Опис екосистеми річки Плоска

Їх  характеристики можна представити  у таблиці 1.1:

Таблиця 1.1 –  Водосховища на р. Плоска

Територія розташування       Назва водосховища Мак. напір нагреблі, м. Ємкість, млн. . Площа водного дзеркала,   Довжина берегової лінії, км. Вид регулювання Відомча належність с. Шаровечка Шаровецьке 3,5 1,38 0,64 4,6 Сезонне ТОВ “Торговий дім” „Бартер сервіс” с. Малашівці Малашевецьке 4 1,04 1,24 5,5 Сезонне В Оренді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ВИДОВИЙ СКЛАД ЕКОСИСТЕМИ

2.1 Флора

 

 

У басейні Плоскої збереглись невеликі дубово-грабові ліси і ліски. їх і нині можна побачити біля Хоминців, Водичок, Малашівців та у мікрорайоні Гречани м. Хмельницького. У долині річки панують суходільні та заплавні луки.

Суходільні  луки розміщуються на різноманітних підвищеннях - схилах долин, і часто займають різні грунти, а тому відзначаються строкатістю асоціацій і видового складу. У різних асоціаціях домішується різнотрав'я, яке представлене переважно шавлією лучною, жовтецем повзучим, деревієм звичайним, волошкою лучною, королицею звичайною, гадючником шестипелюстковим і суховершником звичайним.

На  заплавних луках ростуть осока  рання, тимофіївка лучна, мітлиця біла, куничник наземний, тонконіг лучний, костриця червона і китник лучний.

Безпосередньо у воді найпоширенішими є рогіз, роголисник занурений, елодея канадська, латаття біле і рдест кучерявий.

Волошка лучна (Centaurea jacea) – польова рослина родини айстрових. Висотою зазвичай близько метра. Прямостоячі, міцні, шорсткі на дотик пагони у верхній частині гілкуються, закінчуючись одиночними кошиками. Листя – видовжене, сивувате від опушування. Нерозкритий кошик представляє собою жовтувату, гладеньку кульку. Цвіте протягом усього літа прикрашаючи луки і поляни яскравими рожевими плямами. Окремі квітучі рослини можуть зустрітися навіть восени, після листопаду.

Королиця звичайна (Leucanthemum vulgare Lam.) – рослина родини Айстрових. Багаторічна рослина висотою до 60 см, здебільшого з одним кошиком. Листки прості, довгасті, по краю зарубчасто-зубчасті. Кошики великі – від 3 см до 6 см у діаметрі. Язичкові квітки білі, трубчасті – жовті. Сім'янки без чубка. Цвіте з травня до кінця літа. Росте на луках, схилах, галявинах, уздовж доріг по всій Україні. Королиця має сплячі бруньки, які розвиваються при пошкодженні рослини. Якщо ранньою весною зрізати стебло королиці під корінь, то з пазух прикореневих листків розвинеться кілька нових пагонів – цього ніколи не буває за нормальних умов розвитку. Білі язичкові квітки – маточкові, добре помітні комахам; трубчасті – двостатеві, в них пиляки дозрівають раніше від маточок. Пиляки зростаються своїми краями і утворюють трубочку, через яку проходить стовпчик маточки, виносячи приймочку над тичинками. Ростовий стовпчик, досягнувши пиляків, виштовхує з них дозрілий пилок, який переноситься комахами на квітки з дозрілими приймочками. На ніч і в дощову погоду кошики закриваються, захищаючи пилок від намокання

Тимофіївка лучна (Phléum praténs) – рясна багаторічна трава з роду Тимофіївка. Поширена і є рідною для більшості Європи, за винятком середземноморського регіону. Рослина виростає до 150 см заввишки, з листям до 45 см завдовжки і 1 см шириною. Суцвіття 15 см завдовжки і 10 мм шириною, з щільно упакованими колосками. Цінна кормова рослина. Вона не вимагає родючого грунту, стійка до морозу, але не дуже добре переносить посуху. Добре переносить випас худоби.

