Бюджетно-податкова політика

 

ВСТУП

 

У даній курсовій роботі розкрита роль бюджетно-податкової політики в державній економіці, розглянуті її місце в ринковій економіці та роль у регулюванні ділової активності. Ця тема є актуальною в наш час, тому що економіка, бюжет і податкова сфера, зокрема, знаходяться ще в хитливій стадії формування.

Бюджетно-податкова політика є ключовим елементом державного фінансового регулювання. Фінансову  політику держави іноді називають  бюджетно-податковою. Загалом, економісти погоджуються з таким визначенням, хоча і фінансова політика не пов'язана винятково з бюджетом і податками. Якщо розкласти фінансову політику на складові, то політика в області бюджету є політика, пов'язана з державними витратами, а податкова політика – з державними доходами.

У ринкових умовах господарювання істотно змінюється роль і значення державного регулювання соціально-економічних процесів. Сьогодні втручання держави в економіку розглядається на різних рівнях.  На макроекономічному рівні економічна політика дає можливість уникнути негативних процесів і небажаних відхилень,  які періодично змінюють циклічність економічного розвитку.  На мікрорівні участь держави проявляється в регулюванні діяльності суб’єктів господарювання, визначенні цінової політики,  створенні сприятливих умов для всіх ринкових агентів.

Окремо розглядається  регулювання соціально-економічних відносин на міжнародному рівні,  оскільки останнім часом спостерігається активізація впливу глобалізаційних та інтеграційних процесів на національні економіки. 

Формування ефективної бюджетної  системи - невід’ємна складова стратегії  розбудови ринкової економіки. Фактично, за винятком заходів суто адміністративного  регулювання, саме інструменти бюджетно-податкової і монетарної політики формують вичерпний  комплекс інструментів економічної  тактики, за допомогою якого відбувається реалізація напрямів і завдань економічної стратегії.

Бюджетно-податкова політика забезпечує найважливіші економічні функції  держави, які формують її дієздатність в економічній політиці:

 -    фінансове забезпечення виконання державою своїх функцій;

 - підтримка фінансової стабільності та збалансованості в країні;     

           - забезпечення фінансової цілісності держави;

           - створення стимулів для соціально-економічного розвитку.

Предметом дослідження курсової роботи виступає бюджетно-податкова політика України.

Мета роботи – розробка рекомендацій щодо вдосконалення бюджетно-податкової політики України на сучасному етапі розвитку.

Для досягнення визначеної мети в процесі дослідження було поставлено такі завдання:

- визначити поняття бюджетно-податкової політики та її ролі у регулюванні ділової активності;

- розглянути структуру бюджетно-податкової політики;

- проаналізувати сучасний стан бюджетно-податкової системи;

- визначити перспективи вдосконалення бюджетно-податкової системи України.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ, наукові  розробки вітчизняних та іноземних  вчених.

У процесі досліджень використано  такі методи: історичний, статистико-економічний, абстрактно-логічний, економіко-статистичний, порівняльний.

Для проведення аналізу і  оформлення курсової роботи використано  засоби ЕОМ: текстовий редактор Word 2010, табличний процесор Excel 2010.

 

 

 

Розділ 1. Бюджетно- податкова система і її місце в ринковій економіці

 

1.1. Поняття бюджетно-податкової  політики та її роль у регулюванні  ділової активності

 

Соціально-економічний розвиток будь-якої країни має певні чинники, що  характеризують цей процес. Одним із найсуттєвіших чинників впливу є економічна політика уряду і її ефективні складові: фінансова, бюджетно-податкова, грошово-кредитна, соціальна політика. В сучасних умовах найбільш суттєвого значення набуває бюджетно-податкова політика. Саме система регулювання економіки значною мірою залежить від зміцнення державних фінансів, через які держава акумулює грошові ресурси для фінансування суспільних потреб.

