Стратегiя зниження ризикiв iнвестицiйноi дiяльностi

У третьому розділі  „Аналіз ефективності технологій ризик-менеджменту  інвестицій” сформульовано методологічний підхід до формування технології ризик-менеджменту на підприємстві та обґрунтовано кількісні методи оцінки ефективності заходів щодо зниження ризиків, які основані на зіставленні витрат на реалізацію стратегії зниження ризиків і величини збитків, від яких вдалося застрахувати проект, на відміну від існуючої практики оцінки величини страхових возміщень. Для цього розроблено систему коефіцієнтів – показників ефективності заходів щодо зменшення ризиків (табл.1).У даному розділі наведено порівняльну характеристику існуючих методів зниження ризиків: диверсифікації, контрактного трансферу, страхування, хеджування та самострахування; розроблено критерії якісного аналізу ефективності цих методів – універсальність, результативність, можливість застосування на тій чи іншій стадії розвитку ринкової інфраструктури, автономність (незалежність від зовнішніх чинників), ступінь складності реалізації, рівень спеціалізації функцій страхування.

        Обґрунтовано застосування нового терміну – “технологія ризик-менеджменту”, під якою слід розуміти сукупність оптимальних для наданих умов методів зниження можливих збитків у процесі інвестиційної діяльності на підставі вивчення закономірностей виникнення та розвитку ризикових ситуацій. Для розробки ефективної технології управління ризиками потрібні:

• аналіз ситуації (стану виробничої системи, інвестиційного проекту, факторів ризику;
• кількісна й якісна оцінки величини можливого збитку та ймовірності його виникнення;
• вибір оптимальних методів зниження ризиків для даної ситуації;
• прогнозування розвитку ситуації на підставі даних оперативного контролінгу  й розробка заходів запобіжного управління ризиками;
• оцінка ефективності використаних методів ризик-менеджменту.

Рис.2. Схема формування стратегії  ризик-менеджменту

Таблиця 1

Показники ефективності методів інвестиційного ризик-менеджменту

Поняття „технологія” припускає  стандартність підходів до нормування ресурсів, що задіяні в процесі  управління ризиками, об’єктивність  аналізу, системність впливу, планування стратегічних, тактичних й оперативних заходів – інакше кажучи, налагодженість механізму ризик-менеджменту. 

У четвертому розділі „ Формування механізму  зниження інвестиційних ризиків” розглянуто процес формування механізму зниження інвестиційних ризиків: визначено шляхи підвищення точності економічної експертизи проектів, оптимізації методів управління грошовими потоками при реалізації проекту капіталовкладень, вдосконалено методику контролінгу фінансового стану й адаптовано її до потреб інвестиційного ризик-менеджменту, розроблено напрямки оптимізації виробничої та управлінської структур підприємства-інвестора, виявлено взаємозв’язки  показників ефективності використання виробничої бази й рівня ризикованості капіталовкладень.

        Деякі аспекти економічного аналізу безпосередньо впливають на рівень ризиків інвестиційних проектів. Зокрема, в дисертаційній роботі розглянуто методику аналізу ефективності інвестиційних проектів, у рамках якого запропоновано методику вибору оптимального варіанта інвестування з урахуванням ризику, апробовану у ВАТ “Слов’янський завод високовольтних ізоляторів”. Проблема полягає в тому, що за допомогою показників ефективності NPV (чистої поточної вартості), IRR (внутрішньої норми доходності) і РІ (рентабельності проекту) вибір найкращого проекту не завжди можливий, бо може бути, що величина NPV найбільша у проекті „А”, IRR – у проекті „В”, а РІ – у проекті „С”. Тому необхідно порівняти самі методи визначення ефективності проектів, виділивши серед них оптимальні. Для цього розглянуто такий приклад. Окрім описаного в дисертації проекту реконструкції масозаготівельного цеху №3 СЗВІ, який передбачає установлення нових пресів і вакуумних насосів (позначимо цей проект „А”), існують альтернативні варіанти капіталовкладень. Проект „В” передбачає установлення нових відцентрових насосів, а проект „С” – модернізацію діючих пресів в комплексі з установленням плунжерних насосів. З табл. 2 видно, що з урахуванням ризику найбільш доцільною для заводу є реалізація тільки інвестиційного проекту „С”, в якому скоригована по спеціальних коефіцієнтах NPV є позитивною і складає 22769,36 тис.грн.

