Политическая коррупция в Украине

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….с.2

Розділ 1. Поняття корупції та політичної корупції. Її загальні риси та особливості …………………………………………………………….......с.3

1.1 Науковий та нормативно-правовий  підходи до визначення поняття  «корупція». Класифікація корупції та її наслідки

1.2 Поняття «політичної корупції». Її складові та чинники виникнення. Розмежування політичної та бюрократичної корупції

Розділ 2. Політична корупція в Україні……………………………………...с.16

2.1 Сфери поширення  корупції. Розвиток політичної корупції

2.2 Прояви політичної  корупції в діяльності політичних  партій

2.3 Корупційні прояви  в роботі Верховної Ради України  та Президента України

2.4 Корупційні прояви  в Уряді України та судових органах

Розділ 3. Боротьба із корупцією в Україні…………………………………...с.30

3.1 Нормативно-правова  база для боротьби із корупцією

3.2 Чинники зниження  ефективності протидії корупції

3.3 Засоби протидії  політичній корупції

Висновки……………………………………………………………………….с.42

Список використаної літератури та джерел………………………………с.44

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність. Актуальність проблеми зумовлена тим, що корупція є досить поширеним явищем в сучасному світі. Більшість дослідників погоджуються, що вона негативно впливає на ведення політики в державі і загрожує національній безпеці держави. Не таємниця, що корупція в Україні є масовим явищем, яке проникло на всі рівні суспільного життя. Вона підриває державу як зсередини – зменшується ефективність ведення політики, не висвітлюється багато проблем сучасного суспільства, так і ззовні – Україна, як країна, що прагне до Європейського Союзу, значно втрачає престиж на міжнародній арені, всепроникність корупції дуже негативно впливає на формування іміджу країни. Особливістю політичної корупції є саме її руйнівна характеристика всієї політичної системи держави, а, наразі, саме ця корупція є найбільш поширеною в Україні.

Ступінь наукової розробки. Так як проблема є досить актуальною вона має широкий резонанс і, тому є темою, яка розглядається і аналізується осить часто. Не зважаючи на це, на сучасному етапі не існує ні єдиного підходу до понятійно-категоріального апарату даної теми, ані ефективних засобів боротьби проти явища політичної корупції.

Об’єктом даної роботи є явище корупції.

Суб'єктом роботи є, власне, політична корупція, а також антикорупційна законодавча база України.

Метою роботи є дослідження поширення явища політичної корупції в Україні та виявлення всіх факторів, що впливають на боротьбу із цим явищем.

Мета досягається через  виконання завдань:

1. дослідження корупції та політичної корупції як явищ;
2. розмежування цим понять між собою;
3. використання соціологічних даних для аналізу ситуації в Україні
4. аналіз антикорупційної законодавчої бази в Україні
5. виявлення перешкод на шляху ефективної боротьби з корупцією.

Джерельна база. У даній роботі використовувалися  різні нормативно-правові документи, Конституція України, Кримінальний кодекс України.

Методологічна база. У роботі були використані різні наукові методи та підходи. Серед них методи порівняння, класифікації, ранжування, систематизації.

 

Розділ 1. Поняття корупції та політичної корупції. Її загальні риси та особливості

 

1. Науковий та нормативно-правовий підходи до визначення поняття «корупція». Класифікація корупції та її наслідки.

Тема корупції з кожним роком набуває все більшої актуальності. Адже, корупція - це корозія, що руйнує політичну систему, а також імідж держави на міжнародній арені просто зсередини. При цьому відбувається вплив на економічний, політичний стан держави; рівень освіти, настрої, забезпечення прав кожного громадянина. Окремим і досить важливим пунктом є вплив, навіть, на державну безпеку. Тим не менш, корупція загалом, а також політична корупція зокрема є досить поширеним явищем як в Україні, так і в усьому світі.

 Але для більш  детального дослідження цього  явища, перш за все, необхідно чітко окреслити понятійно-категоріальний апарат, і визначити такі поняття як корупція, політична корупція, мета і цілі цього явища, її причини та наслідки.

Уже на цьому етапі виникають деякі труднощі, адже досі між вченими немає узгодженості стосовно визначення поняття корупція. Існує багато визначень, які у саме поняття включають дещо різні складові.

