Доходи і видатки державного бюджету

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Доходи і видатки

державного бюджету”
ПЛАН

ВСТУП

1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

2. СКЛАД, СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

3. ВИДАТКИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ, АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ

4. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ: ПРИЧИНИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

5. СТРУКТУРА ВЛАСНИХ ДОХОДІВМІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

6. СТРУКТУРА ВИДАТКІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Тема даної курсової роботи: “Доходи і витрати державного бюджету” є актуальною для вивчення, оскільки економічне оновлення об'єктивно потребує зміцнення держав­них фінансів як основного важеля ефективного розвитку господарс­тва країни, що прагне до соціальне орієнтованих засад, тобто дер­жава має здійснити ефективний розподіл доходів та видатків між своїми рівнями — центральним та місцевим. Розподіл доходів між бюджетами різного рівня згідно з поставленими перед ними завдан­нями та обумовленими цими завданнями видатками об'єктивно ви­магає диференціації пріоритетів в направленні фінансових ресурсів. Оскільки в перехідний період функції держави зростають, то похід­ним є обов'язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути вирішені через ринковий механізм. а також осо­бисто кожною людиною.

Таким чином, головною ланкою фінансової системи є державні фінанси, які включають бюджети всіх рівнів і окремі види централі­зованих фондів фінансових ресурсів. Пошук оптимального співвід­ношення бюджетів різних рівнів має грунтуватися на визначенні оп­тимального співвідношення процесів централізації та децентраліза­ції державного управління, на відповідному розподілі повноважень і функцій органів державного управління і місцевого самоврядуван­ня. Саме розмежування їх функцій повинно стати основою для виз­начення видатків, а отже і доходів різних рівнів влади. При цьому розподіл повноважень між ними, а також система їх видатків по­винні бути закріплені законодавчо.

Ніхто й ніщо так болісно не відчуває кардинальних змін в еко­номіці, як фінансова система держави. Саме вона забезпечує успіх чи невдачу всієї реорганізації господарства, зумовлює піднесення чи падіння політичного іміджу незалежної держави. Аналіз свідчить, а практика підтверджує, що та структура фінансів, яка безсистемне склалася після проголошення незалежності України, не відповідає нагальним вимогам сучасного реформування економіки.

Ринкова економіка при розмаїтті її моделей, відомих світовій практиці, характеризується соціально-орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграє державний бюджет. Він — невід'ємна частина ринкових стосунків і одночасно важливий інструмент реалізації дер­жавної політики. Виходячи з цього, важливо добре знати природу державного бюджету, особливості його формування і функціонуван­ня, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспіль­ного виробництва.

Змістовну організацію бюджетних відносин, які б відповідали сучасним вимогам потрібно знати ще й тому, що Україна переживає глибоку економічну і фінансову кризу. Прерогативним за цих умов є правильні відповіді на запитання як стабілізувати економіку, забез­печити ефективність господарювання, які методи нормалізують фі­нансовий стан країни, як збільшити дохідну частину державного бюджету, зменшити бюджетний дефіцит. Дані  економічні  категорії є об’єктом  розгляду  даної  курсової  роботи.

1.Соціально-економічна сутність та значення Державного бюджету України

Ринкова економіка за усього розмаїття її моделей харак­теризується соціально-орієнтованим господарством, яке до­повнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій  структурі ринкових відносин, так і у механізмі їхнього регулювання з боку держави відіграє державний бюджет. Він — невід'ємна частка ринкових відносин і водночас є важ­ливим інструментом реалізації державної політики. Тому важ­ливо усвідомити природу державного бюджету, особливості його формування та функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України є економічною категорією і відображає грошові від­носини, які виникають між державою, з одного боку, і під­приємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами — з іншого, з приводу утворення центра­лізованого фонду грошових коштів держави і його використан­ня на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задо­волення інших суспільних потреб  [6.-c.26].

Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках еконо­мічного та соціального розвитку.

Централізація коштів має важливе економічне і політичне значення, оскільки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є втіленням у життя державних заходів. Це надає можливість маневрувати коштами, зосереджувати їх у важ­ливих галузях економічного та соціального розвитку, здійс­нювати єдину економічну і фінансову політику на території України.

У розвинених країнах державний бюджет не лише забезпе­чує акумулювання коштів, необхідних для фінансування дер­жави, використовується не лише для часткового перерозподі­лу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й для впливу на економічні, соціальні,  національні, регіональні процеси у суспільстві і провадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки.

За умов переходу економіки України до ринкових відносин державний бюджет відіграє важливу роль, але при цьому змінюються методи його впливу на суспільне виробництво та сферу соціальних відносин. Тому бюджет використовується для міжгалузевого і територіального перерозподілу фінан­сових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки та культури на всій території. Нині завдяки державному бюдже­тові України між галузями та регіонами, а також серед окремих верств насе­лення, перерозподіляється майже 50% від усього обсягу вало­вого внутрішнього продукту.

Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, які перерозподіляють­ся через бюджетну систему. Але за умов перехідної економіки провідна роль бюджету як в перерозподілі фінансових ресур­сів зокрема, так і національного багатства в цілому, є об'єк­тивною реальністю. Це зумовлено тим, що бюджет якраз є інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів, чого не можна досягнути іншими ме­тодами, у тому числі й ринковими.

Згідно зі світовим досвідом, роль держави у розподільчих процесах з розвитком ринкових відносин має зростати, і бюд­жет у цьому разі є найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинених країн світу завдяки бюджетові перерозподіляється від ЗО до 50% від усього обсягу валового внутрішнього продукту. Тому треба вирізнити виважені форми й методи цього перерозподілу, що для України є одним із найважливіших завдань.

За умов переходу до ринкових відносин кошти державного бюджету України повинні скеровуватись насамперед на фі­нансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових і науково-технічних програм, соціальний розвиток і соціальний захист населення.

Враховуючи теоретичні засади бюджету, а також його практичне призначення, бюджет України, як і бюджети роз­винених країн, слід вважати економічною категорією, центра­лізованим фондом грошових коштів України, центральною

ланкою фінансової системи, основним фінансовим планом держави.

Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід від­значити, що він є складовою грошових відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продук­ту і національного доходу України.

Зміст бюджетних відносин характеризується такими на­прямками грошових відносин:

— між державою та підприємствами, організаціями та ус­тановами державної форми власності;

— держави з підприємствами й організаціями змішаної форми власності (акціонерні товариства, спільні підприємства тощо);

— між державою та підприємствами, організаціями й уста­новами, що знаходяться у приватній власності;

— держави з громадськими організаціями;

— між державою та населенням;

— між Україною та  іншими державами і міждержавними організаціями.

Враховуючи наявність різних ланок фінансової системи, яким відведена специфічна роль у розподільчому процесі, бюджету повинно належати центральне місце. Це обумовлено тим, що через бюджет здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту у всій його повноті, тобто між галузями матеріального виробництва, виробничою та не­виробничою сферами, окремими ланками бюджетної системи та окремими категоріями населення. Іншої ланки, яка б могла забезпечити у такому обсязі розподільчі та перерозподільчі процеси, у державі немає.

Досліджуючи бюджет у системі планів, слід відзначити, що він посідає центральне місце. Це зумовлюється тим, що бюд­жет, будучи центральною ланкою фінансової системи, пови­нен забезпечувати усі розподільчі та перерозподільчі процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий план пови­нен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їхній розподіл за основними напрямками на від­повідні цілі згідно з соціально-економічною політикою дер­жави.

Економічна  сутність  Державного   бюджету  ,  як  економічної  категорії  ,  не  буде  повною  ,  якщо  не  розглянути  функції  ,  які  він  виконує.  Економічна  думка  останніх  років  схильна  до  того  ,що  державний  бюджет  виконує  дві  функції  - розподільчу  і  контрольну.

Розподільча  функція  бюджету  визначається  процесом  перерозподілу  фінансових  ресурсів  між  різними  підрозділами  суспільного  виробництва. Ні  одна  із  інших  ланок  фінансів  не  здійснює  такого  масштабного   перерозподілу  коштів,  як  бюджет. Сфера  дії розподільчої  функції  визначається  тим  ,  що  у  стосунках  з  бюджетом  беруть участь майже всі учасники виробництва. Отже, розподільча функція Державного бюджету України характеризується багатократністю розподілу, вона проявляється у всіх сферах суспільних відносин і використовується державою для регулювання економічного і соціального розвитку.

Контрольна  функція  означає,  що бюджет  об’єктивно відображає  економічні  процеси, які  відбуваються  в  державі. Бюджет  може  дати  інформацію  про  те, як  надходять в розпорядження  держави  фінансові  ресурси  від  різних  суб’єктів  господарювання, що відповідає  розмір  централізованих  ресурсів  держави  його  потребам. Основу  контрольної  функції  фінансів  складає  рух  бюджетних  коштів, які  відображаються  у  відповідних  показниках  бюджетних  поступлень і  видаткових  призначень.

Особливістю контрольної функції бюджету є високий рівень централізації фінансових ресурсів у руках держави, а централізація завжди означає підзвітність і створює передумови для організації державного фінансового контролю зверху до низу.                    

Необхідність існування бюджету обумовлена наступними факторами:

      За допомогою бюджету держава виконує свої функції;

      Здійснює утримання невиробничої сфери;

      Перерозподіляє кошти між окремими територіями і галузями;

      Здійснює соціальний захист населення;

      Вирішує національні проблеми;

      Має вплив на розвиток НТП через фінансування наукових установ;

      Вирішує питання охорони навколишнього середовища тощо.

Таблиця 1.

Структура доходів Державного бюджету у 2004  році [2.–c.5].