Бюджетний менеджмент

Тема 1: Сутність та складові бюджетного менеджменту. Предмет і  завдання курсу 

1. Сутність бюджетного менеджменту. 
 
2. Система управління бюджетом. 
 
3. Складові бюджетного менеджменту. 
 
4. Сутність бюджетного менеджменту. 

1. Бюджетний менеджмент  — це один із напрямків фінансового менеджменту. 
 
Бюджетний менеджмент — це сукупність взаємопов'язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, що направлені на керування бюджетними ресурсами і відносинами, які виникають в процесі руху бюджетних потоків. Бюджетний менеджмент повинен дати відповідь на питання — як ефективно керувати цим рухом і відносинами. 
 
Кожна система управління, в тому числі і бюджетна, складається із двох взаємопов'язаних частин — об'єкта і суб'єкта управління. Об'єктом виступає бюджет, суб'єктом — органи управління бюджетом. На якості управління однаково відображається знання як об'єкта, або як ще він визначається, керованої системи, так і суб'єкта, або керуючої системи, що схематично можна представити таким чином (рис. 1). Але певна підпорядкованість між ними існує. Визначальним є знання об'єкта управління, бо без цього процес управління просто неможливий. 
 
Предметом бюджетного менеджменту як навчальної дисципліни є бюджетний процес і управління ним. 

2. Система управління  бюджетом. 
 
Систему управління бюджетом можна представити як комбінацію двох елементів: сукупності органів управління та етапів і методів управлінської діяльності в бюджетному процесі. 
 
Можна виділити три групи органів управління бюджетом. 
 
До першої групи відносимо органи законодавчої та виконавчої влади. Оскільки Державний бюджет як основний фінансовий план держави затверджується у вигляді Закону, то Верховна Рада виступає провідним органом в управлінні бюджетом. Численні місцеві бюджети затверджуються на відповідних місцевих рівнях місцевими законодавчими органами — Радами народних депутатів, які виступають провідним органом в управлінні місцевим бюджетом. Органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів, державні адміністрації, виконавчі комітети) забезпечують підготовку проекту відповідного бюджету і його виконання. Президент України від імені виконавчої влади подає проект Державного бюджету до Верховної Ради, контролює хід його складання та виконання. 
 
Другу групу складають органи оперативного управління бюджетом. До неї належать: органи системи Міністерства фінансів (Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим; обласні фінуправління і міські фінуправління міст Києва та Севастополя, міські й районні фінансові відділи), Контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство, Державна податкова адміністрація, Рахункова палата. 
 
Органи системи Міністерства фінансів безпосередньо виконують роботу, пов'язану із складанням відповідного бюджету, і забезпечують його виконання. Державна податкова адміністрація здійснює контроль за дотриманням платниками податків і обов'язкових внесків податкового законодавства, повнотою, правильністю та своєчасністю розрахунків зі всіма ланками бюджетної системи. Контрольно-ревізійна служба здійснює контроль за цільовим, раціональним і правильним використанням коштів, виділених як з Державного, так і з місцевих бюджетів. При цьому її функції дещо виходять за рамки бюджету, оскільки органи Контрольно-ревізійної служби контролюють дотримання фінансового законодавства в цілому у суб'єктів господарювання, насамперед, в державному секторі. Державне казначейство організує і здійснює касове виконання Державного бюджету та веде облік його касового виконання, а також готує звітність про хід виконання зведеного бюджету держави. Державна податкова адміністрація (з грудня 1991 року по 22 листопада 1996 року Державна податкова служба), Контрольно-ревізійна служба і Державне казначейство були створені і розвинуті на базі відповідних підрозділів органів системи Міністерства фінансів. 
 
Рахункова палата України здійснює контроль за своєчасним виконанням Державного бюджету України, за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, за грошовою емісією, за додержанням чинного законодавства в галузі бюджетної політики. 
 
Третю групу складають органи нефінансового профілю. Виконуючи покладені на них функції, вони також пов'язані з бюджетом. До першої підгрупи ми відносимо такі органи: Митний комітет та його підрозділи; органи Міністерства внутрішніх справ; органи юстиції та нотаріальні контори; різного роду природоохоронні органи та інспекції; органи державної інспекції з контролю за цінами та інші. 
 
