Крім  виправлення численних недоліків  і заповнення прогалин старого Закону "Про бюджетну систему України" (прийнятий ще у 1991 р.), завданням Бюджетного кодексу стало сприяння швидшому просуванню України шляхом фіскальної децентралізації. У цьому плані новий Бюджетний кодекс орієнтується та спирається на два важливі законодавчі акти – Конституцію України та Закон України «Про місцеве самоврядування», в яких передбачено поступове ослаблення чималої фіскальної влади, зосередженої на обласному та районному рівнях, та створення міцних бюджетів на рівні міст, сіл і селищ, здатних ухвалювати власні видаткові рішення та фінансувати їх переважно з власних джерел доходів. Водночас у законодавстві не було детального механізму практичної реалізації спільної програми фіскальної децентралізації. Оскільки легше децентралізувати видатки, ніж джерела доходів, місцеві бюджети для збалансування у багатьох країнах спираються на трансферти з бюджетів вищого рівня.

       Відтепер  законодавством передбачено перехід  до нормативного планування бюджетів самоврядування, тобто при визначенні централізованих надходжень до місцевих бюджетів точкою відліку є норматив "бюджетної забезпеченості жителів", а не стосунки розподільників з губернаторами. Кодекс орієнтований на формування регіональних бюджетів на формульній, а не на суб'єктивній основі: на базі нормативів бюджетного забезпечення розраховуватиметься необхідний обсяг витрат того чи іншого регіону.

       Водночас  Кодекс не ставить за мету досягти  цілковитої бюджетної децентралізації, оскільки це суперечитиме загальним принципам державності та суверенітету, закладеним у Конституції України. Згідно з Кодексом місцеві бюджети містять бюджети місцевого самоврядування (бюджети власне територіальних громад) та районні, обласні бюджети і бюджет Автономної Республіки Крим. [24, 571]

       Говорячи  про інші джерела бюджетного права, слід звернути увагу на бюджетну резолюцію, що приймається у вигляді постанови  Верховної Ради України, відображає основні напрями бюджетної політики на планований рік та є програмою, на яку уряд має орієнтуватися, складаючи проект Закону про Державний бюджет.

       У межах компетенції, визначеної Конституцією України, Бюджетним кодексом та чинним законодавством, уряд та органи центральної  виконавчої влади здійснюють поточне  нормативно-правове регулювання бюджетною діяльністю. Визначальне місце у цьому процесі відведено органами системи Міністерства фінансів та Державного казначейства.

       У сфері бюджетних відносин помітне  місце належить бюджетним документам, що регламентують виконання бюджету за доходною та видатковою частинами. Бюджетні документи поділяються на планові (проекти бюджетів, розписи відповідних бюджетів, кошториси бюджетних установ тощо), оперативні (доручення фінансових органів на перерахування коштів з місцевих бюджетів на реєстраційні рахунки головних розпорядників бюджетних коштів тощо) та звітні (звіти бюджетних установ, фінансових та кредитних організацій про виконання бюджетів).

       Отже, бюджетне законодавство України  побудоване за принципами, визначеними  у статтях 8, 95 та 143 Конституції України, що полягають у верховенстві закону та незалежності окремих ланок бюджетної системи країни, що будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

       Висновки

       Бюджет  – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

       В економічному розумінні: бюджет – це сукупність грошових відносин між державою та іншими суб’єктами бюджетних правовідносин  з приводу формування та використання централізованих та децентралізованих  фондів коштів завдяки яким держава  виконує свої завдання та функції.

       За  формою прояву бюджет – це основний фінансовий план держави, в якому  відображається фінансова діяльність держави та органів місцевого  самоврядування.

       Державний бюджет затверджується законом про  Державний бюджет України.

       Закон про Державний бюджет України – закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

       Місцеві бюджети затверджуються рішеннями  відповідних місцевих рад.

       Бюджетне  право – це сукупність правових інститутів, які містять фінансово-правові норми, що регулюють відносини, які виникають, змінюються і припиняються у зв’язку з бюджетною діяльністю.

