Опис екосистеми річки Плоска

1. Споживачі або консументи першого  порядку існують тільки за  рахунок продуцентів (автотрофів), наприклад травоїдні тварини.

2. Консументи другого порядку  харчуються консументами першого  порядку, наприклад м'ясоїдні,  що поїдають рослиноїдних тварин.

3. Консументи третього порядку  живуть за рахунок консументів  другого порядку. Це м'ясоїдні,  що харчуються іншими м'ясоїдними, травоїдними тваринами.

При переході з нижчого ступеня  на верхній передається в середньому 10 % накопиченої енергії в речовині, а повертається в середовище до 90 % накопиченої енергії. Тому рослинноїдні засвоюють тільки 10 % енергії. Хижак, що харчується травоїдними, засвоює вже тільки 1 %, хижак другого порядку – 0,1 %, консумент третього (наприклад людина) – 0,01 % енергії, накопиченої рослинами. Зворотна її передача від верхнього на нижній ступінь складає не більше 0,1 % енергії. Таким чином, існують певні трофічні, або живильні, ланцюги, що утворюють екологічні, харчові або енергетичні зв'язки, характеризують витрати речовини, енергії на кожному щаблі трофічної піраміди. Таким чином, кожен ланцюг споживання містить, як правило, не більше 4, 5 ланок.

Наведемо кілька прикладів трофічних  ланцюгів детритного і пасовищного  типів характерних для біогеоценозу р. Плоскої:

1. Детритні:

Мулисті відклади – Бентосні організмі – Шиповка – Окунь –  Чайки.

Трупи тварин – Личинки мух – Комахоїдні жуки – Жаби – Вуж звичайний.

2. Пасовищні:

Водні рослини – Товстолобик (молодь) –  Щука – Чапля.

Рослини – Гусінь – Очеретянка – Яструб малий. 

Біоценоз  також має конкурентну  структуру. На річці Плоскій, в районі с. Мацьківці, можна виділити такі групи  конкуруючих видів риб:

• Окунь річковий – домінантний вид;
• Елеотріс амурський (Ротан) – субдомінант;
• Бички – інфлуенти;
• Йорж звичайний – акцесор;

В біоценозах між організмами  утворюються найрізноманітніші  типи

взаємовідносин, такі як, наприклад, мутуалізм, коменсалізм і паразитизм.

Прикладом першого типу може бути співіснування гідри з одноклітинними водоростями, гідра захищає і живить їх, а вони надають їй маскуючого забарвлення і енергію за рахунок фотоситезу.

Другий тип це використання рибкою гірчаком перловиць, як інкубатор для молоді, це не шкодить молюску, але й не приносить жодної користі.

Прикладом паразитизму  є широко поширені п’явки, які паразитують на рибах і земноводних, ослаблюючи жертв і навіть призводять до їх загибелі

Екосистема завжди складається з біоценозу та біотопу – це її компоненти. Біоценоз (гр. біо - життя, гр. ценоз - спільність) – угруповання, сукупність популяцій організмів, що займають більш - менш однотипну за умовами існування ділянку – ареал (лат. - площа, територія), біотоп (гр. - місце життя). Вперше цей термін застосував К. Мебіус у 1877 р. Це поняття має велике значення в становленні системної концепції в екології. Біоценоз - це взаємодіюча сукупність організмів, що складається з різноманітних ценозів - фітоценозів (сукупність популяцій всіх видів рослин), зооценозів - сукупність тварин, мікоценозів – сукупність грибів, мікробоценозів (сукупність мікроорганізмів). Це структурний комплекс живих і неживих компонентів природи, тісно пов'язаних між собою обміном речовин, енергії та інформації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  4. ВПЛИВ АНТРОПОГЕННИХ ЧИННИКІВ НА ЕКОСИСТЕМУ

 

 

За останні роки антропогенний  вплив на річку Плоску став помітно  відчутнішим. Річка Плоска для місцевого населення має велике значення, бо в її ставках вирощують рибу, займаються риболовлею, на берегах випасають худобу і відпочивають.

Але для екосистеми це завдає непоправної шкоди. Після  відпочинку люди залишають у воді і на берегах масси сміття (рисункок 4.1).

 

Рисунок 4.1 – Засміченість р. Плоскої

На 1 км річки, в районі с. Шаровечка, знаходиться 4 звалища побутових відходів, з яких у воду потрапляють продукти розкладу і інші небезпечні хімічні речовини.

