Доходи і видатки державного бюджету

2.Склад, структура і динаміка доходів 

державного бюджету

Доходи бюджету — це частина централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій. Вони виражають економічні відносини, що виникають у процесі формування фондів грошових коштів і надходять у розпорядження органів державної влади та управління[ 6. – с.11].

Перехід України до ринкових умов господарювання вимагає використання економічних методів керівництва суспільним виробництвом, а ефективність форм мобілізації частки доходу підприємств до бюджету обумовила докорінну зміну системи доходних надходжень — вона стала будуватись на основі податкових надходжень. Взаємовідносини між юридичними та фізичними особами були переведені на правові засади, які регулюються законом. 3 організаційно-правового боку податок — це обов'язковий платіж, який надходить до бюджету у визначених законом обсягах і у встановлені терміни.

В Україні, згідно із законодавством, склалась відповідна система доходів державного і місцевих бюджетів, класифікація яких здійснюється за такими ознаками [ 6. – с.11 ]:

1. Щодо бюджетного устрою:

— доходи, які надходять до державного бюджету України;

— доходи, які надходять до місцевих бюджетів:

— змішані доходи, одна частка яких надходить до держав­ного бюджету України, а інша — до місцевих бюджетів;

— відрахування, за рахунок яких формуються позабюджетні
ні фонди.             

2. Щодо джерел сплати:             

— доходи, джерелом яких є ціна товарів (робіт, послуг);

— доходи, джерелом яких є прибуток чи доход.

3. Щодо обсягу ставки податків та обов'язкових платежів:

— пропорційні податки (сплачуються за стабільною ставкою);

— прогресивні податки (сплачуються за прогресивними ставками).

4. Щодо методу стягнення податку:

— прямі податки (сплачуються безпосередньо з доходу чи прибутку);

— непрямі податки (включаються до ціни продукції, робіт, послуг).

5. Щодо об'єкта оподаткування:

— податок на додану вартість;

— податки на доходи чи прибутки підприємств, організацій усіх форм власності та громадян;

— податки на майно, землю, природні ресурси тощо.

6. Щодо суб'єкта оподаткування:

— податки, які сплачують підприємства та організації усіх форм власності (юридичні особи);

—     податки, які сплачують громадяни (фізичні особи).

Враховуючи порядок розмежування доходів між окремими ланками бюджетної системи, законодавством України визначено склад доходів, які зараховуються до відповідних бюджетів. Так, доходи державного бюджету України формуються за рахунок [ 6. – с.12 ]:

В залежності від методів акумулювання грошових ресурсів можна виділити наступні групи доходів:

      податки та інші обов’язкові платежі;

      емісія (включаючи емісію грошей, державних цінних паперів та кредитну емісію);

      державний кредит;

      надходження від приватизації державного майна;

      надходження від зовнішньоекономічної діяльносі;

      добровільні надходження.

Згідно бюджетної класифікації доходи бюджету складаються з п’яти основних груп, а саме :

      податкові надходження;

      неподаткові надходження;

      доходи від операцій з капіталом;

      офіційні трансферти;

      державні цільові фонди.

Доходи бюджету також поділяються на регулюючі та закріплені .

Регулюючі доходи характеризуються тим, що вони передаються у вигляді відрахувань від загальнодержавних податків і зборів із вищестоящого бюджету в нищестоячі бюджети для їх збалансування.

Доходи Державного бюджету України включають:

1) доходи (за винятком тих, що згідно з статтями 64, 66 та цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі та 3акону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших, визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі г підприємствам, установам та організаціям, a також процент дивіденди, нараховані на частку майна, що належить держав майні господарських товариств;

2) гранти і дарунки y вартісному обрахунку;

3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів. [3. – с.22]

Доходи Державного бюджету України на 2004 рік становлять 45,390,509,5 тис.гривень, у тому числі доходи загального фонду  Державного бюджету України- у сумі 36,880,511,5 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України – усумі 8,509,998 тис. гривень, згідно з додатком №1 до Закону “ Про Державний бюджет України на 2004 рік”.                [1.- с.4]

До доходів загального фонду Державного бюджету України на 2004 рік належать:

1) 98,5 відсотка податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності, 50 відсотків податку на прибуток підприємств, що сплачується платниками за місцезнаходженням у місті Києві, після проведення відрахувань відповідно до пункту 1 статті 8 цього 3акону);

2) збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

3) платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;

4) платежі за користування надрами загальнодержавного значення;

5) акцизний збір з вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні товарів, що сплачується платниками за місцезнаходженням в Автономній Республіці Крим, та 50 відсотків акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів);

6) акцизний збір з ввезених на територію України товарів (крім 50 від­сотків акцизного збору з ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів);

7) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, крім плати за ліцензії, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад та місцевими органами виконавчої влади, та плати за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими  виробами;

8) кошти, отримані за вчинення консульських дій на території Украї­ни, та 90 відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України;

9) ввізне мито (крім 50 відсотків ввізного мита з нафтопродуктів і транспортних засобів та шин до них);

10) рентна плата за нафту та природний газ, що видобуваються в Україні;

11) надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів, які обліковуються на рахунках Державного казначейства України;

12) державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;

13) адміністративні штрафи (крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад та створеними відповід­но до закону адміністративними комісіями);

14) кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкоємства чи дарування, безхазяйного майна, валютних цінностей, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях із порушенням норм актів Всесвітнього поштового союзу, не вручених міжнародних та внутрішніх поштових відправлень, майна з обмеженим терміном зберігання, майна, вилученого для забезпечення сплати штрафів або з метою відшкодування належних державному бюджету платежів, із наступним відшкодуванням із державного бюджету витрат, пов'язаних із зберіганням, транспортуванням, експертною оцінкою, сертифікацією, розпорядженням зазначеним майном за рахунок надходження зазначених коштів;

15) кошти, що надійдуть від Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України» в рахунок погашення заборгованості перед Міністерством оборони України за Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про передачу з України до Російської Федерації важких бомбардувальників ТУ-160, ТУ-95МС, крилатих ракет повітряного базування великої дальності та обладнання;

16) 80 відсотків коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, та 50 відсотків коштів — за здане у ви­гляді брухту і відходів срібло;

17) 20 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних ви­трат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;

18) 10 відсотків портового (адміністративного) збору;

19) відрахування від сум перевищення розрахункової величини фон­ду оплати праці на підприємствах-монополістах;

20) надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в обсягах, визначених у додатку № 1 до цього 3акону;

21) до розмежування земель державної та комунальної власності 10 відсотків надходжень від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності;

22) відрахування від плати за транзит природного газу через територію України;

23) відрахування від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами;

24) відрахування від плати за тра­нспортування аміаку через територію України аміакопроводом;

25) надходження коштів з рахунків виборчих фондів;

26) інші доходи, що підлягають зарахуванню до Державного бюдже­ту України згідно із статтею 29 Бюджетного кодексу України.

3. Видатки державного бюджету.

Аналіз використання коштів

Видатки Державного бюджету України — це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізованого фонду гро­шових коштів держави і його використання по цільовому призначен­ню.

Значна кількість конкретних видів бюджетних видатків обумов­лені цілим рядом факторів: природою і функціями держави, рівнем соціально-економічного розвитку країни, адміністративно-територі­альним устроєм держави, формами надання бюджетних коштів, і т.д. Поєднання цих факторів породжує систему видатків Державно­го бюджету України. Однак, соціально-економічний розвиток Укра­їни за останні роки кардинально змінив як систему, так і структуру та класифікацію видатків. Командно-адміністративні методи госпо­дарювання засвідчили, що бюджет був сильно перевантажений вида­тками, які пов'язані з економічною функцією держави. Левова час­тина бюджетних коштів, приблизно 65—70 %, спрямовувалась в га­лузі матеріального виробництва. Соціальна функція бюджету, що має місце в розвинутих країнах, яка орієнтована безпосередньо на людину, не одержала необхідного фінансового забезпечення для своєї реалізації. З реформою системи господарювання в Україні акценти в розподілі бюджетних коштів повинні зміститись, по-перше, на посилення соціальної функції держави, по-друге, на зміну напря­мку і змісту економічної функції.

У зв'язку з переходом економіки України на ринкові засади гос­подарювання у бюджеті держави появились нові напрями спрямува­ння коштів централізованого фонду, яких не було в умовах команд­но-адміністративної системи. Так, ряд видатків перекладено на по­забюджетні, соціальні та економічні фонди у Державному бюджеті України та місцевих бюджетах, знайшли також відображення нові напрями витрачання бюджетних коштів, а саме: соціальний захист населення, надання бюджетних позик, зовнішньополітичну і зовніш­ньоекономічну діяльність, національну оборону, обслуговування державного зовнішнього боргу, національну космічну програму та ін.

Видатки бюджету проявляються через конкретні види, які мо­жуть характеризуватись з якісної та кількісної сторін.

Якісна сторона видатків характеризує суспільне їх призначення, а кількісна — загальний обсяг. При цьому, ці дві сторони можуть вступати у протиріччя. Так, наприклад, потреби держави, що визна­чаються якісною характеристикою, дуже часто перевищують кількі­сну сторону, тобто суму видатків, яка необхідна для задоволення відповідних потреб держави. Це призводить до негативних наслід­ків, а саме недофінансування видатків, передбачених законом про державний бюджет, зростання зовнішнього та внутрішнього боргу, дефіциту бюджету та інфляції.

У зв'язку з важким економічним становищем, яке породжене кризовими явищами, фінансові можливості Української держави об­межені. Це не дає можливість привести потреби суспільства у відпо­відність з виділеними коштами. Видатки бюджету у повному і всесторонньому обсязі характеризуються за певними ознаками: яку во­ни відіграють роль і місце у процесах суспільного відтворення, яке їх соціальне призначення, галузевими і цільовими характеристиками.

Роль і місце видатків у процесах суспільного відтворення визна­чається найбільш узагальнюючим спрямуванням коштів. В цілому, видатки бюджету поділяються на дві частини: пов'язані з розвитком виробничої сфери і видатки, пов'язані з функціонуванням і розвит­ком невиробничої сфери. Обидва напрями мають важливе значення для суспільства і вони є об'єктивно необхідними.

Будучи організатором стосунків у виробничій сфері та власни­ком значної частини виробничих засобів, держава зобов'язана вкладати кошти у структурну перебудову економіки, оскільки такі затра­ти досить швидко скуповуються, сприяють збільшенню валового внутрішнього продукту і національного   доходу, що є матеріальною  основою бюджету.

Одночасно, значну частину коштів держава повинна вкладати у

розвиток соціально-культурної сфери, в управління та оборону, що є основною умовою її функціонування. Освіта, охорона здоров'я, культура, соціальний захист населення та соціальне забезпечення, уп­равління, оборона є тими підвалинами, що забезпечують існування та розвиток держави.