Історія розвитку готельного господарства

2.2 Принципи управління закладами ресторанного господарства

Поняття „менеджмент” має широке тлумачення у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі.

       Менеджмент - це управління в умовах ринку, ринкової економіки, що означає:

· орієнтацію фірми на попит і  потреби ринку, на запити конкретних споживачів і організацію виробництва  тих видів продукції, що користуються попитом і можуть принести фірмі  намічуваний прибуток;

· постійне прагнення до підвищення ефективності виробництва: з меншими  витратами, одержання оптимальних  результатів;

· господарська самостійність, що забезпечує волю прийняття рішень тим, хто несе відповідальність за кінцеві результати діяльності фірми або її підрозділів;

· постійне коректування цілей і  програм у залежності від стану  ринку;

· кінцевий результат діяльності фірми  або її господарчо самостійних підрозділів  виявляється на ринку в процесі  обміну;

· необхідність використання сучасної інформаційної бази з комп'ютерною  технікою для різноманітних розрахунків  при прийнятті обґрунтованих  і оптимальних рішень.

       Система управління підприємством – це принципи та механізми прийняття рішень, проходження інформації, планування, а також системи мотивації та матеріального стимулювання. Стандартна система управління включає: опис діяльності, що необхідна для реалізації політики підприємства, у вигляді процесів; опис послідовності та взаємодії цих процесів; організаційну структуру, розподіл повноважень та відповідальності у системі; методики та методи здійснення процесів; опис ресурсів, що необхідні для адекватної реалізації процесів; встановлення критеріїв та методів, що будуть необхідними для моніторингу процесів; встановлення інформаційних каналів, що необхідні для моніторингу прцесів. Таким чином, виходячи з сучасних підходів до управління, діяльність підприємства моделюється як сукупність процесів, кожний з яких знаходиться під контролем та управлінням відповідальної особи. Певний набір цих процесів складає основу стандартної системи управління. Кожна з стандартних систем управління направлена на реалізацію політики, що сформульована керівництвом підприємства у даній області діяльності. Сукупність спеціалізованих систем управління та єдиної інформаційної системи управління складає загальну систему управління підприємством, яка направлена на реалізацію загальної політики підприємства та знаходиться у процесі постійного контролю, аналізу та вдосконалення.

 

 

 

Таблиця 1

Принципи побудови систем управління підприємствами ресторанного господарства

Назва принципу	Зміст принципу
Обумовленості функцій управління персоналом цілями виробництва	Функції управління персоналом формуються та змінюються не довільно, а відповідно до потреб і цілей  виробництва
Первинності функцій  управління	Склад підсистем системи  управління, організаційна структура, вимоги до працівників та їх чисельність  залежать від змісту, кількості та трудомісткості функцій управління
Оптимальності співвідношення інтра- та інфрафункцій управління. Оптимального співвідношення управлінських орієнтацій	Диктує необхідність випередження орієнтації функцій управління на розвиток виробництва порівняно з функціями, направленими на забезпечення функціонування виробництва
Потенційних імітацій	Тимчасове вибуття окремих  працівників не повинно переривати процес здійснення функцій управління. Для цього кожен працівник  системи управління повинен вміти  імітувати функції вищестоящого, нижчестоячого співробітника та одного-двох працівників свого рівня
Економічності	Передбачає найбільш ефективну  та економічну систему управління, зменшення частки витрат на систему  управління в загальних витратах, підвищення ефективності виробництва. У випадку якщо після проведення заходів із удосконалення системи  управління збільшились витрати  на управління, вони повинні перекриватись  ефектом у виробничій системі, одержаним  в результаті їх здійснення
Прогресивності	Відповідність системи управління передовим закордонним та вітчизняним  аналогам
Комплексності	При формуванні системи управління персоналом потрібно враховувати всі  фактори, які впливають на систему  управління (зв'язки із вищестоящими органами, договірні зв'язки, стан об'єкта управління і т.д.)
Оперативності	Своєчасне прийняття рішень з аналізу та удосконалення системи  управління, які попереджують або  оперативно усувають відхилення
Оптимальності	Багатоваріантна проробка пропозицій по формуванню системи управління та вибір найбільш раціонального варіанту для конкретних умов
Простоти	Чим простіша система управління, тим краще вона працює. Безумовно, при цьому виключається спрощення  системи управління на шкоду виробництву
Науковості	Розробка заходів з  формування системи управління повинна  базуватися на досягненнях науки  в галузі управління та враховувати  зміни законів розвитку суспільного  виробництва в ринкових умовах
Ієрархічності	В будь-яких вертикальних розрізах системи управління повинна забезпечуватись  ієрархічна взаємодія між ланками  управління (структурними підрозділами або окремими керівниками)
Автономності	В будь-яких горизонтальних та вертикальних розрізах системи управління повинна забезпечуватись раціональна  автономність структурних підрозділів  або окремих працівників
Погодженості	Взаємодії між ієрархічними ланками по вертикалі, а також  між окремими автономними ланками  системи управління по горизонталі  повинні бути в цілому погоджені  із основними цілями організації
Стійкості	Для забезпечення стійкого функціонування системи управління необхідно передбачати спеціальні "локальні регулятори”, які при  відхиленні від заданої мети організації  ставлять того чи іншого працівника або  підрозділ в невигідний стан та спонукають їх до регулювання системи управління персоналом

