Антикризове фінансове управління підприємством

На  фінансову стійкість впливає  ціла низка факторів, які поділяють  на внутрішні і зовнішні, основні  та другорядні, постійні і тимчасові. Це економічна політика підприємства, обсяг випуску та реалізації продукції, її конкурентоспроможність, міра залежності від зовнішніх інвесторів, платоспроможний  попит населення тощо.

  Розрізняють такі типи фінансової  стійкості підприємства:

1. Абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) - коли власні кошти забезпечують запаси;
2. Нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси забезпечуються сумою власних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;
3. Нестійкий фінансовий стан – коли запаси забезпечуються за рахунок власних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;
4. Кризовий фінансовий стан – коли запаси не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство стає на межі банкрутства.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси, не допустити невиправданої кредиторської  заборгованості, своєчасно розрахуватись  за своїми зобов’язаннями.

Для визначення типу фінансової стійкості  підприємства  необхідно  здійснити  певні порівняння показників: у 2011 році власний капітал перевищує вартість запасів, тобто можна сказати, що підприємство є абсолютно фінансово стійким.

 

2.2. Аналіз показників ймовірності настання бункрутства на підприємстві

 

Для підтримання фінансової рівноваги, забезпечення стабільної ліквідності, платоспроможності та прибутковості  фінансовий менеджмент повинен організувати фінансове господарство на підприємстві таким чином, щоб операційна, інвестиційна та фінансова діяльність здійснювалися з врахуванням вимог політики антикризового фінансового управління.

Антикризове фінансове управління підприємством можна розглядати в двох ракурсах:

по-перше, - це система профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: постійний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, прогнозування банкрутства, управління ризиками (мінімізація та нейтралізація), впровадження системи попереджувальних заходів тощо;

по-друге, - це система управління фінансами, спрямована на виведення  підприємства з кризи, в тому числі  шляхом проведення санації чи реструктуризації суб’єкта господарювання.

Є декілька найбільш відомих  моделей, за допомогою яких можна  проаналізувати ймовірність банкрутства  підприємства. Це моделі Альтмана, Спрінгейта, Лісу та універсальна дискримінантна функція. Але найбільш адаптованою  до сучасного функціонування саме українських  підприємств є модель розроблена О.О. Терещенком. Кожна з моделей  має свої принципи оцінки ймовірності  банкрутства.

Найбільш відомою моделлю  оцінки ймовірності банкрутства  є модель Альтмана. Значення оцінки ймовірності банкрутства для  підприємства за даною моделлю знаходиться  в межах від 1,23 до 3,0. При цьому, якщо значення результату менше 1,23, то ймовірності банкрутства дуже висока, а при результаті більше 3,0 – дуже низька. Для вітчизняних підприємств  при визначенні ймовірності банкрутства  використовують саме тест 1983 року, оскільки в основу розрахунку третього коефіцієнту  покладена не ринкова вартість капіталу, а його балансова вартість.

Проведемо аналіз ймовірності  банкрутства ТДВ «Трембіта» за тестом Альтмана (таблиця 2.4).

 

 

Таблиця 2.4

Розрахунок коефіцієнтів, що використовують при визначенні ймовірності  банкрутства за тестом Альтмана для  ТДВ «Трембіта» за 2011 рік

№	Порядок розрахунку	2011 рік
X1	Прибуток до сплати відсотків і  податків / Активи	0,060
X2	Виручка від реалізації / Активи	1,343
X3	Власний капітал / Залучений капітал	1,697
X4	Нерозподілений прибуток / Активи	0,515
X5	Власні оборотні кошти / Активи	-0,181

 

Порядок розрахунку інтегрального  показника за тестом 1983 року має  такий вигляд:

  Z₈₃ = 3,107 * , + 0,995 * К₂ + 0,42 * К₃ + 0,847 * К₄ + 0,717 * К₅,  (12.1)

Розрахуємо значення інтегрального  показника для ТДВ «Трембіта» у 2011 році:

Z 2011 = 3,107*0,060+0,995*1,343+0,42*1,697+0,847*0,515+0,717*(-0,181) = 2,542

Як видно з результатів  розрахунків ймовірність банкрутства  ТДВ «Трембіта» у 2011 р. низька.