       Бюджетні  правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані бюджетно-правовими нормами, що пов’язані з формуванням, розподілом та використанням фондів коштів, що акумульовані бюджетною системою країни.

       Зміст бюджетних правовідносин – взаємні  права та обов’язків учасників бюджетних  правовідносин. 

       Бюджетне  законодавство:

1. Конституція України;
2. Бюджетний Кодекс;
3. закон про Державний бюджет України;
4. інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини;

5. нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного Кодексу та інших законів України;

6. нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України;
7. рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до Бюджетного Кодексу, нормативно-правових актів, передбачених вище.

       Особливості бюджетного законодавства:

• при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу та закону про Державний бюджет України.
• якщо міжнародним договором України, поданим на ратифікацію, встановлено інші положення, ніж у відповідних нормах бюджетного законодавства України, такі положення приймаються окремими законами про внесення змін до відповідних законів і розглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацією міжнародного договору України, яким такі положення передбачені.
• розгляд законопроектів, які впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів, здійснюється за особливою процедурою, що визначається Бюджетним Кодексом.

Список  використаної літератури

1. Конституція України. – 1996 р. // http://www.rada.gov.ua
2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №37-38. – Ст. 189.
3. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст. 170.
4. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №29. – Ст. 238.
5. Про структуру бюджетної класифікації: Постанова Верховної Ради України від 12.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №42. – Ст. 208.
6. Порядок використання коштів резервного фонду бюджету: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. // Офіц. вісн. України. – 2002. – №14. – Ст. 734.
7. Наказ Міністерства фінансів України "Про упорядкування розпорядників коштів державного бюджету" від 13 березня 2000 р. №47 // Офіц. вісн. України. – 2000. – №13. – Ст. 254.
8. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія. – Київ: Знання-Прес,  2004, – 615 с.
9. Базилюк Г.О. Бюджетний менеджмент. – Київ: Атіка,  2003, – 265 с.
10. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. – Київ: Атіка, 2002, – 368 с.
11. Батрименко Б.Б. Проблема фінансування дефіциту державного бюджету України // Наукові праці НДФІ, № 1-2, 2004р. – с.15-19
12. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Всуп до фінансової науки. – Київ: Либідь,  2000, – 654 с.
13. Василик О.Д. Теорія фінансів. – Київ: НІОС,  2001, – 416 с.
14. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. – Київ: ЦУЛ,  2003, – 608 с.
15. Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник. – К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.
16. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. – Київ: Вища школа,  1998, – 544 с.
17. Дзюбик С.Д. Фіскальна політика. – Київ: УАДУ,  1998, – 64 с.
18. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки. Київ: "Знання-Прес",–  2000, – 209 с.
19. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д`яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. – Київ: Наукова думка,  1999, – 304 с.
20. Карлін М.І., Горбач Л.М., Новосад Л.Я. Державні фінанси в транзитивній економіці. – Київ: Кондор,  2003, – 220 с.
21. Кваша О.О. Парадигмальний підхід до прогнозування доходів зведеного бюджету України // Наукові праці НДФІ, № 5, 2004р. – с.10-12
22. Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. – Київ: Вища школа – Знання,  2004, – 743 с.
23. Кудряшов В.П. Фінанси. – Херсон: Олді-плюс,  2002, – 352 с.
24. Научно-практический комментарий Бюджетного кодекса Украины / Кол. авт.: Г, В. Бех, Л. К. Воронова, Н. П. Кучерявенко и др.; Под общ. ред. д. ю. н., проф. Н. П. Кучерявенко. – Харьков: Одиссей, 2005 – 600 с.
25. Фінансове право України: Підручник / П В. Бех, О. О. Дмитрик, І. Є. Криницький; За ред. М. П. Кучерявенка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. –- 320 с.
26. Щзика О. А. Доходи місцевих бюджетів за українським законодавством: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 344 с.