Роголисник занурений (Ceratophyllum demersum). Може рости на великій глибині – до 9 метрів. Стебло — довге, тонке, у верхній частині – гіллясте, всипане маленьким голкоподібним листям яскраво- або темно-зеленого кольору.

Коріння у роголисника немає. Його роль виконують особливі бліді, майже безбарвні гілки в нижній частині стебла. Вони проникають в мул і, як якорі, утримують рослину. Поживні (мінеральні) речовини поглинає вся поверхня роголисника: і стебло, і листя, а не коріння, як у більшості інших рослин. Квітки – дрібні, ледве помітні, без пелюсток. Тичинкові і маточкові квітки розташовані на одній рослині.

Роголисник все життя проводить у воді, запилюється – теж під водою. Дозріваючи, тичинки відділяються від квітки і спливають на поверхню, де пилок висипається з пиляків. Пилок важчий за воду, тому опускається і потрапляє на приймочки маточок. Водне запилення — рідкісне явище в світі рослин. Роголисник занурений – багаторічна рослина. Восени, коли температура знижується до 12 °С, більша частина рослини відмирає, а верхівки пагонів з бруньками опускаються на дно водойми, де і зимують.

Росте як на сонці, так і в тіні, але яскравого сонячного світла не любить. Прагне на глибину або  в тінь дерев, що ростуть на березі. Мешкає у водоймах із стоячою або повільно проточною водою. Краще росте у помірно жорсткій воді, що має нейтральну або слаболужну реакцію. Дуже невибагливий. Добре витримує широкий діапазон температур – від 12 °С до 30 °С, але в теплій воді розвивається значно швидше.

Інколи витісняє з водоймища  інші рослини. По річці, яка заросла  роголисником, нерідко важко плисти на човні.

Підводні луги з роголисника  відіграють важливу роль в житті  водоймища. Вони слугують притулком  для риб і дрібних безхребетних. Також очищають воду і насичують її киснем.

Латаття біле (Nymphaea alba) – багаторічна водяна трав'яниста кореневищна рослина родини лататтєвих.

Листки довгочерешкові, цілокраї, плаваючі, серцеподібно-овальні до 30 см. завдовжки. Квітки двостатеві, правильні, великі, до 16 см. у діаметрі. Пелюстки білі, трохи довші за чашолистки, до центру зменшуються і поступово переходять у тичинки. Цвіте у з червня по серпень. Плід – ягодоподібний, зелений, багатонасінний, його поверхня вкрита рубцями. Достигає у серпні – вересні. Росте в стоячих водоймах та водоймах з повільною течією.

Буває, що дрібні водойми висихають, і тоді плаваючі листя з довгими  гнучкими черешками відмирають. Але  через деякий час на кореневище з'являються  маленькі листя на міцних прямостоящих черешках.

Блискучі, глянсуваті листки латаття  зверху покриті восковим нальотом і  не змочуються водою. Обірвані черешки  піднімаються на поверхню і плавають. Якщо занурити лист латаття під воду і з силою подути в кінець черешка, то на поверхні листової пластинки з'явиться велика кількість дрібних блискучих пухирців повітря. Справа в тому, що на поверхні листа до 11 мільйонів дрібних продихів. Їх можна бачити під мікроскопом на тонкому зрізі верхньої шкірки листа. Через продихи повітря проходить до підводного стебла. У сильну лупу можна бачити пучки голочок на зрізі черешка листа в кутах повітроносних судин. Ці голочки оберігають черешки латаття від поїдання равликами. 

Кінчики пелюсток латаття виділяють  мед. Їх відвідують жуки, мухи і бджоли. Комахи переносять пилок з квітки на квітку, запилюючи маточки.

Після запилення квітка в'яне і  виростає плід з чорним насінням.

