Екологічне виховання учнів

КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ХАРКІВСЬКА АКАДЕМІЯ НЕПЕРЕРВНОЇ  ОСВІТИ»

Факультет підвищення кваліфікації 
 
 
 
 
 
 
 
 

Підсумкова  робота:  «Екологічне виховання учнів» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                          Виконав слухач курсів

                                          підвищення кваліфікації

                                          вчителів хімії  та біології

                                          Наконечна Тамара Василівна 

                                          вчитель біології

                                          Місце роботи слухача 

                                          Токарівська ЗШ І-ІІІ ступенів

                                          Дворічанського  району

                                          Харківської області

                                          7.02-11.02; 28.02-04.03.2011

                                          (дата курсів «очні тижні») 
 
 

                                          Рецензент

                                          __________________________

                                          ___________________________

                                          ___________________________

(ПІБ,  науковий ступінь, вчене звання,

  посада рецензента) 
 
 
 
 

Харків  – 2011

 

Зміст

1. Вступ
2. Екологічне виховання учнів
1. Формування особистості учня засобами екології
2. Позакласна робота природоохоронного спрямування.
3. Висновки та пропозиції.
4. Список використаних джерел
5. Додатки

 

     Вступ

    Біологію  в Токарівській загальноосвітній школі 1-3 ступенів викладаю 20 років. В професійній діяльності керуюся словами давньогрецького філософа Гіппократа: « Немає науки важливішої для людини, ніж наука про саму людину!» Своїм основним завданням як педагога, вчителя вважаю: на основі ойкуменного підходу, підготувати біологічно й екологічно грамотну людину, особистість, яка знає цінність життя і своє місце у світі живої природи, громадянина України, який зуміє прийняти єдино вірне рішення в складній екологічній ситуації.

    А як людина, житель планети Земля, я  хочу передати своїм учням свою любов  до природи, до оточуючого світу, своє захоплення красою всього сущого на Землі, його чарівними проявами у рослині, тварині, людині, краєвиді. Моїм найбільшим бажанням є донести до дитини необхідність збереження і примноження природних багатств.

    Хоч скільки б не була освічена людина, але коли вона мимохіть зламає гілку, розтопче квітку чи викине в парку  пластикову пляшку, то яка ж ціна такій освіті. Тому я і намагаюсь здійснювати екологічне виховання учнів на уроках і в позаурочний час, щоб і тепер і в майбутньому мої учні цінували кожний прояв живого і неживого, дбали про оточуючий світ.

    Працюючи  над своїм проблемним питанням «Екологічне виховання учнів» , я розумію неможливість повноцінного виховання особистості учня без формування його екологічної культури. Ми повинні пам’ятати, що, з позиції гуманізації, людина і життя на Землі – єдина універсальна цінність, людина – частина природи, і її існування неможливе без збереження довкілля.

    Як  же виховати екологічно грамотну і  культурну дитину?

    Я використовую принцип природо відповідності  від знань до діяльності, від діяльності до виховання. Переконана, що знання, отримані на уроці, повинні бути реалізовані в практичній діяльності. Лише це дасть глибину переконань і забезпечить активну позицію учня щодо збереження і поліпшення екологічного здоров’я біосфери.

    Свою  роботу направляю на те, що у учнів  вірно формувалося екологічне мислення, щоб учні усвідомлювали своє місце і свою значимість у біосфері, були готові нести свої знання в життя. Без системного підходу це неможливо.

 

2. Екологічне виховання  учнів

2.1. Формування особистості  учня засобами  екології

    Мета  екологічної освіти полягає в тому щоб відкрити людині можливості взаємодії зі світом природи , і лише тоді ця освіта стає чинником загального розвитку і формування особливості . Тому основний методологічний принцип екологічної педагогіки полягає в дотримуванні суворої відповідності процесу екологічної освіти психологічному процесу формування екологічної свідомості.

    Ефективність  процесу формування екологічної  свідомості особистості забезпечується поєднанням у ньому різноманітних  психологічних чинників і механізмів . Ідеться про формування екоцентричного типу екологічної свідомості на основі постулату про те , що людина – це не власник природи , а один з членів природної спільноти . Для стратегічного планування педагогічного впливу на особистість дитини величезне значення має врахування її віку . Знання закономірностей формування екологічної свідомості особливості дають змогу адекватно здійснювати педагогічний процес екологічної освіти .

    Я працюю з підлітками , тому розповім про особливості формування особистості учня засобами екології в молодшому , середньому і старшому підлітковому віці.

      Молодший підлітковий вік є  особливо сприятливим для цілеспрямованого  формування екологічної свідомості . Дитина продовжує сприймати  природні об’єкти як суб’єкти, однак відбувається антропоморфізації суб'єктизацією. Поряд з пізнавальними процесами до природи молодший підліток відчуває прагнення до прагматичної взаємодії з природними об’єктами , також бажання їх охороняти , сприяти їхньому благополуччю . І цьому віці я намагаюся якнайбільше організовувати безпосередні контакти дитини з різними природними об’єктами . Це вік , коли визначається напрям подальшого розвитку екологічної свідомості або як об’єктивно – прагматичний , або як суб’єктних . Дуже важливо і я це роблю , актуалізувати у молодших підлітків процеси у емпатії ( співчуття ) стосовно природних істот . Педагогічний процес має бути комплексним і забезпечувати адекватний розвиток ставлення особистості до світу природи разом із формуванням системи уявлень і посиленням уваги до технологічної компетенції дитини.