 

Багатоаспектності	Управління персоналом як по вертикалі, так і по горизонталі  може здійснюватись по різним каналам: адміністративно-господарському, економічному, правовому і т.ін.
Прозорості	Система управління повинна  мати концептуальну єдність, містити  єдину доступну термінологію; діяльність всіх підрозділів та керівників повинна  будуватись на єдиних "несучих конструкціях” (етапах, фазах, функціях) для різних за економічним змістом процесів управління
Комфортності	Система управління повинна  забезпечувати максимум зручностей для творчих процесів обгрунтування, розробки, прийняття та реалізації рішень людиною
Принципи, які визначають напрямки розвитку системи  управління   підприємством
Концентрації	Розглядається у двох напрямках: (1) концентрація зусиль працівників окремого підрозділу або всієї системи управління на вирішенні основних завдань та (2) концентрація однорідних функцій в одному підрозділі системи управління, що виключає дублювання
Спеціалізації	Розподіл праці в системі  управління (виділяється праця керівників, спеціалістів та інших працівників). Формуються окремі підрозділи, що спеціалізуються  на виконанні однорідних функцій
Паралельності	Передбачає одночасне  виконання окремих управлінських  рішень, підвищує оперативність управління персоналом
Адаптивності (гнучкості)	Означає пристосовуваність  системи управління персо-налом  до цілей об'єкта управління, які  змінюються.
Наступності	Передбачає загальну методичну  основу проведення робіт з удосконалення  системи управління на різних її рівнях та різними спеціалістами, стандартне їх оформлення
Безперервності	Відсутність перерв в роботі працівників системи управління персоналом або підрозділів, зменшення  часу пролежування документів, простоїв технічних засобів управління і  т.ін.
Ритмічності	Виконання однакового обсягу робіт в рівні проміжки часу та регулярність повтору функцій управління персоналом
Прямоточності	Впорядкованість та цілеспрямованість  необхідної інформації по виробленню певного рішення. Вона буває горизонтальною та вертикальною (взаємозв'язки між  функціональними підрозділами та взаємозв'язки між різними рівнями управління)

 

       Ресторанне господарство виконує три функції: виробництво готової продукції, реалізацію і організацію споживання. Стан та перспективи розвитку закладів ресторанного господарства залежать від умов оточуючого середовища: конюнктури макро і мікрофакторів. Тому, щоб “вижити в сучасних умовах” підприємства повинні підвищувати свою конкурентоспроможність і фінансову стійкість шляхом розширення кола своїх послуг, підвищення їх якості, вдосконалення організації системи управління, організації та обслуговування.