Коли плід згниє, насіння не тонуть, а плавають, так як вони в білого латаття оточені білуватою оболонкою, наповненою повітрям, а у жовтого латаття м'якоть утримує насіння на поверхні води. Подує вітерець, і понесуться насіння латаття до іншого берега. Оболонку насіння білого латаття їдять і риби, які сприяють їх поширенню. Повітря з оболонки поступово виходить, і тоді насіння опускаються на дно. Але часто насіння потрапляють на дно не своєї рідної водойми, а якої-небудь іншої, далекої. Справа в тому, що плоди латаття складаються з соковитої, клейкої і вузької, як тісто, маси. Ця м'якоть плодів є улюбленими ласощами водяних курочок. Насіння налипають на лапки, дзьоб і пір'я курочок і переносяться ними в нові водойми.

Рдест кучерявий (Potamogeton crispus) – багаторічнаводяна рослина родини рдестових.

Багаторічна водяна рослина з невеликим стеблом і листям, 6 см завдовжки від 0,7 см до 1,3 см завширшки. Листя повністю відповідає назві – воно сильно хвилясте, з дрібними зубчиками по краю. Стебло – гіллясте, чотиригранне, сплюснуте, червонувате, тонке, до 2 м завдовжки, нагадує морські водорості. Окремі пагони можуть відламуватися і продовжувати розвиток в вільноплаваючому вигляді.

Рдест кучерявий повністю занурений  у воду, лише під час цвітіння дрібні жовтуваті квітки піднімаються над водою і запилюються вітром. Плід- дрібна горіхоподібна кістянка з гачковидний зігнутим носиком, рівним довжині плоду.

Росте в застійних і повільно проточних водах на глибині до 3,5 м. Може рости при низьких температурах і дуже слабкому освітленні. Ця властивість забезпечує виду домінування в співтовариствах. Зимує на дні водоймища у вигляді кореневищ і зимуючих бруньок.

Рдестами харчуються водні молюски, комахи, риби, на їх підводних частинах – відкладають ікру.

 

2.2 Фауна

 

У межах  басейну Плоскої можна побачити водно-болотяні зооценози, зооценози оброблюваних угідь, суходільних лук і пасовищ, а місцями зооценоз широколистих лісів. Хоча річка має невелику протяжність, але, вірогідно, тому що на ній багато ставків, іхтіофауна водойми досить різноманітна і за своїм складом близька до Південного Бугу. У Плоскій можна побачити карася, верховодку, бичка, в'юна, амура білого, гірчака, йоржа, коропа, краснопірку, лина, ляща, окуня, пічкура, плітку, рибця, товстолобика, щуку і судака. Навесні у воді і на березі вдається побачити різноманітних земноводних: жабу трав'яну, ставкову, гостроморду і озерну, кумку червоночереву, ропух сіру і зелену, квакшу, часничницю, тритонів гребінчастого та звичайного.

Часто облюбовують суходільні луки на горбах плазуни – ящірки прудка, зелена, живородна і вуж звичайний, у заплаві вдається виявити вужа водяного, черепаху болотяну. Вабить око своєю різноманітністю дике птаство, бо можна побачити тут птахів лук, боліт і водойм до 56 видів, птахів степу і полів – до 18 видів, птахів-синантропів

– до 9 видів, птахів лісів – до 47 видів.

Серед різноманіття ссавців, які мешкають на Хмельниччині у басейні Плоскої, не вдається зустріти - бабака звичайного, бобра річкового, вовка сірого, куницю кам'яну, лося, оленя плямистого, свиню дику і ховраха крапчастого. Проте досить велику щільність мають миша польова, миша хатня, миша маленька, кріт, їжак звичайний, заєць-русак, лисиця, полівка водяна, ондатра, хом'як, тхір степовий, пацюк сірий, нічниця ставкова, горностай, ласка, бурозубка і білозубка мала.

Детальніше опишемо найбільш цікаві види. Серед земноводних такими є:

Кумка червоночерева (Bombina bombina) — вид земноводних роду джерлянки, родини джерлянок ряду безхвостих земноводних.

Невеликі тварини, розміри тулуба найчастіше не перевищують 60 мм, спинна поверхня звичайно сіро-коричнюватих (інколи зелених) тонів з невиразними темнішими плямами неправильної форми.