Ці органи пов'язані з бюджетом по лінії формування доходів, оскільки їм надано право нараховувати і стягувати певні платежі (мито, державне мито) і штрафні санкції (штрафи за порушення митних правил, за порушення екологічного законодавства, правил полювання та риболовства, користування водними, лісовими та іншими природними ресурсами, законодавства в сфері ціноутворення). 
 
До другої підгрупи органів третьої групи управління бюджетним процесом відносимо різні управлінські структури, насамперед, галузеві міністерства та відомства, а також підприємства, організації, установи, керівники яких наділені функціями розпорядників коштів, тобто отримують грошові кошти із бюджету і здійснюють фінансування підвідомчих підприємств, організацій, установ та інших структур (несуть відповідальність за їх цільове використання). Ці органи пов'язані з бюджетом по лінії фінансування видатків. 
 
Структура бюджетного процесу включає дві складові: 
 
бюджетне планування (складання, розгляд, затвердження) та виконання бюджету. 
 
Рівень бюджетного планування залежить від декількох чинників: 
 
1. Він визначається чіткістю формулювання цілей і завдань, які вирішує держава. 
 
2. Залежить від достовірності інформації, яка використовується при розрахунках проекту бюджету. 
 
3. Залежить від методів, які використовують в процесі бюджетного планування. 
 
Відомо три методи планування показників бюджету: 
 
1. Метод прямого рахунку передбачає обчислення показників в бюджеті виходячи із реальних потреб і показників у розрізі окремих статей доходів і видатків по кожному підприємству, організації, установі, громадянину. 
 
2. Нормативний метод заснований на використанні норм та нормативів, встановлених по відношенню як до детальних, так і узагальнюючих показників. 
 
3. Аналітичний метод передбачає обчислення планових показників на основі визначення впливу на них різноманітних чинників, засновується на моделюванні бюджетних показників. 
 
Бюджетне планування в цілому засновано на балансовому методі. Є три варіанти збалансування бюджету: 
 
1) зменшення видатків; 
 
2) збільшення доходів; 
 
3) встановлення джерел покриття дефіциту бюджету. 
 
3. Складові бюджетного менеджменту.

3. Складові бюджетного менеджменту. 
 
Складові бюджетного менеджменту визначаються загальними функціями управлінської діяльності. Наука про управління виділяє такі основні функції менеджменту: 
 
- стратегічне планування; 
 
- планування реалізації стратегії; 
 
- організація виконання розроблених планів; 
 
- облік; 
 
- контроль. 
 
Виходячи з функцій менеджменту та із структури бюджетного процесу, можна виділити такі складові бюджетного менеджменту: 
 
1. Бюджетне планування.  
 
Необхідно зазначити, що основна і визначальна функція менеджменту — стратегічне планування — практично не реалізується в Україні. За роки самостійності України були спроби розробки окремих стратегічних документів. Прикладом такого документа може бути бюджетна концепція, розробка якої в цілому не була завершеною. 
 
Реалізація функції стратегічного планування покладається на органи законодавчої влади. Першим кроком в цьому напрямі можна вважати бюджетну резолюцію на кожний рік (перша була прийнята 7 липня 1995 року), яку вищий законодавчий орган України передає виконавчим органам. Функції планування реалізації стратегії — поточне бюджетне планування та організація виконання розроблених планів — виконання бюджету покладаються на органи виконавчої влади і оперативного управління бюджетом і виконуються ними в рамках бюджетного процесу. 
 
2. Організація виконання бюджету.  
 
Виконання бюджету. Ця стадія бюджетного процесу включає заходи з виконання дохідної і видаткової частин кожного із бюджетів, що входять до складу зведеного бюджету. Організація виконання бюджету, таким чином, одна з найважливіших складових бюджетного менеджменту. 
 
3. Облік виконання бюджету. 
 
Облік виконання бюджету є третьою складовою бюджетного менеджменту. Значення обліку для успішного виконання затвердженого бюджету велике. Місце обліку виконання бюджету в бюджетному менеджменті визначається місцем обліку в системі управління. Від прийняття своєчасних і правильних рішень з питань планування і виконання бюджету залежить ефективність управлінської діяльності. Ці рішення можуть бути прийняті тільки на основі проведеного аналізу відповідної інформації яка характеризує стан об'єкта управління (бюджету) на певну дату чи за певний проміжок часу. Облік вирішує наступне важливе завдання — забезпечити систему управління необхідною інформацією. Тобто, облік виконання бюджету — це забезпечуюча система, на якій базується бюджетний процес. Правильність в прийнятті рішень залежить ще і від кваліфікації бюджетних працівників і від методології бюджетної роботи. Однак головним в управлінні бюджетом є саме інформація. Навіть феноменальні знання не допоможуть досягти результатів, якщо інформаційне забезпечення не відповідає встановленим вимогам. 
 
