Дефіцит бюджету: причини виникнення

Таблиця 2.4

Динаміка міжбюджетних трансфертів, що надійшли з державного бюджету до місцевих бюджетів, за січень – червень 2009–2011 років [18]

Частка міжбюджетних трансфертів у структурі доходів місцевих бюджетів становила 51,8 %, що на 2,8 в. п. більше, ніж відповідний показник попереднього року (рис. 2.7).

Рис. 2.7 Динаміка трансфертів із державного бюджету до місцевих бюджетів за січень – червень 2006–2011 років [18]

Зростання обсягів міжбюджетних трансфертів порівняно з попереднім роком склало 22,6% і відбувалося вищими темпами, ніж зростання доходів місцевих бюджетів. (рис. 2.8).

До Державного бюджету України з місцевих бюджетів надійшло майже 1,3 млрд. грн. міжбюджетних трансфертів, що на 59,8% менше за відповідний показник попереднього року.

Рис. 2.8 Темпи зростання трансфертів та доходів місцевих бюджетів за січень – червень 2006–2011 років [18]

Такі зміни пов’язані, перш за все, зі зменшенням запланованого обсягу перерахування міжбюджетних трансфертів із бюджету м. Київ унаслідок зарахування 50% податку з доходів фізичних осіб до державного бюджету.

Кошти, що передаються з місцевих бюджетів до державного бюджету, становили 1,2 млрд. грн., або 48,8% від запланованого показника на рік.

Рис. 2.9 Динаміка частки трансфертів до державного бюджету у видатках місцевих бюджетів за 2006–2011 років [18]

У цілому загальний обсяг трансфертів до державного бюджету щодо аналогічних показників 2010 року зменшився на 1,9 млрд. грн. і склав 1,5 % усіх видатків місцевих бюджетів.

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ

3.1. Державного бюджету

Оптимізація видаткової частини бюджету може бути досягнута за рахунок перегляду пропорцій розподілу ВВП та соціальних стандартів.

Підвищення частки оплати праці у ВВП дало б змогу не тільки наповнити бюджет, пенсійний та інші соціальні фонди, а й суттєво скоротити кількість громадян, які отримують із бюджету соціальні виплати, значно збільшити обсяг виплат кожному потребуючому, одночасно скоротивши загальний обсяг видатків на соціальний захист населення. Вивільнені кошти можна спрямувати на розвиток економіки. Удосконалення розподілу видатків між ланками бюджетної системи можливе за умови завершення конституційної реформи в Україні та чіткої регламентації функцій органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування. Розподіл функцій між різними рівнями влади має враховувати з одного боку - інтереси держави та суспільства у цілому, з іншого боку - інтереси  кожного регіону і територіальних громад.

3 метою удосконалення структури видатків бюджетів доцільно оптимізувати пропорції розподілу ВВП з урахуванням європейських стандартів, переглянути співвідношення між окремими групами видатків відповідно до законодавчо визначених функцій держави і місцевого самоврядування, одночасно розробивши дієві механізми фінансування видатків та контролю за цільовим ефективним та економним використанням бюджетних коштів.

Традиційно у вітчизняній фінансовій науці, залежно від організації розрахунків та взаємодії учасників бюджетного процесу, розглядають два методи фінансування видатків бюджету - відкриття кредитів та перерахування коштів з рахунку бюджету на рахунки розпорядників коштів. 

Суть методу відкриття кредитів полягає в тому, що орган який організовує виконання бюджету доводить до банківських установ, які здійснюють його касове виконання, планові показники за видатками бюджету, на основі яких накладаються обмеження на обсяги витрачання коштів Цей метод, зокрема, застосовувався в Радянському Союзі при виконанні державного бюджету. Можливість його використання забезпечувала єдина централізована банківська система, оскільки доходи бюджету акумулювалися на рахунках Держбанку СРСР а витрати здійснювалися також з рахунків цього ж банку В кінці бюджетного року порівнювали надходження бюджету з витратами і визначали результат. Якщо результат виявлявся негативним, то на отриману різницю оформлялася емісія коштів. Після розладу СРСР даний метод фінансування продовжував використовуватися в українській практиці до 1993 року.

