Комнатные растения

Пікірування на другий рік  можна робити рідше – раз на 3 – 4 місяці. Привчання до сонячного світла повинне бути дуже поступовим. При цьому варіанті вирощування загибель сіянців незрівняно менше. Вирощені у такий спосіб кактуси набагато більші, але зацвітуть вони, позбавлені періоду спокою, пізніше за своїх побратимів з першого варіанту. Після другого року вирощування кактуси можна пересаджувати в окремі горщики [7, с. 96].

Пересадка кактусів. Ідеальний час для пересадки кінець березня – травень. Молоді кактуси, що ростуть в маленькому і тісному посуді, пересаджують щорічно. Крупні рослини пересаджують через 2 – 3 роки, але регулярно замінюють верхній шар старої землі свіжою, не ушкоджуючи коріння. Пересадка необхідна кактусам, оскільки перетрушування землі забезпечує приток повітря до коріння і благотворно впливає на розвиток рослини. Горщик для пересадки кактуса повинен відповідати будові і величині кореневої системи. Не варто брати дуже великий посуд, оскільки це затримує розвиток рослини, неосвоєна корінням земля закисає. Горщик вважається придатним, якщо у нього вільно входить попередній.

За 3 – 5 днів до пересадки необхідно припинити полив рослини, щоб земля підсохла і можна було легко відокремити коріння від старого грунту. Земляну суміш для кактусів підбирають, грунтуючись на біологічних особливостях кореневих систем. Земля повинна бути рихлою, щоб до коріння легко проходили волога і повітря, багатою мінеральними речовинами, але без органічних добрив. Для більшості видів кактусів підійде суміш листової, глинисто-дернової, торф’яної землі, грубозернистого піску в рівному співвідношенні з дрібними шматочками деревного вугілля. Підготовлений грунт посипають гранульованим суперфосфатом і добре перемішують. Більшість кактусів віддають перевагу слабокислую грунту з реакцією РН не більше 6 – 6,5.

Індивідуальні особливості  деяких видів вимагають добавок до стандартної суміші. Рослинам з міцними колючками і рясним пушком необхідна більша кількість добрив, епіфітним кактусам і ехинопсисам –  перепрілий коров’ячий перегній, столбовидним цереусам – більше дернової землі і щебінь.

Для створення ефекту вапняних гірських порід в грунтову суміш додають крихту вапняку або мармуру. Найбільш доступний вапняний матеріал – стара відбита штукатурка. Свіже вапно додавати в грунт не можна.

Кактуси із стрижньовими і реповидним корінням в природних умовах виростають на глинистому грунті. У кімнатних умовах грунт для них повинен бути щільним, але не можна допустити застою води в горщику. Тому в земляну суміш додають вивітрену або проморожену глину, яка розсипається в руках при здавленні. Зібрати таку глину можна на розвалинах старих споруд або у природі, на гірських схилах.

Грунт поливають наперед, перед пересадкою він повинна бути не дуже вологим. Пересадку зручно проводити таким чином. Отвори для стоку води в горщику закрити наприклад битими глиняними черепками, поверх укласти шар битого щебеня, шматочки деревного вугілля, грубозернистий пісок шаром в 2 – 3 см, а потім земляну суміш шаром в 2 – 2,5 см. Підготовлену до пересадки рослину опускають на горбок землі по центру горщика і розпрямляють коріння. Проміжки між стінками горщика і корінням поступово засипають грунтом, струшуючи горщик. Це сприяє рівномірному розподілу грунту між корінням. Потім, якщо горщик маленький, землю прижимають пальцями, якщо великий – ущільнюють плоскою дерев’яною лопаткою. Досипають грунт до рівня кореневої шийки так, щоб вся зелена частина стебла була над поверхнею землі. По всій поверхні горщика насипають пісок або дрібний щебінь шаром 1 – 1,5 см для запобігання загнивання.

