Стратегiя зниження ризикiв iнвестицiйноi дiяльностi

Практичне значення отриманих  результатів полягає в розробці низки методологічних підходів і обґрунтуванні практичних рекомендацій. Зокрема, одержані розробки використовуються при підготовці бізнес-планів інвестиційних проектів, обґрунтуванні інвестиційних рішень на підприємствах машинобудівної, електротехнічної та інших галузей, а також при визначенні інвестиційної стратегії комерційних банків, що дозволяє обґрунтовано приймати рішення, які пов’язані з капіталовкладеннями, вибором найбільш ефективних інвестиційних проектів, формуванням стратегії зниження ризиків на базі їх прогнозування.

        Розроблено механізм кількісної оцінки ефективності заходів щодо зниження ризиків, який ґрунтується на порівнянні витрат по страхуванню та величини збитків, що страхуються, із використанням системи коефіцієнтів. Цей механізм впроваджено  при розробці інвестиційних програм ВАТ „Слов`янський завод важкого машинобудування” (м.Слов’янськ),  ВАТ „Дружківський машинобудівний завод” (м. Дружківка), ВАТ „Слов’янський завод високовольтних ізоляторів” (м.Слов’янськ), ВАТ «Спецтехскло» (м. Костянтинівка).

        Запропоновано методику визначення ефективності інвестиційних проектів з урахуванням ризику, яка підвищує точність економічної експертизи капіталовкладень. Методика використовується вказаними підприємствами, а також Костянтинівською філією „Приватбанку”, Костянтинівським відділенням АФ АКБ „Укрсоцбанк”.

Обґрунтовано рекомендації щодо оптимізації  виробничої та управлінської структур промислового підприємства в процесі  формування механізму мінімізації  інвестиційних ризиків, які реалізовані  на ВАТ «Слов`янський завод важкого  машинобудування ».

       Вдосконалено методику оцінки активів проекту реальних інвестицій, структурування активів за рівнем ліквідності на різних фазах життєвого циклу. На цій основі розроблено й використовується у ВАТ «Спецтехскло» алгоритм розрахунку величини резервів на покриття ліквідаційних ризиків, методику оптимізації розміщення резервів на банківських депозитах.

        Адаптовано для використання в ризик-менеджменті універсальну методику формування резервів на покриття сумнівних боргів по дебіторській заборгованості, яка зв’язана з впровадженням проекту.

        Запропоновано й частково реалізовано у ВАТ “Слов’янський завод високовольтних ізоляторів” практичні рекомендації по формуванню системи внутрішнього аудиту капітальних інвестицій з метою забезпечення зберігання, адекватної оцінки активів проекту та підвищення ступеню його ліквідності.

        Вдосконалено методику визначення стратегії зниження валютних ризиків шляхом їх страхування через строкові контракти, яка впроваджується в процесі обґрунтування інвестиційних рішень промисловими підприємствами й комерційними банками.

           Матеріали  дослідження використані також  при підготовці фахівців в  області управління інвестиціями  в Харківському національному  університеті

ім. В.Н.Каразіна, Краматорському економіко-гуманітарному інституті.

        Особистий внесок здобувача. Сформульовані в роботі наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції, а також поняття належать особисто автору і є її науковими розробками.

Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій автором особисто розроблені наукові положення, методичні підходи й практичні рекомендації щодо формування стратегії зниження ризиків інвестиційної діяльності. Основні ідеї та розробки опубліковані без співавторів і відображують погляди дисертанта на проблему управління інвестиційними ризиками. У наукових роботах, які надруковані у співавторстві, особистий внесок автора зазначений у списку опублікованих робіт в авторефераті.

        Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались та були схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях і симпозіумах у 1997-2005 роках, основні з них: міжнародний науково-практичний симпозіум «Проблеми суднобудування: стан, ідеї, рішення» (м. Миколаїв, 1997 рік); міжнародна науково-практична конференція «Наука і освіта» (м. Дніпропетровськ, 1998 рік); міжнародна науково-практична конференція «Проблеми інвестиційного менеджменту в Україні» (м. Київ, 2000 рік); міжнародна наукова конференція «XXI століття: альтернативні моделі розвитку суспільства» (м. Київ, 2002 рік); міжнародна науково-практична конференція «Динаміка наукових досліджень-2003» (м. Дніпропетровськ, 2003 рік); міжнародна науково-практична конференція „Дослідження та оптимізація економічних процесів Оптимум-2003” (м. Харків, 2003 рік); міжнародні міждисциплінарні науково-практичні конференції «Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління» (м. Харків, 2003, 2004, 2005 роки); міжнародний форум молодих вчених «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн» (м. Харків, 2005 рік); науково-практична конференція „Питання розвитку економіки та менеджменту в ХХІ столітті” (м. Слов`янськ, 2005 рік).