Не меншої шкоди природі  завдає обробіток полів добривами  і пестицидами для боротьби з шкідниками. Після дощів всі ці речовини, разом з стічною водою, потрапляють у річку, отруюючи воду і її мешканців (рисунок 4.2).

 

Рисунок 4.2 – Стоки з полів у річку Плоску

Розширення русла річки  і створення на ній водосховищ змінило водний режим річки. Збільшились  обсяги замулення продуктами водної площинної ерозії. Загальна кількість ставків і водосховищ, які регулюють місцевий стік, станом на 01.01.1992 р. становила 19 штук, а їхсумарний об’єм – 4,50 млн м³.  Води річки належать до гідрокарбонатного класу, їхня жорсткість – від 5,0 мг-екв/дм³ до 6,4 мг-екв/дм³, загальна мінералізація від 300 мг/дм³ до                   400 мг/дм³. Високий ступінь еродованості ґрунтів басейну свідчить про значне екологічне напруження, яке створюють тут екзогенні процеси та про небезпеку хімічного і механічного забруднення поверхневих вод (таблиця 4.1).

Таблиця 4.1 – Головні гідрохімічні та бактеріологічні характеристики якості води р. Плоска

Характеристики (показники) якості води	Річка Плоска
	Перетин 1: 15 км	Перетин 2: гирло
Мінералізація і головні іони, мг/дм3:
S	472	568
	317	378
SO42-	20,0	28,0
CI-	21,3	24,9
Ca2+	60,0	88,0
Mq2+	24,0	24,0
Na+ , К+	29,9	29,3
Загальна твердість, мг-екв/дм3	5,0	6,4
Завислі речовини, мг/дм3	7,4	10,9
Біогенні компоненти, мг/дм3:
азот амонійний (NН4+)	0,08	0,52
азот нітритний (NО2-)	0,05	0,36
азот нітратний (NО3-)	0,15	0,62
фосфати (РО43-)	0,38	0,14
Гази, %:
кисень	8,8	9,6
Водневий показник, рН	7,3	7,3
Витрати води (Q), м3/с	0,14	0,29

 

 

 

Аналіз гідрохімічного стану річки  Плоска у гідростворах перед і  після її виходу з міста свідчить про погіршення майже всіх показників: збільшення мінералізації води на 20 % і вмісту біогенних речовин у чотири–сім разів, зростання загальної твердості і зменшення ступеня насичення киснем, появу важких металів, забруднення води нафтопродуктами.

Створення водосховищ, ставків і  розширення річки на короткий час  створило ілюзію покращення стану екосистеми, адже разом з ними значно зросла чисельність видів у річці  та на її берегах. Але разом з цим, не без допомоги людини, у водойму  почали вторгатися небажані види риб. Деякі з них спокійно співіснують з місцевими і не спричинюють шкоди.

Та один інвазійний вид є особливо небезпечним, це Елеотріс амурський (Perccottus glenii), інша його назва – ротан. Цей вид витрумує екстремальні умови існування, надзвичайно агресивний, швидко адаптується і починає втісняти місцеві види. Вважається шкідником, адже він знищує ікру і мальків цінних видів риб, в замкнутих водоймах здатен знищити всю іхтіофауну, залишившись єдиним її представником. Перші особини ротана виловлювались в р. Плоскій в 2005 - 2006 р., за цей період він швидко розмножився і майже витіснив такі види як: бичок, шиповка звичайна та в’юн звичайний. За 4 роки він досяг стану субдомінанта, єдиним конкурентом йому став річковий окунь, який знищує лише молодих риб, природних ворогів у дорослого ротана в р. Плоска майже немає, чисельність щуки занадто низька, а для птахів він недосяжний, через придонний спосіб життя. 

На теперішній час заселення  ротаном р. Плоскої і нових  територій незворотне, згодом цей  вид цілком натуралізується, та це є  сигналом на майбутнє. Потрібно бути обережніше з інтродукцією чужорідних видів, адже їх заселення може мати непередбачувані  наслідки.

