Спільне та відмінне у святкуванні Великодня в різних країнах світу

на червону  крашанку. Поруч стояла Мати

Божа й гiрко  плакала.Вона зiбрала в хустинку               

крашанки й  пiшла до Пiлата просити дозволу

             на похорон сина.Дорогою вона дарувала дiтям

крашанки, закликаючи  їх жити в злагдi.Але 

коли жiнка  наблизилась до прокуратора,то

зомлiла i крашанки впавши долi, розкотились 

по всьому свiту. З того часу, начебто, люди й 

   почали фарбувати крашанки, даруючи їх одне

одному.

   Ще одна легенда розповiдає, що коли Ісус ходив і ніс своє слово до людей, то, звичайно, знаходилися такі, що сміялися над ним і навіть кидали в нього каміння. Ті каміння, які торкалися його одягу, перетворювалися на писанки та крашанки. Існувало таке прислів’я – «Доки люди писатимуть писанки, доти в світі існуватиме любов».

 
    

             НІЧ ПІД ВЕЛИКДЕНЬ

 

  На Київщині існує повір’я, що в ніч під Великдень, під час читання діянь усі закляті скарби “горять”. На Харківщині йдуть шукати скарбів ранком, коли в церкві проспівають “Христос Воскрес”, бо тоді “земля розкривається, і скарби виходять на поверхню”.

На  Слобожанщинi вiрять,що в нiч пiд Великдень над скарбами горять свiчки.

   Скарби- це заклятi грошi,що ховають в  землю хрещенi й не хрещенi люди.

   Колись у селах України парубоцтво мало звичай в ніч під Великдень розпалювати вогонь. Вогонь розпалювали десь на горбі за селом або на майдані під церквою, щоб вогнище було видно на все село. Для цього вогню вважалося добрим зрізати в лісі сухий дуб чи суху вербу — “бо в сухому дереві нечиста сила ховається”. На Київщині звичай велів украсти в жида-шинкаря стару бочку, діжу або колесо від старого воза — “щоб було чим розпалити вогнище”. На Поділлі парубки випрошували або теж крали якусь дерев’яну річ, але не в жида, а в попа — “бо то святий вогонь”. Що ж до самого вогню, то є таке народне пояснення: “Вогнище під Великдень, то так, як Ісусові присвічували, коли Він мав воскреснути”. Але дослідники вважають, що цей вогонь стоїть у зв’язку з весняним очищенням. Діти і старші люди, що залишаються вдома, спати не лягають; а якщо й сплять, то де-небудь притулившись— “щоб нечиста сила не приснилась”. Стараються, щоб світло не гасло, а горіло цілу ніч — “бо янголи над селом літають”. На Лівобережжі в ніч під Великдень ходять на кладовище просити прощення у батька і матері ті, кого прокляли покійні батьки. Прийшовши на могилу, ці люди спочатку христосуються з померлими батьками, а потім просять прощення. Якщо в цей час загуде під землею, то це знак, що батько чи мати простили і земля їх прийняла, а до того не приймала — “бо гріх проклинати своїх дітей”. Якщо в ніч під Великдень на могилі з’явиться палаюча свіча, то це знак, що душа покійника пішла до раю. На Слобожанщині в ніч під

Великдень хоч  і багато людей іде в церкву слухати діяння, але більшість  залишається вдома аж до “благовіста”. В кожній хаті всю ніч горить вогонь.

Ідучи до церкви, кожний дорослий чоловік або жінка  бере з собою по кілька крашанок, якими буде обмінюватися з тими, з ким доведеться христосуватись.

Великодня служба Божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли виносять плащаницю-полотнище iз зображенням тiла Христа в трунi.Вiдбувається хресний хiд(навколо церкви обходять тричi) священник сповіщає, що Христос воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: "Воїстину воскрес!"(Доречi, замiсть вiдповiдi «Воiстину Воскрес» можна загадати бажання,воно обов'зково здiйсниться.) За давньою традицією, після такого вітання люди тричі цілуються і вручають одне одному писанки як великодній дар. 
  Звичай цілувати одне одного – «христосуватися» - це наслідування давнього «лобзанія миру та святої любові», що заповів апостол Павло: «Вітайте один одного поцілунком. Вітають вас усі церкви Христові!» (Римлянам. – Гл. 16:16).Потім починають процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок крашанок, ковбас, хріну, сала, тощо. Таким чином церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати "скороме", тобто їсти непісні страви. Після церковної служби розходяться по домівках i починають розговлятися.

Розговляються насамперед свяченим яйцем. Окрім паски  та яєць (крашанок та писанок), серед свяченого має бути часник, полин, хрін і соль.