Найбільш адаптованою  до сучасних українських реалій є  модель, запропонована професором О.О. Терещенком, яка називається дискримінантною  моделлю О.О. Терещенка.

Якість фінансового стану  підприємства оцінюється за такою шкалою:

Z1 – фінансовий стан  позичальника є стійким;

Z2 – зона невизначеності  з позитивною динамікою;

Z3 - зона невизначеності  з негативною динамікою;

Z4 – поганий фінансовий  стан, що має ознаки загрози  банкрутства позичальника;

Z5 – незадовільний фінансовий  стан, що має ознаки банкрутства  або високого рівня загрози  банкрутства позичальника.

ТДВ «Трембіта» є підприємством, основною діяльністю якого є виробництво  та реалізація продукції легкої промисловості, тому доцільно при розрахунку моделі віднести дане підприємство до групи  видів економічної діяльності „Промисловість”.

Згрупуємо результати розрахованих показників у таблицю 2.5.

Таблиця 2.5

Аналіз ймовірності банкрутства  ТДВ «Трембіта»

за моделлю О.О. Терещенка  за 2011р.

№	Назва	Порядок розрахунку	2011 рік
Х1	Коефіцієнт покриття	поточні активи / поточні зобов’язання	2,814
Х2	Коефіцієнт фінансової незалежності	власний капітал / підсумок балансу	0,637
Х3	Коефіцієнт оборотності капіталу	чистий дохід / підсумок балансу	1,308
Х5	Коефіцієнт рентабельності операційного продажу за грошовим потоком	чистий грошовий потік від операційної  діяльності / чистий дохід + інші операційні доходи	-0,002
Х7	Коефіцієнт оборотності позикового капіталу за грошовим потоком	чистий грошовий потік від операційної  та інвестиційної діяльності / підсумок балансу	-0,001
Х8	Коефіцієнт рентабельності продажу	прибуток до оподаткування / чистий дохід	0,062

 

Порядок розрахунку інтегрального  показника має такий вигляд:

Z=1,05*X1+1,234*X2+1,092*X3+2,446*X5+0,496*X7+0,185*X8-2,039   (12.2)

Розрахунок моделі:

Z2011=1,05*2,814+1,234*0,637+1,092*1,308+2,446*(-0,002)+0,496* -0,001 + 0,185*0,062-2,039=3,135

Таке значення показника  свідчить про стійкий фінансовий стан підприємства. Попри те, що за проведеними  дослідженнями підприємству не загрожує банкрутство, підприємство має проблеми із негайною платоспроможністю, тому йому потрібно більше уваги приділяти управлінню оборотними активами.

 

РОЗДІЛ 3

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ  АНТИКРИЗОВОГО ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

 

 

 

Стратегія розвитку є системою управлінських рішень, спрямованих на координацію процесу вдосконалення стратегічного потенціалу підприємства з метою набуття конкурентних переваг в умовах нестабільності зовнішнього середовища.

Управління підприємством  на будь-якій стадії його розвитку повинне бути антикризовим, тобто здатним передбачати і запобігати кризовим ситуаціям або, в усякому разі, послаблювати їх [3]. При дійовому управлінні основна причина розвитку кризи на підприємстві - загальний спад ринку. Але безліч випадків виникнення кризового стану на вітчизняних підприємств свідчить про те, що в економіці країни, на підприємствах не створено надійної системи моніторингу їх стану, системи профілактики кризи. Помилки управління, що накопичилися, критична маса яких призвела до нездатності справитися з зміною середовища, а в результаті до неплатоспроможності.

Підприємство перестає бути гнучким, втрачає такі механізми управління, як ціноутворення і управління дебіторською заборгованістю, оскільки вимушено в цілях утримання клієнта підлаштовуватися під його вимоги. Інша поширена причина розвитку кризи – відсутність ефективного управління фінансово-економічним блоком на основі сучасних механізмів, таких як бюджетування, маржинальний аналіз.

