Бюджетний менеджмент

6. Касове виконання  бюджету: поняття, сутність, системи

У процесі виконання  бюджету держави в самостійну сферу виділяється касове його виконання. 
 
Під касовим виконанням бюджету слід розуміти організацію і здійснення розрахунково-касових операцій (прийом, зберігання і видачу бюджетних коштів) щодо виконання бюджету відповідного рівня. 
 
Це одна із найбільш складних і цікавих сфер виконання бюджету в цілому. 
 
Відомо три системи касового виконання бюджету: 
 
- банківська; 
 
- казначейська; 
 
- змішана. 
 
При банківській системі рахунки для виконання бюджету відкриваються в установах банківської системи. Казначейська система касового виконання бюджету передбачає відкриття та ведення рахунків для виконання бюджету через спеціалізовану структуру — державне казначейство. Змішана система передбачає можливість відкриття та ведення рахунків для виконання бюджету, як в установах банківської системи, так і в казначействі. 
 
До 1993 року в Україні діяла банківська система касового виконання бюджету. В 1993 році з виходом ряду нормативних актів, а саме Указу Президента України від 18 червня 1993 року №210/93 «Про порядок виконання Державного бюджету України» та Тимчасових методичних вказівок «Про порядок Касового виконання Державного бюджету України по доходах та видатках», затверджених Мінфіном України і НБУ від 8 червня 1993 року за №17010/1338, касове виконання бюджету зазнало ряд змін. З 1 липня 1993 року касове виконання Державного бюджету почало здійснюватись Національним банком України через свої регіональні управління та за його дорученням, погодженим з Мінфіном України, — через Укрсоцбанк, банк «Україна», «Промінвестбанк» та інші комерційні банки. Новий порядок касового обслуговування означав, що фінансування повинно було здійснюватися в межах доходів, які реально надійшли, а також одержаних кредитів банку. Державний бюджет України почав виконуватися за схемою, аналогічною місцевим бюджетам. 
 
З моменту утворення Державного казначейства України (1995 р.) почався поступовий перехід від банківської до казначейської системи касового виконання бюджету. З 1 квітня 1997 року почалося запровадження казначейської системи касового виконання видаткової частини Державного бюджету. 
 
Діюча система касового виконання дохідної частини Державного бюджету в Україні передбачає відкриття відповідних рахунків, на яких акумулюються кошти Державного бюджету: 
 
- в установах Національного банку України: 
 
балансовий рахунок №3510 “Кошти Державного бюджету України” 
 
балансовий рахунок №3500 “Кошти бюджетів України до розподілу” 
 
балансовий рахунок №3502 “Кошти бюджетів України до розподілу Державним казначейством України” 
 
- в установах уповноважених банків: 
 
балансовий рахунок №2510 “Кошти Державного бюджету України” 
 
балансовий рахунок №2500 “Кошти бюджетів України до розподілу” 
 
балансовий рахунок №2502 “Кошти бюджетів України до розподілу Державним казначейством України” 
 
Розподіл загальнодержавних доходів здійснюється органами Державного казначейства. За платіжними дорученнями останніх установи банків перераховують кошти з рахунка «Кошти бюджетів України до розподілу Державним казначейством України» на: 
 
— рахунки з обліку доходів Державного бюджету, відкриті за балансовими рахунками №№ 3510, 2510 «Кошти Державного бюджету України»; 
 
— рахунки, відкриті на ім'я фінансових управлінь за балансовими рахунками №№ 3500, 2500 «Кошти бюджетів України до розподілу» для подальшого їх розподілу між рівнями місцевих бюджетів. 
 
Крім того, на ім'я Державного казначейства в регіональних управліннях Національного банку України для обліку коштів до перерахування їх центральному апарату Державного казначейства України відкриваються спеціальні транзитні рахунки. 
 
Установи комерційних банків щодня перераховують суми, які надійшли на рахунок Державного бюджету регіональним управлінням Національного банку України, які в свою чергу перераховують відповідні суми Операційному управлінню Національного банку України. 
 