Вказаний спосіб бюджетного фінансування був досить успішним адже не відбувалося багаторазового перерахування коштів по вертикалі між багатьма рівнями що неминуче призводило б до збільшення терміну обороту коштів бюджету, а також потребувало б значного розміру оборотної касової готівки

Реформа у банківській сфері, яка відбулася після розладу СРСР і передбачала запровадження дворівневої банківської системи, зміну форм власності банківських установ, а також перегляд функцій банків, призвела до неможливості фінансування видатків способом відкриття кредитів. Надалі використовувався інший метод перерахування коштів з рахунку бюджету на рахунки його розпорядників.

Фінансування видатків бюджету способом перерахування коштів на бюджетні рахунки розпорядників коштів передбачає наступну схему руху коштів: органам оперативного управління бюджету здійснює платежі з рахунку бюджету на рахунок головного розпорядника коштів, який надалі самостійно здійснює платіж нижчестоящому розпоряднику. В умовах, коли рахунки бюджету та розпорядників коштів відкриті в установах банків, це єдино можливий спосіб фінансування видатків

Завдяки застосуванню цього методу в ході фінансування видатків державного бюджету вдалося ліквідувати низку проблем, забезпечити збалансованість бюджету призупинити гіперінфляційні процеси. Проте, даному методу притаманні певні негативні риси, які з часом загострювалися. По-перше, значні суми залишків невикористаних коштів на рахунках розпорядників негативно впливають на ліквідність бюджету. Другим недоліком цього способу є можливість «ручного» втручання у розподіл бюджетних ресурсів.

Запровадження казначейської форми обслуговування бюджету привело до певної модернізації методу перерахування коштів з рахунку бюджету на рахунки розпорядників коштів. Набуття Державним казначейством статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України та створення внутрішньої платіжної системи казначейства дозволили акумулювати ресурси бюджету на єдиному казначейському рахунку (ЄКР) та сприяли удосконаленню управління ними. Завдяки цьому вдалося розмежувати в часі перерахування коштів з рахунків головних розпорядників на рахунки нижчестоящих розпорядників та з центрального апарату державного казначейства до територіальних управлінь.

Наступним недоліком вказаного способу фінансування є накопичення значних залишків тимчасово вільних бюджетних коштів. Це відбувається внаслідок перевищення сум зарахованих податків та інших обов'язкових платежів над бюджетними видатками. Тому утворення великого залишку на єдиному казначейському рахунку можливе за рахунок вилучення цих коштів із реального сектора економіки. У цей період суб'єкти господарської діяльності відчувають нестачу фінансових ресурсів, що безумовно позначається на економічних показниках.

Враховуючи сучасний рівень розвитку Державного казначейства України, можна стверджувати про неповноцінне використання можливостей вітчизняної казначейської системи. Одним із шляхів вирішення вище описаних проблем касового виконання бюджетів є вдосконалення методу фінансування видатків бюджету. Реалізація даного завдання дає змогу забезпечити сучасний рівень розвитку казначейства, яке має добре сформовану внутрішню платіжну систему та розвинене інформаційне середовище. Тому пропонуємо запровадити метод фінансування бюджетних видатків, при якому розпорядники бюджетних коштів базового рівня матимуть можливість здійснювати видатки безпосередньо з рахунку бюджету в межах показників розпису. Однак при цьому необхідно проводити додаткову роботу щодо управління залишком рахунком бюджету. Сутність управління бюджетним рахунком полягає у підтримці його величини в оптимальному обсязі. Тому у випадку наявності залишку на рахунку який перевищує оптимальні обсяги, треба розміщувати надлишкові фінансові ресурси, а в разі недостатності коштів - залучати необхідні кредитні ресурси.

Необхідними умовами запровадження цього методу є концентрація всіх надходжень і витрат бюджету на єдиному рахунку та надійна система контролю за доведенням показників розпису бюджету до розпорядників коштів всіх рівнів. Це дає можливість розірвати ланцюг руху коштів з рахунку бюджету до головних розпорядників коштів і потім до розпорядників нижчих рівнів.

Головними позитивними рисами запропонованого методу є такі:

- зростає фінансова самостійність розпорядників коштів усіх рівнів, що сприяє раціональнішому використанню бюджетних ресурсів і зменшенню обсягів дебіторської заборгованості бюджетних установ;

-   бюджет отримує додатковий ресурс завдяки відсутності залишків на рахунках розпорядників бюджетних коштів;

-   існує можливість гармонізувати боргову політику держави та управління рахунком бюджету.