Пересаджені кактуси  накривають скляною банкою або поліетиленовим ковпаком і не поливають 3 – 4 дні. Не можна пересаджувати кактуси в період бутонізації і цвітіння. Бутони обпадуть або переродяться. Уникнути частих пересадок, які погано переностять деякі види кактусів, дозволить підгодівля настоєм суперфосфату або спеціальним рідким добривом для кактусів. Підгодовування проводять в затемненому місці не частіше двох разів на місяць. Перед цим поливають рослину водою. Не підгодовують кактуси, які необхідно пересаджувати, і щойно пересаджені рослини [10, с. 213].

Отже, відомо два основних способи розмноження кактусів – черенкування та вирощування із сем’ян. Більшість кактусів легко розмножується черенцями. Проте багато видів кактусів не схильні до утворення бічних пагонів і тому є рідкісними. Черенкуючи такий кактус, утворюється вкорінений черенець і „пеньок”, на якому з’являються „дітки”, яких з часом можна використовувати як черенці. Вирощувати кактуси з насіння значно важче, ніж черенкуванням.

 

2.4. Підживлення  та полив кактусів

 

Щодо підживлення кактусів добривами існує багато різних точок зору. Це достатньо спірне питання і, як правило, грунтується на певному досвіді. Оскільки кактуси – своєрідні рослини, добрива для них особливі. У першу чергу відрізняються вони тим, що містять значно менше азоту. У кактусів потреба в азоті вкрай обмежена внаслідок певних фізіологічних особливостей. Якщо у грунті багато азоту, або багато азоту опинилося у застосованому добриві, то стебло в кактуса починає швидко рости, стає рихлим і водянистим. З’являється багато діток, але вони не розвиваються у повноцінні рослини, шкірка у кактуса не встигає рости і лопається. З’являються рани і рубці, які загнивають або покриваються кіркою, у результаті рослина буде знівечена або загине. Тому органічні добрива для кактусів не застосовують, хіба що в дуже маленьких дозах для епіфітних, кактусів, що швидко ростуть. Кактуси потребують фосфору і кальцію, також під час цвітіння рослинам потрібний калій. Краще всього для підгодівлі використовувати спеціальні добрива для кактусів.

До таких добрив відноситься, наприклад, „Кактус” – спеціальне концентроване рідке гумінове добриво, що містить ауксини, цитокиніни, вітаміни В, С, гумінові кислоти, азот, фосфор, калій. Сприяє зростанню, вкоріненню, цвітінню, збільшує опірність до хвороб. Випускається в 0,5 літрових пляшках. Для лісових кактуів норма в період бутонізації і цвітіння 2 ковпачки (8 – 10 мл) добрива розчинити на 1 літр води і поливати через кожен полив. Пустельні кактуси потребують такого підживлення: 1 ковпачок на 2 літри води, поливати 1 раз у два тижні з березня по жовтень. В період спокою не застосовують. Підгодівлю починають проводити не раніше, ніж за два тижні після пересадки.

Оскільки у кактусів цвітіння не завжди співпадає з періодом зростання, то під час цвітіння зимою їх не підгодовують. Починати підгодовувати кактуси можна тільки з настанням періоду зростання. Це кінець березня, початок квітня. Закінчувати підгодівлю добривами треба до початку періоду спокою, тобто у вересні. Зимово-квітучі кактуси не вимагають додаткової підгодівлі, оскільки сама рослина не росте, тому їй тільки дещо збільшують полив [19, с. 302].

Полив кактусів. Дренаж. Для кактусів дренаж необхідний. Навіть дренажні отвори не виключать застою води в корінні, адже надлишок води залишається в піддоні, звідки не завжди її встигають злити. Гарний дренаж убереже кактус від застою води. Розміри дренажу відносні – мінімум 1/6 від об’єму горщика, максимум – 1/3. Як дренаж можна використовувати керамзит, дрібні шматочки червоної битої цеглини, дрібний щебінь, або шматочки пінопласту. У дренаж також додається розламана шкаралупа яєць. Бажано до дренажу, а можна просто в грунтову суміш додати шматочки деревного (краще березового) вугілля.