    У середньому підлітковому віці спостерігається  зниження рівня суб'єктивного сприймання природних істот, які найчастіше осмислюється як суб’єкти. Ця обставина  зумовлює особливе значення педагогічної організації діяльності дитини, спрямованої на суб'єктизацію природних об’єктів. Домінанта ставлення до природи перебуває в цьому віці на високому рівні. В цьому віці я максимально залучаю підлітків до різних природоохоронних заходів як в школі та і вдома. Вони здатні самостійно виконувати досить складні технології взаємодії з природою (наприклад, догляд за акваріумом, хом’ячками чи папугою) тощо. 

    В моєму кабінеті тривалий час функціонував куточок живої природи (акваріум та пара хвилястих папуг) . Одного папугу в куточок принесла я, а іншого ми купили на кошти, виручені з ярмарки солодощів. Клітку для папуги і рибок принесли діти. На жаль, з об’єктивних причин куточок живої природи перестав існувати, але зараз ми з дітьми вже плануємо новий куточок живої природи.

    Один  рік ми в окремому приміщенні вирощували ячмінь методом гідропоніки. Пророщений ячмінь у нас закупало місцеве господарство для потреб свинокомплексу.

    Старший підлітковий вік, на який припадає етап становлення екологічної свідомості, педагогічно найскладніший. У цьому  віці вже домінує об’єктивне уявлення про світ природи, а прагматизм ставлення до нього досягає максимуму. В роботі з старшими підлітками я спираюся на чуттєвий компонент непрагматичного ставлення до світу природи, розвинений у них на високому рівні, тобто акцептую увагу на естетичних властивостях природних об’єктів, збігу їх життєвих виявів з аналогічними виявами людина тощо.

    Об’єктно-прагматичний характер, властивий екологічній  діяльності старших підлітків, намагаються  “нейтралізувати” шляхом стимулювання в них екологічного колекціонування, не пов’язаного з позбавленням природних об’єктів життя (збирання листівок, фотографій тощо).

    У такій діяльності в трансформованій  формі (і головне – безпечній  для світу природи) реалізується властива цьому віку потреба в  добуванні “трофея” (насамперед у хлопчиків), що підтверджує їх дорослість.

    А от у юнацькому віці особливо виражене естетичне, “споглядальне” сприйняття природи, ставлення до якої має об’єктивний  характер, хоч і менш прагматичний, ніж у старшому підлітковому віці. Спостерігається підвищення інтенсивності непрагматичного ставлення до природи, в якому домінує перцептивно-афективний компонент.

    Юнацький  вік характеризується пошуком гармонії у світі природи, осмисленням  особистої позиції у взаємовідносинах з ним. Стратегія для цього віку полягає в стимулюванні такої інтелектуальної діяльності старших школярів, у яких на світоглядному, абстрактному рівні формуються бажані зв’язки в індивідуальній картині світу.

    Взаємодія зі світом природи відбувається з  акцентом на оволодіння технологіями естетичного “освоєння” природних об’єктів: їх чуттєве сприйняття; змістовна оцінка їх життєвих станів; емоційна чуйність у спілкуванні з ними; уміння знайти культурну форму висловлення свого враження стосовно цих об’єктів (у малюнках, віршах, фотографіях) . Відомо, що в наш час більшість юнаків прагне оволодіти секретами малого і великого бізнесу.

    Тому  я показую із економічного, і з  політичного поглядів вигідність екологічного доцільного підходу до бізнесу.

    В педагогічній практиці формування екологічної особистості використовують методи: екологічної мобілізації, екологічних асоціації, художньої репрезентації природних об’єктів, екологічної ідентифікації, екологічних експектацій, екологічної емпатії, екологічної рефлексії, екологічної ритуалізації, екологічної турботи.

    В роботі надаю перевагу МАН (методам  активного навчання), що активізують  організацію та управління навчально  пізнавальну діяльність учнів.

    Це  не імітаційні: проблемна лекція, евристична бесіда, пошукова лабораторна робота, частково пошуковий демонстраційний метод, дослідний метод, самостійна робота з книгою, дискусії, проблемний виклад, самостійне розв’язування розрахункових і логічних задач.

    Це  імітаційні неігрові: аналіз конкретних виробничих ситуацій, розв’язування  ситуаційних задач, вправи дії за інструкціями (лабораторна робота, практична робота, екскурсії), виконання індивідуальних завдань. А також імітаційні ігрові: розігрування ролей, рольова ділова гра.

    Поряд з типовими формами організації  навчання – уроком, в основу якого покладена дидактична мета і місце його в загальній системі уроків, я використовую нетипові уроки, відрізняються від традиційних структурою та способами проведення.

    Це  такі уроки: лекції, семінар, конференція, лабораторна робота та практичне  заняття, інтегрований урок, урок-співбесіда, диспут, урок-ділова гра.

    Більш детально хочу розповісти про урок-ділову гру, який застосовую в практиці.

    Урок-ділова гра – це імітаційна модель навчальної діяльності учнів, що відтворюється  в умовах, максимально наближених до дійсності. Завданням такого уроку є поглиблення та розширення діапазону знань учнів, формування ділового стилю спілкування у практико-професійній діяльності.

    Прийоми: відповідно до типу гри.

    Структура уроку 

1. Постановка теми, цілей та завдань.
2. Визначення оптимального змісту гри.
3. Розподіл ролей та визначення функціональних обов’язків учасників гри.
4. Забезпечення умов для проведення ділової гри.
5. Гра.
6. Аналіз та підбиття підсумків гри.