Шляхів вдосконалення кредитної діяльності на базі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

     В останні роки скоринг-системи набули поширення і в діяльності вітчизняних банків. Зокрема, Промінвестбанком та банком „Надра” були розроблені власні скоринг-системи. Методика Промінвестбанку включає такі характеристики: соціальну стабільність (фізична особа працездатного віку – 10 балів, наявність шлюбного контракту – 10 балів, забезпеченість роботою – 10 балів), питому вагу річних виплат за кредитом (відсотків та погашення основної частини боргу) у сукупному річному доході позичальника: менше 25 % – 20 балів, від 25 % до 50 % – 10 балів, більше 50 % – 0 балів; користування кредитами раніше і їх своєчасне погашення – 20 балів; має зв’язки і підтримку в ділових колах (рекомендаційний лист) – 10 балів. Залежно від суми набраних балів позичальники поділяються на 5 класів: А – більше 70 балів, Б – 60–70 балів, В – 50–59 балів, Г – 40–49 балів, Д – менше 40 балів. Скоринг-система банку “ Надра” включає такі характеристики:

     1. Вік позичальника. Якщо вік клієнта від 25 до 50 років, він отримує 8 балів; якщо менше 25 років або більше 50 років – 2 бали.

     2. Наявність власної нерухомості. При наявності власної нерухомості клієнт отримує 8 балів; якщо нерухомість знаходиться у власності іншого члена сім’ї – 4 бали; якщо не має власної нерухомості – 0 балів.

     3. Постійна робота. При стажі роботи на даному місці понад 3 роки клієнт отримує 8 балів; при стажі роботи на постійному місці від 1 до 3 років – 4 бали; при стажі роботи менше 1 року – 2 бали.

     4. Безперервний стаж роботи. При безперервному стажі роботи понад 5 років – 6 балів; при безперервному стажі роботи від 3 до 5 років – 4 бали; при безперервному стажі роботи менше 3 років – 2 бали.

     5. Погашення кредитів у минулому. Якщо отримані клієнтом кредити сплачувались своєчасно та в повному обсязі, він отримує 6 балів; якщо кредити, які отримувались клієнтом у минулому, сплачувались із порушенням строків платежу або клієнт взагалі не користувався кредитами – 4 бали; якщо кредити прострочені або якщо клієнт ухиляється від відповідальності – 0 балів.

     6. Забезпечення кредиту. Характеризує забезпеченість повернення кредиту та відсотків за ним заставою або порукою. Розраховується як відношення вартості застави (суми поруки) до суми основного боргу за кредитом із урахуванням нарахованих відсотків. Якщо вартість запропонованого майна в заставу (сума поруки) на 50 % перевищує суму основного боргу з урахуванням відсотків, клієнт отримує 30 балів; якщо від 25 до 50 % – 25 балів; до 25 % – 20 балів; а якщо сума основного боргу з урахуванням нарахованих відсотків перевищує вартість запропонованого майна в заставу (суму поруки) клієнт отримує 15 балів.

     7. Платоспроможність клієнта. Якщо місячні доходи позичальника на 30 % перевищують його витрати з урахуванням щомісячної сплати основного боргу за кредитом та нарахованих відсотків за користування ним, він отримує 20 балів; якщо менше 30 % – 15 балів; якщо ж місячні доходи клієнта не перевищують загальних місячних витрат, він отримує 5 балів.

     8. Платоспроможність сім’ї. Якщо місячні доходи сім’ї клієнта на 50 % перевищують їх витрати з урахуванням щомісячної сплати основного боргу за кредитом та нарахованих відсотків за користування ним, він отримує 20 балів; якщо від 20 до 50 % – 15 балів; менше 20 % – 5 балів.

     Якщо  позичальник набрав більше 55 балів, то банк задовольняє прохання позичальника про надання кредиту; при 40–54 балах проводиться додаткове вивчення умов (суми, строку кредиту, гарантій); якщо сума балів менше 40, банк відмовляє клієнту у наданні кредиту.

     Аналізуючи  наведені вітчизняні скоринг-системи, необхідно зазначити, що основним їх недоліком є достатньо висока шкала, яка для переважної більшості населення нашої країни є недосяжною.

     Зважаючи  на прогнозований подальший розвиток банківського споживчого кредитування в Україні і потребу в автоматизації  процесу прийняття рішень щодо видачі кредиту, пропонуємо шляхи вдосконалення скоринг-систем.

     1. Створення кредитних бюро для формування кредитної історії всіх фізичних осіб, які коли-небудь звертались за кредитом у будь-яку кредитну установу країни.

     2. Формування навчальних вибірок достатніх обсягів із поділом клієнтів на “ добрих” та “ поганих”.

     3. Вибір найбільш адекватних методів для побудови класифікаційної функції: дискримінантний аналіз, класифікаційне дерево (рекурсивне розбиття), нейронні мережі, генетичний алгоритм, метод найближчих сусідів.

     Разом з тим завжди потрібно пам’ятати про обмеження, пов’язані із застосуванням кредитного скорингу. По-перше, класифікація вибірки здійснюється лише на клієнтах, яким надали кредит; по-друге, із плином часу змінюються як соціально-економічні умови, що впливають на поведінку людей, так і самі люди, тому будь-яка скорингова модель потребує періодичного поновлення (модифікації).

     В Україні розроблена й діє офіційна Методика проведення поглибленого аналізу  фінансово-господарського стану неплатоспроможних  підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21 березня 1997 року № 37. Так, згідно з цією Методикою, рівень платоспроможності підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його робочого капіталу, коефіцієнтами ліквідності та показниками оборотності оборотних коштів і запасів.