Необхідно відзначити, що окремі питання бюджетної та податкової політики, їх  місця в державному регулюванні економіки розглядали в своїх працях такі зарубіжні вчені, як  У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо,  В.М. Пушкарева, І.І. Янжул та інші. У вітчизняній фінансовій думці проблеми бюджету та оподаткування знаходять своє відображення в працях О.Д. Василика, А.М. Соколовської, А.О. Єпіфанова, В.І. Сало, І.І. Д’яконова та інших. Проте аналіз  існуючих наукових постулатів у даній сфері дає змогу визначити, що проблеми бюджетно-податкової політики є актуальними, а тому вимагають подальших досліджень, розроблення і впровадження дійових заходів щодо стабілізації і розвитку  економіки держави.

Перш за все відмітимо, що термін “бюджетно-податкова політика” складається з  двох категорій “бюджетна політика” та “податкова політика”. При цьому вихідними категоріями є “політика”, “бюджет” і “податки”.

В економічній літературі термін “політика” розглядається  принаймні у двох напрямках, по-перше, це суспільна наука і, по-друге, це особливий вид діяльності на різних рівнях (макрорівень і мікрорівень) [16].

На нашу думку, економічну сутність бюджетно-податкової політики слід надавати з  визначення категорії бюджету. Згідно з Бюджетним кодексом України бюджет  – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення  завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду [12]. З економічної точки зору, бюджет – це сукупність грошових відносин, які виникають у державі з юридичними  і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу у зв’язку з утворенням і використанням централізованого фонду грошових коштів, який призначений для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони тощо [3].

Формування бюджету будь-якої країни забезпечується за рахунок податків. Податки, у свою чергу, встановлені вищим органом законодавчої влади як обов’язкові платежі до бюджетів та державних цільових фондів, які сплачують юридичні та фізичні особи в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством. З цього визначення випливає таке:

- по-перше, встановлення і скасування податків і зборів здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою АРК і сільськими, селищними, міськими радами;

- по-друге, податки  і збори сплачуються до бюджетів різних рівнів та до  державних цільових фондів;

- по-третє, платниками податків і зборів є юридичні і фізичні особи, на яких згідно  із законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори;

- по-четверте, податки і збори в Україні встановлюються податковими законами.

З вищезазначеного випливає, що в ринковій економіці податки потрібно  використовувати не лише як джерело доходів бюджету, а й як невід’ємний і безпосередній структурний елемент державного регулювання економіки. Це багато в чому залежить від податкової політики держави, яку розробляє і впроваджує уряд країни.

Аналіз різних підходів до визначення поняття “податкова політика” дозволяє  сформулювати такі висновки [4-7]:

- податкова політика –  це діяльність держави у сфері  оподаткування;

- податкова політика  – це комплекс економічних,  організаційних і правових  заходів щодо регулювання податкових відносин;

- перед податковою політикою  ставляться принаймні дві цілі: забезпечення  податкових надходжень і стимулювання економічного зростання;

- податкова політика є  складовою частиною загальної  фінансової політики держави  на середньострокову і довгострокову  перспективу;

- система, в рамках  якої реалізується політика, –  податкова система держави;

- регламентованість податкової  політики – жорстко законодавча.

Таким чином, з вищезазначеного  випливає, що податкова політика є частиною бюджетної політики держави, оскільки її метою є формування фінансових ресурсів бюджету з одночасним стимулюванням ділової активності суб’єктів господарювання.

Сутність бюджетної політики виявляється у формах і методах мобілізації  фінансових ресурсів та їх використанні на державні потреби. Вона відображається в статтях доходів і видатків бюджету, у джерелах їх формування і напрямках  використання. З іншого боку, бюджетна політика являє собою сукупність пріоритетів (національних інтересів) і конкретних заходів щодо організації і використання фінансових ресурсів держави для вирішення економічних і соціальних завдань країни.

Вона передбачає створення  умов для постійного підвищення реальних доходів  населення, якості життя та якості державних послуг, соціально-економічного розвитку регіонів та їх економічного потенціалу, зміцнення ресурсної бази місцевих бюджетів.

