Використання дидактичних ігор у корекції порушень звуковимови

       Призубний сигматизм виявляється в заміні свистячих і шиплячих звуками т—д.

       Сутність цієї вади полягає втому; що кінчик язика впирається в краї верхніх і нижніх різців, створюючи перешкоду для проходження повітряного потоку через зубну щілину.

       Шиплячий сигматизм виявляється в заміні свистячих звуками ш, ж. При цьому кінчик язика дешо відтягнутий у глибину рота

і припіднятий, спинка різко вигнута — замість свисту утворюються дещо пом'якшені ш або ж,

        У разі свистячого сигматизму шиплячі звуки замінюються свистячими.

        Заміну свистячих і шиплячих звуків іншими, простішими за артикуляцією, називають парасигматизмом.

        Міжзубний сигматизм виявляється в тому; що кінчик язика займає положення між зубами. Цим пояснюється поява шепелявого відтінку звука.

        Бічний сигматизм характеризується тим, що кінчик язика впирається у верхні альвеоли, внаслідок чого бічні краї язика не змикаються з верхніми кутніми зубами — там утворюється щілина, через яку проходить повітряний потік (право-, лівобічний), двобічний.

        Носовий сигматизм характеризується появою носового (назального) відтінку під час вимовляння свистячих і шиплячих, які замінюються звуком, подібним дох з назальним призвуком [11].

 

1.2. Дидактична гра у роботі з дошкільниками

 

                 «Концепція дошкільного виховання» (автори В.В Давидов, В.А             Петровський та ін.) - орієнтує педагогів на гуманізацію виховно-освітнього процесу дошкільного навчального закладу через «... реалізацію специфічних вікових можливостей психічного розвитку дошкільників ... у відповідних віку видах діяльності ...».

У період активних перетворень у дошкільній педагогіці, пошуку шляхів гуманізації виховно-освітньої  роботи з дітьми та побудови нових  моделей взаємодії дорослого і дитини, увагу вчених і практиків звернено до ігрової діяльності. Дослідження російських психологів (Леонтьєва А.Н, Ельконіна Д.Б) показали, що розвиток дитини відбувається у всіх видах діяльності, але, перш за все, у грі [34].

         Кожен період життя і розвитку дитини характеризується певним провідним видом діяльності. У вітчизняній психології під провідною діяльністю розуміється та, в процесі якої відбуваються якісні зміни у психіці дітей, формуються і розвиваються основні психічні процеси і властивості особистості, з'являються психічні новоутворення, характерні саме для даного конкретного віку: у період дитинства (до 1 року), провідним видом діяльності є безпосередньо-емоційне спілкування; в ранньому дитинстві (від 1 року до 3 років) - предметна діяльність; в дошкільному (від 3-6,7 років) – ігрова [16].

Ельконін Д.Б  підкреслював, що гра - це складне психологічне явище, яке дає ефект загального психічного розвитку. За твердженням  Ушинського К.Д, у грі дитина «живе» і сліди цього життя глибше залишаються в ній, ніж сліди дійсного життя. У грі дитина вчитися підпорядковувати свою поведінку правилам гри, пізнає правила спілкування з людьми, розвиває свої розумові здібності і пізнавальні інтереси, які особливо важливі для успішного навчання в школі. Гра для дитини - це серйозне заняття [7].

 Так, дидактична  гра сприяє:

 Розвитку  пізнавальних здібностей; отримання  нових знань їх узагальнення  і закріплення; в процесі гри  засвоюють суспільно вироблені  засоби і способи розумової  діяльності; у процесі дидактичних ігор багато складних явищ розчленовуючи на прості і навпаки, поодинокі узагальнюються.

Збагачення  чуттєвого досвіду дитини, розвиваючи при цьому її розумові здібності (уміння порівнювати, збагачувати, класифікувати предмети та явища навколишнього світу, висловлювати свої судження, робити умовиводи).

 Дидактична  гра - незамінний засіб подолання  різних труднощів у розумовій діяльності в окремих дітей.

Розвитку мовлення дітей: поповнюється і активізується  словник, формується правильна звуковимова, розвивається зв'язна мова; ряд ігор з успіхом використовується для розвитку фонематичного боку мови: так, захоплюючи ігрову дію спонукає дітей до багаторазового повторення одного і того ж звукосполучення, таке повторення звуків не стомлює дітей, тому що вони зацікавлені самою грою, то вони виконують роль птиці, то роль рушійного автомобіля, і чим більше захоплена дитина, тим активніше вона відтворює потрібні звуки, тим повніше педагогічний ефект.

    Соціально-моральному  розвитку дитини-дошкільника: у такій грі відбувається пізнання взаємин між дітьми, дорослими, у ній дитини проявляє чуйне ставлення до товариства, вчиться бути справедливою, поступатися в разі необхідності, допомагати в біді і т.д.

       Художньому  вихованню - здійснюючи будь-яку дію дитина думає, наскільки воно красиво, елегантно, наскільки воно взагалі доречно в даній конкретній ситуації, стежить за виразністю своєї мови і мови оточуючих, відбувається розвиток творчої фантазії з яскравою проникливою передачею художнього образу [1].

 Структура   дидактичної  гри   —   це  основні  елементи,  які

надають  їй форми навчання і гри одночасно: дидактичні  та  ігрові

завдання, ігровий  задум, ігрові дії, правила, пізнавальний  зміст,

результат. Дидактичні завдання визначаються вчителем відповідно до

програми.  Ігрові  завдання   —  це ті завдання,  які  виконуються

дітьми в  ігровій діяльності. Постановка двох завдань — дидактичних

та ігрових  — відображає взаємозв'язок навчання і гри.