Публікації результатів  дослідження. Основні положення та найважли-

віші результати дисертаційного дослідження опубліковано автором самостійно і в співавторстві у 71 науковій праці, серед яких особисто автору належить 71,53 друк. аркушів, у тому числі: 2 монографії (33,97 друк.арк.), 32 статтях у наукових фахових виданнях, матеріали і тези доповідей та виступів на конференціях.

        Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, 5 розділів, висновків та додатків. Її загальний обсяг (до списку використаних джерел) – 469 стор. комп’ютерного тексту, у тому числі 76 рисунків і 75 таблиць. Список використаних джерел містить 397 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

        У першому розділі „Інвестиційний ризик-менеджмент у системі антикризового управління” визначено теоретико-методологічні підходи до управління ризиками інвестування, формування понятійного апарату, структурування ризик-менеджменту; надано обґрунтування концепції управління розвитком виробництва в умовах невизначеності та ризику; встановлено функціонально-алгоритмічну структуру підсистеми ідентифікації факторів ризику в системі управління інвестиційними ризиками; визначено особливості інвестиційного проекту як об’єкту ризик-менеджменту; виявлено напрямки антикризового управління підприємством з урахуванням факторів ризику його інвестиційної діяльності; обґрунтовано класифікацію ризиків, яка дає можливість максимально урахувати їх як фактор будь-якої управлінської діяльності.

        Ризик є фактором будь-якої управлінської діяльності, його слід розглядати в економічній науці і практиці у взаємозв’язку всіх управлінських функцій, які реалізуються на мікро-, мезо- та макрорівнях відносно використання всіх факторів виробництва: матеріальних, людських та грошових ресурсів. Сфера даного дослідження обмежена управлінням ризиками інвестиційної діяльності. При цьому  інвестування не є самоціллю, а розглядається як засіб забезпечення соціальної ефективності реформ, підвищення життєвого рівня українського суспільства в контексті європейської інтеграції країни.

        Ефективний розвиток ризик-менеджменту як відносно нового наукового напрямку потребує підпорядкування понятійного апарату, тому автором запропоновано уточнення деяких категорій і понять у відповідності до української законодавчо-нормативної бази, інституціональних умов, існуючих технологій менеджменту, традиційної побудови інформаційних потоків на підприємствах, особливостей бізнес-діяльності взагалі, наведено авторське зведення термінів, яке використовується у наступних розділах роботи.

        Наслідком узагальнення накопиченого матеріалу став принципово новий висновок щодо необхідності розуміння проблеми ризиків капіталовкладень у промисловість України не в плані створення безризикового портфелю фінансових інвестицій (що неможливо на етапі становлення фондового ринку), а в плані мінімізації ризиків реальних інвестицій в оновлення виробничої бази. Відносно тенденцій, які потрібно враховувати в процесі управління розвитком виробництва, визначено: посилення невизначеності всіх параметрів життєдіяльності суспільства; підвищення динамізму технологічних змін; обмеження термінових горизонтів економічного та технологічного прогнозів; швидке зростання потреб і, відповідно, поширення можливостей їх задовольняння як в ресурсному, так і в технологічному аспектах; поглиблення екологічної спрямованості розвитку матеріального виробництва. Запропонована автором концепція управління розвитком виробництва в умовах невизначеності та ризику сформульована як необхідність забезпечення процесу прийняття рішень з урахуванням невизначеності багатьох параметрів зовнішнього та внутрішнього середовищ, високої динаміки змін на базі ефективної стратегії ризик-менеджменту. Ця концепція заснована на системному підході, має інноваційну спрямованість і поєднана із загальними принципами антикризового управління.

        Системний підхід постає, понад усім, у функціонально-алгоритмічному структуруванні підсистеми ідентифікації факторів ризику в системі управління інвестиціями. Особливу увагу приділено специфіці інноваційного проекту як об’єкту ризик-менеджменту: обмеженості впливу суб’єкта управління на рівень можливих втрат (головним завданням постає раціональне формування джерел покриття збитків); участь державних установ у регулюванні ступеня ризикованості венчурних проектів, зокрема, питання щодо припустимого рівня ризику (конкурси бізнес-проектів, експертиза їхньої інноваційної привабливості тощо, – функції, які взагалі, по стандартним інвестиційним проектам виконують менеджери підприємств; вирішення питання щодо спрямування регулюючих заходів – створення венчурних фондів, виділення бюджетних коштів на гарантування запозичень та фінансування  проектів із високим ступенем ризику тощо). Венчурний проект як об’єкт ризик-менеджменту більш ускладнений, ніж інші проекти, оскільки спектр зовнішніх факторів, які впливають на стан підсистеми, що регулюється, ширше: зокрема, успішність управління ризиками залежить не тільки від „фонових” факторів інвестиційної привабливості регіону, але й від ступеня розвитку інноваційної інфраструктури, правових механізмів списання збитків та запозичень за венчурними проектами, наявності досвіду, традицій, соціально та економічно адаптованих методик тощо.

