Политическая коррупция в Украине

Отож, українське законодавтсво  по боротьбі з корупцією є досить широким і грунтовним. Крім того, створені спеціальні органи, що проводять  ряд заходів для викорінення  корупції. Проблемою втілення цих планів в життя є по-перше, відсутність бажання у чиновників і політичних діячів боротися із цим явищем, а також відсутність систематичних заходів у цій сфері.

 

3.2 Чинники  зниження ефективності протидії  корупції

 

Як раніше було визначено, політична і бюрократична корупція відрізняються одна від одної. Політична корупція може бути правопорушенням, передбаченим чинним законодавством України, так і не бути ним, коли розглядається окремо прийняте рішення чи окрема подія. Корупційною ця дія може виявитися лише в залежності від певного контексту. Тому залежно від їх природи потрібно шукати і особливості протидії.

Така обставина зумовлює відмінності в наступних аспектах:

• у характері відповідальності за політично корупційні дії
• у механізмах відповідальності
• у суб’єктах реалізації відповідальності

З цієї точки зору, є два головні фактори протидії політичній корупції – чинне законодавство та система органів, що його застосовують. Перша з них спрямована на протидію політичній корупції як девіантній поведінці, друга ж – політичній корупції як правопорушенню.³⁸

Кількість чинників, що мають вплив на ефективність в боротьбі із корупцією дуже велика, але в роботі будуть описані найважливіші та такі, що мають місце в Україні.

1. недосконалість законодавства України.  Ряд проблем, що можуть спричинити сприятливі умови для розвитку політичної корупції, і наявні законодавстві вже описувалися в попередньому розділі, серед яких відсутні дієві механізми притягнення до відповідальності депутатів України, проблема їх імунітетів, викривлення системи «стримувань і противаг», що розмиває межі контролю за політичними діячами.

Окрім того, сутність антикорупційного законодавства полягає в тому, що воно повинно завжди пронизувати  абсолютно всі закони, норми, акти та будь-які інші державні документи. Тільки в таких умовах процес боротьби із корупцією має шанс прийти в дію і отримувати позитивні результати.

2.збереження «старих кадрів». З одного боку, це люди, які мають досвід в сфері політики, її прийняття та запровадження. Але з іншого боку, велика частина політиків, що знаходяться зараз при владі «вирощувалися» в радянських умовах, про вплив яких було описано вище в даній роботі. Молода команда – це нові, «свіжі» ідеї в плані організації та втілення державної політики. Також, звертаючи увагу на позитивний досвід Грузії в боротьбі з корупцією, є дуже вигідним привести до влади людей, які при ній ніколи ще не були і не знають всіх механізмів і схем для втілення власних інтересів. З історичної точки зору, молодь, освітній процес якої проходив в незалежній Україні є більш патріотичними. На цьому підґрунті можливий і ідеологічний чинник у процесі створення політичних партій.

3.Поєднання бізнесу і влади. Характерною рисою всіх пострадянських держав є відсутність розмежованості між бізнесом і владою. Рішення часто приймаються під формальним або неформальним впливом фінансово-промислових груп. Тінізація економіки, яка за різними даними становить в Україні від 35% до 50%, допомагає інвестувати ресурси в політику, що є дуже прибутковим. Таким чином, бізнесові групи  забезпечують особисті інтереси, приватизуючи владний ресурс. Таке зрощення бізнесу і влади забезпечує процвітання політичної корупції в Україні.

4.Виключеність громадянського суспільства. Інститути громадянського суспільства, зокрема неурядові організації та ЗМІ відіграють важливу роль у протидії корупції.³⁹ Насправді, контроль суспільством органів державної влади буде спричиняти певний тиск, який, можливо, не повністю знищить корупційні прояви, але буде одним із чинників, який цьому посприяє. Саме тому необхідний вільний доступ до інформації.

Як повідомляє тижневик Weekly.UA, Міністерство юстиції прийняло рішення зробити обмеженим доступ до реєстру корупціонерів, який має  розпочати роботу на початку лютого. Хоча ще наприкінці минулого року влада  обіцяла, що кожен громадянин зможе  зайти на спеціальний сайт і «перевірити» начальника свого ЖЕКу або сільського голову на предмет чистоти в сенсі поборів. Тепер така можливість буде лише в деяких чиновників.