Контроль за виконанням бюджету є одним із основних напрямків фінансового контролю. Він здійснюється на всіх етапах бюджетного процесу. В процесі бюджетного планування важливу роль відіграє попередній контроль, а також поточний. Вказаний контроль здійснюють абсолютно всі учасники бюджетного процесу (органи управління, а також підприємства, організації та установи). Поточний контроль здійснюється і в процесі виконання бюджету. Цей контроль здійснюють як органи державної влади та управління, так і спеціалізовані служби фінансового контролю — Податкова адміністрація, Контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство. Аудиторська палата і аудиторські фірми, Рахункова палата. В країнах з розвинутими ринковими відносинами такий контроль здійснюється також і безпосередньо громадянами як в прямій формі, так і в посередній. Пряма форма контролю означає, що проект бюджету, а також дані про його виконання є доступними на всіх рівнях кожному громадянину і він може ознайомитися з ними будь-коли. Посередня форма пов'язана із виборами представників влади. При наявності серйозних порушень в бюджетному процесі шансів на переобрання практично не залишається. Тобто контроль забезпечується, насамперед, гласністю і відкритістю бюджетного процесу, що в свою чергу впливає і на контрольні органи. В таких умовах їх діяльність стає відкритою, а результати можуть бути перевірені. Контроль громадянами як в прямій, так і в опосередкованій формах у нас в країні практично не здійснюється.

Тема 2: Органи оперативного управління бюджетним процесом 

1. Міністерство фінансів України  — центральний орган державної  виконавчої влади в сфері фінансової  діяльності. 
 
2. Організації при Міністерстві фінансів України: Державні Контрольно-ревізійна служба України та Казначейство. Завдання, функції, структура. 
 
3. Податкова адміністрація України: завдання, функції, структура. 
 
4. Рахункова палата України: завдання, функції, структура. 

Наявність особливого уповноваженого органу в системі виконавчої влади  держави, який відповідає за розробку та здійснення державної фінансової політики, є закономірністю для всіх зарубіжних країн. У більшості країн  таким органом є міністерство фінансів (Федеративна Республіка Німеччина, Канада, Японія, Швеція, Литва, Польща, Угорщина, Російська Федерація та інші країни). 
 
В англомовних та деяких інших країнах міністерство фінансів має назву «казначейство». 
 
Міністерства фінансів під назвою державних казначейств функціонують у США, Великобританії та деяких інших країнах. 
 
В окремих країнах на цей орган покладаються ще й додаткові обов'язки. Наприклад, у Франції головним фінансовим відомством є міністерство економіки і фінансів. Назвою цього органу підкреслюються широкі економічні повноваження міністерства та міністра фінансів Франції. 
 
Є країни, де в системі виконавчої влади функціонує кілька фінансових відомств: так у США, крім державного казначейства (міністерства фінансів), є адміністративно-бюджетне управління і у складі адміністрації президента. Цей центральний орган виконавчої влади забезпечує розробку та виконання федерального бюджету, а також урядових бюджетних програм і здійснює контроль за їх виконанням.  

1. Міністерство фінансів  України — центральний орган державної виконавчої влади в сфері фінансової діяльності. 
 
Серед державних органів, на які покладено практичні завдання забезпечення розробки і здійснення фінансової політики в Україні, провідне місце належить органам системи Міністерства фінансів України, які включають в себе: 
 
• вища ланка — Центральний апарат Мінфіну; 
 
• середня ланка: Міністерство фінансів АРК; обласні та міські (міста Київ та Севастополь) фінансові управління державних адміністрацій; 
 
• базова ланка—міські та районні фінансові відділи. 
 
Центральний апарат Мінфіну України як орган державної виконавчої влади незалежної держави було сформовано у 1992 році. Остаточно його головні завдання, функції і правові засади діяльності закріплено у Положенні про Міністерство фінансів України, яке затверджене Указом Президента України від 26 серпня 1999 року. Згідно з Положенням загальним завданням Мінфіну є забезпечення державної фінансової політики і здійснення загального керівництва у сфері державних фінансів. Серед конкретних завдань у галузі забезпечення бюджетного процесу на мінфін покладено завдання складання і забезпечення виконання Державного бюджету.  
 
