Комнатные растения

При посіві насіння кактусів верхній шар грунту доцільно присипати  тонким (3 – 4 мм) шаром дрібного піску – для забезпечення тіснішого контакту дрібочи з вологою. На етапі проростання можна обійтися одним піском (заздалегідь прожареним на сковороді), але за умови обов’язкового пікірування проростка в грунт. Пересаджувати кактуси слід регулярно у міру їх зростання або обов’язково при підозрі на хворобу рослини (перш за все, вона виражається у раптовому припиненні зростання). Необхідність пересадки викликається не стільки збідненням грунту, скільки ущільненням його з часом. Спостереження показують, що рослини, пересаджені наново в колишній грунт (але розпушений) починають рости помітно швидше, ніж контрольні екземпляри. Дорослим швидкорослим кактусам (Ребуціям, Ехинопсисам, Цереусам) грунт міняють раз на 1 – 2 роки, іншим – раз в 3 – 5 років. Деякі рослини (наприклад, Аріокарпуси) взагалі не люблять часті пересадки, вони непогано обходяться без них до 7 – 8 років [4, с. 66].

При вирощуванні кактусів потрібно пам’ятати, що вони світлолюбиві рослини. Брак світла може спровокувати деформацію стебел, недорозвинення, захворювання рослини. Кактуси люблять південні вікна. Розташовувати їх потрібно на найсвітлішому сонячному місці. Додаткового освітлення лампами денного світла вимагають в зимовий період деякі вихідці з пустель, а також кактуси, що вирощуються на північних вікнах. Якщо верхівка кактуса починає витягуватися і стоншуватися – значить, йому не вистачає світла. Більшість кактусів не страждають від яскравих сонячних променів. Ретельно оберігати літом від прямих сонячних променів потрібно Ріпсаліси та інші рослини тропічних лісів. Літом необхідно забезпечити кактусам провітрювання і свіже повітря, помістивши їх на балкон.

Взимку у квартирах з паровим опаленням кактуси страждають від високих температур і сухого повітря. Їх слід помістити на світлому вікні між рамами або на підвіконні, захищеному від батарей парового опалення оргстеклом. Епіфітні види кактусів помщають взимку в теплому місці. Слід оберігати кактуси від протягів. Не слід змінювати місцеположення кактуса без особливої необхідності. Не слід повертати кактус навколо своєї осі, щоб він рівніше ріс. І в тому і в іншому випадку можна позбутися цвітіння. Щоб знати і при вимушеній перестановці не помилитися, якою стороною даний екземпляр стояв до світла, слід зробити помітки на горщиках [9, с. 92].

Свіже повітря для  кактусів набагато важливіше, ніж для  більшості інших рослин. Багато кактусів можуть не зацвісти тільки тому, що їм не вистачає свіжого повітря. Тому на літо їх краще розміщувати на балконі або веранді. При цьому треба поклопотатися, щоб вони були захищені від пилу, вітру і дощу. У ідеалі добре поступово привчати кактуси до вулиці, і залишати їх до кінця літа – початку осені цілодобово на свіжому повітрі. Привчання кактусів до нічного перепаду температур сприяє зміцненню шкірки на стеблі рослини, процедура загартування готує його до холодної зимівлі. Такі кактуси відрізняються блискучими колючками, краще і легше квітнуть і опираються хворобам. Проте, протяги для них можуть виявитися згубними.

Отже, при вирощування кактусів для їх нормального зростання та запобігання розвитку хвороб слід дотримуватись визначеного режиму освітлення, температурного режиму, грамотного поливу і вибору складу ґрунтової суміші. Грунт відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки забезпечує не тільки живлення рослини, але і регулює температуру, вологість та аерацію всієї її підземної частини.