Щодня в банківських установах автоматично здійснюється перерахування з рахунків №№ 3510. 2510 «Кошти Державного бюджету України» на рахунки №№ 3513, 2513 (в установах Національного і уповноважених банків відповідно) «Кошти Державного казначейства України», з яких здійснюється фінансування витрат. 
 
Для акумуляції коштів місцевих бюджетів у банківських установах на балансових рахунках №№ 354, 254 «Кошти місцевих бюджетів» відкриваються наступні рахунки: 
 
•в установах Національного банку України: 
 
рахунок № 3540 «Кошти бюджету АРК»  
 
рахунок № 3541 «Кошти обласних бюджетів»  
 
рахунок № 3542 «Кошти районних, міських, сільських і селищних бюджетів» 
 
•в установах уповноважених банків: 
 
рахунок № 2540 «Кошти бюджету АРК»  
 
рахунок № 2541 «Кошти обласних бюджетів»  
 
рахунок № 2542 «Кошти районних, міських, сільських і селищних бюджетів» 
 
На зазначених рахунках відкривається основний поточний бюджетний рахунок фінансовому органу Міністерства фінансів по відповідному місцевому бюджету, на який зараховуються доходи даного місцевого бюджету. З цього ж рахунка бюджетні кошти перераховуються на бюджетні рахунки розпорядників коштів.

Тема 5. Організація, методи і види бюджетного фінансування 
 
 
 
1. Бюджетна класифікація видатків. 
 
2. Поняття бюджетного фінансування та його організація. 
 
3. Методи і види бюджетного фінансування із Державного бюджету. 
 
4. Організація фінансування із місцевого бюджету. 
 
5. Касове виконання видаткової частини бюджету. 
 
1. Бюджетна класифікація видатків 
 
У другому розділі діючої бюджетної класифікації (запроваджена з 1 січня 1998 року наказом Міністерства фінансів України від 3 грудня 1997 року № 265) передбачена класифікація видатків, бюджету за трьома ознаками: функціональна, відомча та економічна.  
 
Функціональна структура бюджету будується відповідно до основних функцій держави, які представлені у вигляді 25 функціональних груп з розподілом кожної на підгрупи — всього 134. Функціональна класифікація видатків бюджету передбачає видатки на:  
 
Код 
 
1. Державне управління 010000 
 
2. Судову владу 020000 
 
3. Міжнародну діяльність 030000 
 
4. Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу 040000 
 
5. Національну оборону 050000 
 
6. Правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави 060000 
 
7. Освіту 070000 
 
8. Охорону здоров’я 080000 
 
9. Соціальний захист та соціальне забезпечення 090000 
 
10. Житлово-комунальне господарство 100000 
 
11. Культуру і мистецтво 110000 
 
12. Засоби масової інформації 120000 
 
13. Фізичну культуру і спорт 130000 
 
14. Промисловість та енергетику 140000 
 
15. Будівництво 150000 
 
16. Сільське господарство, лісове господарство, рибальство 
 
мисливство 160000 
 
17. Транспорт, шляхове господарство, зв’язок, телекомунікації 170000 
 
18. Інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю 180000 
 
19. Заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської  
 
катастрофи та соціальним захистом населення 190000 
 
20. Охорону навколишнього природного середовища та ядерну 
 
безпеку 200000 
 
21. Попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій та 
 
наслідків стихійного лиха 210000 
 
22. Поповнення державних запасів і резервів 220000 
 
23. Обслуговування державного боргу 230000 
 
24. Цільові фонди 240000 
 
25. Видатки, не віднесені до основних груп 250000 
 
Відомча класифікація видатків Державного бюджету передбачає розподіл видатків по головних розпорядниках коштів. Код, який присвоєно кожному із ГРК, складається із трьох знаків. В переліку зазначено 79 головних розпорядників коштів, які одержують кошти із Державного бюджету. 
 
Також у бюджетній класифікації використана практика класифікації видатків бюджету за економічним змістом виконуваних операцій. Економічна класифікація видатків бюджету передбачає: 
 
— загальні видатки як суму поточних, капітальних та нерозподілених видатків; 
 
— кредитування з вирахуванням погашення. 
 
