Мотивація вчення у молодших школярів

Тема: Мотивація  вчення у молодших школярів

 

Зміст

Запровадження

1. Мотивація учнів  початкової школи

1.1 Психологічні  теорії мотивації

1.2 Мотив і мотивація

1.3 Мотиви вчення  молодших школярів та їхніх  формування

1.3.1 Поняття мотиви  вчення їх класифікація

1.3.2 Широкі соціальні  мотиви

1.3.3 Роль цілей  у мотивації вчення

1.3.4 Позначка в  мотивації вчення молодшого школяра

1.3.5 Пізнавальна  потребу народу і мотиви вчення

1.3.6 Мотиви, пов'язані  із вмістом вчення

1.3.7 Мотиви, пов'язані  з процесом вчення

2. Дослідження мотивів  навчальної діяльності учнів  початкових класів

2.1 Методика проведення  дослідження

2.2 Аналіз результатів  дослідження

2.3 Висновки дослідження  і педагогічні рекомендації

Укладання

Список літератури

Додатка

 

Запровадження

Вчителю, які прагнуть до психологічному вивченню та формування вчення школярів, важливо взяти за основу загальну стратегію та перебіг  цієї роботи.

Психологічний вивчення мотивації і його формування –  це дві сторони однієї й тієї самого процесу виховання мотиваційної сфери цілісної особистості учня. Вивчення мотивації – це виявлення  її реального рівня життя та можливих перспектив, зони її найближчого розвитку в кожного учня і класу загалом. Результати вивчення стають підвалинами  планування процесу формування. Разом  із цим у процесі формування мотивації  ховаються нові її резерви, тому справжнє вивчення і діагностика здійснюються у ході формування. Саме собою формування є цілеспрямованим, якщо вчитель  порівнює отримані результати про те вихідним рівнем, який передував формуванню, і з тими планами, хто був намічені.

Організовуючи вивчення процес формування мотивації, важливо  недопущення спрощеного їх розуміння. Вивчення годі було розглядати, як лише реєстрацію учителем те, що на поверхні і впадає правді в очі («хоче чи «гребує» школяр навчається), а треба  будувати як проникнення вчителя  у глибинні закономірності становлення  учня як особи і як суб'єкта діяльності. Нормування також не так розуміти, як «перекладання» учителем на думку  учня готових, ззовні поставлених мотивів  і цілей вчення. Насправді формування мотивів вчення – це створення  школі умов появи внутрішніх спонукань (мотивів, цілей, емоцій) до вченню. Усвідомлення їх учнем й подальшого саморозвитку ним своєї мотиваційної сфери. Учитель у своїй не займає позицію холоднокровного спостерігача його, як стихійно розвивається і виходить мотиваційна сфера учнів, а стимулює її розвиток системою психологічно продуманих прийомів.

Вивчати і формувати  мотивацію учня вчитель цілком і  сам (без очікування, н-р, приходу шкільного психолога) у вигляді тривалого контролю над учнями у реальних життєвих умовах, аналізу повторюваних суджень і вчинків учнів, завдяки чому вчитель може робити досить достовірні висновки, намічати й коригувати шляху формування.

Вивчення процес формування мотивації вчення повинен  мати об'єктивного характеру, з одного боку, і здійснюватися у гуманної, шанобливій до учня формі – з  іншого.

Об'єктивність вивчення та формування мотивації учнів досягається  тим, що заодно вчителю виходити ні з оцінок і суб'єктивних думок, та якщо з фактів. Факти ж суспільства  потрібно вміти отримувати з допомогою  спеціальних психологічних методів  і методичних прийомів. Планування учителем процесу формування будується  на основі результатів психологічного вивчення учня.

Ще одна важлива  стороною вивчення та формування мотивації  учнів є забезпечення гуманних відносин між вчителем історії та учнем. У  цьому головне завдання вивчення у школі не відбір дітей, а контролю над ходом їх психічного розвитку з єдиною метою корекції які виявляються  відхилень, зокрема лише намічених. Під час вивчення психологічних  особливостей конкретну дитину треба  порівнювати їх з дітьми, і з  цим самим, його колишніми результатами, оцінювати його за індивідуальному  внеску у те чи інше досягнення. Вчителю  необхідно підходитимемо психологічному вивченню та формування мотивації учнів  з оптимістичною гіпотезою. Вона означає визначення оптимальної  зони, у якій дитина, попри зовні  невеликі успіхи, виявляє більше зацікавлення, домагається кілька великих досягнень  кілька великих інтерес, домагається  кілька великих досягнень, ніж у  сусідніх сферах. Той самий оптимістичний  підхід має бути й за прогнозу.