Полив. Полив – відповідальний момент у вирощуванні кактусів. Одна і та ж рослина в різних умовах, в різний час року залежно від погоди вимагає різної кількості води. Чим сухіше повітря в приміщенні, вище температура, сильніше сонячне світло, менше горщик, тим ряснішим повинен бути полив. Літом, в період найбільш інтенсивного зростання і розвитку, кактуси необхідно поливати щодня, краще вранці, щоб до вечора з природним пониженням температури не залишалося води у піддоні і підсохнув грунт в горщику. Кактуси в маленьких горщиках слід ще і обприскувати. У похмурий день полив не потрібний, оскільки кактуси отримують достатньо вологи з повітря.

Для поливу кактусів бажано використовувати дощову або пом’якшену кип’яченням воду кімнатної температури. Пом’якшувати жорстку воду можна, відстоюючи її протягом доби з додаванням торфу. Це важливо, оскільки при поливі жорсткою водою надлишки солей кальцію відкладаються на підставі стебла кактуса у вигляді білого нальоту, знижуючи його декоративність. Восени, з настанням прохолодних днів і ночей, полив поступово скорочують.

Взимку кактуси не терплять зайвої вологи, потребують гарної вентиляції і освітлення, містяться при температурі 5 – 10 °С. Крупні екземпляри слід поливати 1 – 2 рази за весь період спокою, дрібні – 2 рази на місяць. У цих умовах температура води для поливу повинна бути трохи вище кімнатної. Якщо для кактусів на підвіконні споруджені захисні пристосування, їх знімають їх для поливу і не встановлюють протягом декількох годин, щоб тепле кімнатне повітря поступало до рослини.

Від нормальної зимівлі  залежить подальший розвиток кактусів – зростання, цвітіння, плодоношення. Необхідно забезпечити рослині відносний спокій, щоб зберегти його природну форму і побачити цвітіння. З настанням теплих весняних днів поступово збільшують полив кактусів, частіше за них обприскують.

З появою квіткових бутонів  і до закінчення цвітіння не можна  пересувати і повертати горщик з  кактусом, інакше бутони перестануть  розвиватися і обпадуть. В період появи квіток епіфітні кактуси і опунції поливають, а цереусові обприскують теплою водою. Якщо полив опиниться надмірним, бутони переродяться у „дітки”, і цвітіння не                          відбудеться [19, с. 303].

Отже, підживлення кактусів – досить спірне питання і, як правило, грунтується на певному досвіді. Застосовують спеціальні добрива з мінімальним вмістом азоту. Кактуси потребують фосфору і кальцію, також під час цвітіння рослинам потрібний калій. Полив кактусів залежить від виду та пори року.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, історія розведення і дослідження квітів сімейства кактусових має довгу історію – вона сягає часів Великих географічних відкриттів. Сьогодні йдуть спори про принципи класифікації кактусів, ознаки об’єднання (або розділення) родів, видів і підвидів, але єдиної думки поки немає.

Кактусові (Cactaceae) – сімейство багаторічних суккулентних рослин з порядку Гвоздичноцвітні. Розділяється на чотири підсімейства. Кактуси бувають різних форм і розмірів. Є серед кактусів кущі із звичайним розвиненим листям – рід Pereskia – і невисокі листяні дерева – рід Pereskiopsis. Зустрічаються також різноманітні епіфітні рослини з тропічних лісів – роди Disocactus, Epiphyllum, Hatiora, Hilocereus, Selenicereus, Rhipsalis.

Для здоров’я кактусових необхідно дотримуватись основних правил їх посадки і пересадки. Кактуси і сукуленти у міру зростання періодично вимагають пересадки. При пересадці кактусів і сукулентів важливо пам’ятати, що неодмінна умова пересадки рослин – чистота: горщик повинен бути вимитий, дренаж і „присипка” добре промиті і обдані кип’ятком, пісок – промитий і прожарений. Популярними є спосіб пересадки кактусів і сукулентів „в горизонталь” та класичний спосіб.

При вирощування кактусів для їх нормального зростання  та запобігання розвитку хвороб слід дотримуватись визначеного режиму освітлення, температурного режиму, грамотного поливу і вибору складу ґрунтової суміші. Грунт відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки забезпечує не тільки живлення рослини, але і регулює температуру, вологість та аерацію всієї її підземної частини.