Функції, які виконує Міністерство фінансів України, доцільно згрупувати за напрямками діяльності. Можна виділити шість блоків функцій: 
 
- вироблення і реалізація фінансової політики в державі; 
 
- організація фінансових відносин у суспільстві; 
 
- організація бюджетного процесу; 
 
- реформування відносин власності та управління загальнодержавним майном; 
 
- становлення фінансового ринку в Україні; 
 
- забезпечення фінансових взаємовідносин з іншими країнами. 
 
У сфері організації бюджетного процесу Міністерство фінансів України виконує такі функції: 
 
1) організує роботу, пов'язану зі складанням проекту Державного бюджету України, за дорученням Кабінету Міністрів України визначає порядок і термін подання центральними органами державної виконавчої влади, Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями матеріалів для підготовки проекту Державного бюджету і прогнозних розрахунків для визначення частини загальнодержавних податків, зборів і платежів, що зараховуються до бюджетів Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; 
 
2) складає проект Державного бюджету, готує пропозиції щодо нормативів відрахувань частини загальнодержавних податків, зборів і платежів до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України; 
 
3) організує виконання Державного бюджету за доходами і видатками, веде облік касового виконання Державного бюджету. Разом із іншими міністерствами, відомствами, Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконкомами місцевих Рад народних депутатів забезпечує надходження доходів до Державного бюджету та вживає заходів щодо ефективного витрачання бюджетних коштів; 
 
4) здійснює методичне керівництво роботою в галузі територіального фінансово-бюджетного планування, розробляє порядок надання з Державного бюджету субвенцій, дотацій, субсидій; 
 
5) складає річний і помісячний розпис доходів і видатків, забезпечує виконання Державного бюджету, затвердженого Верховною Радою України, проводить в установленому порядку взаємні розрахунки Державного бюджету з бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, в межах своїх повноважень здійснює обслуговування державного внутрішнього і зовнішнього боргу; 
 
6) здійснює контроль за виконанням Державного бюджету і за додержанням установами Національного банку та комерційними банками правил касового виконання Державного бюджету за доходами; 
 
7) визначає порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного і місцевих бюджетів, кошторисів видатків бюджетних установ. Установлює форми обліку і звітності щодо касового виконання бюджетів; 
 
8) складає звіт про виконання Державного бюджету, розробляє та вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо ефективного використання коштів Державного бюджету; 
 
9) розробляє проект Правил складання і виконання державного та місцевих бюджетів і подає його на затвердження Кабінету Міністрів України. Затверджує класифікацію доходів і видатків цих бюджетів; 
 
10) бере участь у розробці пропозицій щодо вдосконалення структури органів державної виконавчої влади та здійснює контроль за витрачанням коштів на їх утримання. Аналізує витрати на утримання органів законодавчої, виконавчої та судової влади і готує пропозиції щодо їх оптимізації; 
 
11) бере участь у розробці умов оплати праці працівників органів виконавчої та судової влади, правоохоронних органів, закладів освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, культури та інших бюджетних установ. 
 
Структура центрального апарату Мінфіну побудована за функціональними напрямами діяльності (рис. 2). 
 
Мінфін очолює міністр, який призначається на посаду Указом Президента України. Міністр має заступників, яких за його поданням призначає Кабінет Міністрів України. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінфіну, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у міністерстві утворюється колегія у складі міністра (голова колегії), заступників міністра за посадою, а також інших керівних працівників центрального апарату. Структура центрального апарату міністерства затверджується віце-прем'єр-міністром України. Зміни в структурі центрального апарату міністерства затверджуються також віце-прем'єр-міністром України за поданням мінфіну. Положення про структурні підрозділи центрального апарату затверджується міністром фінансів. 
 
До другої складової органів Міністерства фінансів України (середня ланка) відноситься фінансове управління обласної державної адміністрації. Фінансове управління засновується рішенням державної адміністрації за принципом подвійного підпорядкування, підвідомче і підзвітне в своїй діяльності центральному апарату Міністерства фінансів України. 
 
