетного     фінансування,   яка

     застосовується  для   фінансування  планово-збиткових  підприємств і

     організацій,   які    надають   послуги   або    виробляють    необхідну

     народному  господарству  продукцію,  витрати  на виробництво яких

     вищі від цін реалізації.

          Кошторис  доходів і видатків  бюджетної установи, організації  є основним планом який підтверджує  повноваження щодо отримання  доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

          Бюджетне призначення - це повноваження, яке надано головному розпоряднику коштів бюджету законом України про державний бюджет, постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження, яке дозволяє Міністерству фінансів, Державному казначейству або місцевому фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету.

          Кошторис має дві складові:

          -    загальний фонд, який  містить обсяг надходжень із  загального фонду

               бюджету      та     розподіл     видатків     за     повною     економічною

               класифікацією  на  виконання   бюджетною  установою, організацією

               основних функцій;

• спеціальний  фонд,  який  містить  обсяг надходжень із спеціального

фонду     бюджету    та     їх     розподіл    за    повною    економічною

     класифікацією  на  здійснення  видатків спеціального  призначення, а

     також  на  реалізацію  пріоритетних заходів, пов'язаних  з виконанням 

     установою основних  функцій.

          Основа  бюджетного фінансування - бюджетне нормування, зміст якого полягає у визначенні науково обґрунтованих обсягів витрат на відповідну розрахункову одиницю. У процесі бюджетного нормування визначаються норми видатків та фінансові нормативи бюджетної забезпеченості. Залежно від того, в яких одиницях вимірювання відображаються норми, розрізняють дві основні групи норм: матеріальні та фінансові.

          За умов формування на ринковій  економіці система витрачання  бюджетних коштів та народне  господарство зазнає суттєвих  змін. Бюджетні асигнування покликані забезпечити вирішення найважливіших і наймасштабніших державних завдань: фінансування пріоритетних заходів, пов'язаних з прискоренням розвитку основних галузей економіки, створення фінансових можливостей для удосконалення виробничої та соціальної інфраструктури. Щоправда, ще деякий час цільові бюджетні дотації збережуться. Однак обсяг бюджетних видатків та їхня структура зазнають суттєвих змін.

          Зменшення обсягу бюджетного  фінансування витрат у народному  господарстві пояснюється тим, що до мінімуму зводиться участь держави у виробничих інвестиціях за рахунок скорочення централізованих капітальних вкладень, виконання програми приватизації державної власності та скорочення сфери державної економіки.

          Тенденція до зменшення бюджетних видатків на народне господарство не може закінчитися повною відмовою від бюджетного фінансування цих витрат. За умов ринку запишуться такі видатки, які потребують обов'язкового залучення державних коштів, оскільки, по-перше, і надалі буде функціонувати державний сектор економіки, який потребує розробки державних інвестиційних програм, згідно з якими і здійснюється бюджетне фінансування капітальних витрат. По-друге, для стабілізації економіки та розвитку підприємництва необхідна фінансова підтримка держави у вигляді бюджетних коштів.

          Формування раціональної державної  інвестиційної політики, вибір оптимальних  об'єктів і форм інвестування  є важливою передумовою ефективного  використання бюджетних коштів  на економіку, виходу з економічної  кризи, економічного зростання, стабілізації фінансової системи держави.

          Метою надання фінансової підтримки  підприємствам з бюджетних асигнувань  на поворотній або безповоротній  основі є запобігання банкрутству,  відновлення платоспроможності,  оздоровлення фінансового становища підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт чи послуг.

          Видатки   на  розвиток  промисловості   та  енергетики є найбільшими  за

обсягом у складі видатків на економіку. Планування видатків на розвиток промисловості та енергетики здійснюється на основі зведених балансів доходів і видатків міністерств і відомств, відділів та управлінь місцевих державних адміністрацій і виконавчих комітетів місцевих рад, яким підпорядковуються підприємства і організації державної форми власності. Зведені баланси доходів і видатків складаються на основі балансів доходів і видатків підпорядкованих підприємств, а також розрахунків видатків, що фінансуються у централізованому порядку.

          Видатки на розвиток промисловості  та енергетики відображаються у розрізі підрозділів бюджетної класифікації. Суми видатків, передбачені зведеними балансами доходів і видатків, включаються до відповідних бюджетів і після їх затвердження фінансуються через головних розпорядників коштів.

          Сільське господарство – дуже важлива галузь економіки, яка забезпечує промисловість сировиною і матеріалами, а населення - продуктами харчування. В Україні є всі умови для ефективного функціонування цієї галузі, а саме: родючі землі, сприятливий клімат, робоча сила.

          Особливості фінансування сільського  господарства обумовлені його  галузевими відмінностями, до  яких належать: сезонність виробництва  та велика тривалість виробничого  циклу, родючість ґрунтів, кліматичні  умови і природнокліматичні фактори, організаційно-економічні особливості тощо.

          В Україні комунальний сектор  економіки включає різні галузі: промисловість, сільське господарство, транспорт та зв'язок, будівництво,  торгівлю та громадське харчування, постачання і збут, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення та ін.       

 

 

 

1.3.  Сутність касового обслуговування  розпорядників та одержувачів  коштів з місцевих бюджетів

 

          Місцеві бюджети – важливий  і складний елемент бюджетної  системи держави. В умовах переходу до ринку зростає значення місцевих бюджетів у проведенні економічної і регіональної політики, розв’язанні соціальних проблем, підтримці малозабезпечених і незахищених верств населення. Шлях ринкових реформ в Україні привів до необхідності переходу на казначейське обслуговування місцевих бюджетів, в тому числі і за видатками. Відповідно до положень Бюджетного кодексу, повноваження органів Державного казначейства в частині обслуговування операцій місцевих бюджетів за видатками зосереджуються на посиленні контролю за рухом коштів місцевих бюджетів, своєчасному запобіганні їх нецільового використання та впровадженні нових засад управління бюджетними зобов’язаннями.

          Здійснення фінансових операцій  за видатками місцевих бюджетів  при казначейському обслуговуванні має такі особливості:

• усі кошти місцевих бюджетів накопичуються на рахунках, що відкриваються в територіальних відділеннях Державного казначейства на ім’я розпорядників коштів місцевих бюджетів;
• розпорядники бюджетних коштів позбавлені можливості отримувати бюджетне фінансування на банківські рахунки і самостійно вирішувати питання доцільності та обсягу використання наявних державних коштів;
• оплату видатків виконують органи Державного казначейства після одержання від розпорядників коштів розрахункових документів;
• органи Державного казначейства здійснюють контроль за відповідністю касових видатків розпорядників коштів напрямам та обсягу встановлених бюджетних призначень, виділеним асигнуванням та прийнятим зобов’язанням;
• органи  Державного  казначейства   здійснюють  платіж  на  користі

      суб’єктів господарської  діяльності, які виконали роботи  або  надали  

послуги бюджетним установам.  

          Основне завдання органів Державного  казначейства України при казначейському  обслуговуванні місцевих бюджетів полягає в сприянні виконанню бюджетної політики місцевого самоврядування та здійсненні ефективного управління коштами місцевих бюджетів. При цьому основним завданням цієї діяльності повинно бути створення оптимальної системи оперативного управління місцевими фінансами і забезпечення своєчасних розрахунків за зобов’язаннями місцевих органів влади та розв’язання проблеми короткострокової незбалансованості місцевих бюджетів (покриття касових розривів).