     На  нашу думку такий підхід не надає  аналітику об’єктивної картини  стану платоспроможності підприємства, бо має певні недоліки а саме:

     1) методика має виключно статичний характер, що обмежує її аналітичну цінність та об’єктивність результатів аналізу;

     2) при оцінці платоспроможності  підприємства не оцінюють період  обороту дебіторської та кредиторської  заборгованості, а обмежуються лише  розрахунком показника оборотності  оборотних коштів та товарних запасів. Зростання показника оборотності запасів може спричинюватись товарним дефіцитом або неспівставності вартісної оцінки товарів та товарообігу в умовах інфляції, що призводить до викривлення результатів аналізу;

     3) не досліджується операційний  та фінансовий цикл підприємства, які дають аналітику найбільш  повне уявлення про ефективність  управління оборотними активами  підприємства.

     Вивчення  світового досвіду в цій галузі дозволило виділити основні методичні  підходи до оцінки платоспроможності підприємства:

     Метод-коефіцієнтів базується на визначенні коефіцієнтів ліквідності і їх подальшому аналізі  який може проводитись таким чином:

     - порівняння із встановленими  нормативами (нормативний метод);

     - порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками інших підприємств цієї ж галузі (порівняльний аналіз);

     - порівняння коефіцієнтів певного  підприємства з аналогічними  показниками форм – провідних  у даній галузі (бенчмаркінг);

     Методи  дискримінантних показників платоспроможності полягають у тому, щоб на базі низки коефіцієнтів оцінити синтетичним чином фінансову ситуацію підприємства з точки зору його життєздатності та безперервності господарської діяльності у короткостроковому періоді.

     Дослідження грошових потоків потягає у вивченні обсягів і структури надходжень грошових коштів та їх витрачання, визначення основних джерел надходження та напрямків витрачання грошей, а також порівняння за обсягами та часом вхідних та вихідних грошових потоків, тобто вивчення їх збалансованості. Цей метод ґрунтується на посудові бюджетів готівки та їх аналізі.

     Отже, можемо зробити наступні висновки:

     1. Стан платоспроможності обумовлюється  наявним розміром грошових активів,  але не обмежується ним.

     2. Платоспроможність розглядається не як здатність термінового погашення зобов'язань в момент оцінки за рахунок наявних грошей, а як здатність підприємства забезпечувати генерування (утворення) грошових потоків, які за обсягами та термінами відповідають зобов’язанням та платіжним потребам підприємства;

     3. Платоспроможність розглядається  не як статична (моментна) характеристика. Найбільшу цінність має динамічна  платоспроможність, тобто її наявність  протягом усього періоду, що  досліджується;

     4. Платоспроможність не слід ототожнювати  лише з можливістю повернення боргів. Це хибне уявлення, оскільки платоспроможність передбачає можливість здійснення усіх платіжних потреб, які необхідні для нормального процесу господарської діяльності;

     5. Виконання платіжних зобов'язань  та потреб може здійснюватись за рахунок не тільки власних, але й позикових коштів. Використання останніх не є свідченням неплатоспроможності підприємства, якщо воно має потенційні можливості обслуговування та повернення позикових коштів.

     Друга частина аналізу складається  з якісної оцінки суб’єкта підприємницької діяльності. Оцінка якості здійснюється за двома напрямками: оцінка фактора менеджменту та оцінка фактора ринку.

     Рівень  менеджменту визначається насамперед професійним досвідом керівника та/або власника, стажем роботи на посаді керівника, або строком перебування в ролі власника, віком, характером, попереднім досвідом роботи в бізнесі (формальним неформальним), зв’язками в діловому світі, технічними знаннями та освітою. Ці якості відбиваються на управління бізнесом у цілому, тобто у сферах планування маркетингу тощо.

     Ступінь довіри до клієнта включає відкритість, чесність, готовність клієнта надати фактичну інформацію.

     Кредитна  історія включає попередній досвід роботи з кредитами. Погашення попередніх кредитів – добра ознака та свідчення того, що клієнт працює відповідально. Чим довше клієнт обслуговується в банку, тим краще банку відомий його бізнес та вища вірогідність, що відносини між ними добрі. Треба також враховувати кредитну історію інших фірм керівника-позичальника (колишніх та діючих).

     Для визначення загальної оцінки підприємства треба дати оцінку кожному з критеріїв:

1. Аналіз ринку.
2. Привабливість продукту.
3. Фактори виробництва.
4. Структура клієнтської бази (споживачів).
5. Конкуренція.
6. Термін ділової активності.

     Оцінки  мають бути такими:

     5 - дуже добре; 

     4 - вище за середнє; 

     3 - нижче за середнє;

     2 - погано;

     1 - безнадійно.

      Загальна  оцінка не дорівнює середньому значенню оцінок відповідних критеріїв: її визначає кредитний спеціаліст, відповідним  чином враховуючи оцінки критеріїв. Після того, як визначені рейтингові оцінки економічного стану підприємства, стану менеджменту та ринку, виставляють загальний рейтинг підприємства та визначають категорію кредиту.

      Таблиця 3.1

      Визначення  категорії кредиту

 

      Існують такі категорії:

      А. Фінансова діяльність та перспективи дуже добрі або добрі та стабільні, вони дають змогу погасити кредит і проценти за ним в установлені строки. Менеджмент– професійний і викликає довіру. Становище позичальника на ринку стабільне, йому не загрожують значні ризики.