                                          

 

 

 

Розділ 3:Туристичні ресурси

Близькосхідний туристичний регіон

        Схід - особливий культурний світ, який об'єднує країни, переважну більшість населення яких становлять араби. До близькосхідного туристичного регіону входять такі країни, як Бахрейн, Єгипет, Ємен. Ірак, Йорданія, Катар, Кувейт, Ліван, Лівія, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Саудівська Аравія, Сирія.  
       Країни Близького Сходу у 2008 р. відвідало майже 55 млн. туристів, тоді як у і990 - менше 10 млн. Таке різке зростання міжнародних туристичних прибуттів відбулося за рахунок двох країн - Єгипту і Саудівської Аравії, у яких розвиток туристичної індустрії опирається на різні види ресурсів. Єгипет експлуатує природні ресурси узбережжя теплого моря й орієнтується на масові популярні види туризму, Саудівська Аравія, використовуючи: подієві і культурно-історичні ресурси, спеціалізуй єгься на релігійному туризмі.  
Надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в країни Близького Сходу в 2009 році скоротилося на 24% до 68 млрд. доларів США. 
       Найбільшим одержувачем ПІІ в регіоні залишається Саудівська Аравія. Загальна сума інвестицій у королівство 2009 року склала 36 млрд. доларів США, хоча кількість ПІІ в країну знизилася на 7% у порівнянні з 2008 роком. За Саудівською Аравією за обсягом залучених у 2009 році ПІІ йде Катар. 
       У 2009 році скоротилися також вихідні інвестиційні потоки з країн Близького Сходу, зменшившись на 39% до 23 млрд. доларів США. Головною причиною цього стало скорочення з 16 млрд. до З млрд. доларів інвестицій за кордон з ОАЕ, через що Емірати "скотилися" з першого на третє місце в списку найбільших зовнішніх інвесторів регіону. Місце лідера займає Кувейт, який вклав у проекти за корДоном 9 млрд. доларів США. За ним ідуть Саудівська Аравія, що інвестувала за кордон у 2009 році 6,5 млрд. доларів.  
        Арабська Республіка Єгипет - північно-африканська близькосхідна країна, береги якої омиваються водами Середземного і Червоного морів. Загальна площа -1 млн. кв. км; столиця - Каїр. 
        Близько 96 % всієї території Єгипту займають піщані і щебенисті пустелі, 3 % - припадає на дельту Нілу. 
        Геотуристичне положення Єгипту досить вигідне: країна розташована у безпосередній близькості від одного з головних споживчих ринків світу - Європи. Країна є центром давньої цивілізації і містить на своїй території туристичні атракції світового рівня (піраміди Гізи, долина царів у Луксорі, гора Мойсея), музеї, де зібрані безцінні колекції. Негативною рисою геотуристичного положення Єгипту є його межування із осередком міжнародної напруги, у центрі якого знаходяться сектор Газа, Ізраїль та Палестина. Навіть у непростій ситуації навколо арабо-ізраїльського конфлікту, туристичні фірми Єгипту знаходять можливість використовувати потенціал сусіднього Ізраїлю й організовують екскурсійні поїздки зі своєї території до Мертвого моря, Єрусалиму й інших цікавих об'єктів. 
        На Середземноморському узбережжі країни панує субтропічний клімат, в інших районах - тропічний пустельний. У Єгипті найбільш холодний період - із грудня до березня, коли середньомісячна температура складає +4-10° С, а в центрі Лівійської пустелі - +20° С. Відпочивати на узбережжі Червоного моря можна фактично v бчдь-яку попу, але найбільш комфортними вважаються вересень -листопад. Вже немає тропічної спеки, а вода у морі тепла - +24-27° С.  
       У Єгипті мешкає 83 млн. осіб. Більшість єгиптян - мешканці сіл, у містах живе 43 % населення. Країна - мононаціональна - 99,6 % від всього населення складають єгиптяни. Панівна релігія -іслам. Його сповідує 90 % від всього населення. Ще 9 % є прихильниками коптської церкви і 1 % -християни. Офіційна мова - арабська, але у великих курортних центрах обслуговуючий персонал розуміє англійську, німецьку, російську. 
       Традиційним центром для візиту є Луксор. Туристи побувають у "місті мертвих", де відвівають долину Царів, - поховання давніх єгипетських царів, єдиний жіночий храм цариці Хатшепсут і Колосів Мемнона та у "місті живих", де ознайомляться з Карнакським і Луксорським храмами, з'єднаних алеями сфінксів. Околиці Луксора багаті на видатні пам'ятки: культовий центр богині кохання Хатхор, храм бога-гончаря Хнума, святилище бога-соколаХора, храм фараона Сеті І. 
       Єгипетський музей Каїру - окрема туристична атракція. 150 тис, експонатів, розміщених у 100 залах, серед яких всесвітньо відомі статуетка Нефер-тіті, саркофаг із литого золота з поховальною маскою Тутанхамона, безцінні папіруси, фрески, прикраси, мумії. 