Запропонований метод фінансування враховує необхідність здійснення контролю за зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів з боку органів казначейства. Казначейства реєструють зобов'язання в межах показників кошторису та плану асигнувань (ідентичні показникам розпису). Інформацією про потребу здійснювати видатки можуть бути обсяги зареєстрованих бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників, які в свою чергу обмежуються зареєстрованими зобов'язаннями Таким чином, зберігається система контролю зобов'язань та видатків розпорядників бюджетних коштів.

Найбільша проблема, яка може виникнути при застосуванні запропонованого методу, полягає в наявності певних труднощів щодо здійснення обмежень видатків розпорядників бюджетних коштів у випадку неотримання запланованих надходжень до бюджету. Можливим виходом з цієї ситуації може бути виокремлення певної групи видатків бюджету, які здійснюватимуться винятково за умови отримання запланованих доходів. Ще одним напрямом вирішення даної проблем и може бути створення стабілізаційного фонду бюджету, джерелом формування якого була б певна частка профіциту бюджету

З метою уникнення можливих проблем пропонуєтся запроваджувати запропонований метод фінансування видатків бюджету поступово. Розпочати його використання можна передусім із захищених статей державного бюджету. На цьому етапі можна виявити недоліки методу та оцінити його переваги детальніше удосконалити нормативно-правову базу і тільки після цього розширити сферу застосування методу на всі видатки державного бюджету.

Отже, в процесі дослідження, в загальних рисах описано напрям удосконалення методу фінансування видатків бюджету В подальшому доцільно досліджувати окремі елементи запропонованого методу, сферу його застосування. Реформування методу фінансування видатків повинно бути однією із складових системи заходів, спрямованих на загальне підвищення ефективності бюджетної системи.

3.2. Місцевих бюджетів

Місцеві органи влади менш вільні у виборі власної політики через закріплення незначних податкових доходів за місцевими бюджетами. Тому брак коштів для фінансування зростаючих видатків призводить до збільшення фінансової залежності місцевих бюджетів від державного, оскільки вимагає додаткове фінансування у вигляді міжбюджетних трансфертів.

Отже, наступною проблемою міжбюджетних відносин є зниження рівня автономії місцевих бюджетів, що проявляється зростанням частки міжбюджетних трансфертів в структурі доходів місцевих бюджетів.

Вирівнювання диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів та виконання видаткових повноважень місцевих органів самоврядування навіть в умовах нестачі фінансових ресурсів, система міжбюджетних відносин забезпечує за допомогою використання  механізмів міжбюджетних трансфертів.

Значна частина коштів перерозподіляються центром у вигляді дотацій вирівнювання, спрямованих на вирівнювання дохідної спроможності місцевих бюджетів, причому частка таких трансфертів має тенденцію до зростання: за період з 2008 по 2011 рр. їх частка зросла на 7,16%. Також значну частку серед міжбюджетних трансфертів місцевим органам влади займають субвенції соціального характеру, які мають жорстко цільове призначення, а інвестиційні видатки й фінансування інших галузей з бюджету не знаходить свого відображення в бюджеті. Безумовно, зростання соціальної спрямованості видатків місцевих бюджетів має важливе значення для підвищення якості життя населення, проте передача майже повністю соціальних функцій держави на місцеві бюджети без відповідного фінансування викликає нестачу коштів на інвестиційний розвиток і знижує ефективність такої політики. Отже, отримані міжбюджетні трансферти компенсують місцевим органам влади делеговані їм видаткові повноваження, не забезпечені відповідним обсягом дохідних джерел. Така ситуація викликає виникнення додаткових фінансових потоків між державним та місцевими бюджетами, на які витрачаються додатковий час та ресурси. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є надання місцевим органам влади додаткових джерел доходів, зокрема податкових.

Вирівнювання фінансової забезпеченості регіонів має як переваги, так і недоліки. Вважається, що вирівнювання (в певному ступені) фінансових можливостей місцевих бюджетів необхідно як для виконання соціальних зобов’язань держави, так і з економічної точки зору  – для попередження процесів неефективного переміщення капіталу, праці та інших факторів виробництва [14, с. 84]. Безумовно, жителі регіону повинні отримувати соціальні послуги, гарантовані державою, на однаковому рівні, незалежно від території проживання. Але значне вирівнювання територіальних диспропорцій шляхом перерозподілу фінансових ресурсів від сильних (заможних) регіонів до слабких (бідних) стримує зростання і знижує ефективність економіки в цілому, зменшує зацікавленість місцевих органів влади в нарощувані податкового потенціалу та збільшенні власних доходів, призводить до збільшення зустрічних фінансових потоків.