Доходи і видатки державного бюджету

   Таким чином, при допомозі видатків бюджету держава в ринкових умовах господарювання має можливість:

   — регулювати розподіл грошових коштів між виробничою і не­виробничою сферами у відповідності з потребами суспільства:

    — впливати на структурну перебудову економіки;

   — забезпечувати збалансування нижче стоячих бюджетів.

За соціальним призначенням видатки Державного бюджету України поділяються на соціальний захист населення; фінансування соціально-культурних закладів, установ та закладів; фінансування І науки  (у  державному  бюджеті  із  кожної  тисячі  гривень  видатків      загального  фонду   більше  50%  закладено  на  соціальні  програми  [1.-с.4 ] ), народне господарство і державні капітальні вкладення; наці­ональну оборону; правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави; утримання органів законодавчої, виконавчої та судової влади; зовнішньополітичну діяльність; заходи, пов'язані з ліквіда­цією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення; видатки по обслуговуванню державного зовнішнього та внутрішнього боргів і інші видатки.

Співвідношення видатків між окремими групами визначається спрямованістю бюджетної політики. За останні роки найбільша до­ля видатків приходиться на соціально-культурні заходи та соціаль­ний захист населення. Це викликано кризовими явищами в еконо­міці та необхідністю соціального захисту громадян з низьким рівнем доходів.

За галузевими характеристиками видатки бюджету поділяються

у відповідності з галузевою структурою економіки.

Так, у сфері матеріального виробництва ці видатки включають такі групи:

— на розвиток промисловості, на розвиток агропромислового

комплексу, на розвиток будівництва, на розвиток транспорту, зв'яз­ку, і т.д.

У невиробничій сфері видатки бюджету за галузевою ознакою поділяються на:                                            

— освіту, науку, культуру, охорону здоров'я, фізичну культуру і спорт, соціальний захист населення, національну оборону, управління , і т.д.                                                      

За цільовим призначенням видатки поділяються на конкретні види затрат.                                                   

У виробничій сфері до них відносяться такі види, як капітальні вкладення, дотації, операційні витрати і т.д.

У невиробничій сфері — це: затрати на заробітну плату, нараху­вання на зарплату, канцелярські і господарські витрати, відряджен­ня та службові роз'їзди, стипендії, видатки на харчування, витрати на придбання обладнання, інвентаря, затрати на капітальний ремонт інші видатки.

У відповідності з діючим законодавством України всі видатки бюджету розподіляються між ланками бюджетної системи за такими принципами:                                              

— територіальний. Суть цього принципу заключається в тому, що на території якої адміністративної одиниці знаходиться підприє­мство, організація чи установа, з відповідного бюджету вони будуть і фінансуватися;

— відомчий. Цей принцип означає забезпечення фінансування підприємств, організацій і установ з відповідного бюджету за підпорядкованістю.                                                 

Враховуючи концептуальні та принципові підходи до розмежування між окремими ланками бюджетної системи, державою встано­влений наступний порядок розподілу видатків між бюджетами.

Кошти Державного бюджету України витрачаються лише на цілі  в межах, затверджених Законом “Про Державний бюджет України”. До Державного бюд­жету України не включаються видатки, які не передбачені законами України.

Забороняється використання бюджетних коштів для фінансуван­ня позабюджетних фондів. Позабюджетні фонди можуть бути утво­рені за рахунок надходжень від необов'язкових платежів, добровіль­них внесків фізичних і юридичних осіб, інших небюджетних джерел.