Така політика передбачає якісний прорив у створенні сприятливого інвестиційного клімату, розвитку підприємницької активності громадян [6].

Отже, бюджетно-податкова політика є складовою фінансової політики держави. Зауважимо, що в розвинутих країнах світу через державний бюджет відбувається перерозподіл від 30 до 50 % ВВП.

Вивчаючи суперечливу  роль бюджетно-податкової політики як інструментарію державного регулювання  ділової активності, слід зазначити, що бюджетно-податкове регулювання може бути, з одного боку, засобом подолання «провалів ринку», з іншого, — джерелом багатьох «провалів державного втручання».

Таблиця 1.1

Основні функції бюджетно-податкової політики

Фіскальна функція	Функція економічного   регулювання	Функція вирівнювання доходів
Бюджетно-податкова політика забезпечує необхідні ресурси для  урядової діяльності, а саме: на військово-оборонні витрати; на реалізацію економічних і соціальних програм; на підтримку уряду тощо	Податки та видатки бюджету  використовуються як інструменти управління економікою та досягнення певних цілей економічної політики (економічного зростання, структурної перебудови тощо)	Бюджетно-податкове регулювання  виступає як інструмент перерозподілу  ВВП з допомогою прогресивної шкали оподаткування, а також  системи трансферних виплат бідним, безробітним, інвалідам, сиротам тощо

 

 

Впливати на ділову активність, інвестиції, зайнятість можна за допомогою  ставок, їхньої диференціації. Механізм цього впливу відповідно до теорії Дж. Кейнса такий: підвищення податкових ставок зумовлює зменшення доходів, що залишаються після сплати податків, а це, в свою чергу, викликає зменшення  витрат споживачів, а отже, і сукупних витрат ( сукупного попиту). Під впливом  зменшення сукупного попиту скорочуються обсяги виробництва та зайнятість населення.

Прихильники теорії «економіки пропозиції» вважають, що податки  мають навіть більш сильні негативні  наслідки. Підвищення їх скорочує суму доходів після сплати податків, які  отримують і робітники, і підприємці. Внаслідок цього праця, нововведення, інвестиції стають менш привабливими з погляду фінансової політики. Аргументуючи свою пропозицію, прихильники теорії «економіки пропозиції» стверджують, що тривалість та інтенсивність праці  окремих робітників залежить від  того, які додаткові доходи після  сплати податків вони зможуть отримати від додаткової праці. Для того, щоб  стимулювати працю – збільшити  кількість годин, відпрацьованих за день, підвищити інтенсивність праці, тощо – слід зменшити граничні ставки податку на доходи.

Впливати на регулювання  ділової активності можна не лише за допомогою налагодження податкових ставок, пільг, тощо, але й за допомогою зміни сукупної величини витрат державного бюджету та їхньої структури.

Згідно з теорією Дж. Кейнса зростання державних витрат зумовлює зростання сукупного попиту, який стимулює розвиток національного  виробництва в умовах, коли економіка  країни переживає кризові явища. Посилення ж інфляційних процесів потребує скорочення державних витрат і відповідно сукупного попиту.

 

 

 

 

1.2. Структура бюджетно-податкової  політики

 

На нашу думку, розмежування бюджетної і податкової політики має умовний  характер, оскільки вони взаємозв’язані і реалізуються одна через одну.  Саме  застосування  терміну бюджетно-податкової політики держави  вказує на сферу докладання зусиль держави у процесі регулювання  соціально-економічних відносин.

Виходячи з цього структура бюджетно-податкової політики виявляється в сукупності  правових, фінансових і організаційних заходів держави у сфері регулювання  бюджетних і податкових відносин, які спрямовані на формування і використання фінансових ресурсів у системі регулювання економічного розвитку країни. Вона визначається ступенем впливу держави на соціально-економічні процеси і змінюється під впливом інтеграційних процесів, що відбуваються у світогосподарських зв’язках.