       Гора Синай або гора Мойсея та монастир Святої Катерини - місця паломництва тисяч туристів. Сходження на гору відбувається вночі. Шлях до вершини, висота якої 2 285 м, неблизький, але не дуже важкий - монахи обладнали для прочан 3 750 сходинок. На вершині слід дочекатися сходу Сонця. Вважається, що після цього людині відпускаються її гріхи. Ідучи дорогою із гори Мойсея, мандрівники опиняються перед монастирем Святої Катерини, заснованого у IV ст. біля підніжжя гори Синай - одним із найбільш давніх безперервно діючих християнських монастирів. 
       До головних особливостей розвитку єгипетської індустрії туризму належить широке застосування системи менеджменту яка носить назву "анклавний туризм". Завдяки впровадженню у практику функціонування туристичних комплексів принципу "все включено", практично не передбачається вплив місцевого культурного і, частково, економічного середовища. Найбільшими курортними центрами, які функціонують за такою системою є Хурхада, Шарм-ель-Шейх, Сафага. 
       Анклавний туризм, при всіх своїх перевагах, позбавляє гостей країни знайомства з реальним культурним колоритом, звичаями і національною кухнею, яка є найбільш приємним способом пізнання інокультурної дійсності. 
       Йорданське Хашимітське Королівство - арабська держава в Південно-Західній Азії. її сусідами на суходолі є Сирія, Ірак, Ізраїль, Саудівська Аравія та Палестинська автономія. На півдні невелика ділянка узбережжя омивається водами Акабської затоки Червоного моря. Загальна площа королівства - 89,3 тис. кв. км; населення - 6,3 млн. осіб; столиця - місто Амман.Близько 90 % території країни займають пустелі і напівпустелі. Клімат субтропічний середземноморський різко континентальний і дуже сухий. Пересічні температури січня становлять +8-14° С, липня - +24-30° С. Незалежно від пори року.добові коливання температур можуть досягати 3040° С. 
       Йорданія має унікальне, геотуристичне положення. За оцінками фахівців. на її території налічується до 20 тиє. пам'яток історії та культури попередніх епох. Тут, Мойсей побачив Землю Обітовану, був хрещений Ісус Хрисгас, жили йророки і відбувалися події, знакові для багатьох конфесій, прокочувалися хвилі багатьох народів,, зш залишили слід у культурі сучасної Йорданії, Країна має вихід до узбережжя теплого Червоного моря і берегів Мертвого моря. І, що € дуже важливим, королівство - одна із найбільш безпечних і спокійних країн арабського світу. 
       Наприкінці XIX ст. у горах Південної Йорданії археологи відкрили місто Петра - фортецю, столицю чи некрополь давнього царства набатеїв II ст. до н. є. - І ст. н. є. Нинішня Петра - туристична "перлина" Йорданії. Туристи приїжджають сюди, щоб побачити близько 800 неповторних об'єктів: монументальні храми, палаци, театри, некрополі, торгові ряди, бані, громадські будівлі, які висічені в скелях незвичного рожевого кольору. Петра розташована у долині Ваді Муса і з'єднана із зовнішнім світом вузькою кілометровою ущелиною Ес-Сик, ваз якою нависають і майже змикаються скелі, утворюючи своєрідний природний тунель. 
       Ще одна "перлина" Йорданії - Мадаба, яку називають містом мозаїк. Мадаба належить до давніх центрів християнства на Близькому Сході. Починаючи з VI ст. у місті зводяться християнські культові споруди, які прикрашаються мозаїками. До найбільш відомих належить мозаїчна карта Святої Землі, на якій зображена територія від фінікійського міста Tip (сучасний Ліван) до дельти Нілу в Єгипті, а у центрі розташований Єрусалим. Сьогодні ця карта, яка вважається найдавнішою з усіх відомих, знаходиться у діючій православній церкві Св. Георгія. 
       Надзвичайно цікавими об'єктами є халіфські палаци пустелі. Їх нараховується близько 30. Найбільш відомий - КасрАмра, який включений до Світової спадщини ЮНЕСКО. 
       Джераш називають "східними Помпеями". У наслідок землетрусу місто було поховане під шаром мулу і каміння. За рахунок природної консервації рідкісні зразки споруд дійшли до наших днів у чудовому вигляді. Серед них тріумфальна арка, зведена на честь "приїзду римського імператора Адріана, храми Зевса й Артемідй; Скляне подвір'я з мозаїками, громадські будівлі, вулиці і багато іншого, що викликає непідробний інтерес у туристів. 
       Багато дослідників Священних текстів безпосередньо пов'язують події, що описуються в Біблії з долиною річки Йордан. Тому все більше паломників сьогодні починають свою подорож з Йорданії, щоб потім продовжити її на території сучасних Палестини та Ізраїлю. У біблійної історії часто згадується Солоне, нині - мертве море, яке саме по собі є світовою пам'яткою природної досконалості. Сьогодні східне узбережжя Мертвого моря на всьому протязі є одним із найбільш популярних місць відпочинку. До його знаменитих лікувальних джерел і грязей можна легко дістатися з будь-якої частини Йорданії. 
       Акаба - один із організаційних центрів курортного відпочинку на узбережжі Червоного моря. Кліматичні і мікрокліматичні особливості дозволяють не відчувати виснажливої спеки і відпочивати тут протягом усього року - температура води не опускається нижче +22°С. 
