Клонування людини

Така негативна  реакція в багатьох випадках - просто результат дезінформації й плутанини  навколо поняття людського клону. Але якщо ви знаходите клонування огидним, те, звичайно ж, не робіть його! Навіть якщо багато з людей все-таки знаходять думку про клонування людини огидної, ця не достатня підстава для заборони. В ім'я індивідуальної волі в цьому світі дозволено  багато видів діяльності, які люди знаходять огидними. Наприклад, багато уважають огидними серги в носі й  операції по зміні підлоги. Але вони не заборонені, тому що ми цінуємо свободу  вибору. Існує погляд, що "злочину  без жертви" не повинні вважатися  злочинами. А хто б був жертвою  у випадку клонування людину? Важко  повірити, що клони будуть считат ь себе як жертвами тільки тому, що в них той же самий генетичний код, що й у когось ще. Адже мільйони ідентичних близнюків не вважають себе жертвами. Також важко зрозуміти, як суспільство в цілому могло б постраждати від клонування людей. Навпаки, до лон імовірно повинен думати про себе як про когось особливому, і тем більшою мірою, якщо він - близнюк видатної особистості. У них також буде перевага в тому, що із самого початку життя буде відомо, до чого в них є здатності. Так де проблема?

Клонування  скоротила б генетична  різноманітність, роблячи  нас більш уразливими до епідемій і т.п.

Це заперечення  базується на необґрунтованій екстремальній  екстраполяції. На цій планеті існує  більш 5 млрд. людей. Очевидно, клонування людини буде проводитися дуже в скромних масштабах через передбачувану  вартість процедури. Крім того більшість  жінок все-таки не захочуть бути матерями клонів-близнюків. Пройде багато десятиліть перш, ніж загальна кількість клонів людей досягнеться хоча б 1 млн. чоловік в усьому світі. По процентному співвідношенню, це склало б мікроскопічну частину від загального населення й не виявило б ніякого впливу на генетичну різноманітність людей. Також далі ми обговоримо, як клонування людини допоможе нам заповнити загублена генетична різноманітність. Якщо ж у деякому віддаленому майбутньому клонування людей стане широко розповсюдженим, то деякі обмеження на таку діяльність могли б бути виправдані. Однак, будемо мати на увазі, що навіть якщо був би створено один клон кожної людини на планеті, генетична різноманітність практично не уменьшитс я, оскільки в нас усе ще залишалося б 5 млрд. генетично різних індивідів.

Це  може привести до створення  людей-монстрів або  виродків.

Клонування  людини - це не те ж саме, що й генна  інженерія людини. При клонуванні ДНК копіюється, у результаті чого з'являється ще одна людина, точний близнюк існуючого індивіда й  отже - не монстр або виродок. Генна  ж інженерія мала на увазі б модифікацію людської ДНК, у результаті чого може з'явитися людей, несхожий на жодного інший, що раніше існував. Це приблизно могло б привести до створення дуже незвичайних людей, навіть монстрів. Генна інженерія людини, маючи великий позитивний потенціал, дійсно дуже ризиковане підприємство, і повинна була б проводитися тільки з найбільшою обережністю й під наглядом. Клонування ж безпечне й банально в порівнянні з генною інженерією. Якщо ви побоюєтеся клонування людини, то генна інженерія людини вас повинна просто жахати.

Диктатори можуть ужити клонування в зло .

Існує можливість, що безпринципні диктатори, такі як Фідель Кастро або Саддам Хусейн можуть спробувати ввічнити свою владу, створивши свій клон і передавши йому влада, коли вони вмруть. Існує також можливість, що такі люди можуть спробувати створити супер-армію з тисяч клонів Арнольда Шварцнеггера або йому подібного. Ці можливості не можна скидати з рахунків. Однак важливо розуміти, що закони, прийняті в США й інших демократичних країнах не можуть контролювати поведінка диктаторів-млостей одяев у тоталітарних країнах. Заборона на клонування людей у США або Європі не зупинить клонування в Іраку. І якщо Саддам Хусейн захоче клонувати себе, ніяке військове вторгнення не зможе його зупинити. Зло в цих сценаріях відбувається не від клонир ования як такого, а від диктатур. Належний розв'язок був би - всесвітня заборона на диктаторів, але він, зрозуміло, малоймовірно, щоб здійснився.

Технологія  не досконала, вона може привести до смерті плода.

Жодна сфера  людської діяльності не вільна від  випадкової смерті. Клонування людини - не виключення. Деякі з інших  клонованих у Рослине ягничок були мертвонароджені. У даний момент технологія клонування ссавців перебуває в експериментальній стадії й відсоток успішних исходов поки що низький. Судячи з додаткових експериментів на вищі ссавців, можна передбачити, що процедура клонування буде усовершенствованна аж до такої якості, коли ризик викидня або смерті дитини буде такий же, що й для інших народжень.