Принципи та форми  участі суспільства в попередженні  корупції і протидії їй визначені  у ст.13 Конвенції ООН проти корупції. Вони охоплюють посилення прозорості і сприяння залученню громадян до процесів прийняття рішень; забезпечення доступу до інформації, здійснення заходів з інформування громадськості, які б сприяли створенню атмосфери нетерпимості до корупції; заохочення і захист свободи пошуку, отримування і поширення інформації про корупцію.⁴⁰

5.Низький рівень політичної культури еліти. Серед основних характеристик такого рівня політичної культури є:

• особисті негативні  зразки поведінки вищих посадових осіб
• використання подвійних етичних стандартів
• «інструментальне» ставлення до закону
• Ставлення до держави та її інститутів як до потенційної власності
• Зневажливе ставлення до ЗМІ.⁴¹

Перерахований комплекс чинників додає зайві перешкоди  на шляху до боротьби із політичною корупцією. Ці чинники говорять про те, що суспільство не є активним, не  є політично включеним, а політики провадять вигідну для себе політику. В таких умовах процес демократизації та викорінення корупції є дещо ускладненим.

 

3.3 Засоби протидії політичній корупції

 

Протидія політичній корупції є складним і досить довгостроковим явищем. Для ефективності і спроможності реалізувати цю мету необхідна певна  структурованість і систематичність  дій.

Першим і, мабуть, найважливішим  засобом протидії корупції є «політична воля – це справжні наміри політичного керівництва країни реально протистояти корупції в усіх її проявах і на всіх рівнях державної влади.»⁴² Тобто, першим кроком до вирішення цієї нагальної проблеми потрібне не лише її усвідомлення з боку органів державної влади, а й бажання, встановлення цілі на її вирішення. Пані Хайке Дьорренбехер підтверджує наведену тезу, і говорить: «Я думаю, що в боротьбі з корупцією важливими є дві речі – політична воля і прагнення діяти, а не балакати».⁴³

Такої ж точки зору притримується Сергій Міщенко, голова Комітету Верховної ради України з питань правової політики: «..Головне у протидії корупції – це політична воля. Йдеться не лише про політиків – у всіх у них є свої скелети в шафі. Дієвої боротьби з корупцією можна домогтися тільки об’єднаними зусиллями всіх інститутів і суспільних структур

Так, ми прийняли … закони про протидію корупції. Але забракло політичної волі законодавчо запровадити  сам термін політичної корупції і  внести відповідні зміни до виборчого, кримінального, адміністративного законодавства, які б визначали відповідальність за політично корупційні діяння»⁴⁴

«На сьогодні у влади немає політичної волі, аби звільняти високопосадовців, які займаються корупцією», - про це заявив політолог Михайло Погребінський. "Якщо вимірювати цю політичну волю числом від нуля до одиниці, то, я б сказав, що вона десь - 0,7 від числа. Недостатньо. Треба хоча б 0,9. Я вважаю, що сьогодні не достатньо виявлена політична воля. Бо потрібен певний героїзм. Влада, вона ж не в повітрі, вона на щось спирається. Насамперед - на бюрократію", - вважає політолог.

Наступний засіб –  демократичні та чесні вибори. Вибори без фальсифікацій та підкупів дадуть змогу реально відображати волевиявлення  народу. Знову ж таки, питання  фінансування політичних партій повинне бути вирішене, адже всі розуміють, що в офіційних документах вказані абсолютно відмінні суми від тих, які реально отримують партії.  Експерт з правових питань «лабораторії законодавчих ініціатив» Денис Ковриженко згідний із цією тезою: « Що стосується конкретних пропозицій, погоджуюся зтим, що слід почати з партій і виборчої системи. Що має бути на першому місці – фінансування партій чи виборча система? Думаю, що це має бути в комплексі. Тобто, по-перше, обмеження приватного фінансування, та, відповідно, компенсація зменшення надходжень за рахунок державного бюджету. На цьому часто спекулюють – мовляв, на пенсії коштів не вистачає. Але на пенсії не вистачає саме тому, що рішення приймаються не публічно і під впливом різних корупційних факторів. Тому потрібні механізми прозорого фінансування партій і виборів».⁴⁵

Третім засобом є  реальне відділення влади від  бізнесу. Необхідне «розцементовування»  злиття політики та бізнесу. Необхідно  зупинити процеси такого, навіть, неприкритого фінансування бізнесом політики. Тому, що це злиття призводить до неадекватної політики для всього суспільства, окрім зацікавлених в такому рішенні осіб.