       Королівство Саудівської Аравії займає більшу частину Аравійського півострова. На сході береги королівства омиваються Червоним морем, на заході - водами Перської затоки. Площа держави становить 2,1 млн км²; населення - 28,7 млн. осіб; столиця - Дамаск. 
       Більшу частину території країни займають пустелі: на півночі - частина Сирійській пустелі, а на південному сході - пустеля Руб-Ель-Халі. Північ країни перебуває у зоні впливу субтропічного клімату, південь - тропічного, спекотного і дуже сухого. Найкращим часом для відвідування країни є вересень-жовтень і квітень-травень. 
       Саудівська Аравія - країна з ортодоксальними ісламськими традиціями, що впливають на туристичні формальності, які роблять Саудівську Аравію країною відносно закритою для масового туриста . 
       Основним видом міжнародного туризму в країні є релігійний. Паломництво до Саудівської Аравії засноване на традиціях ісламу. Кожен мусульманин хоча б раз за життя повинен здійснити подорож до священних міст - Мекки і Медини. Немусульманам в'їзд до Мекки заборонений . 
       Мекка розташована в гарячій, безплідній пустелі в оточенні гір. Головною святинею Мекки був і лишається нині чорний камінь Кааби. 
       Паломництво до Мекки, у якому щороку беруть участь до 3 млн. віруючих із країн, де панує іслам, розпочинається за мусульманським місячним календарем у дванадцятому місяці, який називається Зуаль-хіджа. 
       На період хаджу віруючі входять у особливий стан - іхрам: читається спеціальна молитва, вдягається особливий білий одяг, який після закінчення земного шляху мусульманина стане його поховальним саваном. З цього моменту і до кінця хаджу забороняється зрізувати нігті й підстригати волосся. 
       Паломники прибувають до Джадди, а потім до Мекки, де відвідують мечеть Аль-Харам і здійснюють обряд поклоніння, який включає семиразовий обхід священного каменя Кааби, цілування його, пиття води із священного джерела Земзем. Потім віруючі сім разів пробігають між двома вершинами пагорбів - Сафа і Марва. 
        На другому етапі хаджу паломники прямують у долину Міна, яка знаходиться у кількох кілометрах від Мекки і цілий день проводять на горі Арафат, де відбувається масова молитва і проголошується проповідь, наступна ніч проходить біля гори Муз-даліфа, а вдень кожен учасник хаджу має принести в жертву Аллаху вівцю чи барана. У цей день хадж закінчується. Його учасники отримують посвідчення про здійснення хаджу і розпочинається головне свято мусульман - свято жертвоприношення - ідальадха або курбан-байрам, яке триває 3-4 дні. 
        Головна святиня Медини - величезний комплекс мечеті Масджидан Набі (Мечеть пророка). Саме тут знаходяться могили пророка Мохаммеда, його доньки Фатіми, Абу Бакра, першого халіфа і батька однієї з дружин пророка та інших державних і релігійних діячів. Немусульманам дозволяється лише здалеку споглядати святі місця Медини. 
       Сирійська Арабська Республіка (CAP) - близькосхідна середземноморська держава площею 185,2 тис. кв.км і населенням 21,8 млн осіб. Столиця - Дамаск - найдавніша із діючих столиць світу (вперше згадується у хроніках ХV ст. до н.е.). 
           Гірський ланцюг Ансарія ділить країну на вологу західну частину і посушливу східну. Клімат субтропічний середземноморський на узбережжі і сухий континентальний у внутрішніх районах. Пересічна температура січня змінюється у межах +4-12°С, липня - +26-33°С. Купальний сезон на середземноморському узбережжі Сирії триває із травня до листопада. 
        Давня земля Сирії оберігає величезну кількість пам'яток історії та культури, матеріальних свідчень величі Фініки, Месопотамії, Вавилону, Давнього Єгипту, Давнього Риму, Візантії й Арабських халіфатів. 
         Довжина берегової лінії середземноморського узбережжя Сирії досягає близько 200 км. На околицях головного морського порту країни - Латакії - знаходиться найбільший приморський курорт Шат-таль-Азрак. Мілководдя, чиста вода, часті штилі і пологі піщані пляжі зробили курорт привабливим місцем для сімейного відпочинку. До популярних курортних центрів також належать Рас аль-Бассіт, Касаб, Салма. Одним із небагатьох бальнеологічних курортів є Драйкіш. 
       У Сирії є декілька сучасних гірських курортів, збудованих у зоні хвойних лісів. До найбільш популярних належать Сленфе і Маштааль-Хелу. 
       Попри потужний ресурсний потенціал розвитку міжнародного туризму в Сирії перешкоджає ряд обставин, що склалися історично: Сирійське суспільство не вітає культурні традиції Західного світу, що стосуються багатьох сфер життя, у тому числі і відпочинку. На сирійських приморських курортах відсутні нічні клуби, казино, не/ звучить сучасна популярна західна музика. Досить часто там існують окремі пляжі д