Все це повинно спонукати  підприємства України до впровадження повноцінної системи антикризового управління або її елементів, що дозволить забезпечити ефективність і стабільність їх життєдіяльності в складних ситуаціях. При цьому об’єктами антикризового управління є кризові явища в діяльності підприємства: виникнення, розвиток, усунення та запобігання. Найважливішим блоком механізму антикризового управління підприємством є діагностика фінансової ситуації і загрози банкрутства. Комплексна діагностика можливих причин розвитку кризи на підприємстві включає:

- аналіз ефективності поточної стратегії і її функціональних напрямів (стратегія в області управління фінансами, продажами і виробництвом). Для цього проводиться моніторинг зміни ключових показників діяльності підприємства за функціональними напрямками;

- аналіз конкурентних переваг, сильних і слабких сторін, а також можливостей і загроз (SWOT-аналіз);

- аналіз конкурентоспроможності цін і витрат підприємства [1].

На думку автора, найбільш точно визначення досліджуваного економічного явища можна сформулювати наступним  чином: антикризове управління представляє  собою спеціальне, постійно організоване управління, націлене на найбільш оперативне виявлення ознак кризи й створення  відповідних умов для її своєчасного  подолання з метою поновлення життєздатності окремого підприємства, недопущення його банкрутства. [3]

 Для вітчизняних підприємств  життєво необхідно проведення  об’єктивно необхідних заходів  антикризової політики, і такими  можуть виступати: 

– по-перше: проведення діагностики  кризових явищ і визначення ступеню  загрози банкрутства конкретного  підприємства;

– по-друге: формулювання головної мети й переліку завдань антикризового  управління;

– по-третє: визначення суб'єкта антикризової діяльності;

– по-четверте: оцінка всіх існуючих тимчасових обмежень процесу  антикризового управління;

– по-п’яте: визначення можливостей  та оцінка ресурсного потенціалу антикризового  управління;

– по-шосте: розробка і реалізація антикризової програми на кожному підприємстві;

– по-сьоме: здійснення організаційних заходів з контролю за реалізацією  заходів антикризової програми.[3, 4, 6, 8]

Реалізація перелічених  заходів антикризового управління підприємствами, чітка та спрямована політика подолання ними кризових явищ забезпечить стабільне економічне зростання даного важливого сектору  економіки держави. Особливо важливим є те, що всі запропоновані заходи, у тому числі і реалізація антикризової стратегії, обов’язково повинні  ґрунтуватися на базі глибокого, зваженого  наукового аналізу.

Подолання кризових явищ в  діяльності підприємств України  зумовить збільшення обсягів продукції  а, отже, буде сприяти росту якості й конкурентоспроможності будівельної  продукції, збільшенню кількості робочих  місць, поліпшенню умов праці персоналу. Отриманий у такий спосіб економічний, соціальний ефект приведе до інтенсифікації фінансово-економічної діяльності як на підприємствах будівельного комплексу  України, так і в інших секторах економіки нашої держави.

Завдання антикризової програми виходу підприємства з кризи випливають із результатів аналізу фінансово-господарської діяльності, оцінки масштабів кризового стану, виявлення факторів, що впливають на несприятливий розвиток.

Завдання програми антикризового  управління фінансами:

1. Усунення неплатоспроможності. Досягається за рахунок скорочення зовнішніх і внутрішніх зобов’язань за рахунок збільшення обсягу грошових ресурсів:

• оптимізація організаційної структури й скорочення постійних витрат;

• скорочення змінних витрат за рахунок автоматизації виробничого процесу й скорочення персоналу основних і допоміжних підрозділів;
• відстрочка й реструктуризація по можливості кредиторської заборгованості;
• прискорення оборотності дебіторської заборгованості за рахунок скорочення періоду комерційного кредиту, по сумнівній дебіторській заборгованості – звернення до суду з метою повернення, а також з метою віднесення дебіторської заборгованості на валові витрати відповідно до діючого на дійсний момент законодавства про оподаткування прибутку;
• нормалізація розміру запасів товарно-матеріальних цінностей за рахунок збуту запасів готової продукції, що може користуватися попитом при невеликих додаткових витратах на відновлення – упакування, обкладинки).