У даній класифікації використано чотиризначний код. Наприклад: 
 
Код 
 
1. Поточні видатки 1000 
 
2. Видатки на товари і послуги 1100 
 
3. Оплата праці працівників бюджетних установ 1100 
 
4. Нарахування на заробітну плату 1120 
 
5. Придбання предметів постачання і матеріалів, 
 
утримання бюджетних установ 1130 
 
6. Видатки на відрядження 1140 
 
7. Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт 
 
та заходи спеціального призначення 1150 
 
8. Оплата комунальних послуг та енергоносіїв 1160 
 
9. Дослідження і розробки, державні програми 1170 

2. Поняття бюджетного фінансування  та його організація

Мета виконання видаткової частини бюджету — це фінансування заходів, затверджених в бюджеті  протягом бюджетного року. 
 
Фінансування із бюджету — це перерахування коштів на поточні/реєстраційні бюджетні рахунки розпорядників коштів з єдиного казначейського рахунка або рахунка місцевого бюджету, які відкриті в банківських установах і в органах казначейства. 
 
Фінансування із бюджету здійснюється на основі двох основних принципів: плановості та цільового характеру використання бюджетних коштів. Принцип плановості означає обов'язкову умову законодавчого затвердження даних видатків. Цільовий характер використання бюджетних коштів означає вимогу до розпорядників коштів використовувати виділені кошти за їхнім цільовим призначенням. 
 
Організація фінансування покладена на фінансовий орган. який здійснює виконання даного бюджету. Банки здійснюють перерахування бюджетних коштів тільки на основі їхніх розпоряджень. У процесі фінансування фіноргани здійснюють контроль за економним і цільовим використанням бюджетних коштів. 
 
Керівники установ та організацій, які одержують в своє розпорядження бюджетні асигнування (планові суми, в межах яких можуть проводитись видатки із бюджету) називаються розпорядниками коштів. Розрізняють три ступені розпорядників коштів: 
 
Головні, другого, третього ступеня. За обсягом наданих їм прав, обов'язків і відповідальності розпорядники коштів поділяються: 
 
• по державному бюджету на три ступеня — головних, другого, третього; 
 
• по місцевих бюджетах — на два ступеня: головних і третього.  
 
Поділ розпорядників коштів на ступені по тому чи іншому бюджету залежить від структури управління галуззю народного господарства чи соціально-культурних установ.  
 
Головними розпорядниками бюджетних коштів по Державному бюджету є міністри і керівники інших центральних відомств установ), по місцевих бюджетах— керівники управлінь (відділів) обласних, міських і районних Рад народних депутатів; по міських, міст районного підпорядкування, по сільських і селищних бюджетах — голови цих Рад. 
 
До розпорядників коштів другого ступеня відносяться керівники підвідомчих міністерствам і відомствам органів управління, яким в свою чергу підпорядковані окремі підприємства, організації та установи. 
 
Розпорядниками коштів третього ступеня є керівники установ, організацій, підприємств, які підвідомчі головним чи другого ступеня розпорядникам бюджетних коштів (призначень). 
 
Наприклад, усі органи фінансової системи фінансуються за рахунок Державного бюджету, а їх керівники є розпорядниками асигнувань: міністр фінансів України — головним розпорядником коштів, начальники обласних, міських, міст Києва і Севастополя, фінансових управлінь — розпорядники коштів другого ступеня, а завідувачі районних і міських, міст обласного підпорядкування фінансовими відділами — розпорядниками коштів третього ступеня. 
 
Розподіл розпорядників коштів по місцевих бюджетах на два ступеня обумовлено тим, що місцеві органи управління галуззю діляться на дві ланки. Так, наприклад, районний відділ освіти очолює керівник відділу, який є головним розпорядником бюджетних коштів, він має в своєму підпорядкуванні школи, директори яких вважаються розпорядниками коштів третього ступеня, їм надано право самостійно розпоряджатись бюджетними коштами. 
 
Фінансування із бюджету може здійснюватися відповідно до двох схем 1 і 2. 
 