Тридцять  тисяч людей умерли на Орегонской стежці. Сорок тисяч гинуть у США щороку в автокатастрофах. Також безліч катастроф літаків зі смертельними исходами, сотні людей і десятки дітей умирають у кожній події. Щороку багато дорослих і дітей давляться курячими костями й умирають. Однак ми не думаємо про заборону на автомобілі, літаки або смажених курчат через одержувану користь, яка переважує ризик. Якщо літаки були б винайдені зараз, а не 90 років тому, я боюся, були б серйозні пропозиції заборонити літаки через ризик травм і загибелі людей. Було б абсурдним заборонити нові технологічні досягнення тільки тому, що вони споконвічно не ідеально безпечні.

Клонування  померлих

Цікавий, але  маловідомий факт про процедуру  клонування доктора Вильмута, що вона проводиться із замороженими, а не свіжими клітками. (Ця інформація отримана безпосередньо від Яна Вильмута д-ром Патриком Діксоном.) Це означає, що немає необхідності, щоб донор ДНК, будь та тварина або людина, були живі, коли проводиться клонування. Якщо зразок тканини людини заморожений належним чином, людину можна було б клонувати через тривалий час після його смерті. У випадку людей, які вже вмерли й чия тканина не була заморожена, клонування стає більш складним, і сьогоднішня технологія це робити не дозволяє. Однак, для будь-якого біолога було б дуже сміливим заявити, що э те неможливо. Давайте зараз заглянемо в найближче майбутнє й поразмышляем про можливості, які відкриються, якщо наука зможе розробити метод для одержання клону із ДНК уже померлого істоти.

Усі тканини  людини містять ДНК і можуть потенційно бути джерелом для клонування. Перелік  тканин включає людські волосся, кістки й зуби. На жаль, ДНК починає  повільно розкладати через кілька тижнів після смерті, руйнуючи сегменти генетичного  коду. По закінченні 60 мільйонів років  тільки короткі фрагменти ДНК  динозаврів збереглися, тому шанси  здійснення джуро-парку невеликі. Однак  існують гарні шанси відновлення  послідовності ДНК зі зразків  людської тканини, тому що часу пройшло  суттєво менше. Уявіть собі генетичний код як книгу, з якої із часом випадковим образом віддаляються абзаци або  сторінки. Якщо в нас є тільки одна копія книги, повний текст не може бути відновлений. На щастя, у нас  є більше, чим одна копія. У кістці або зразку тканини можуть бути багато тисяч кліток, кожна зі своєю копією коду ДНК. Це подібно володінню тисячами копій тієї ж самої книги. Якщо сторінка 239 вилучена з однієї книги, ця сторінка може виявитися цілої  непошкодженої в іншій, тому, комбінуючи інформацію з багатьох кліток, можна  в точності відновити вихідний генетичний код. Ще один підбадьорюючий фактор - що тільки невеликий відсоток із трьох  мільярдів символів генетичного  коду людину відповідає за індивідуальні  відмінності. Наприклад, генетичні  коди шимпанзе й людей насправді  на 99% збігаються. Це означає, що відновлювати прийде менш 1% кода, тобто тільки ту частину, яка визначає індивідуальні відмінності між людьми. Звичайно, усе це за межами сьогоднішньої технології, але принципово здійсненне.

Збереглися  пучки волось багатьох відомих людей минулого. Список цих людей включає Исаака Ньютона, Джоржа Вашингтона, Наполеона, Бетховена, Мерлин Монро, Элвиса Престли й Джона Леннона. Наприклад, не дуже давно був проведений хімічний аналіз декількох волосків Исаака Ньютона. Виявилося, що через його хімічні експерименти вони у високій концентрації містять миш'як. Дотепер локони волосся були просто екстравагантними рідкостями. Із клонуванням людини, яке вже на порозі реальності, вони зараз здобувають багато більшу значимість. Цілком можливо, що великі люди минулого могли б бути клоновані зі зразків їх волось, тканин або костей. Мозок Альберта Ейнштейна збережений у спеціальній посудині. Нам відоме місцезнаходження костей багатьох інших відомих людей, таких як Авраам Линкольн, Леонардо да Вінчі, Эва Перон. Нам слід почати відповідні заходи, якщо необхідно, законодавчі, щоб гарантувати, що зразки тканин видатних людей минулого будуть зберігатися від руйнування належним чином. Було б бажане криогенне зберігання цих зразків для запобігання подальшого руйнування ДНК.

Перспектива клонування видатних людей минулого - украй захоплююча можливість, і  виправдовує найбільш інтенсивні дослідницькі зусилля. Исаак Ньютон і Альберт Ейнштейн - два найвидатніші учених усіх часів. Представте потенціал для наукового прогресу, якщо ці два вчених могли б бути клоновані й навчені в 21 столітті! Враховуючи залежність особистості від культурного середовища, клон Ньютона виховувався б в Англії, а клон Ейнштейна - без сумніву в єврейській родині, можливо справжніх нащадків Ейнштейна. Так само як і із клонами кінозірок і спортсменів, немає гарантії, що їх близнюки обов'язково захочуть вивчати фізикові. Замість цього у своєму новому житті вони можуть порахувати більш цікавої якусь іншу галузь науки, таку як штучний інтелект або генна інженерія. Припускаючи, що вони будуть породжені приблизно в те саме час, виявиться можливим, щоб клони-близнюки Ньютона й Ейнштейна співробітничали в науковій праці! Які наукові чудеса могли б відкрити ці два великі розуми, працюючи разом?