Висновок

      Бурне зростання туризму у світі викликало активне розширення  готельної

пропозиції у всіх країнах. Зріст життєвого рівня і  конкуренція  туристської

пропозиції породжують все  більш різноманітні послуги.

      До  основних   тенденцій   розвитку   підприємств   індустрії

гостинності, що набули розвитку за останні десятиліття, належать:

    • поглиблення  спеціалізації готельної та ресторанної  пропозиції;

    • утворення  міжнародних готельних та ресторанних  ланцюгів;

    • утворення міжнародних готельних та ресторанних ланцюгів; 

    • розвиток  мережі готельних підприємств;

    • упровадження  в індустрію гостинності нових  комп’ютерних технологій.

    Як показує  аналіз існуючої інформації, практично  в усіх країнах світу є

“ланцюги” готелів, які  належать до усесвітньо відомих  фірм,  або  до  більш

дрібних   володарів.   Особливо    великий    вплив    готельних    ланцюгів

спостерігається  в  США.  Там  вважають,  що  сучасне  поняття  “стандарт  у

виробництві”  з’явилось  у  готельних  ланцюгах.   Раціональна   ідея,   яка

народжується в одному кільці готельного ланцюга,  оперативно  впроваджується в інші, що приносить одразу ж значні результати.

       На сьогодні у світі існує більше 300 готельних  ланцюгів.  На  долю  13

крупніших з них припадає 78 % всього  номерного  фонду  готельних  ланцюгів.

       Причому кожний з них охоплює багато країн світу.

      Але поширення ланцюгів не може задовольнити  усіх  різноманітних вимог туристів через деяку знеособленість, стандартизованість  обслуговування,  що

створює підгрунтя для  розвитку малих незалежних готелів, які роблять  ставки на  унікальність  і  неповторність.   Такі   готелі   спеціалісти   вважають

прототипами  ХХІ  ст:  комфортабельні,  побудовані   у   сільському   стилі,

пропонують послуги за помірну ціну і  мають  все  необхідне  для  роботи  та

відпочинку,   де   клієнти   можуть   одержати   вишукане    персоніфіковане

обслуговування. Саме унікальність  такого  готелю  є  головним  інструментом

ринкової політики.