Четвертим засобом можна  вважати впровадження чесних судів, які не тільки не будуть поглинуті  корупцією самі, але й будуть застосовувати міри проти тих, хто вчиняє корупційні дії. Але останні події навколо судової системи України показують лиш заполітизованість і за корумпованість даного інституту.⁴⁶

П’ятим засобом є необхідність контролю з боку громадянського суспільства. Незалежні ЗМІ, доступ до інформації кожним громадянином – необхідна складова такого контролю.

І останній засіб –  це зміна свідомості громадян. По-перше  історична спадщина, що «навчила»  так жити, по-друге сучасна Україна  впродовж років своєї незалежності не боролася із корупційнимим діяннями, а навпаки – погрузла в ній.

Тобто, скеровуючи державу  в демократичне русло і викристовуючи  засоби, що протидіють корупції можливо створити сучасне суспільство, яке буде грунтуватися на демократичних засадах взаємодії влади і суспільства.

 

 

 

Висновки

 

Існують різні підходи  до тлумачення поняття «корупція», серед яких виділено науковий та нормативно – правовий підходи. До цього поняття  включають різні складові, але  загалом корупцію можна визначити  як негативне явище в суспільстві, що характеризується протиправними діями спрямованими на отримання або надання іншим особам певних благ матеріального або нематеріального характеру. Наслідки, які виникають після поширення корупції в державі є різко негативними. Серед них варто виділити наслідки в політичній, економічній соціальній та міжнародній сферах суспільного життя.

Поняття політичної корупції також не має одного підходу до визначення. Загалом, це так само є  протиправним діянням, яке особливістю  якого є рівень на якому воно здійснюється. Політична корупція – це корупція на рівні органів державної влади, тобто, тих органів, які безпосередньо причетні до розробки, прийняття та ухвалення політичних рішень.

Основними чинниками, що впливають на поширення політичної корупції є політична нестабільність, дисбаланс функцій і повноважень гілок влади та порушення принципу поділу державної влади, відхід від демократичних засад у діяльності головних політичних суб’єктів кримінальної відповідальності за корупційні діяння. Загальна атмосфера і стан розвитку політичної системи має неабиякий вплив на розвиток політичної корупції.

Розглядаючи політичну  корупцію виділяють чотири її головні  аспекти: суб’єкти, цілі, зміст дій, характер дій.

Варто розмежовувати  поняття політичної та бюрократичної корупції, що відрізняються між собою за рівнем функціонування корупції: в першому випадку – на рівні прийняття рішень, в другому – втілення рішень. Поєднуючись в одне ціле політична та бюрократична створює «системну корупцію».

Корупція в Україні – явище, що поширилось на всі сфери діяльності, на всіх ланках суспільного життя. За міжнародними рейтингами Transparency International Україна посідає найперші місця серед найбільш корумпованих країн світу. Найбільше поширення за даними опитувань відбулося в політичній сфері в цілому.

Отже, політична корупція в Україні, явище не лише поширене, але й неформально інституціолізоване. Згідно з соціологічними опитуваннями, політична корупція в Україні  не лише стоїть поруч із бюрократичною, а й є, навіть,  більш поширеною.

В даній роботі  розглянуті можливості корупційних проявів  в органах державної влади  та інститутах, що мають безпосереднє відношення до прийняття політичних рішень. Наявні ресурси та «прогалини»  в законодавстві дають змогу  розвиватися політичній корупції в швидких темпах в усіх органах державного управляння: Президента, Уряду, Верховної Ради, політичних партій а також судової системи України.

Також було розглянуто антикорупційне законодавство України, яке включає  в себе ряд нормативно-правових актів та документів метою яких є боротьба із корупцією.Але на заваді ефективній боротьбі стоять чинники, що негативно впливають на процес протидії корупції: недосконалість законодавства України , збереження «старих кадрів», поєднання бізнесу і влади,  виключеність громадянського суспільства, низький рівень політичної культури еліти – все це додає зайві перешкоди на шляху до боротьби із політичною корупцією. В останньому розділі виділено невеликий список заходів, які варто вживати для підвищення цієї ефективності: наявність політичної волі – як безумовний невід’ємний чинник, чесні та демократичні вибори, відокремлення владних структур від бізнесових, впровадження чесних та законних судів, контроль держави з боку громадянського суспільства і, на кінець, повна зміна свідомості людей, що потребує зміни покоління, а, отже, часу.

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

¹ Ожегов С.И.,Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка. – Изд-во «Азь»,1992

² Г. Блек. Юридичний словник., К. – 2000.

³ Тихомирова Л.В, Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. – М.:1997. -С.215.

⁴ Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції». Верховна Рада України; // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 40, ст.404 – ст..1