Дефіцит бюджету: причини виникнення

Так, якщо в 2002 р. нараховувалось 4 обласних бюджетів-донорів, які перераховували кошти до державного бюджету, то в 2010 р. залишився тільки Київ.

Оскільки дотації вирівнювання рівня бюджетної забезпеченості займають найбільшу питому вагу у складі міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам, більш детально здійснимо аналіз їх розподілу за адміністративно-територіальними одиницями України за період 2003 – 2010 р. (рис. 3.1).

Аналізуючи розподіл дотацій на рис. 3.1, можна відзначити, що окрім Києва відсутні області зі зменшенням розміру дотацій, за всіма регіонами зростання дотацій за період з 2003 по 2010 р.  відбувається істотними темпами, що свідчить про небажання регіонів вийти на рівень самозабезпеченості і тим самим потребує постійної допомоги від центра. Наприклад, в 2010 р. найбільша сума дотацій виділяється у Львівську та Харківську області. Абсолютний розмір дотацій в  Харківську область порівняно з 2003 р. збільшився в 65 разів та склав в 2010 р. 613 740,5 тис. грн., у Львівській області зростання дотацій відбулося більш ніж в 17 разів. Також найбільший приріст дотацій в абсолютному розмірі припадає на Одеську область (за 7 років область перетворилась з донора на реципієнта), Полтавську (19,6 разів) та Миколаївську області (17,0 разів).

За даними рис. 3.1 видно, що на сучасному етапі найбільш фінансово залежними від державного бюджету є Волинська (частка дотацій в доходах складає 32,2%), Закарпатська (32,4%), Херсонська (29,8%), Чернівецька (28,2%) області. Це свідчить про високий рівень фінансової залежності цих областей від державного бюджету, що знижує відповідальність і бажання органів місцевого самоврядування здійснювати самостійний соціально-економічний розвиток.

Рис. 3.1 Дотації вирівнювання в доходах місцевих бюджетів України [18]

Отже, проведений аналіз дозволяє зробити висновок про значний розрив фінансової допомоги у вигляді дотацій вирівнювання між адміністративно-територіальними одиницями України та їх значне зростання з року в рік. Причиною збільшення дотацій є небажання або відсутність можливості розвивати власні податкові й неподаткові доходи, зацікавленості у розширенні виробничого потенціалу й поліпшення соціально-економічного розвитку регіону.

Диспропорції в соціально-економічному розвитку регіонів України ускладнюють і одночасно вимагають побудови ефективної системи міжбюджетних відносин, спрямованих на максимально  можливе вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів, стимулювання нарощування власного податкового потенціалу, забезпечення рівня самодостатності та фінансової самостійності регіонів. Для реалізації цієї мети необхідно надавати фінансову допомогу місцевим бюджетам у вигляді міжбюджетних трансфертів на основі групування регіонів за найбільш значимими соціально-економічними, кліматичними, географічними та іншими характеристиками. У високодотаційних регіонах з найнижчим рівнем економічного потенціалу, таких як Тернопільська, Чернівецька, Закарпатська області, доцільно тимчасово запровадити вільні економічні зони з метою стимулювання припливу в ці регіони довгострокових інвестицій, які в подальшому забезпечать стратегічний розвиток таких територій, зростання самозабезпеченості місцевих бюджетів та збільшення дохідних відрахувань у Державний бюджет України.

Для зниження рівня фінансової залежності місцевих бюджетів основний акцент необхідно зробити в проведенні бюджетно-податкової політики не тільки пошуком оптимальної формули перерозподілу податків між бюджетами різних рівнів, але й розширення податкового потенціалу регіону на основі стимулювання розвитку реального сектора економіки як базового податкоутворюючого джерела. Для вирішення даної проблеми доцільно також проводити розмежування видаткових повноважень і дохідних джерел, збільшення місцевих податків для наповнення місцевих бюджетів

ВИСНОВКИ

На основі проведеної роботи можна зробити наступні висновки:

1. Досліджуючи чинники виникнення бюджетного дефіциту, було зроблено висновок, що в своїй сукупності вони провокують негативні явища в економіці. Так, спад виробництва веде до згортання кредитної діяльності банків, посилення податкового тиску, виникнення кризи неплатежів, зростання бартерних операцій і взаємозаліків, зменшення доходів бюджету та зростання його дефіциту і неможливості проведення заходів фінансової підтримки виробника, що ставить питання про відпрацювання методів погашення дефіциту бюджету.