У процесі фінансування із бюджету за схемою 1 фінансові органи пов'язані з головними розпорядниками коштів, яким в установах банків відкривається два бюджетних рахунки: один — на видатки установи, другий — для переказу підвідомчим установам і на централізовані видатки. 
 
У процесі фінансування із бюджету за схемою 2 фінансові органи пов'язані з розпорядниками коштів трьох ступенів, кожному із яких відкриваються реєстраційні рахунки в фінансових органах. 
 
Фінансування з бюджету здійснюється через банківські установи, які визначені Кабінетом Міністрів України та Національним банком України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про вдосконалення касового виконання Державного бюджету України» від 21 січня 1998 року № 68 фінансування міністерств і відомств здійснюється органами казначейства через установи Національного банку України, Державного експортно-імпортного банку України, Акціонерно-комерційного агропромислового банку «Україна», Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку «Промінвестбанк», Поштово-пенсійного банку «Аваль». Рахунки з виконання місцевих бюджетів відкриваються в тих банках, з якими укладають договори відповідні Ради народних депутатів. Ці рахунки можуть знаходитися і в банках, які перелічені вище. 
 
Виконання видаткової частини бюджету визначається чітким додержанням своїх функцій всіма трьома юридичними особами: 
 
фінансовими органами, банками і розпорядниками коштів. 

3. Методи і види фінансування  із Державного бюджету

Відомо два методи бюджетного фінансування. Перший — відкриття кредитів —  базується на принципі авансування видатків на кредитній основі. Відкриття кредитів не означає перерахування грошових коштів на видатки головним розпорядникам коштів. Це дозвіл фінансового органу на видачу коштів, яка потім здійснюється установами банків у межах встановлених видатковим розписом (спеціальний документ) асигнувань. Підставою для відкриття кредитів є розпис видатків. Зазначений метод використовувався в Україні при фінансуванні із Державного бюджету до 1 липня 1993 року. 
 
Сутність другого методу, а саме перерахування коштів з рахунка бюджету на бюджетні рахунки розпорядників коштів, полягає у тому, що фінансовий орган здійснює перерахування бюджетних коштів з рахунка бюджету на рахунки розпорядників коштів тільки за наявності їх на даному рахунку в даний момент. 
 
Підставою для перерахування є затверджені в бюджеті суми видатків. Даний метод використовувався в Україні до 1 липня 1993 року тільки при фінансуванні з місцевих бюджетів. 
 
З 1 липня 1993 року відповідно до Указу Президента України «Про порядок виконання Державного бюджету України» від 18 червня 1993 року № 219/93 з метою забезпечення ефективного управління доходами і видатками Державного бюджету, ведення касового порядку його виконання, посилення контролю за надходженням, цільовим і економним їх використанням було вирішено, що Міністерство фінансів України буде здійснювати фінансування видатків у межах наявних фінансових ресурсів у Державному бюджеті України. Це означало, що з цього моменту в Україні почав застосовуватися єдиний метод бюджетного фінансування — перерахування коштів з рахунка бюджету на бюджетні рахунки розпорядників коштів. Наприкінці 1995 року в Україні. було утворено Державне казначейство України, до якого протягом 1996 року і перейшла функція організації та здійснення фінансування із Державного бюджету. 
 
Відповідно до Інструкції «Про порядок касового виконання Державного бюджету за видатками», затвердженої наказом Державного казначейства України в березні 2000 року, фінансування із Державного бюджету може здійснюватися: 
 
•за відомчою структурою; 
 
•шляхом оплати витрат (оплати рахунків і видачі готівкою). 
 
Основним, первинним документом для здійснення фінансування із бюджету виступає платіжне доручення за формою 0401001. 
 
Здійснення видатків та оплата витрат проводяться органами Державного казначейства при наявності даних про територіальне розташування мережі установ, підприємств і організацій на відповідній території та на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків та планів асигнувань. Фінансування видатків Державного бюджету Державне казначейство України проводить шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства. 
 