Відомо два основних способи розмноження кактусів –  черенкування та вирощування із сем’ян. Більшість кактусів легко розмножується черенцями. Проте багато видів кактусів не схильні до утворення бічних пагонів і тому є рідкісними. Черенкуючи такий кактус, утворюється вкорінений черенець і „пеньок”, на якому з’являються „дітки”, з яких з часом можна використовувати як черенці. Вирощувати кактуси з насіння значно важче, ніж черенкуванням.

Підживлення кактусів – досить спірне питання і, як правило, грунтується на певному досвіді. Застосовують спеціальні добрива з мінімальним вмістом азоту. Кактуси потребують фосфору і кальцію, також під час цвітіння рослинам потрібний калій.

Полив кактусів залежить від виду та пори року. Для поливу кактусів бажано використовувати дощову або пом’якшену кип’яченням воду кімнатної температури. Пом’якшувати жорстку воду можна, відстоюючи її протягом доби з додаванням торфу. Це важливо, оскільки при поливі жорсткою водою надлишки солей кальцію відкладаються на підставі стебла кактуса у вигляді білого нальоту, знижуючи його декоративність. Восени, з настанням прохолодних днів і ночей, полив поступово скорочують.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Бабина Н. Домашнее цветоводство / Н. Бабина. – М. : Контитенет-пресс, 2000. – 351 с.
2. Белова В. Серед них були і кактуси / В. Белова // Країна знань. – 2006. – № 10. – С. 20 – 23.
3. Берлянд С. Основы агрономии / С. Берлянд. – М. : Учпедгиз, 1962. – 416 с.
4. Борисенко Т. Кактусы : справочник / Т. Борисенко. – К. : Наук. думка, 1986. – 287 с.
5. Васильев А. Ботаника: морфология  анатомия растений / А. Васильев, Н. Воронин, А. Еленевский. – М. : Просвещение, 1988. – 480 с.
6. Доброчаєва Д. У Царстві флори / Д. Доброчаєва. – К. : Наукова думка, 1978. – 169 с.
7. Заверуха Б. Квіти дванадцять місяців / Б. Заверуха. – К. : Урожай, 1986. – 173 с.
8. Кожушко О. Колючі потвори / О. Кожушко // Країна знань. – 2009. – № 2 – 3. – С. 38 – 39.
9. Комнатные растения / под ред. В. Головкина. – М. : Лесная промышленность, 1990. – 431 с.
10. Комнатное цветоводство / под ред. Д. Солошенко. – Донецк : Кредо, 2009. – 384 с.
11. Лихолат Ю. Стійкість ківтково-декоративних рослин в умовах техносфери / Ю. Лихолат // Екологічний вісник. – 2005. – № 9 – 10. – С. 8 – 10.
12. Монастирецька А. Історія дослідження та колекціонування кактусів / А. Монастирецька // Біологія. – 2008. – № 10. – С. 2 – 3.
13. Сыроватская Л. Азбука цветовода / Л. Сыроватская, А. Гречишкин. – К. : Урожай, 1987. – 288 с.
14. Приходько С. Цветы в квартире / С. Приходько. – К. : Урожай, 1992. – 224 с.
15. Тавлинова Г. Цветы в комнате и на балконе / Г. Тавлинова. – Л. : Агропромиздат, 1985. – 277 с.
16. Терлецький К. Ботанічний сад удома / К. Терлецький. – К. : Реклама, 1983. – 123 с.
17. Учебная книга цветовода / под ред. А. Чувикова. – М. : Колос, 1980. – 224 с.
18. Хом’як М. Квіти на наших підвіконниках / М. Хом’як // Країна знань. – 2007. – № 2. – С. 26 – 29.
19. Чуб В. Комнатные растения / В. Чуб. – М. : Эксмо, 2006. – 336 с.
20. Энциклопедия комнатного цветоводства : под ред. Т. Некрасовой. – Харьков : Клуб семейного досуга, 2006. – 512 с.
21. Ярошенко П. Занимательная геоботаника / П. Ярошенко. – Нальчик : Эльбрус, 1972. – 156 с.