Удосконалення методів погашення дефіциту бюджету повинно здійснюватися виходячи з необхідності розвитку виробництва; скорочення дефіциту бюджету, зростання інвестицій та доходів, а кінцевою метою їх впровадження повинна бути стабілізація і розвиток економіки України.

2. В роботі відзначено, що фінансування бюджетного дефіциту можливе з використанням різних його способів. До найважливіших з них належать боргове фінансування (внутрішнє й зовнішнє), що є більше керованим способом рішення проблеми дефіциту державного бюджету. У результаті боргового фінансування дефіцит бюджету покривається за рахунок позик, здійснюваних державою як усередині країни, так і за її межами. На підставі цього формується зовнішній і внутрішній борг держави.

Але взаємозв'язок боргового фінансування дефіциту бюджету та інвестиційного процесу і майбутнього споживання не є очевидним. Згадаємо, що в приватному секторі виробляються як споживчі, так і інвестиційні товари. Обсяг виробничого капіталу, який буде успадкований майбутніми поколіннями, зменшується в тому випадку, коли приріст державних витрат відбувається переважно за рахунок витрат, які збільшують споживання (соціальні трансферти, субсидії на утримання низьких цін окремих товарів та послуг тощо). Державні інвестиції, навпаки, зміцнюють виробничий потенціал економіки. Якщо збільшення державних видатків збільшує інвестиції, наприклад, капіталовкладення в шляхове будівництво або в систему освіти і охорони здоров'я, в такому випадку виробничий капітал, успадкований майбутніми поколіннями, скорочуватись не буде. Зміниться лише його структура: частка капіталу державних підприємств зросте, а приватного – зменшиться. Проблема полягає в тому, що ефективність державних інвестицій може виявитися нижчою, ніж ефективність приватних. Тоді збільшення державних інвестицій за рахунок скорочення приватних може бути рівноцінним зменшенню загального обсягу інвестицій і навіть капіталу. А компенсація зниження ефективності капіталу за рахунок збільшення його обсягу буде вимагати скорочення споживання і зниження життєвого рівня сучасного покоління.

3. До найважливіших напрямків активізації бюджетної політики з питань фінансування дефіциту державного бюджету слід віднести такі:

1) ресурси, залучені з метою фінансування дефіциту бюджету, доцільно направляти на посилення інвестиційної діяльності держави та поліпшення умов забезпечення економічного зростання;

2) мобілізовані кошти необхідно використовувати для вирішення економічних та соціальних проблем з урахуванням не тільки поточних, але й середньо- та довгострокових перспектив;

3) у майбутньому погашення боргових зобов'язань має бути рівномірним і не призводити до перевантаження бюджетної системи у кожному конкретному періоді;

4) залучення ресурсів державою не повинне негативно впливати на розвиток вітчизняного бізнесу та проведення міжнародних фінансових операцій;

5) для стабілізації фінансового розвитку країни слід шляхом вжиття заходів щодо антиінфляційного регулювання обмежити вплив фінансування дефіциту бюджету на розбалансування її грошово-кредитної системи.

4. Стрімке нарощування державного боргу призводить до ряду відомих негативних економічних наслідків, зокрема:

-    гальмування конкурентоспроможного економічного зростання в середньо- та довгостроковій перспективі в результаті негативного впливу зовнішніх боргових виплат на рівень сукупного попиту та виробництва;

-    переорієнтація фінансів приватного сектора з інвестування реального сектора економіки на операції з державними цінними паперами;

-    збереження хронічно високих відсоткових ставок, які створюватимуть перешкоди для відновлення інвестиційного процесу і переходу економіки на траєкторію стійкого зростання;

-     - погіршення платіжного балансу в результаті стимулюючого впливу нарощування соціальних видатків на імпорт споживчих товарів.

5. Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про значний розрив фінансової допомоги у вигляді дотацій вирівнювання між адміністративно-територіальними одиницями України та їх значне зростання з року в рік. Причиною збільшення дотацій є небажання або відсутність можливості розвивати власні податкові й неподаткові доходи, зацікавленості у розширенні виробничого потенціалу й поліпшення соціально-економічного розвитку регіону.

Диспропорції в соціально-економічному розвитку регіонів України ускладнюють і одночасно вимагають побудови ефективної системи міжбюджетних відносин, спрямованих на максимально  можливе вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів, стимулювання нарощування власного податкового потенціалу, забезпечення рівня самодостатності та фінансової самостійності регіонів. Для реалізації цієї мети необхідно надавати фінансову допомогу місцевим бюджетам у вигляді міжбюджетних трансфертів на основі групування регіонів за найбільш значимими соціально-економічними, кліматичними, географічними та іншими характеристиками. У високодотаційних регіонах з найнижчим рівнем економічного потенціалу, таких як Тернопільська, Чернівецька, Закарпатська області, доцільно тимчасово запровадити вільні економічні зони з метою стимулювання припливу в ці регіони довгострокових інвестицій, які в подальшому забезпечать стратегічний розвиток таких територій, зростання самозабезпеченості місцевих бюджетів та збільшення дохідних відрахувань у Державний бюджет України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.             Бюджетний Кодекс України від 2001.06.2 ї №2542 – III із змінами та доповненнями. //www.minfm.gov.ua

2.             Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» //www.rada.gov.ua

3.             Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» //www.rada.gov.ua

4.             Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» //www.rada.gov.ua

5.             Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» //www.rada.gov.ua

6.             Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» //www.rada.gov.ua

7.             Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» //www.rada.gov.ua

8.             Верстюк С. Фіскальна та монетарна політика України // Економіст. - 2008. - №11. - С. 26 - 31.

9.             Гладченко Л.П. Бюджетний дефіцит у теорії та практиці кейнсіанства // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. – К: КНЕУ, 2002. – Вип. 8. – С. 100-107

10.        Гладченко Л.П. Деякі дискусійні питання бюджетного дефіциту // Інвестиції ХХІ століття: регіональні аспекти: Зб. доповідей Міжнар. наук.-практ. конф. 17-18 листопада 2008р. – Умань, 2008. – С. 108-111

11.        Гладченко Л.П. Фіскальний дефіцит у сучасній фінансовій політиці країн Заходу // Фінанси, облік і аудит: Наук. зб. – Вип. 1 / Відп. ред. А.М. Мороз. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 58-67

12.        Голуб Л.П. Бюджетний дефіцит: джерела і механізм фінансування // Ринок цінних паперів України. – 2008. – №4-5. – С. 15-25.

13.        До проблеми виконання державного бюджету України // Бізнес-інформ. – 2011. - №9-10. - С. 45.

14.        Дьяконова. І. Удосконалення методів фінансування дефіциту бюджету України // Економіка України. - №11. – 2010. - С.84-86.

15.        Онищук Я.В. Оптимізаційна модель боргової політики в умовах ринкової економіки // Фінанси України. – 2009. - № 11. – С. 122-125.

16.        Павлюк К. В. Бюджет в умовах трансформації економіки України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук: спец. 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит» / К. В. Павлюк ; Н.-д. фін. Ін.-т при М-ві фінансів України. — К., 2007. - 40 с.

17.        Чугунов І.Я. Особливості бюджетної політики на сучасному етапі / І.Я. Чугунов // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту : зб. наук. пр. – Чернівці, 2010. – Вип. 2. – С. 163.

18.        Офіційний сайт Державного казначейства України www.treasury.gov.ua