ДКУ доводить до ГРК затверджені обсяги фінансування відповідно до кодів бюджетної класифікації. ГРК розподіляє їх між підвідомчими установами і подають до ДКУ розподіл бюджетних коштів по областях у розрізі підвідомчих установ, підприємств, організацій та кодів бюджетної класифікації. Розподіл коштів складається у двох примірниках, реєструється в журналі реєстрації розподілу коштів та підписується керівником і головним бухгалтером, підписи яких скріплюються відбитком печатки. Один примірник розподілу коштів передається до управління оперативно-касового планування видатків ДКУ, другий — залишається у головного розпорядника, а витяг з розподілу коштів передається головним розпорядником коштів нижчестоящим розпорядникам. Отримані розподіли коштів управління оперативно-касового планування видатків ДКУ перевіряє і групує по територіях (на рівні області), після чого складаються в двох примірниках реєстри на здійснення видатків по відповідній території. На підставі розподілу коштів та реєстрів на здійснення видатків управління оперативно-касового планування видатків складає розпорядження на перерахування коштів. Розпорядження складається у двох примірниках, реєструється в журналі реєстрації та затверджується Головою Державного казначейства України (заступником міністра фінансів). 
 
Перший примірник розпорядження та реєстрів на здійснення видатків по територіях передається до управління бухгалтерського обліку та звітності, другий — залишається в управлінні оперативно-касового планування видатків. Управління бухгалтерського обліку та звітності звіряє суми фінансування з залишками не використаних асигнувань, після чого погоджений примірник розпорядження передається операційно-контрольному управлінню для перерахування коштів за призначенням. 
 
Перевірений реєстр на здійснення видатків передається засобами телекомунікаційного зв'язку відповідному управлінню Державного казначейства. 
 
На підставі розпорядження операційно-контрольне управління складає платіжні доручення на переказ коштів територіальним управлінням Державного казначейства та розпорядникам коштів. Територіальні управління Державного казначейства доводять до розпорядників коштів на рівні області отриману суму фінансування. Взаємовідносини органів Державного казначейства і розпорядників коштів на рівні області організовуються в такому ж порядку, як і взаємовідносини ДКУ та ГРК. 
 
Оплата витрат проводиться як шляхом безготівкового здійснення платежів безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, організацій та установ, що виконали роботи або надали послуги розпорядникам коштів, так і шляхом надання дозволу на отримання готівки в установах банків на цілі, передбачені в кошторисах доходів та видатків розпорядників коштів. Для обліку витрат розпорядників коштів на їх ім'я в органах Державного казначейства відкриваються реєстраційні рахунки. Реєстраційні рахунки — це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів для обліку доходів і видатків (з 1 січня 2000 року розпорядникам коштів відкриваються реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки, що пов'язано з впровадженням загального і спеціального фонду Державного бюджету України). Порядок відкриття реєстраційних рахунків зазначений в «Інструкції про відкриття реєстраційних рахунків органами Державного казначейства України», затвердженої наказом ГУДКУ № 32 від 9 квітня 1997 року. До кожного реєстраційного рахунка в операційно-контрольному управлінні (операційному відділі управління, відділі бухгалтерського обліку та звітності відділення) ДКУ відкриваються особові картки, які містять інформацію про виділені бюджетні кошти на оплату витрат, суми їх використання та залишку. 
 
У міру зарахування коштів на бюджетний рахунок па підставі виписки з установи банку та реєстрів на здійснення видатків операційно-контрольне управління (операційний відділ, відділ бухгалтерського обліку та звітності) ДКУ записує кошти, що надійшли, на реєстраційні рахунки розпорядників коштів. Після цього складаються меморіальні ордери в двох примірниках з обов'язковим зазначенням мети, на яку надійшли кошти з Державного бюджету, кодів їх бюджетної класифікації, дати і підпису виконавця. Перший примірник меморіального ордера з виписками видається розпоряднику коштів, другий — залишається в операційно-контрольному управлінні (операційному відділі; відділі бухгалтерського обліку та звітності). Одночасно з цим в особових картках розпорядників коштів робиться позначка про кошти, виділені на здійснення витрат. 
 