2.3. Розмноження  та пересадка кактусів

Черенкування  кактусів. Більшість кактусів легко розмножується черенцями. Такі види, як ехинопсис, маміллярія та деякі інші, дають багато так званих „діток” – вже готових череннців. Проте багато видів кактусів не схильні до утворення бічних пагонів і тому є рідкісними. Черенкуючи такий кактус, ви отримуєте вкорінений черенець і „пеньок”, на якому утворюються „дітки”, яких з часом можна використовувати як черенці. Іноді черенкування буває вимушеним. Якщо кактус загнив, то це єдина можливість (окрім щеплення) врятувати рослину. Найкращий час для черенкування – весна і початок літа. Можливе і пізніше літнє черенкування, але коріння у такого укоріненого кактуса недостатньо розвинеться, і рослина буде погано підготовлена до зими.

Для черенкування використовують гостро заточений скальпель або прищепний ніж. Обов’язково перед проведенням кожного зрізу продезинфікувати лезо спиртом або прожарити його на вогні. Зріз черенця потрібно проводити швидко, одним рухом, суворо перпендикулярно осі кактуса. На зрізі ясно видно кільце – це шар камбію, те місце, звідки повинне піти коріння черенця, але так, щоб не торкнутися кільця провідних пучків. Якщо цього не зробити, то середина зсохнеться, а коріння почне утворюватися по краю кактуса, як правило з одного боку, і воно буде набагато слабше центрального. Зріз необхідно відразу присипати сіркою або товченим деревним вугіллям, а потім підсушити черенець [5, с. 122].

Існують різні думки  про терміни підсушування – від декількох годин до декількох тижнів. Краще не впадати ні в ту, ні в іншу крайність. Річ у тому, що на місці зрізу у рослин утворюється особлива тканина, яуа має назву каллюс і сприяє загоєнню. Якщо підсушувати черенці декілька годин, то утворюється дуже тонкий шар каллюсу і можливе загнивання черенця, якщо сушити дуже довго – каллюс стає товстим, а його зовнішній шар дуже щільним. Це створює зайву перешкоду для молодого коріння. Тому краще підсушити дрібні і тонкі черенці 2 – 3 дні, великі – 5 – 7 днів, бажано у вертикальному положенні (щоб не почалося утворення коріння на боці кактуса). Для цього можна використовувати порожній глиняний горщик, який потім потрібно помістити в сухе тепле місце (це може бути, наприклад, верхня полиця на шафі).

Підсушені таким чином черенці готові до вкорінення. Існує багато варіантів різних середовищ, використовуваних для цієї мети. При „сухому” вкоріненні черенці розставляються на сухий пісок і не поливаються, а тільки обприскуються час від часу. Загнивання при цьому способі практично ніколи не відбувається, але коріння утворюється повільно. При вкоріненні у грунті або у воді коріння утворюється швидко, але черенці часто загнивають. Краще всього укорінювати їх в контейнері з вологим піском, засипаним зверху тонким шаром гравію (і той, і інший субстрат повинен бути добре промитий і бажано пропарений). Замість шару гравію можна зробити пластинку з пластику з отворами різного діаметру і помістити її під піском на відстані                 0,5 см. Контейнер можна помістити в теплицю із штучним освітленням та нижнім підігрівом (який сприяє швидшому вкоріненню). Необхідно стежити щоб пісок був вологим і проводити регулярне обприскування. При такому способі коріння утворюється через 1 – 2 тижні, а через місяць черенці можна пересадити в основний субстрат.

Черенкування – найпростіший спосіб розмноження кактусів. Його застосовують, по-перше, для швидкого збільшення кількості рослин; по-друге, коли необхідно врятувати хвору рослину; по-третє, щоб розмножити певну декоративну форму [5, с. 123].

У маміллярій і ехинопсисів як черенці можуть використовуватися бічні відростки. Проте багато видів кактусів не дають діток, важкозро зростають, не зав’язують плодів і насіння. У таких рослин необхідно штучним шляхом викликати появу бічних втеч. Для цього зрізають верхню частину, котру використовують як черенець або щепу. На нижній частині, яка залишилася, - маточнику – ареоли дуже швидко дають пагони. Як тільки бічні відростки підростуть, їх можна обережно зрізати і використовувати як черенці. Щоб отримати якомога більше бічних пагонів, маточник необхідно підгодовувати і не давати періоду спокою.