       У боротьбі за клієнта цілі групи готельних підприємств і кожний  готель

окремо  постійно  розширюють  спектр  послуг,   виносячи   на   ринок   нові

оригінальні пропозиції.

       Бурний розвиток інформаційних технологій і програмних засобів  у  сфері

готельного і туристського обумовлений тим ефектом, який можна  отримати  при правильному  їх  використанні.  Тільки  комп’ютер   спроможний   забезпечити володаря  готелю  тим  рівнем  послуг,  який  необхідно  для  діяльності  на сучасному  ринку.  Завдяки  доступу  ло  різних  баз  даних  правильного  їх використання  і  управління  володарі  готелів  мають  унікальну  можливість залучати постояльця конкретного  профілю  і,  як  наслідок,  надавати  своїмклієнтам більш персоналізовані послуги. Технології  також  дають  можливість входити до глобальних мереж баз даних,  проглядати  міжнародні  веб-сайти  й сторінки Інтернету. Завдяки  новішим  технологіям,  доступ  до  яких  дрібні володарі отримують значною мірою завдяки кооперації з великими корпораціями у рамках  автономного  підприємства,  покращуються можливості  оперативного зв’язку з потенціальними клієнтами світового ринку і  спрощується  процедура резервування міст загодя, обробки попередніх замовлень і  т.  д.  А  це  дає можливість   направляти   відповідний   продукт   відповідному   клієнту   і відповідний час за відповідною ціною.

       На сьогодні світове  готельне  господарство  нараховує  біля  350  тис.

комфортабельних готелів  більш ніж на 14 млн. номерів (26  млн.  місць).  При

цьому  кількість  номерів  за  останні  20  років  щорічно  збільшується   у

середньому на 3-4 %, що  свідчить  про  значну  динаміку  зростання  засобів

розміщення   туристів.   Більш   того,   структура   світового    готельного

господарства  адекватно  відбиває  туристські  потоки  і   за   регіональним

принципом: чим більше внутрішніх туристів і іноземних  відвідувачів  в  тому

чи іншому регіоні світу, тим  більше  засобів  розміщення  має  цей  регіон.

Навіть незважаючи на те, що числові дані у різних  джерелах  не  збігаються,

наведені  вище  приблизні  дані  говорять  самі  про   себе:   грандіозність

готельної індустрії, стабільність її положення і зростання у  часі  висувають

дану індустрію на одне з передових місць сьогодні  і у майбутньому.

        Враховуючи  сучасні  тенденції  у  розвитку  міжнародної  торгівлі  і

туризму, неважко припустити, в якому напрямку будуть розвиватися  міжнародні готельні корпорації.

       У невиробничій сфері перспективним та  інвестиційно-привабливим видом підприємства є готельний бізнес, головне призначення якого –  надання  місць розміщення  для  обслуговування  туристів  та  відвідувачів,  що  здійснюють поїздки з метою задоволення  пізнавальних,  рекреаційних  потреб,  вирішення комерційних та службових справ.

       Розвиток туризму, промисловості, торгівлі, економіки, а також культури

і  спорту  обумовлює  підвищення  мобільності  людей  з  метою  встановлення контактів, обміну досвідом, оздоровлення  і  відпочинку.  Нестача  і  погана матеріальна база готелів ускладнює всі ці процеси, зате розвиток  готельного господарства веде і до розвитку суміжних видів підприємницької діяльності  і сприяє   пожвавленню   усіх   суспільно-економічних   контактів,    підсилює економічний потенціал держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Александрова А.Ю. Международный туризм. – М.: Аспект  Пресс,  2001.  –464 с.
2. Байлик   С.И.   Гостиничное   хозяйство.   Проблемы,    перспективы,

сертификация. – К.: Альтерпрес, 2001. – 208 с.

3. Годфри Х., Кеннет М. Стимулирование международного туризма в ХХІ веке.– М.: Финансы и статистика, 2003. – 240 с.
4. Данильчук В.Д. Мировой рынок услуг турбизнеса. – Донецк: ДІІБ, 2000. –

146 с.

5. Дубинина  Т.И.,  Яворская  А.О.  Зарубежный  опыт   малых   гостиниц.