Державний бюджет України передбачає видатки на:

— фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання та підвищення життєвого рівня народу, заходів щодо соціального захисту населення;

— фінансування, які здійснюються установами та організаціями заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що ма­ють загальнодержавне значення 

— фінансування виробничого і невиробничого будівництва, гео­логорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що здійснюються відповідно до загальнодержавних програм;

— національну оборону;

— охорону навколишнього природного середовища;

— утримання правоохоронних і митних органів;

— утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади та прокуратури;

— здійснення зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяль­ності;

— дотації, субвенції, що передаються з Державного бюджету України до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

— виплату всіх видів пенсій , видатків, спрямованих на захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, виплату допомог по безробіттю, витрати на професійне навчання незайнято­го населення та заходи для створення додаткових робочих місць;

— утворення державних матеріальних і фінансових резервів;

— обслуговування внутрішнього та зовнішнього державних боргів та їх повернення;

—     інші заходи, що фінансуються з державного бюджету відповідно до законів України.

Діаграма1.

Структура видатків державного бюджету

Видатки Державного бюджету України на 2004 рік становлять 49,573,467,3 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України – у сумі 39,788,314,9 тис. гривень та видатки спеціального фонду у сумі – 9,785,152,4 тис. гривень.[1.-с.4]

У Державному бюджеті України передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до двох відсотків від обсягу видатків державного бюджету для фінансування невідкладних вит­рат у народному господарстві, соціально-культурних та інших захо­дів, що не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету України.

У Державному бюджеті України понад передбачені видатки ут­ворюється оборотна касова готівка в розмірі до двох відсотків за­гального обсягу видатків бюджету. Оборотна касова готівка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена у тому ж році до розмірів, установлених під час затвердження Державного бюджету України.

Таблиця 2.

Видатки Державного бюджету  України в 2004 р.[ 6. – c. 21].

Структура видатків з Державного бюджету України в 2004 році в основних напрямках спрямування коштів відображена в таблиці 3.

Таблиця 3.

Структура видатків з Державного бюджету України в 2004 році [2. – c. 5 ].

4. Бюджетний дефіцит :

причини та шляхи подолання

Бюджетний дефіцит — це фінансове явище, яке необов'яз­ково є надзвичайним. Нині у світі немає держави, яка б не стикалася з бюджетним дефіцитом.

Бюджетний дефіцит — це перевищення видаткової частини бюджету над доходною. За умов ідеального становища в еко­номіці дефіцит відсутній. Адже держава може оптимально зіставляти обсяг своїх видатків відповідно до фінансових можливостей без будь-якої шкоди для суспільства.

Однак насправді це буває рідко, особливо коли держави переживають кризу в економіці.

Причини виникнення бюджетного дефіциту обумовлюються:

— надзвичайними подіями (війни, епідемії, стихійні лиха тощо), що потребує використання великих обсягів коштів, а звичайних резервів для цього не вистачає;

— необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст валового внутріш­нього продукту і національного доходу, зміцнити економічну могутність держави та підвищити матеріальний і культурний рівень життя населення. Це явище відображає не кризу в економічному житті суспільства, а державне регулювання економіки, спрямоване на забезпечення прогресивних зру­шень у суспільстві;

— кризовими явищами в економіці, її розвалом;

— неефективністю фінансово-кредитних зв'язків; 

— нездатністю влади тримати під контролем фінансову ситуацію у державі;

— недосконалістю фінансового законодавства. Звісно, що за умов, коли економіка розвивається динамічно і стабільно, бюджетний дефіцит у кількісно допустимих ме­жах не є загрозливим. Правда, при цьому кількість не повин­на переходити в негативну якість тобто сума отриманих дер­жавою в борг фінансових ресурсів не повинна перекладатись на економіку держави, на платників податків, супроводжу­ватись скороченням соціальних програм.

В Україні у 80-90 роках спостерігалось різке збільшення бюджетного дефіциту, що було обумовлено зокрема:

— різким зменшенням ефективності виробництва, що суп­роводжувалось скороченням обсягів валового внутрішнього продукту і національного доходу;

— розривом і малоефективністю економічних зв'язків, на­самперед зовнішньоекономічних;

— значним зростанням і нераціональною структурою бюд­жетних видатків;

— неефективним функціонуванням бюджетного механізму, що не дозволило державі використовувати його в якості сти­мулу у розвитку економіки та соціальної сфери;