Корупція - це термін, що походить від латинського слова «corruptio», яке перекладається як підкуп. Досить близько до такого перекладу визначає поняття корупція І.Ожегов: «Корупція - це підкуп хабарами, продажність посадових осіб, політичних діячів»[¹]. Таке визначення є досить простим і не включає багатьох аспектів. Таке визначення є більш характерним для окремого аспекту корупції – хабарництва.

Грунтовніше визначення наявне в юридичному словнику Генрі Блека: «Діяння, яке вчинюється з наміром надати деякі переваги, що несумісні з офіційними обов’язками посадової особи і правами інших осіб; діяння посадової особи, яка неправомірно використовує своє становище чи статус для одержання будь-якої переваги для себе або іншої особи в цілях, які протирічать обов’язкам і правам інших осіб[²]. Це визначення є більш глибоким, адже воно визначає  протиправність такого діяння, що стосується і законодавчого рівня, крім того, виділяє  суб’єктів і об'єктів корупції. На відміну від Ожегова, Г.Блек включає в це поняття не тільки певні дії чиновників та політичних гравців на користь інших осіб, але й перевищення власних службових обов’язків лише для власної вигоди, здобуття як матеріальних(гроші, техніка, акції і т.п.), так і нематеріальних благ(визнання, слава, влада).

Задля повного розуміння  поняття корупції,  варто розглянути вітчизняні варіанти визначень. Так, наприклад, пан М.Ю.Тихомиров пропонує розглядати корупцію «як злочинну діяльність у сфері політики чи державного управління, що полягає у використанні посадовими особами наданих їм прав і владних можливостей з метою особистого збагачення.»[³]. Ця точка зору включає в себе лише аспект збагачення посадових осіб, не включаючи інші переваги і можливості, які надаються.

На сучасному етапі  корупція набула такого широкого розмаху, що це поняття включене у термінологічну базу законодавства кожної держави(найчастіше воно зустрічається в антикорупційних  законах). Саме тому, в даній роботі варто розглянути визначення, що надає нам законодавство України в Законі «Про засади запобігання і протидії корупції», який був прийнятий в2011 році і є чинним й досі: «Корупція - використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей»[⁴]. Як сказано у самому визначенні, перелік осіб, що визнаються суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення зазначений у статті 4 цього ж закону. До нього відносяться:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

2) особи, які для  цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

3) особи, які постійно  або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих  чи адміністративно-господарських  обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону;

4) посадові особи юридичних  осіб, фізичні особи - у разі  одержання від них особами, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди[⁵].

Тобто, люди, які мають владні повноваження, приймають політичні рішення і втілюють їх у життя, і своїми діями можуть нашкодити або надати переваги іншим особам підпадають під цей перелік.

Що стосується класифікацій корупції – то їх існує  декілька видів. Адже залежно від рівня посади службовця, розміру отриманої вигоди, протиправних діянь, які він вчиняє розрізняють різні види корупційної діяльності.

По-перше, за протиправним діянням виділяють:

- Хабарництво: обіцянка, пропозиція або надання якої-небудь вигоди, що неналежним чином впливають на дії або рішення посадової особи.

- Розбазарювання: крадіжка ресурсів людьми, наділеними владою і контролем за чимось цінним.

- Шахрайство: поведінка, націлена на обман або введення в оману людини або юридичної особи з метою особистої вигоди або вигоди третьої сторони.

- Вимагання: примушування  людини заплатити гроші або  надати інші цінності в обмін  на певні дії або бездіяльність.

- Зловживання: використання службових повноважень для надання необґрунтованих пільг чи преференцій якійсь особі або групі чи навпаки; дискримінація людини або групи задля особистої вигоди.

- Використання конфліктів  інтересів / незаконні операції  з цінними паперами: участь в  угодах, придбання посади або отримання комерційної вигоди, що несумісне з офіційним становищем і обов’язками з метою незаконного збагачення.

- Отримання незаконних пільг чи винагород: посадовець отримує що-небудь цінне від тих, хто хотів би отримати державне замовлення.

- Фаворитизм: надання послуг або ресурсів родичам, знайомим, друзям однопартійцям тощо.

- Кумівство або непотизм: перевага у наданні державних посад родичам.

- Незаконні пожертви і внески: отримання грошей в обмін на лояльність до того, хто вносить пожертву.