 

В давніші часи, перед тим, як з'їсти свячене самому, господар йшов зі свяченим насамперед поміж худобу, христосувався з нею, сповіщав "Христос Воскрес!", а хтось із присутніх відповідав за худобу: "Воістину Воскрес!". Тоді господар торкався тричі свяченим кожної худобини і вимовляв: "Аби так не брало вівці (чи корови, чи чого), як ніщо не візьметься свяченої паски". В іншій околиці Галичини було записано іншу формулу: "Який дар красний, так і аби Бог дав телиці (ягниці, чи що) красні". Потім обходив із свяченим сад, пасіку, город, відповідно примовляючи, і, нарешті всі входили до хати, де господар благословляв дітей що ставали перед ним навколішки: Після розговін молодь ішла звичайно під церкву, де розпочиналися великодні хороводнi ігри — Веснянки, чи Гагілки або Гаївки у супроводі відповідних пісень. У житті молоді великодні забави були початком Вулиці, що розпочиналася великоднім тижнем і тривала аж до осені.

 Великоднi хороводи – частина весняного магічного дійства. Ходіння по колу, що знаменувало рух сонця, повинно сприяти швидкому пробудженню та розвиткові природи.

Гаївки у християнськiй традицiї вiдбивають радiсть приходу весни i Воскресiння Христового.

У Гаївках(«Ви зеленi огiрочки не рвiться..», «Ми кривого танцю йдемо..», «Ми голубку зловили..», «Чому, Галю, не танцюєш?» та iншi. Воздавалась хвала веснi,i водночас молодостi.

     А  вже весна воскресла!

     А  що ж вона винесла?

     Весняную  росу,

     Дiвоцьку  красу…

 Такий же  зміст мали й гойдалки –  ще одна з розваг на Великодньому  тижні. Підйом угору, підкидання  будь-чого, підстрибування – давні  магічні дії, що зустрічаються в різних народів світу. Їхня роль – стимулювання зростання рослин, допомогти їм піднятися.  

На Великдень  всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає  на Великдень, то вважається, що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня "небо огворено".

 

     

           

             Великоднiй Понедiлок

 

    Великодній Понеділок зветься Обливаним або Волочiльним. За традицією в цей день хлопці обливають дівчат водою,за це дiвчата дарують їм крашанку. Звичайно, у дiвчат є можливiсть віддячити хлопцям тим самим у вівторок.

    На Гуцульщинi дiвка не дає сама галунку (крашанку), а ховає її за пазуху,а легiнь(парубок) вiдирає вiд неї,завiвши з нею легку боротьбу.Дiставши крашанку,веде дiвку до води, обiллє водоюабо скупає цiлу.

Обливати когось або самого себе водою на Великодньому тижнi – це стародавнiй звичай,що пв'язаний з весняним очищенням водою

 А ще в  цей день, переважно дiти, ходять  з поздоровленнями до рiдних, повитух,  знайомих, священникiв, отримуючи в подарунок «волочiльне»,що складається з пшеничного калача i кількох крашанок.

 

       

 

 

         Третiй день Великодня

 

На третiй  день Великоднiх свят селяни збирались  в корчму на музики i веселились-«вiдпроваджували  свята.»

 

                        Рахманський Великдень

 

На двадцять п’ятий день після Великодня святкується  ще й Рахманський Великдень, коли шкаралупа від великодніх писанок пускалася на воду річок. Рахманський Великдень має в основі легенду про «переселення рахманів» (пращурів, кращих від людей) за Синє море, до яких шкаралупа з Великодніх крашанок має плисти за водою 25 діб. В багатьох областях України характерною ознакою ВЕЛИКОДНІВ є таріль з імітацією могили-кургана, яку обкладали червоними крашанками за кількістю померлих у родині. Ті крашанки свідчать про арійську давнину Великодня, бо тільки тоді, за Рігведою, існував образ яйцеподібного червоного Мартандри, «Мертвого яйця» - небіжчика, який після свого воскресіння ставав «Прозвісником життя» - Вівасватом і втілювався у весняно-денне «Сонце»-Сурью, добре знаного й Велесовою Книгою.[№2]

 

 

        Великодні традиції в різних країнах свiту                                                              

 

   В різних країнах як і століття тому, після церковної служби люди рушають додому, сідають до гарно вбраного столу, заставленого святковими стравами, і дарують одне одному писанки.

   Свято  Великодня  "Свято свят і торжество торжеств", — так іменують Великдень православні християни. Цього дня весь християнський світ відзначає воскресіння Ісуса Христа з мертвих — подію, яка стала символом перемоги добра над злом, світла — над темрявою. Але це свято у різних країнах світу святкують по-різному. Пропонуємо зробити невеликий “пасхальний похід” по  країнах світу.

 

 

Отже почнемо з АВСТРАЛІї

 

Тут дуже популярні  “яйця” з шоколаду або цукру  – великі й малі. Ще тут люблять  робити гостинці у формі кролика або рідкісної тварини цього континенту – bilby. За традицією, великоднє меню австралійців складається зі смаженої баранини, яловичини або курчати зі смаженими овочами, схожими на картоплю, моркву, кабак, квасолю, горох або broccholi. На десерт подають традиційну солодку австралійську великодню страву – Pavlova – це торт із безе, прикрашений фруктами, ківі, полуницями, ананасами й мандаринами. Дуже популярні солодкі гарячі булочки (Hot Cross Bun), що їх австралійці їдять на сніданок великоднього ранку. Великдень в Австралії – то час, коли багато австралійських родин виїздять на природу.