Після отримання виписки з реєстраційного рахунка розпорядник коштів протягом операційного дня подає до органу ДК необхідні розрахункові документи для проведення витрат (рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт тощо) і платіжні доручення. На підставі цих документів відповідний орган ДК перераховує кошти за надані послуги, виконані роботи безпосередньо суб'єктам господарської діяльності. 
 
Для одержання коштів готівкою (на заробітну плату, стипендії, службові відрядження тощо) уповноважений отримувати її подає до операційно-контрольного управління (відділу обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів територіальних органів казначейства) ДКУ заявку на видачу готівки та дотримання грошового чека. Заявка виписується розпорядником коштів на особу, з якою у нього укладено договір про повну матеріальну відповідальність і яка має право отримувати і видавати кошти. При отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів разом із заявкою подаються платіжні доручення на перерахування сум прибуткового податку з громадян, сум нарахувань до фонду соціального страхування та сум страхових внесків до Пенсійного фонду. Чек виписується на ім'я особи, яка вказана в заявці на отримання грошового чека. 
 
На підставі належно оформленого грошового чека уповноважена особа розпорядника коштів отримує готівку з відкритого в установі банку бюджетного рахунка органу ДК. Невикористана готівка повертається на цей же бюджетний рахунок за спеціальними документами. В них обов'язково вказується номер відповідного реєстраційного рахунка.  

4. Організація фінансування  із місцевого бюджету

Фінансування видатків з місцевих бюджетів шляхом перерахування коштів з поточного рахунка бюджету  на поточні бюджетні рахунки розпорядників  коштів здійснюється на основі розпорядження  бюджетного відділу (інспекції) — форма № 5 з допомогою платіжних доручень за формою 0410001. Бухгалтерія фінансового органу виписує платіжне доручення в 3-х примірниках і представляє в установу банку, який обслуговує даний фінансовий орган. 
 
Перший примірник залишається в банку як основа для перерахування коштів (підписується начальником фінансового відділу, головним бухгалтером і скріплюється печаткою); другий — передається головному розпоряднику коштів як повідомлення про перерахування коштів; третій — повертається фіноргану як підтвердження про виконання доручення. Якщо фінансовий орган і головного розпорядника коштів обслуговують установи різних банків (або різні установи одного банку), то платіжне доручення виписується в 2-х примірниках. Перший примірник залишається в банку, який обслуговує даний фінансовий орган, другий — повертається фіноргану. Після одержання платіжного доручення банк, який обслуговує даний фінансовий орган, починає працювати безпосередньо з установою банку, яка обслуговує головного розпорядника коштів через комп'ютерну мережу і дає розпорядження видати кошти одержувачу. Одержувач із допомогою реєстру електронної пошти одержує платіжне доручення і кошти. 

5. Касове виконання  видаткової частини бюджету

Діюча система касового виконання  Державного бюджету в Україні передбачає відкриття в банківських установах поточних бюджетних рахунків на балансовому рахунку № 3513 (в установах Національного банку України), № 2513 (в уповноважених банківських установах) — «Кошти Державного казначейства України» для органів казначейства. З цього рахунка здійснюється: 
 
- перерахування коштів безпосередньо суб'єктам господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпоряднику коштів згідно з затвердженими бюджетними кошторисами за витратами; 
 
- видача готівкових коштів безпосередньо представнику розпорядника коштів; 
 
- перерахування коштів на бюджетні поточні рахунки, які відкриваються окремим бюджетним установам і організаціям згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів. Таким установам в банківських установах відкривають особові рахунки на балансовому рахунку №№ 3520, 2520 «Поточні бюджетні рахунки клієнтів, що фінансуються із Державного бюджету України». 
 
Діюча система касового виконання місцевих бюджетів в Україні передбачає відкриття в банківських установах основного поточного бюджетного рахунка фінансовому органу Міністерства фінансів по відповідному місцевому бюджету, на який зараховуються всі доходи даного бюджету і з якого перераховуються на бюджетні рахунки розпорядників коштів, які фінансуються із місцевих бюджетів, на видатки, затверджені в кошторисі.