Якщо співвідносити  кожен із вищенаведених видів  корупційної діяльності з законодавством України, то прослідковується зв`язок із кримінальним кодексом корупційних  злочинів такі суспільно небезпечні діяння, як одержання хабара (ст. 168), зловживання владою або посадовим становищем (ст. 165), перевищення влади або посадових повноважень (ст. 166), посадова підробка (ст. 172), розкрадання державного або колективного майна шляхом зловживання посадовим становищем (ст. 84), винесення суддями завідомо неправосудного рішення (ст. 176), втручання у вирішення судових справ з використанням посадового становища (ст. 176-1), втручання у діяльність працівника прокуратури, органу внутрішніх справ, безпеки з використанням посадового становища (ст. 189-3), зловживання військової посадової особи владою чи посадовим становищем (ст. 254) та інші.⁶ Це означає, що кожен із наведених видів корупції є кримінальним злочином і особа, яка вчинила таку дію мусить бути покарана згідно з Кримінальним кодексом України.

Для того, щоб зрозуміти всю серйозність такого злочину як корупційна діяльність необхідно проаналізувати наслідки, що загрожують державі.

На початку даної  роботи був короткий огляд наслідків  корупції в державі.

Але більш широкий  їх огляд дасть можливість побачити всю «картинку».

Буде досить доречно  систематизувати наслідки корупції за сферами суспільного життя, серед  яких найголовніші: політичну, економічну, соціальну та міжнародну сферу.

 Політичні наслідки. Перш за все, корупція підриває  легітимність самої влади, змінює і порушує принципи формування політичних інститутів, надає змогу проходженню в законодавство неадекватних, неприйнятних політичних рішень. Формування гілок влади відбувається не у відповідності із законодавством, а завдяки впливам корупційних осіб( високопосадовці, олігархічні кола). Тобто, процеси формування коаліції в Парламенті, Уряду, призначення на керівні посади не враховують професійні і особисті якості кандидатів, що є одним із найважливіших факторів для ефективної роботи та розвитку держави. Крім того, джерело влади в демократичній державі – народ, втрачає цю свою функцію, не допускається до творення суспільного життя у власній державі. Тобто політична система держави зазнає значних змін, які мають негативний вплив на її функціонування та розвиток. Важливим також є велика загроза національній безпеці держави через поширення корупції.

Економічні наслідки. В цій сфері також виникає  багато проблем, через привласнення державних ресурсів приватними особами, виникнення «тіньової» економіки, «відмивання» коштів. Розвиток держави гальмується, а іноді, навіть, регресує.

Соціальні наслідки. Суспільство  зневіряється у владі, відбувається значне відчуження влади від народу. Фактично вибудовується двояка система функціонування: офіційна ззовні та неофіційна всередині. Саме неофіційна система використовує протиправні методи здійснення політики.

Міжнародні наслідки. Цей аспект представляє державу  на міжнародній арені з однієї із найгірших сторін. Високий рівень корупції в державі породжує значне зниження авторитету на міжнародному рівні, а також можливу «тиху, але досить відчутну для держави ізоляцію».⁷

Отож, визначення поняття «корупція» є досить проблемним. Наразі  існує науковий та нормативно-правовий підходи до його визначення. Корупція має класифікацію та включає в себе ряд протиправних діянь, що відрізняються за характером дій.

Наслідки корупції проявляються в політичній, економічній, соціальній та міжнародній сферах життя і  мають вкрай негативний ефект  на функціонування та розвиток держави.

 

 

 

1.2Поняття «політичної корупції». Її складові та чинники виникнення. Розмежування політичної та бюрократичної корупції

 

Визначившись із поняттям корупції, можна звузити цей дискурс  і спробувати надати визначення політичній корупції.

Як пише М.Дюверже, політична  корупція має глибоке історичне коріння, що було пов’язане із виникненням парламентських демократій, де впроваджувалася система розподілу влади на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову, а також інститут загальних виборів. Наприклад, англійські міністри протягом тривалого часу просто купували голоси депутатів, таким чином отримуючи впевнену більшість. В палаті Представників, навіть, існувало спеціальне віконце, де депутат міг дізнатися ціну свого голосу безпосередньо перед голосуванням за певного кандидата[⁸].