Фінансове управління обласної адміністрації виконує ряд функцій, основними з яких є: 
 
1) визначення порядку і термінів подання обласними управліннями і відділами, виконкомами міських та районних Рад народних депутатів матеріалів для підготовки проекту обласного бюджету і прогнозних розрахунків для визначення частки загальнодержавних податків, зборів і платежів, які підлягають зарахуванню до бюджетів міст і районів області; 
 
2) проведення перевірки правильності складання і затвердження кошторисів бюджетних установ; 
 
3) внесення пропозиції до обласної Ради народних депутатів про встановлення на території області додаткових податків і зборів; 
 
4) здійснення контролю за повним і своєчасним перерахуванням установами банків коштів до Державного бюджету, за цільовим використанням коштів, одержаних із вищестоящого бюджету; 
 
5) розробка порядку надання із обласного бюджету субвенцій, дотацій, субсидій бюджетам міст і районів; 
 
6) складання та затвердження річного та помісячного розпису доходів і видатків обласного бюджету, забезпечення його виконання; 
 
7) розглядання бухгалтерських звітів і балансів обласних відділів і управлінь, міст і районів обласного підпорядкування; 
 
8) підготовка звітності про виконання бюджету області; 
 
9) участь у роботі комісій з приватизації державної власності і здійснення контролю за зарахуванням коштів від приватизації державного майна до бюджету; 
 
10) здійснення контролю за станом роботи в міських і районних фінансових відділах по складанню і виконанню бюджету, контрольно-економічній роботі та з інших питань, які входять до компетенції фінансових органів. 
 
Очолює фінансове управління начальник, який призначається міністром фінансів за поданням облдержадміністрації. Начальник має заступників, яких призначає наказом по фінансовому управлінню. У фінансовому управлінні утворюється колегія у складі начальника (голова), заступників начальника, а також інших керівних працівників управління. Склад колегії затверджується держадміністрацією. Фінансування фінансового управління здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Структуру фінуправління затверджує начальник фінансового управління. 
 
До складу фінансового управління входять: 
 
1. Адміністрація (начальник і заступники). 
 
2. Бюджетний відділ. 
 
3. Головна бухгалтерія. 
 
4. Відділ фінансів охорони здоров'я. 
 
5. Відділ фінансів освіти та культури. 
 
6. Відділ фінансів місцевого господарства. 
 
7. Відділ фінансування соціального захисту населення. 
 
8. Відділ доходів, цінних паперів, приватизації та фінансових ринків. 
 
9. Відділ фінансів капітального будівництва. 
 
10. Відділ фінансування місцевих органів влади та управління. 
 
11. Відділ кадрів і спецроботи. 
 
12. Відділ розробки і впровадження комп'ютеризації. 
 
13. Загальний відділ. 
 
Зазначені функції та структура зберігаються і у фінансових управліннях Київської та Севастопольської державних адміністрацій. 
 
Третьою складовою в системі органів Міністерства фінансів України виступають міські, районні, районні у містах фінансові відділи. Фінансові відділи забезпечують втілення в життя державної фінансової політики на відповідній території, аналізують показники розвитку економіки міста, району, здійснюють заходи по оздоровленню фінансового стану галузей місцевого господарства та збільшенню доходів бюджету. 
 
Міський, районний фінансовий відділ очолює завідувач, який відповідно до законодавства України призначається вищестоящим фінансовим органом по представленню фінансового відділу. Структуру фінансового відділу затверджує завідувач. Структура міського, районного фінансового відділу має такий вигляд:

2. Організації при  Міністерстві фінансів України:  Державні Контрольно-ревізійна служба  України та Казначейство. Завдання, функції та структура. 
 
При Міністерстві фінансів України діють організації, які входять до складу фінансових органів України. До них відносяться: 
 
- Державна контрольно-ревізійна служба України; 
 
- Державне казначейство України. 
 
У січні 1993 року ухвалено Закон України “Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Закон визначив статус Державної конрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові засади діяльності. 
 
Головними завданнями Державної конрольно-ревізійної служби є: 
 
- здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереження; 
 
- здійснення державного контролю за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів 
 
Державна контрольно-ревезійна служба діє при Міністерстві фінансів України та підпорядковується останній. 
 
Державна контрольно-ревезійна служба складається з: 
 
1. Головного контрольно-ревезійного управління України. 
 
2. Контрольно-ревезійних управлінь в автономній республіці крім, областях, містах Києві та Севастополі. 
 
3. Контрольно-ревезійних підрозділів (відділів груп) в районах, містах і районах у містах. 
 