Конче важливо вивчати  і формувати мотивацію у невстигаючих і важковиховуваних учнів, а й  в кожного, навіть зовні благополучного дитини. Під час вивчення в кожного  школяра треба виявити стан його пізнавальної сфери, мотиваційної сфери (прагнення навчається, мотиви), вольовий й емоційної сфери (мети перетвориться  на ході вчення, переживання у процесі  вчення). До кожного учня бажано мати обгрунтований план формування її мотивації. Формувати мотивацію – отже не закласти готові мотиви і цілі на думку учня, а його на такі умови й ситуації на розгортання активності, у якому бажані мотиви і цілі складались і так розвивалися б з урахуванням психології та у тих минулого досвіду, індивідуальності, внутрішніх устремлінь самого учня. мотивація вчення молодший школяр

Метою згаданої курсової роботи є підставою дослідження  мотивів навчальної діяльності учнів  початкових класів методом анкетування. У зв'язку з цим було поставлено такі:

- вивчити літературу  на тему «Мотивація вчення, і  її формування»;

- підготувати учнів;

- провести дослідження;

- спираючись на  знання, практичним досвід, проаналізувати  отримані результати і робити  висновків.

Курсова робота включає  частини: теоретичний огляд проблеми мотивації як дослідження мотивації  вчення учнів початкової школи.

Дослідження проводилося  з урахуванням початковій школи  №2 р.Краснокаменска в класу1»Б» (вік 6-7 років),ц»Б» (7-8 років),3»Б» (8-9 років). Як інструмент дослідження було використана анкета.

 

1. Мотивація учнів  початкової школи

1.1 Психологічні  теорії мотивації

Численні теорії мотивації почали з'являтися ще роботах  древніх філософів. Нині таких теорій нараховується десятки. Щоб зрозуміти  їх, важливо знати передумови і  історію їх виникненню.

Витоки сучасних теорій мотивації слід шукати там, де зародилися самі психологічні знання. Погляди на суть і походження мотивації  особи на одне протязі всієї дослідження  цієї проблеми неодноразово змінювалися, але незмінно розташовувалися між  двома філософськими течіями  раціоналізмом і ірраціоналізмом. Відповідно до раціоналістичній позиції, а вона особливо чітко виступала  на роботах древніх філософів  і теологів до середини ХІХ ст., людина є унікальне істота особливий, котра  має нічого спільного з тваринами. Вважалося, що він, і тільки він, наділений  розумом, мисленням і свідомістю має волю та авторською свободою вибору дій.Мотивационний джерело людської поведінки вбачається тільки у розумі, людській свідомості та волі людини.

>Иррационализм як вчення поширюється здебільшого тварин. У ній запевнялося, поведінка тварини на відміну від людини невільно, нерозумно, управляється темними, неусвідомлюваними силами біологічного плану, мають своє коріння в органічних потребах.

Першими власне мотиваційними, психологічними теоріями,вобравшими у собі раціоналістичні іиррационалистические ідеї, можна вважати які виникли у XVII-XVIII ст. теорію прийняття рішень, яка пояснює на раціоналістичній основі поведінка людини, і теорію автомата, яка пояснює наиррационалистической основі поведінка тваринного. Перша з'явилася економіки та пов'язана з впровадженням математичних знань у пояснення поведінки людини, що з економічним вибором. Потім було покладено розуміння людських вчинків та інших сферах своєї діяльності, відмінних економіки.

Розвиток теорії автомата, стимульоване успіхами механіки в XVII-XVIII ст, далі з'єдналося із тим рефлексу як механічного, автоматичного, вродженого відповіді живого організму на зовнішні впливи. Окреме, незалежне існування двох мотиваційних теорій однієї – в людини, інший – тваринам, підтримане теологією і поділом філософій на два протиборчі табори – матеріалізм і ідеалізм, - тривав аж остаточно в XIX ст.

Друга половина ХІХ  ст. ознаменувалася поруч видатних відкриттів у різних науках, зокрема  і біології – появою еволюційної  теорії Ч. Дарвіна. Вона мала значний  вплив як на природознавство, а й  у медицину, психологію та інші гуманітарні  науки. Своїм вченням Ч. Дарвін хіба що перекинув місток над прірвою, багато століть котрий поділяв людини і тварини на два несумісних ванатомо-физиологическом і психологічному відносинах табору. Він також зробив перший рішучий крок уперед у поведінковому імотивационном зближення цих живих істот, показавши, що в людини і тварин є чимало загальних форм поведінки, зокремаемоционально-експрессивних висловів, потреб і інстинктів.

Під упливом теорії еволюції Ч.Дарвіна в психології почалося інтенсивне вивчення розумних форм поведінки у тварин (У.Келер, Еге.Торндайк) і інстинктів в людини (З. Фрейд, У.Макдауголл, І.П. Павлов та інших.).