 

 

ШВЕЦІЯ

 

Що стосується Швеції,то Великдень для них не таке значне свято, як Різдво, але у школах його починають святкувати ще за тиждень до настання. Діти та їхні вичтелі згадують і говорять про те, що Ісус помирав, а потім воскресав із мертвих. Мешканці Швеції прикрашають до Великодня свої домівки великодніми квітниками – жовтого, зеленого та білого кольору. У своїх оселях шведи всюди ставлять жовтих курчат, обряджених кольоровим чепурним пір’ям. Шведи їдять на Великдень майже те саме, що й на Різдво, але цього разу набагато більше уваги приділяють цукеркам та іншим ласощам. Писанки вони роблять із картону, а всередину кладуть велику гарну цукерку.

 

 

НІМЕЧЧИНА

 

В Німеччині Великодню передує Страсна п’ятниця. Багато хто з німці неодмінно їдять рибу цього дня. Ніхто в Німеччині не мусить працювати ані в п’ятницю, ані в суботу, що передують Великодню. А суботнього вечора в різних населених пунктах Німеччини влаштовують велике Великоднє багаття. Це дуже популярний захід, і дуже багато хто приходить подивитися на це багаття – символ кінця зими та згоряння всіх поганих почуттів. Ранок Великодня кожна родина в Німеччині провадить разом за сніданком. Батьки напередодні ховають корзини з ласощами, писанками й невеличкими дарунками. Після сніданку вони кажуть дітям: “Великодній зайчик заховав від вас корзини, ви мусите їх знайти”. Діти шукають їх по всій оселі. У другій половині Великодня сім’ї відвідують друзів і родичів.

 

 

МЕКСИКА

 

Великодні свята  в Мексиці тривають майже два  тижні й вирiзняються святкуванням від iнших країн своїм характером народних гулянь. Великодні танці загальновідомі. Над вулицями висять гірлянди зі строкатого паперу. Відбуваються дві театралізовані процесії Страсної п’ятниці. В першій половині дня мальовнича хода символізує ту мить, коли римські солдати приводять Ісуса до місця розп’яття. У другій половині дня – чорну, мовчазну процесію розп’яття.

 

 

ФІЛІПІНИ

 

В Філіпінах, коли великоднього ранку б’ють церковні дзвони, батьки високо піднімають маленьких дітей над головою. Вони сподіваються, що це принесе щастя їхнім малюкам.

 

 

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

 

У Великобританії Пасха вважається "королевою фестивалів". У Пристрасну п'ятницю церковні дзвони замовкають і знову починають передзвін лише в пасхальне воскресіння. Діти грають в "Egg-shackling": при цьому на сирих яйцях пишеться ім'я дитяти. Виграє те дитя, чиє яйце, що підкидається в ситі, довше за всіх не розіб'ється.

 

 

ФРАНЦІЯ

 

У французькій  Швейцарії до пасхальних звичаїв  відноситься "прикраса джерел". У  більш ніж двохстах церковних  общинах джерела в селах прикрашають  гірляндами із строкатих пасхальних яєць, паперу, віток і стрічок. Рекорд належить Бібербаху: на "найбільшому в світі пасхальному джерелі" висить гірлянда із понад 8 000 яєць. В пасхальне воскресіння через села проходять сорбськi пасхальні лицарі. У ході беруть участь до 400 прекрасно виряджених чоловіків. Вони несуть церковні прапори, хрест, а інколи і статую Ісуса. У Франції, згідно легенді, в Пристрасну п'ятницю всі церковні дзвони залишають країну, аби "піти" до Риму. Знову вони зазвучать лише після повернення в пасхальне воскресіння. По дорозі назад вони приносять дітям шоколад у формі маленьких дзвонів і раковин.

 

США

 

. Пасхальні  традиції до Америки привезли  переселенці із Європи, особливо  із Англії. Там звичка у цей  день із схилів, невеличких гірок

“скочувати  яйця”, що нагадує те, як із могили Ісуса скочували скелі.

У пасхальне  воскресіння американські сім'ї  обов'язково відвідують церкву, де проходить  служба в славу Ісуса Христа, нібито повсталого цього дня з мертвих. Служба супроводиться колективним  співом на честь цієї події. Традиційний  американський пасхальний обід складається з шинки з ананасами, картоплі, фруктового салату і овочами. Діти отримують кошики від "пасхального зайчика", який ще рано вранці наповнив їх кольоровими пасхальними яйцями і масою шоколаду і цукерок. Діти змагаються, хто далі і без зупинки зможе прокатати своє яйце. Найбільше змагання буває в пасхальне воскресіння на газоні біля Білого Дому у Вашингтоні США (Від 1880 р..) Сотні дітей до 12 років тільки у супроводі батьків приходять зі своїми пасхальними кошиками, наповненими яскраво розфарбованими яйцями, і катають їх вниз по лужку біля президентського палацу.