Усі місцеві підрозділи Державної конрольно-ревізійної служби по вертикалі підпорядковується Головному контрольно-ревізійному управлінню. А по горизонталі взаємодіють і координують свою діяльність з місцевими Радами, держадміністраціями і виконкомами місцевих Рад, фінансовими органами, Державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки. 
 
Створення Державного казначейства України було започатковано у квітні 1995 року після виходу Указу Президента “Про Державне казначейство України” від 27 квітня 1995 року. На підстава даного Указу Державне казначейство утворено з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України та підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів. Цим же Указом було затверджено і конкретні завдання Державного казначейства, а також дано доручення Кабінету Міністрів України розробити відповідне положення про Державне казначейство. Таке положення було затверджено 31 липня 1995 року Постановою Кабінету Міністрів №590 “Питання Державного казначейства”. У цій постанові і «Положенні про Державне казначейство» визначено правові засади діяльності Держказначейства у контексті його підпорядкованості, структури, прав, обов'язків і відповідальності, граничної чисельності працівників, а також затверджено конкретні функції Державного казначейства України. 
 
Згідно з вищезгаданим положенням Державне казначейство являє собою систему органів державної виконавчої влади і діє при Міністерстві фінансів. Державне казначейство складається з Головного управління (вища ланка) та його територіальних органів — управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (середня ланка) з відділеннями у районах, містах і районах у містах (базова ланка). Головне управління Державного казначейства (з 2000 р. Державне казначейство України) було утворено на базі Управління виконання державного бюджету та Головного управління обслуговування державного зовнішнього боргу центрального апарату мінфіну України (вказані управління було ліквідовано у складі центрального апарату Мінфіну). Територіальні органи Державного казначейства (управління, відділи) були утворені на базі секторів виконання Державного бюджету України, які діяли у складі головних бухгалтерій Мінфіну Автономної Республіки Крим і фінансових управлінь, а також груп виконання Державного бюджету України — у складі бухгалтерій районних і міських фінансових відділів. 
 
На вищу ланку органів казначейства покладені функції: організації виконання Державного бюджету і здійснення контролю за цим; здійснення фінансування видатків Державного бюджету; ведення обліку касового виконання Державного бюджету; складання звітності про стан виконання Державного та зведеного бюджетів; регулювання фінансових взаємовідносин між Державним бюджетом та загальнодержавними (позабюджетними) цільовими фондами; організації та здійснення контролю за надходженням, рухом і використанням коштів цих фондів; розроблення і затвердження нормативно-методичних та інструктивних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів; організації роботи територіальних органів Державного казначейства. 
 
Основним завданням середньої ланки Державного казначейства є : організація роботи відділень Державного казначейства у районах, містах і районах у містах; організація та здійснення виконання Державного бюджету; ведення обліку руху коштів Державного бюджету на рахунок Державного казначейства. 
 
На базову ланку, відділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах покладені функції, які можна згрупувати за трьома напрямками: 
 
1. Організація та здійснення виконання Державного бюджету за видатками: 
 
- забезпечують відповідно до встановлених розмірів асигнувань цільове фінансування видатків; 
 
- ведуть облік розпорядників коштів, які знаходяться на даній території; 
 
- розподіляють і перераховують місцевим бюджетам належні їм суми коштів від відрахувань загальнодержавних податків і зборів; 
 
- ведуть бухгалтерський облік видатків за рахунками відділень Держказначейства; 
 
- здійснюють збирання, контроль, зведення та подання вищестоящим органам казначейства звітності про стан виконання показників Держбюджету відповідним регіоном. 
 
2. Організація та здійснення виконання Державного бюджету за доходами: 
 
- здійснюють за поданням Державних податкових інспекцій, повернення за рахунок Держбюджету зайво сплачених або стягнених платежів; 
 
- ведуть бухгалтерський облік доходів за рахунками відділень Держказначейства; 
 
- передають податковим інспекціям документи про стягнення у безспірному порядку до Державного бюджету штрафів за порушення порядку проходження і виконання платіжних доручень по доходах; 
 
- здійснюють збирання, контроль, зведення та подання вищестоящим органам казначейства звіту про стан виконання показників Держбюджету відповідним районом. 
 
3. Здійснення контролю за надходженням, рухом і використанням державних позабюджетних фондів у частині, що визначається Головним управлінням Державного казначейства. 
 
Отже, головним завданням органів Державного казначейства є організація виконання та безпосереднє здійснення контролю за виконанням Державного бюджету. На практиці дане завдання вирішується у формі безпосереднього забезпечення і постійного контролю руху бюджетних коштів від надходження коштів до бюджетів і їх розмежування між ланками бюджетної системи, аж до отримання коштів Державного бюджету конкретними розпорядниками.  