По проектах „А” і „В” величина доходу має бути скоригованою на понижуючі  коефіцієнти і є негативною, що свідчить про збитковість проектів у тому випадку, коли буде виправданим прогноз експертів відносно рівня ризиків надходження очікуваних доходів. З табл. 3 видно, що інвестиційні проекти „А”, ”В”, і „С” по середньому квадратичному відхиленню доходів першого року від очікуваної величини треба ранжирувати в залежності від ступеня ризику так, як це зображено в табл. 4.

Таблиця 2

Обґрунтування оптимального варіанту інвестування з урахуванням  ризику, тис.грн.

        Управління грошовими активами проекту реальних інвестицій являє собою комплекс управлінських заходів щодо формування, ефективного використання й організації їх обігу. Основними завданнями оптимізації грошових потоків по проекту є: забезпечення збалансованості обсягів грошових потоків; забезпечення синхронності їх формування; забезпечення максимуму чистого грошового потоку по проекту. Механізм реалізації цих завдань містить принципи, етапи й методи управління грошовими потоками інвестиційного проекту. Принципи – це високий динамізм, гнучкість, адаптив-

ність; варіативність підходів до оперативного регулювання грошових потоків; інтегрованість системи управління грошовими потоками в загальну систему інвестиційного ризик-менеджменту. Етапи управління грошовими потоками проекту, що впроваджується на підприємстві, це, по-перше, оптимізація середніх залишків грошових коштів по проекту, по-друге – вибір ефективних форм регулювання середніх залишків грошових коштів.

Таблиця 3

Розрахунок запланованих в першому  році доходів, дисперсії і середньоквадратичного  відхилення по інвестиційних проектах „А”, ”В”, ”С”, тис.грн.

Таблиця 4

Ранжирування альтернативних інвестиційних проектів за ступенем ризику

   Контролінг фінансових показників є частиною механізму управління ризиками й містить: систематичне визначення величин показників фінансово-господарської діяльності інвестора та реципієнта  – сканування; періодичне формування звітної бази даних, їх групування, узагальнення й аналіз – моніторинг; оперативне регулювання з метою оптимізації фінансової діяльності – власно контролінг. Для забезпечення реалізації функцій контролінгу  із найменшими витратами запропоновано використати „інфраструктуру” бухгалтерського обліку, тобто первинну інформацію, систему її групування й узагальнення у розрізі відповідних аналітичних й синтетичних рахунків. Суб’єктами контролінгу стають у такому випадку робітники бухгалтерії, які виконують поширене коло операцій: окрім фіксування фактичних даних, узагальнення й накопичення інформації, її аналіз, прогнозування показників – „джерел ризику”, розробку регулюючих заходів.

        Можливості інвестиційного ризик-менеджменту, як і ефективність управлінських заходів взагалі, визначаються особливостями виробничої та управлінської структур підприємства. Із точки зору створення передумов формування механізму запобіжного управління ризиками дивізіональна дворівнева структура управління із предметною спеціалізацією дозволяє вирішити низку проблем, що проілюстровано на прикладі ВАТ „Дружківський машинобудівний завод” (ДМЗ). Також потрібно створення достатньо потужної внутрішньої інформаційної системи, яка формується з даних бухгалтерського, фінансового й оперативного  обліку, економічного аналізу, внутрішнього аудиту. Реалізацію функції управління ризиками на підприємстві пов’язано із значними організаційними зусиллями, створенням спеціальної підсистеми в системі менеджменту. На прикладі ВАТ „ДМЗ” проілюстровано процес управління ризиками інвестиційної діяльності, який протікає на двох рівнях: виконавчому й координуючому. На виконавчому рівні здійснюється контроль рівня ризиків, виникаючих (ідентифікованих) при розробці й реалізації проекту інвестицій; прогнозування розвитку ситуації; обґрунтування можливих варіантів регулюючих заходів. На координуючому рівні виконуються командно-контрольні процедури узгодження роботи усіх учасників проекту по зменшенню ризиків. По кожному ідентифікованому ризиковому фактору оформлюється „Файл ризику” – документ, в якому відображується вся інформація, яка розглядається в ході аналітичної роботи. Всі „Файли ризиків” поміщаються в „Архів файлів ризиків”, які забезпечують прийняття управлінських рішень.