Також можна  представити, що великі політичні лідери минулого могли б бути клоновані  з пучка волось або з костей, що залишилися. Імена, які приходять на розум - Вінстон Черчилль, Авраам Линкольна, Теодор і Франклін Рузвельт, Джон Ф. Кеннеді. Істоті ют деякі докази, що схильність до лідерства визначається генетично. Звичайно, життєвий досвід людини накладає великий відбиток на його особистість, інтереси й устремління. Однак не видасться неймовірним, що деякі із близнюків цих великих людей могли б також побажати вступити на шлях політики й досягтися її вершин, також як діти політиків іноді повторюють кар'єру своїх батьків. Наскільки неймовірно захоплюючим було б виявитися свідком президентської гонки в наступному сторіччі між близнюком Авраама Линкольна й близнюком Франкліна Рузвельта, не розбитого паралічем! Хто б виграв суперництво між клонами-близнюками Джона Ф. Кеннеді й Рональдом Рейганом? чи Буде Вінстон Черчилль ще раз обраний прем'єр міністром Великобританії, або він виявиться не при справах у приблизно мирній обстановці 21 століття? Може бути, замість цього він став би видатним телекоментатором і письменником.

Також був  би величезний інтерес і вигода від  клонування великих фігур спорту минулого, таких як Джим Торп, Тань Кобб, Бейб Рут і Джис Оунс. Олімпійські ігри 2032 року могли б стати сенсацією, якщо клони Джима Торпа й Джис Оунса повинні будуть змагатися один з одним.

Ту  ж технологію, що клонувала б Адольфа  Гітлера, можна використовувати, щоб клонувати  Ганну Франк!

Ще одна можливість, яку дає клонування людини, може полягати в частковому виправленні  несправедливостей минулого. Можливо, багато мільйонів жертв Нацистських  концентраційних таборів могли  б бути клоновані для відновлення  загублених генетичних галузей. Ту ж  технологію, що клонувала б Адольфа  Гітлера, можна використовувати, щоб  клонувати Ганну Франк. Клонування людини була б перша пропозиція світової єврейської громадськості як конструктивна  відповідь на Холокост. У Росії зберігається серйозна заклопотаність збіднінням генофонду, викликаним Сталінськими масовими розстрілами кращих і найяскравіших членів суспільства. В обмеженому змісті клонування могло б дати шанс на нове життя людям минулого, чиї життя були несправедливо й передчасно обірвані. 

        Мумія Рамзеса II

А що можна  сказати про ДНК із Єгипетських  мумій? Можливо, прадавні єгиптяни були мудріше, чим ми могли подумати, зберігаючи своє тіло після смерті. Ціла мумія  Рамзеса II лежить у єгипетському музеї в Кайро в прекрасному стані. Рамзес II - фараон, згаданий у Старому Завіті. Технологія клонування людину дозволила б сучасній єгипетській жінці дати життя близнюкові великої історичної фігури. Кого б не привела в трепет можливість побачити живе втілення Рамзеса II і почути той же самий голос, що розмовляв з Мойсеєм більш трьох тисячоріч назад?

      Підсумки

Очевидно, що клонування людини має величезні  потенційні переваги й кілька можливих негативних наслідків. Як і з багатьма науковими досягненнями минулого, такими як літаки й комп'ютери, єдина погроза - це погроза нашої власної вузької  розумової самозадоволеності. Клони людини можуть зробити великий внесок в області наукового прогресу й культурного розвитку. У певних випадках, де передбачаються можливі зловживання, їх можна запобігти за допомогою узконаправленного спеціалізованого законодавства. Із краплею здорового глузду й розумним регулюванням, клонування людини - не є щось, чого потрібно боятися. Нам слід очікувати його із хвилюючим нетерпінням і підтримувати наукові дослідження, які прискорять здійснення клонування. Виняткові люди перебувають серед найбільших скарбів миру. Клонування людини дозволить нам зберегти, а згодом навіть відновити ці скарби.

      Висновок

Як ви вже  зрозуміли, існує дві думки із приводу Клонування: «побоюватися подальшого клонування» і «кинути всі  сили на продовження проекту». Я  скоріше підтримую другу частину  думок. Давай тих згадаємо ті далекі роки, коли релігійні переконання  людини забороняли йому звертатися до лікарів, а тепер людство просте не може жити без Ліків і Медицини, хоча існують і донині люди, що відмовляються  від Медичної допомоги. Пройдуть року, десятиліття й клонування буде природнім  супутником людства, так само як зараз  для нас Медицина.

Далі наведений  короткий хронологічний матеріал із приводу клонування:  

      Хронологія  клонування

1883 рік - відкриття яйцеклітини німецьким  цитологом Оскаром Гертвигом (Хертвигом, 1849-1922).

1943 рік - журнал "Сайенс" повідомив про успішне запліднення яйцеклітини "у пробірці".