Бюджетно-податкова політика

Податки як об’єктивна економічна категорія

Бюджет як об’єктивна економічна категорія

У системі державного регулювання  економічним розвитком складові бюджетно-податкової політики можуть бути представлені таким чином (рис. 1).

 

Теорія державних фінансів

Податкова політика

Бюджетна політика

Податкова система

Бюджетна система

Оподаткування

Бюджетний процес

Бюджетно-податковий механізм

 

 

Рис. 1.1. Структура бюджетно-податкової політики [7]

 

Слід зазначити, що бюджетно-податкова  політика залежить від багатьох як

внутрішніх, так і зовнішніх  факторів. До внутрішніх факторів можна віднести структуру та стан розвитку економіки країни, форми власності, рівень добробуту населення тощо. До зовнішніх факторів: економічні взаємовідносини держави з іншими країнами світу, процеси міжнародної інтеграції.

Правові, фінансові і організаційні  заходи держави у сфері бюджету і податків  визначаються цілями бюджетно-податкової політики, що обумовлені соціально-економічним устроєм суспільства, політичними групами, стратегічними цілями, що визначають розвиток національної економіки, і міжнародними зобов’язаннями у сфері державних фінансів. Крім того, при формуванні цілей бюджетно-податкової політики необхідно виходити із об’єктивних функцій бюджету і податків.

Заходи держави у сфері  податків визначаються цілями і завданнями податкової політики,  які обумовлені соціально-економічним устроєм суспільства, соціальними групами, що знаходяться при владі, стратегічними цілями,  що визначають розвиток національної економіки,  і міжнародними зобов’язаннями у сфері державних фінансів. 

При формуванні цілей податкової політики необхідно виходити із об’єктивних функцій податків.  Необхідно погодитися з Б.Х.  Алієвим,  А.М. Абдулгалімовим,  які відмічають,  що  “в економічній літературі дотепер немає єдиної думки щодо кількості, сутності і реалізації податкових функцій…  Різні автори наводять різні комбінації податкових функцій,  до яких відносять фіскальну,  економічну,  перерозподільну,  контрольну,  регулюючу,  соціальну,  політично-економічну,  стимулюючу та інші,  частина яких не має під собою наукового і теоретичного обґрунтування, щоб віднести їх до об’єктивних функцій податків” [9].  Не вдаючись до дискусії щодо кількості і змісту функцій податків, зазначимо ті з них, які визначають цілі і завдання податкової політики (рис. 1.2).

Зазначимо,  що використання податків як головного джерела наповнення державних доходів та ефективного інструмента регулювання обумовило дослідження принципів оподаткування ще декілька століть тому. У різні часи принципи податкової політики зумовлені різними соціально-економічними інтересами.  Вони доповнювалися,  уточнювалися,  а також науково обґрунтовувалися різними економістами.

Завдання податкової політики

Вплив на ділову активність

Перерозподіл держави  між різними соціальними групами

Формування грошових ресурсів для здійснення функцій держави

Цілі податкової політики

регулююча

соціальна

фіскальна

Функції податків

 

 

- забезпечення надходжень до бюджету; - досягнення стабільності; - організація ефективного  податкового контролю

- підтримання соціальної  рівноваги; - підвищення якості життя  населення; - підтримання належного  рівня зайнятості

- стимулювання розвитку  економіки; - активізація ділової  активності; - встановлення сприятливого  інвестиційного клімату

 

Рис. 1.2. Співвідношення цілей  і завдань податкової політики

 

На сучасному етапі принципам побудови податкової системи і податкової політики держави приділяється значна увага,  що обумовило різні їх класифікації. Заслуговують на увагу роботи таких науковців: А.І. Крисоватого,  А.М. Соколовської,  О.Д. Данілова,  Н.П.  Флісака та ін.

Незважаючи на дискусії щодо повноти, об’єктивності, науковості та практичної доцільності того чи іншого підходу до класифікації принципів, зупинимось на дослідженні саме принципів податкової політики держави.