Зрізавши черенці, необхідно обробити голу поверхню гострим ножем так, щоб вона стала опуклою. Інакше при підсиханні зріз втягується, а це заважає правильному утворенню коріння. Зріз обробляють сухим порошком срібної фарби, пилом деревного вугілля або порошком сірки. До вкорінення поверхня зрізу повинна затягнутися каллюсом. У ехинопсисів, у деяких маміллярій, хамецереуса, опунцій бічні відростки легко обломлюються. Узяті з них черенці мають дуже невелику ранову поверхню, для загоєння якої досить при гарній сонячній погоді декількох годин.

Укорінювати черенці можливо і так званим сухим способом. Він заснований на тому, що всі суккуленти зхильні до розвитку нових органів (у тому числі і коріння) за рахунок власних ресурсів, без притоку ззовні води та поживних речовин. Черенець необхідно помістити у парник з нижнім підігрівом. На дно парника вкласти дренаж з шлаку і деревного вугілля. На дренаж вкладається шар моху, потім торф’яна крихта і зверху – шар керамзиту в 2 см. Черенці не підливають, а лише обприскують вранці і ввечері. Через тиждень-дві з’являється коріння. Це помітно, тому що рослина наливається і починає зростати [15, с. 124].

Вирощувати кактуси з насіння значно важче, ніж черенкуванням. Найкращий час для посіву – початок березня. Необхідно приготувати субстрат, що складається з листової землі (повністю перепрілої), промитого річкового піску і дрібного деревного вугілля в пропорції 1:1:1/2, дренаж з битої цеглини, керамічні миски або пластикові контейнери. Все це необхідно стерилізувати. Земляну суміш і дренаж пропарити протягом години в друшляку над киплячою водою, заздалегідь підклавши на дно друшляка щільну тканину. Керамічні миски повинні бути нові, їх необхідно піддати тривалому кип’яченню. Все це необхідно виконати безпосередньо перед посівом.

Насіння кактусів, окрім найдрібнішого, такого як у представників роду Пародія, потрібно замочити на добу в слабкому (рожевому) розчині марганцівки. Зручно використовувати для цього чашки Петрі, щоб розкласти насіння різних видів в різний посуд. Можна загорнути кожен вид у фільтрувальний папір і замочити разом у мисці.

У деяких кактусів, наприклад у тефрокактусів, насіння відносно велике і має дуже товсту насінну оболонку, що перешкоджає швидкому проростанню. Таке насіння рекомендується підпилювати надфілем, але краще, щоб випадково не пошкодити сім’ядолі, замочити на 4 – 5 днів. Тепер можна приступати до посіву. Якщо контейнери пластикові, їх протирають спиртом. Заповнюють миски або контейнери дренажем, потім субстратом, розрівнюють його і трішки ущільнюють. Не слід дуже остуджувати субстрат, він може мати температуру 30 – 45º С. Якщо в один посуд буде посіяно декілька видів кактусів, необхідно заздалегідь розмежувати продезинфікованими пластиковими смужками окремі зони. Необхідно також поставити пластикові номери, написані олівцем або незмивним фломастером. За допомогою пластикової смужки роблять неглибокі борозенки на субстраті. Потрібно уважно оглянути насіння: якщо до нього прилипнули залишки плоду, їх потрібно обов’язково видалити. Розкладають насіння в борозенки за допомогою препарювальної голки, скляної палички, або крупної голки (мокре насіння добре пристає до цих предметів). Заривати його не слід, можна трохи присипати пропареним піском.