Коли раніше поняття  потреби, асоційоване з потребами  організму, застосовувалося лише пояснення  поведінки тварин, нині почали використовувати  й до пояснень поведінки людини, відповідно змінивши й поширивши  щодо нього склад самих потреб. Принципові відмінності людини від  тварин цьому етапі розвитку психологічних  знань і мотиваційної теорії намагалися зводити до мінімум.

Людині як мотиваційних чинників стали переписувати самі органічні  потреби, якими раніше наділяли лише тварина, зокрема і інстинкти. Серед  перших проявів такий крайньої,иррационалистической, сутніснобиологизаторской погляду на поведінка людини стали теорії інстинктів З.Фрейда іУ.Макдауголла, запропоновані кінці в XIX ст. і розроблені на початку ХХІ в.

Намагаючись зрозуміти  соціальнепоседение людини за аналогією з поведінкою тварин, примирити таке розуміння зпривлекавшей тоді багатьох учених відкриттями у сфері порівняльних досліджень інтелекту чоловіки й людиноподібних мавп, З. Фрейд і У.Макдауголл вдавалася до спроб зводити всі форми людської поведінки до уроджених інстинктів.

Суперечки, розпочаті  навколо теорії інстинктів ще на початку  ХХ в. нічого позитивному для подальшої  долі цю концепцію не привели. На жодну  з поставлених питань, її прибічники ми змогли дати науково задовільного відповіді. Зрештою дискусії щодо теорії інстинктів закінчилися тим, що саме поняття «інстинкт» стосовно людини почали вживати дедалі менше, замінюючи  його такими поняттями як, рефлекс, потяг (драйв) та інші, які включали в аналіз психічних явищ.

У 20-ті роки нинішнього століття змінюють теорії інстинктів прийшла концепція, спирається в  поясненні поведінки особи на одне біологічні потреби. У цьому  концепції стверджувалося, що в людини і в тварин є спільні органічні  потреби, які мають однакове дію  з їхньої поведінка. Періодично виникаючі  органічні потреби викликають стан порушення та напруги в організмі, а задоволення потреб веде до їх зниження (редукції) напруги.

Принципових різниці  між поняттями інстинкту й  потреби був, крім те, що інстинкти  є уродженими, незмінними, а потреби  можуть купуватися та змінюватися в  тому плин життя, особливо в людини.

Крім теорій біологічних  потреб людини, інстинктів, і потягу, у ці ж таки роки (початок ХХ в.) виникли решта 2 напрями, стимульовані як еволюційним ученим Ч. Дарвіна, але  й відкриттями І.П. Павлова. Це поведінкова (>бихевиористская) теорія мотивації і теорія вищої нервової діяльності.Поведенческая концепція мотивації розвивалася, як логічне продовження ідей Д. Вотсона і Еге.Толмена, серед представників цього напряму, отримали найбільшу популярність, можна До.Халла іБ.Скиннера. Усі вони намагалисядетерминистически пояснити поведінка батьків у рамках вихідноїстимульно-реактивной схеми. У сучасному її варіанті (ця теорія продовжує розроблятися досі майже тому самому вигляді, у якому вона було запропоновано ще на початку і середини століття Еге.Толменом і Ко.Халлом) розглянута концепція включає новітні досягнення у галузі фізіології організму, кібернетики і психології поведінки. Дослідження, розпочаті І.П. Павловим, було продовжено,углублени і розширено як його безпосередніми учнями і послідовниками, але й іншими фізіологами і психологами. У тому числі може бути Н.А. Бернштейна, автора оригінальної теорії психофізіологічної регуляції рухів,П.К. Анохіна, який запропонував модель функціональної системи, на рівні описує і яка пояснює динаміку поведінкового акту й Є.І. Соколова, котра відкрила і досліджував орієнтовний рефлекс, має велике значення розуміння психофізіологічних механізмів сприйняття, уваги і мотивації, запропонував модель концептуальної рефлекторної душ.

Нарешті, останній з теорій вже існували на початку  нашого століття і продовжують розроблятися зараз, стала теорія органічних потреб тварин. Вона розвивалася під сильним  впливом колишніхиррационалистических традицій у сенсі поведінки тваринного. Її сучасні представники бачать своє завдання у цьому, щоб суто фізіологічно пояснити механізм праці та функціонування біологічних потреб.

Починаючи з 1930-х  ХХ в. виникають і виділяються  спеціальні концепції мотивації, зараховують  лише у людині. Однією із перших таких  концепцій стала теорія мотивації, запропонованаК.Левином. Після неї, були опубліковані роботи представників гуманістичної психології як-от А. Маслоу, Р.Оллпорт, До. Роджерс та інших.