Спільне та відмінне у святкуванні Великодня в різних країнах світу

 

 

Італія – Рим.

 

 У свято  Пасхи католики світу свій  погляд звертають на

Рим. За старими  традиціями у Великий Четвер Папа Римський омиває ноги 12-и священикам, так як це робив Ісус своїм учням. На Велику П’ятницю у Коліссеї дуже людно: віруючі надходять з усього світу, адже у хрестовому поході сам Папа несе хрест. А у День Воскресіння на площі св. Петра голова католиків благословляє усіх і вітає народи світу на 59 мовах. У понеділок римляни вирушають на пікніки на природу, адже весна вже безповоротно ввійшла у свої права.

 

 

Румунія.

 

У наших сусідів  на свято Пасхи – похід до кладовищ. У маленькому селі – Путні –  у ніч Пасхи вулиці не освічуються  світлом. Зате горять тисячі свічок, квітами та свічками прикрашені могили. Діти у святковому вбранні несуть у маленьких кошиках червоні писанки, які кладуть на могили, всі моляться за своїх померлих, писанки роздають також бідним, аби вони теж молилися за упокій померлих, а затим починається пасхальний похід.

 

 

ЧЕХІЯ.

 

Пасху у Чехії  святкують так, як і ми. У Празі  також на столі традиційні пасхальні  страви – шовдарь, пасха, варені яйця, але випікають і калачі у формі ягня та калачі із медом. Дівчата старанно малюють писанки, а хлопці в понеділок поспішають до них, але не поливати, а лускати дівчат вербовими прутиками, аби вони залишилися здоровими та вродливими на цілий рік.

 

 

СЕРБІЯ.

 

Подібно до нас  у сербів – вони православної віри – дуже строгий піст. На вербну неділю біля церкви із прутиками лускають дітей та говорять:

“Рости великим, як верба”. У Великдень служба вночі: єпископ роздає писанки. Віруючих вітає: “Христос Воскрес”, вони відповідають: “Воістину

Воскрес”. У  понеділок поливають дівчат, а  на другу неділю во ім’я воскресіння вирушають на кладовища, куди виносять їсти-пити, священики моляться навколо могил.

 

 

Греція

 

У Греції багато цікавих святкових звичаїв. За традицією, яку особливо люблять діти, щоб  легше було слідкувати за плином часу під час Великого посту, з прісного тіста випікають "пані Саракості". У неї немає рота (тому що вона поститься), очі у неї закриті, руки складені у молитві, а на голові хрест, як у церкви. А ще у "пані Саракости" - сім ніжок, по одній на кожен тиждень великого посту. Кожну суботу відрізають по ніжці, а останню ніжку, відрізавши, ховають в сушений інжир або горіх. Один з цікавих грецьких звичаїв - прикрашати церкву гілками лавра, а його листочки окремо збирати у кошик. В певний момент служби священик розсипає їх по всій церкві, а жінки намагаються спіймати. У невеликих містах Греції і досі існує традиція - в кожному будинку увесь рік повинна горіти лампада, запалена від пасхального вогню. Тисячі вогників розтікаються по вуличкам у передсвітанковому воскресному смерканні... Старі згадують, як раніше в пасхальну неділю, виходячи на площу, де йшло гуляння, подружжя одягали свій весільний одяг, а хлопці і дівчата намагалися, щоб у їхньому одязі було якомога більше білого кольору. Яскравим звичаєм зустрічають Пасху на грецькому острові Корфу (Керкіра). Вранці у Велику Суботу з вікон будинків мешканці викидають на вулицю глечики, наповнені водою, висловлюючи таким способом свою розгніваність зраді Іуди. Звичайно, знаходяться серед них і любителі забобонів, які розраховують таким чином відігнати від своїх помешкань "злих духів". Є на острові ще один чудовий звичай: в пасхальну ніч, під час хресного ходу багато маленьких дівчаток на знак великої пасхальної радості дарують людям весняні квіти. Кіпріоти по-своєму висловлюють відношення до зради Іуди: ближче до півночі на площі біля церкви розпалюють вогнище, і молодь закидає камінням опудало Іуди, яке потім на цьому вогнищі спалюють. Лише після цього починається святкове богослужіння. На Кіпрі священик розкидає у церкві листки мирту. Цікаво, що богослужіння супроводжується феєрверками, гуркотом петард та фонтанчиками бенгальських вогнів. Христосуватись на Кіпрі не прийнято; тут інша традиція - після першого звернення "Христос Воскресе!" віруючі відпивають по ковтку оцту в пам'ять про те, як до вуст розп'ятого Христа прикладали губку, змочену оцтом.[№8]

 

 

        

 

 

 

Висновок

Так, як святкують  Великдень українці, не святкує жоден  народ у світі. Українцям вдалося  тонко поєднати християнські канони, народні традиції, язичницькі обряди та ще й поділитися своїми надбаннями із усім світом.

Великдень для  українців – не просто ще одне свято  чи елемент традиції. Значною мірою, це є частина нашої ідентичності, несправедливо забутої і відкинутої радянським режимом. Природньо, що останніми  роками в Україні зростає увага до цього свята як у релігійному контексті так і з позиції суспільної користі.

Свято Великодня для слов'янських народів було залишиться найвеличнішим та найзначущим з усіх існуючих на сьогодні свят!

 

 

 

 

 

       

 

 

 

 

          

 

 

 

 

 

Використана лiтература:

 

№1. А. Свидницький стаття “Великдень у подолян

 

№ 2. ” Василь Скуратiвський «Русалії»/вид. «Довiра»     1996р.

 

№3. Володимир Супруненко. Народини: Витоки       

     нації. Символи, вірування, звичаї  та побут

     українців. – Запоріжжя: МП «Берегиня» - СП

     «ФАЄЗ», 1993.                .

 

№4. . Євген Онацький "Українська Мала Енциклопедія"

 

№5. «Знайомтесь – Україна» роздiл «Народнi традиції»

 

№6  «Київ сьогоднi» стаття «Народнi традиції» 

 

№ 7. Опекса Воропай «Звичаї нашого народу»/вид.     «Оберiг»1991р.

 

№8 Хоменко  Л. «Виховують народні традиції» // Рідна шк. – 1999р.