Поверхню зволожують з обприскувача (воду треба використовувати кип’ячену), накривають продезинфікованим склом і ставлять в теплицю з нижнім підігрівом. Температура при цьому підтримується 25 – 35º С. Для посіву не слід використовувати дерев’яні скриньки, оскільки на них швидко розвиваються хвороботворні гриби, згубні для сходів кактусів. Потрібно стежити за постійною вологістю субстрата – пересушування недопустиме. Полив проводиться знизу, зануренням контейнера або миски на 1/3 в кип’ячену воду, або зверху, за допомогою піпетки. Необхідно також проводити часте провітрювання – по можливості декілька разів на                день [10, с. 210].

Терміни появи сходів залежать від виду, але більшість з них з’являються на 2 – 10-й день з дня посіву. З появою сходів треба ретельно стежити за температурою. Необхідно, щоб вона не опускалася нижче 28º С, оскільки при нижчій температурі розвивається сіра гнилизна – ворог кактусів, а особливо крихітних сходів. Бажано, щоб різниця денної і нічної температур складала 5 – 7º С. Сильні коливання температури несприятливо впливають на молоді рослини.

Іноді сім’я проростає вверх ногами, і тоді слід, зробивши поряд маленьку ямку, перевернути сходи і злегка присипати мініатюрне коріння. Буває, що сходи не можуть звільнитися від насінної шкірки, що прилипнула до нього. В цьому випадку необхідно за допомогою пінцету або пензлика допомогти йому „роздягнутися”. Буває, що сіянець стає абсолютно прозорим. У такому разі його треба негайно викинути разом з грудочкою землі, що оточує його, а порожню лунку продезинфікувати спиртом. Якщо ж такі випадки повторяться, потрібне термінове пікірування.

На перших порах розвитку сіянців їх ворогами можуть бути гриби (поява павутинових ниток на поверхні грунту) і водорості, особливо синьо-зелені. Від грибів можна позбавитися механічним способом – зняттям ниток і обробкою грунту розчином халюзола. Проти синє-зелених водоростей боротись важко. Краще і в тому, і в іншому випадках терміново вдатися до пікірування, прагнучи заздалегідь очистити сіянці від верхнього, забрудненого шару грунту. Часті пікірування, через 1,5 – 2,5 місяця, позитивно впливають на розвиток сіянців.

Пікірувати сіянці потрібно в такий же посуд і таку ж землю. Цю операцію слід проводити або за допомогою пінцета з тонкими заломленими кінцями, або пікірувальною паличкою. На пінцет слід зробити обмежувач, щоб випадково не роздавити сіянець. Це може бути просто шматочок тонкої гуми, наклеєний на внутрішню сторону однієї з половинок пінцету.

При пікіруванні потрібно розпушити (підкопати) землю навколо сіянця гострим кінцем палички, а „вилочкою” перенести сіянець в наперед підготовлену ямку. Якщо земля заражена грибами або водоростями, краще постаратися обтрусити з коріння якомога більше землі. Після пікірування сіянці поміщають в теплицю з нижнім підігрівом і не поливають 5 – 6 днів. Починаючи з 3-го дня, при підсиханні грунту можна проводити легке обприскування.

Існує два варіанти подальшого вирощування сіянців. Згідно першого при останньому пікіруванні, в другій половині серпня, у грунтову суміш додають небагато дернової землі для утримання вологи, а верхній шар засипають дрібним гравієм для запобігання загниванню кореневої шийки. Після цього сіянцям надається звичайна холодна кактусова зимівля з поступовим скороченням поливу. Ранньою весною сіянці ще раз пікірують в легшу суміш, без дернової землі, ретельно притіняють, поступово привчаючи до сонячного світла. При такому варіанті вирощування зимівлю сіянці переносять добре, але у весняний період буває масова загибель. Адже вирощуються вони у одному посуді, неможливо підходити до кожного індивідуально. Згідно іншого варіанту, сіянці вирощують у теплиці з підсвічуванням і нижнім підігрівом без періоду спокою протягом 2-х років і лише після цього переводять на звичайний режим дорослої рослини.