Самці червоночеревих джерелянок мають  внутрішній резонатор, і в сезон  розмноження на першому та другому  пальцях передніх кінцівок розвиваються шлюбні мозолі. Плавальні перетинки  розвинені слабко. Забарвлення черевного  боку зазвичай представлене червоними  або червоно-помаранчевими плямами  неправильної форми на темному тлі.

У деяких зовнішньоморфологічних ознак  червоночеревої джерелянки існує певна  специфіка. Так, у забарвленні її черевної поверхні інколи можуть траплятися елементи забарвлення іншого виду — жовточеревої джерелянки (жовте чи помаранчеве тло з великими темними плямами). Для пояснення цього явища була висловлена гіпотеза, що його причиною є зворотні мутації, хоча це твердження є суперечливе у зв'язку з обмеженістю даних щодо характеру спадкування та пластичності цих ознак.

Райка деревна (квакша)(лат.Hyla arborea L.) — безхвостаамфібія з роду Райка (Hyla), родини райкових, до 5 см довжиною.

Тварини невеликих розмірів, довжина  тіла статевозрілих особин звичайно до 50-60 мм. Пальці задніх кінцівок з'єднані перетинками. Шкіра на спині гладка, на черевному боці грубозерниста. У забарвленні спини найчастіше переважають однотонні яскраво-зелені кольори, хоча трапляються (залежно від субстрату та температури повітря) світло-сірі, коричнюваті або сіро-голубуваті особини. Черевний бік білого або жовтуватого кольору.

Гребінчастий тритон (Triturus cristatus) — вид тритонів роду Triturus, поширений в Європі та частково Азії.Інші назви: Тритон гребенястий, іриця велика.

Свою назву даний вид тритонів отримав завдяки високому гребеню  уздовж спини і хвоста, який з'являється  у самціввшлюбний період. Висота гребеня може досягати 1,5 см, в районі основи хвоста гребінь має яскраво виражений перешийок. Частина гребеня, що проходить від основи голови до початку хвоста, має яскраво виражені зубці, хвостова частина гребеня, що залишилася, рівніша. Поза шлюбним сезоном гребінь у самців малопомітний.

Самці гребінчастого тритона досягають 18 см в довжину, розміри самок трохи менше — від 11 до 20 см максимум.

Зверху і з боків гребінчасті  тритони забарвлені в темнокоричневий  колір і покриті темними плямами, чому здаються практично чорними. У  нижній частині боки тритона покриті  дрібними білими крапками, помітнішими  у самців в період розмноження. Самки  забарвлені скромно, їх забарвлення  світліше, гребінь відсутній. На спинці у самки помітна жовта подовжня лінія. Черевце гребінчастого тритона  жовте або оранжеве, покрите крупними чорними плямами, візерунок індивідуальний для кожного тритона. Уздовж хвоста проходить сріблясто-сіра смуга. Шкіра  груба, шорстка, на черевці гладка.

Відрізнити самця від самки  можна за наявністю зубчатого  гребеня під час шлюбного сезону. Тривалість життя гребінчастого тритона може досягати 27 років, хоча зазвичай біля 10 років.

Гребінчасті тритони здатні видавати тихі звуки – скрип, писк і глухий свист.

Найпоширенішим видом плазунів в басейні річки Плоскої є  вуж звичайний.

Вуж звичайний (Natrix natrix) – найбільш поширений в Україні вид вужей, неотруйних змій родини вужевих (рисунок 2.1).

 

Рисунок 2.1 – Вуж звичайний

Вужі відрізняються від інших  змій «жовтими вухами» – яскраво-вираженими відмітинами на голові, частіше жовтими, але іноді білими і оранжевими. Самки більші за розміром самців, іноді досягають до 1,5 метрів, але найчастіше розміри не більше метра. Харчується в основному живими жабами, гризунами і рідше рибою. Природними ворогами вужів є лелеки, хижі птахи і деякі ссавці.