Необхідно погодитись з підходом В.Н.  Єдронової і Н.Н.  Мамикіної [3],  згідно з яким система принципів включає принципи оподаткування і принципи податкової політики.  При цьому зазначається,  що принципи оподаткування первинні,  а політики –  вторинні, і в частині методологічних принципів похідні від перших. Дійсно, перелічені авторами загальнонаукові і методологічні принципи є актуальними, оскільки враховують усі аспекти податкової політики держави.  Проте проблема полягає не у встановленні принципів, а в їх дотриманні.

Податкова політика ведеться виходячи з певних принципів, що відображають її завдання. Основними принципами податкової політики є соціальна  справедливість, рівнонапруженість, економічна ефективність, стабільність та гнучкість.(Табл. 1.2.)

 Таблиця 1.2

 Основні принципи податкової  політики

№ п/п	Принцип	Сутність	Що передбачає	До чого приводить порушення  принципу
1.	Принцип соціальної справед-ливості	Система оподаткування враховує всі фактори діяльності фізичних та юридичних осіб. Сприймається через  скорочення реальних доходів конкретних платників внаслідок сплати податків і податкових платежів; повернення до конкретних платників частини  номінальних доходів, перерозподілених із допомогою податків через бюджет у вигляді суспільних благ (національна  безпека, правопорядок, охорона здоров’я, освіта, благоустрій та інші трансфертні  платежі)	Поступове встановлення оптимальної  структури податкової системи, яка  має максимально задовільняти всі  верстви населення.	Напруженість в суспільстві, труднощі в економіці, негаразди  у духовній сфері
2.	Принцип рівно-напруже-ності	Зобов’язання перед бюджетом установлюються для всіх платників  згідно з їхними можливостями і результатами діяльності.	Забезпечення рівноцінних  початкових умов для всіх платників  податків. (установлення єдиних для  всіх платників ста-вок, їх диферен-ціація)	Напруженість в суспільстві
3.	Принцип економіч-ної ефектив-ності	Забезпечення повноти  і своєчасності сплати податків, мінімальність  витрат пов’язаних з обліком платників  і збіранням податків, порівняно  з надходженнями від цих податків, використання податків як фінансових інструментів	Скорочення витрат на стягування податку.	Не раціональна система  оподаткування
4.	Принцип стабіль-ності	Податкова політика повинна  неодмінно дотримуватися визначених на певний час орієнтиров у розвитку суспільства, змінюватись поступово, еволюційним шляхом	Всі суб’єкти фінан-сових  відносин повинні мати сталі інтереси і виходячи з них вести перпективну фінансову політику	Неврівнонапруженість і  невпев-неність у фінан-совій  діяльності підприємств.
5.	Принцип гнучкості	Необхідність зміни прийомів оподаткування при певних соціально-економічних  змінах у суспільстві, методів та форм державного регулювання економіки.	Податкова політика повинна  легко адаптуватися до інших соціально-політичних і економічних потреб.	Не ефективна податкова  система

 

  Принцип соціальної справедливості означає, що держава встановлює таку систему оподаткування, яка враховує всі фактори діяльності фізичних та юридичних осіб – доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу, ресурсну забезпеченість і видачу вкладених коштів та ін. Така система, за винятком окремих випадків, не може бути надмірно жорстокою для одних чи безмежно ліберальною для інших. Основою реалізації цього принципу є встановлені орієнтири соціальної політики. Вони виступають первинним явищем, а податкова політика – вторинним. Якщо ці орієнтири встановлені невірно, то й податкова політика не може бути справедливою.

Суть критерію соціальної справедливості щодо встановлення рівня оподаткування необхідно сприймати в двох аспектах: скорочення реальних доходів конкретних платників внаслідок сплати податків і податкових платежів; повернення до конкретних платників частини номінальних доходів, перерозподілених із допомогою податків через бюджет у вигляді суспільних благ (національна безпека, правопорядок, охорона здоров’я, освіта, благоустрій та інші трансфертні платежі).