        У другому розділі „Методологія упереджуючого управління ризиками інвестування” сформовано системний підхід у ризик-менеджменті та розроблено комплекс заходів щодо його реалізації; обґрунтовано методологічні особливості забезпечення ризикостійкості проектів реальних інвестицій;вдосконалено процес формування інформаційної бази ризик-менеджменту та системи функціонального контролінгу; розроблено методи коректування ризик-менеджменту з урахуванням динаміки факторів ризику.

        Сутність системного підходу полягає в розгляді ризик-менеджменту як сукупності елементів, які, у свою чергу, мають складну структуру. Ефективність функціонування цієї системи, як і будь-якої іншої, визначається налагодженістю взаємодії її елементів, яка залежить від правильного (з точки зору відповідності об’єктивним умовам) їх структурування, формально-організаційного втілення, яке відповідає ситуації, а також від якості, обсягу й рівня обробки інформації. Сукупність методів формування стратегічних напрямків інвестиційного ризик-менеджменту, системи запобіжного управління та комплексу тактичних способів мінімізації ризиків складає сутність запропонованої методології імунізації. У даному розділі розглянуто методи формування стратегії управління ризиками: селективний, інтуїтивно-емпіричний, аналітико-детекційний, інформаційно-логістичний, експертний, альтернативний, моноваріантний, конверсійний, інтеграційний і метод стандартизації (рис.1).

        Визначено методологічні особливості забезпечення ризикостійкості проектів реальних інвестицій (капіталовкладень підприємства безпосередньо у виробничі активи з метою збільшення вартості основних або матеріальних оборотних фондів) у порівнянні із фінансовими інвестиціями (які передбачують, що інвестор є учасником фондового ринку, купує цінні папери тих чи інших емітентів і не має прямого відношення до процесу реалізації проектів). 

Ризикостійкість – це сукупність властивостей системи, що досліджується, які визначають характер реагування системи на зміни рівня ризиків. Процес реального інвестування позбавляє власника коштів низки переваг. По-перше, потенційний інвестор повинен самостійно оцінити поточний стан і перспективи реципієнта, ефективність проекту, рівень ризиків; ця оцінка взагалі суб’єктивна й уступає механізму оцінки привабливості реципієнта через котирування його цінних паперів. По-друге, надійність і гарантованість позабіржових угод нижчі, ніж на біржі. По-третє, відсутні можливості укладання строкових контрактів (форвардних, ф’ючерсних, опціонів), які стабілізують сезонні коливання цін, зрівнюють наслідки коливання валютних курсів і значні кон’юнктурні зміни цін. Головна ж проблема – низька ліквідність реальних інвестицій, неможливість швидкого перевкладення  коштів у випадку виникнення труднощів із реалізацією проекту. В той же час реальне інвестування має переваги:   відсутність  додаткових  витрат  на  сплату  комісійних  брокерським

Рис.1. Принципи та методи формування стратегії управління ризиками

фірмам, страхових внесків на рахунки  клірингових палат бірж, менша  залежність від тимчасових перепадів  глобальної економічної системи, ширше  поле для маневру в дивідендній  політиці. Алгоритм формування стратегії ризик-менеджменту запропоновано для реального інвестування й обґрунтовано на прикладі ВАТ “Слов’янський завод високовольтних ізоляторів” (рис.2).

       Сучасні інформаційні системи й технології стали необхідним інструментом ризик-менеджменту. До основних груп інформаційних систем і технологій,   що   формують   базу   прийняття    рішень   в   області  управління ризиками інвестиційної діяльності промислового підприємства, запропоновано віднести: по-перше, інформаційно-телекомунікаційну інфраструктуру (територіально сформовані державні й корпоративні комп’ютерні мережі, телекомунікаційні мережі, системи спеціального призначення, канали передачі даних, засоби комутації й управління інформаційними потоками; по-друге, бази й банки даних, всі види архівів, системи депозитаріїв державних інформаційних ресурсів; по-третє, базові й прикладні комп’ютерні та телекомунікаційні технології, системи забезпечення інформаційного захисту, ринок інформації, інформаційних технологій, засобів зв’язку, інформаційних продуктів та послуг. Із технологією обробки інформації пов’язано організацію функціонування інформаційних потоків, зокрема каналів її набуття зовні, каналів внутрішньої інформації (даних аналізу, аудиту), каналів оперативної виробничої інформації. Запропонована автором інформаційно-логістична концепція полягає в тому, щоб перейти до забезпечення  обґрунтування управлінських рішень шляхом ефективного використання інформації, що дозволить оптимізувати стратегію ризик-менеджменту з урахуванням факторів ризику. Означене коректування необхідне у випадку перевищення рівня сукупного ризику інвестування Р_сі над розрахованою величиною припустимих збитків, а також в умовах настання нового періоду діяльності системи (підприємства), що спостерігається, або надсистем (регіональної, загальнодержавної, міжнародної економіки).