Зображення ротана на рисунках 4.3 – 4.4

 

Рисунок 4.3 – Самка ротана під час нересту

 

Рисунок 4.4 – Ротан

 

5. ЗАХОДИ ОХОРОНИ ЕКОСИСТЕМИ

 

 

Екосистема потребує заходів  зменшення впливу на неї негативного  антропогенного впливу. Малі річки, до яких належить р. Плоска, мають здатність до самоочищення однак в даний час, цей процес відбувається дуже  повільно. Це в більшості пов’язано з великою кількістю забруднюючих речовин, які потрапляють у воду. Зараз досить небезпечним фактором, що негативно впливає на самоочищення малих річок є замулення. Тому природоохоронні заходи повинні враховувати заходи по запобіганню замулення малих річок.  Раніше цієї проблеми практично не існувало, коли території водозборів річок були залісненні. 

Тому серед основних заходів по охороні можна виділити наступні:

1. Встановлення прибережних  захисних смуг і водоохоронних  смуг у відповідності до Водного  Кодексу України. Прибережні захисні  смуги встановлюються від середини  русла у два боки шириною:

– для малих річок, струмків і потічків, також ставків площею менше 3    га – 25 метрів;

– для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га – 50 метрів;

– для великих річок – 100 метрів.

У прибережних захисних смугах забороняється будь - яка  діяльність, що може негативно вплинути на стан річки. У водоохоронних зонах  садять дерева і сіють багаторічні  трави. Водоохоронна зона позначається спеціальними знаками. Роботи на цих  територіях проводять тільки з дозволу  відповідних органів.

2. Відмова від використання  пестицидів.

3. Зменшення скидів  стічних вод промислових підприємств  за рахунок зниження водоємкості  виробництва і використання водооборотних  систем водопостачання.

4. Розділення  промислових  і господарсько–побутових стоків. Забезпечення їх очистки перед скидом у річки.

5. Запобігання забруднення  водоймищ нафтою і нафтопродуктами.

6. Впровадження водозберігаючих  технологій, а також здійснення  передбачених Водним Кодексом  України водоохоронних заходів  на підприємствах, в установах  і організаціях, розташованих у  басейні річки;

7. Створення гідрологічних  пам'яток природи.

8. Заліснення берегів  річки. Стати річками чистішими  допомагають прибережні захисні  дерева. Верба і вільха коренями  витягають з води нітрати й  інші солі. Прибережні рослини  корисні ще й іншим: вони  збагачують шар повітря над  водяною поверхнею киснем, що  так необхідний річці. Вода, обтікаючи  корені вільхи і верби, вирує,  і в ній відбувається процеси окислення. Тінисті крони дерев рятують річку від сонця, зменшують випаровування води. Дерева не дають берегам обвалюватися, охороняють русла від замулення, затримують стоки із різними добривами отрутохімікатами з навколишніх полів. Дерева допомагають річці.

9.Впровадження грунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території водозбору.

10. Зменшення обсягів вилову риби. Боротьба з браконьєрством.

Основним фактором який допоможе зберегти екосистему є наша свідомість у вчинках. Необхідно  бережно відноситись до природи, не забувати прибирати після себе сміття, не залишати його на берегах і не викидати у воду.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Річка Плоска належить до басейну Південного Бугу і є його правою притокою. Басейн річки розміщений у межах лісостепової зони. Протікає Плоска по території Хмельницької області. Витік річки є на висоті 360 м над рівнем моря за 2 км західніше  с. Хоменці Хмельницького району. Живлення змішаного типу (снігове, дощове і підземне). Має близько трьох десятків невеличких (від 1 км до 4 км) приток, загальною довжиною 79 км. Річка належить до категорії малих, а басейн – до сильно освоєних. Частково воду річки використовують для господарських потреб.

Басейн р. Плоскої відноситься  до Верхньобузької височини. Верхньобузька височина є найвищою ділянкою області: абсолютні висоти часто перевищують 350 м, піднімаючись у ряді місць до 396 м Долини рік неглибокі, мають пологі схили і широкі заболочені заплави. В центральній і східній частинах височини до схилів прив’язана густа мережа глибоких балок, що надає її поверхні горбогірного вигляду. Басейн самої Плоскою має широку заплаву і відносно рівнинні береги.

Переважають у басейні Плоскої опідзолені чорноземи. Це створює сприятливі умови для сільського господарства, землі навколо річки активно обробляються і перетворюються в поля.

Кліматичні умови території  басейну р. Плоскої, подібні до клімату Хмельницької області: помірно-континентальний клімат з теплим літом, м’якою зимою і достатньою кількістю опадів. В усі пори року територія області перебуває під впливом циклонів, які зумовлюють значну хмарність, опади, зниження температури повітря, а взимку - потепління, відлиги, снігопади.