3. Податкова адміністрація  України: завдання, функції, структура 
 
У 1990 році була створена Державна податкова служба. У той час Державна податкова служба в Україні як система спеціальних державних органів по здійсненню контролю за дотриманням податкового законодавства почала формуватися як складова частина державної податкової служби Радянського Союзу, до складу якого входила тоді Україна. А відтак республіканська податкова служба ще не являла собою спеціальний податковий орган незалежної держави. 
 
Перші кроки по створенню власної системи спеціальних державних податкових органів, які відповідали б суті і завданням самостійного державного утворення, було зроблено наприкінці 1990 року з прийняттям Закону Української РСР «Про Державну податкову службу в Українській РСР». Даний Закон було прийнято Верховною Радою Української РСР 4 грудня 1990 року і введено в дію з січня 1991 року. Проте цей Закон ще не відповідав повністю реальному змісту і завданням податкового контролю. Крім того, у 1991 році відбулося остаточне закріплення Української державності, було змінено офіційну назву держави. Тому до вищевказаного Закону «Про державну податкову службу в Українській РСР» 7 липня 1992 року Верховною Радою України було внесено зміни, які стосувалися вдосконалення структури податкової служби і закріплення правових засад її діяльності як спеціального податкового органу незалежної держави, а також закріплення у тексті Закону нової назви держави — Україна. Цим законом податкова служба була підпорядкована Мінфіну України. 
 
Подальші економічні зміни, які відбувалися у суспільстві, розвиток податкової, бюджетної і фінансово-кредитної систем в цілому поставили державу перед необхідністю вдосконалити роботу державної податкової служби. З цією метою у грудні 1993 року Верховною Радою України і було прийнято нову редакцію Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», який визначив статус Державної податкової служби в Україні, її функції, структуру, а також правові засади діяльності, закріпивши за нею широкий перелік прав і повноважень. 
 
Після Указу Президента України від 22 серпня 1996 року № 760 «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій» статус Державної податкової служби змінюється. Згідно з Указом на базі органів Державної податкової інспекції утворена Державна податкова адміністрація. Її статус визначено як центрального органу виконавчої влади. Голова цього органу за посадою став міністром. Указом встановлено, що до правового врегулювання статусу державних податкових адміністрацій вони здійснюють функції та повноваження державних податкових інспекцій, передбачені Законом України «Про Державну податкову службу в Україні» та іншими актами законодавства. Структура податкової адміністрації така: 
 
Вища ланка — Державна податкова адміністрація України; 
 
Середня ланка — державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях і містах з районним поділом; 
 
Базова ланка — державні податкові інспекції в районах, районах у містах і містах без районного поділу. 
 
Загальними завданнями Державної податкової адміністрації України є: організація роботи державних податкових адміністрацій і інспекцій; контроль за їх діяльністю, а також організація методично-інструктивного забезпечення податкової роботи в країні. 
 
На середню ланку, тобто на державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях і містах з районним поділом, покладено виконання головним чином: інформаційно-консультативних функцій, а також координація роботи, контроль, прийняття і систематизація звітності підпорядкованих державних податкових адміністрацій базової ланки. Окрім цього, державними податковими адміністраціями середньої ланки може у повному обсязі вестись безпосередній контроль обмеженого кола платників. 
 
На базову ланку, тобто на державні податкові інспекції в районах, районах у містах і містах без районного поділу покладено головне завдання, що полягає у безпосередньому контролі платників податків щодо повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом. Виконання даного завдання реалізується через ведення податковими інспекціями великого обсягу суміжної роботи: перевірок законності валютних операцій; правильності ведення розрахунково-касової документації; ведення обліку векселів на сплату ввізного та вивізного мита; реалізація марок акцизного збору та великий перелік інших завдань. Окрім того, на базову ланку податкової адміністрації покладено завдання безпосереднього ведення оперативно-бухгалтерського обліку звітності надходжень до бюджету сум податків та інших обов'язкових платежів. 
 
Таким чином, у системі державних органів, які беруть участь у забезпеченні бюджетного процесу, на Державну податкову адміністрацію України в цілому покладено завдання щодо здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю надходження до бюджетів всіх рівнів податків, податкових платежів і неподаткових доходів.