Принцип соціальної справедливості реалізується не через пошук і впровадження найбільш “справедливого” податку, а шляхом поступового встановлення оптимальної структури податкової системи, яка має максимально задовільняти всі верстви населення. Порушення принципу соціальної справедливості в податковій політиці неминуче призводить до напруженості в суспільстві, до труднощів в економіці, до негараздів у духовній сфері.

Принцип рівнонапруженості щільно пов’язаний з принципом соціальної справедливості. Рівнонапруженість означає, що зобов’язання перед бюджетом установлюються для всіх платників згідно з їхними можливостями і результатами діяльності.

Рівнонапруженість досягається різними способами: в одних випадках шляхом установлення єдиних для всіх платників ставок, в інших - за допомогою їх диференціації. Головне – забезпечення рівноцінних початкових умов для всіх платників податків.

Принцип економічної ефективності має два аспекти. Перший, який відображає фіскальну функцію податків, полягає в ефективності стягнення самих податків. Ця ефективність передбачає: забезпечення повноти і своєчасності сплати податків, мінімальність витрат пов’язаних з обліком платників і збиранням податків, порівняно з надходженнями від цих податків.

Другий аспект відображає регулюючу функцію податків і характеризує використання податків як фінансових інструментів. При цьому всі податки поділяються на дві групи. Одну становлять ті податки, в які закладена регулююча дія, другу – ті, які виконують регулюючу функцію в обмеженій формі або безпосередньо. Зрозуміло, що принцип економічної ефективності стосується тільки тих податків, які наділяються регулюючим впливом при їх створенні.

При цьому слід зазначити, що регулююча функція податків не завжди діє автоматично. Саме тому податкова політика повинна забезпечити вплив податків на економічну ефективність. Якщо це завдання не виконується, необхідно або коригувати механізм стягнення тих чи інших податків, або констатувати непридатність діючих податків.

Принцип стабільності означає, що податкова політика повинна неодмінно дотримуватися визначених на певний час орієнтирів у розвитку суспільства, змінюватись поступово, еволюційним шляхом. Стабільність податкової політики, по-перше, дає змогу всім суб’єктам фінансових відносин мати сталі інтереси і виходячи з них вести перспективну фінансову політику. Коли податкова політика змінюється щороку, то це призводить до неврівнонапруженості і невпевненості у фінансовій діяльності підприємств. Не про яке нормальне фінансове планування в таких умовах не може бути й мови. По-друге, стабільність податкової політики забезпечує високий рівень податкової роботи, оскільки податкова служба також повинна мати певний час на освоєння механізму стягнення того чи іншого податку [14].

У реальному суспільно-економічному житті критерії фіскальної достатності, економічної ефективності та соціальної справедливості взаємопов’язані, взаємозалежні й не можуть існувати відокремлено.

Важливе місце у здійсненні оптимальної податкової політики відводиться критерію стабільності, який передбачає незмінність правового регламентування стягнення податків і зборів протягом певного податкового періоду.

Здійснюючі податкову політику, слід враховувати принцип гнучкості. Він передбачає необхідність зміни прийомів при певних соціально-економічних змінах у суспільстві, методів та форм державного регулювання економіки, зокрема і в сфері податків. Причому гнучкість податкової політики забезпечується насамперед через поступову зміну податкової системи. Така податкова політика і легше сприймається населенням, і приносить більше користі. Податкова реформа призводиться при дуже негайній необхідності.

Принципи стабільності і гнучкості в податковій політиці перебувають в  діалектичній протилежності, і держава має забезпечувати оптимальне співвідношення між ними. Не може бути ідеальної системи оподаткування для всіх часів і країн. Однак не можна і безперервно змінювати податкову політику. І та, й інша крайність призводять до негативних результатів [6].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до першого розділу

 

Бюджетно-податкова політика є інструментом реалізації фінансової політики держави на основі централізації  частини прибутків суб’єктів  господарської діяльності і розподілу  їх відповідно до потреб і пріоритетів  суспільства і завдань підтримки  стабільності макроекономічної політики.