Ігровий  задум  у дидактичних іграх здебільшого  виражений  у  самій назві.

Ігрові дії  надають дидактичній грі ігрової форми і викликають у дітей інтерес до її змісту. Адже ігровий задум можна реалізувати лише  в  ігрових діях. Ігрові дії організовують діяльність  кожної дитини  і  об'єднують  колектив у грі. Ці дії  дуже різноманітні. Іноді  вони зумовлені елементами змагання. Наприклад, треба швидко помітити   схожість  чи  відмінність,  сказати  або   не   сказати заборонене слово, не пропустити чергового ходу.

Ігрові дії  полягають у перестановці предметів, їх збиранні, у розкладанні  картинок,  у  наслідуванні рухів  тощо.  Вони  можуть виражатись  не  тільки в зовнішніх діях, а й у  внутрішніх   —   у розумових операціях (зіставити, об'єднати, класифікувати). Чим  менші діти, тим ігрові дії простіші.

Кожна дидактична гра має правила, які підпорядковані ігровому задуму  і змісту гри і водночас виконують дуже важливу функцію   — організують  гру.  Правила гри  —  це точно  визначені  вимоги  до дітей,  які  даються  в ігровій формі. Вчитель враховуючи  правила гри, визначає спосіб і послідовність дій.

 Основою дидактичної  гри є пізнавальний зміст, тобто зміст тих знань,   умінь  і  навичок,  які  застосовуються  для  розв'язання ігрового  завдання  і  таким  чином  закріплюються в ній як   у практичній діяльності.

Дидактична гра має  певний результат, що є фіналом гри,  надає їй закінченості.  Він виявляється насамперед у формі  розв'язання поставленого  грою  завдання  і  дає  дітям  моральне  і  розумове задоволення.  

Цінність дидактичної гри і полягає в тому, що вчитель не тільки визначає її зміст, хід, а  й  передбачає  результат, який є одним з показників  розвитку дітей.

Своєрідність дидактичної  гри:

 1. визначається раціональним поєднанням двох завдань дидактичної та ігровий. Якщо переважає навчальне завдання, то гра перетворюється у вправу, а якщо ігрове, то діяльність втрачає своє навчальне значення.

2. визначається вид ігрової  діяльності та форма організації взаємодії дорослого з дитиною [4].

Дидактичні ігри соціальні за своїм походженням, соціальні відносини менш виражені, ніж, наприклад, у сюжетно-рольовій грі, в дидактичній грі - сама дидактична задача, передбачає формування засобів і способів пізнання.

  У дошкільній педагогіці все різноманіття дидактичних ігор об'єднується у три основні види: ігри з предметами (іграшками), природним матеріалом, настільно-друковані та словесні ігри.

Ігри з предметами. В іграх з предметами використовуються іграшки і реальні предмети. Граючи з ними, діти вчаться порівнювати, встановлювати подібність і відмінності предметів.

Ігри з природним матеріалом завжди викликають у дітей бажання  жвавий інтерес, бажання грати. Насіння  рослин, листя, камінці, різноманітні квіти, - все це використовується в роботі з дітьми при організації та проведенні дидактичних ігор.

Настільно-друковані ігри - цікаве заняття для дітей. Вони різноманітні за видами: «лото», «доміно», парні картинки » і ін.

Словесні ігри. Вони побудовані на словах і діях, що грають, діти самостійно вирішують різноманітні розумові завдання: описувати предмети, виділяючи характерні їхні ознаки, відгадувати за описом, знаходити схожість і відмінність алогізми і судження.

Керівництво дидактичними іграми здійснюється у трьох напрямках: підготовка дидактичних ігор, її проведення і аналіз.

У підготовку до дидактичної  гри входить: відбір ігри відповідно до завдань виховання і навчання; встановлення відповідності відібраної гри програмним вимогам виховання  і навчання дітей; визначення зручного часу проведення дидактичної гри; вибір місця для гри; визначення якості граючих; підготовка необхідного дидактичного матеріалу для обраної гри; підготовка до гри самого вихователя; підготовка до гри дітей: збагачення їх знаннями про предмети і явища навколишнього життя, необхідними для вирішення ігрової задачі.

  Проведення дидактичної гри включає: ознайомлення дітей зі змістом гри, з дидактичним матеріалом, який буде використаний в грі (показ предметів, картин, коротка бесіда, в ході якої уточнюються знання та уявлення дітей про них); пояснення ходу гри й правил гри.

  Аналіз проведеної гри спрямований на виявлення прийомів її підготовки та проведення: які прийоми виявилися ефективними в досягненні поставленої мети - це допоможе удосконалювати як підготовку, так і сам процес проведення гри.

При керівництві дидактичними іграми необхідно враховувати принципи формування ігрової діяльності у  дошкільнят (запропоновані Н. Михаленко, Н. Короткова):

 1. Для того, щоб діти опанували ігровими уміннями, дорослому слід грати разом з ними.

2. Починаючи з раннього віку і далі на кожному етапі дошкільного дитинства при формуванні у дитини ігрових вмінь необхідно орієнтувати її на можливу взаємодію з партнером-однолітком.

 3. Дорослий, граючи з дітьми разом протягом усього дошкільного періоду, повинен знати на якому його етапі розгортати гру т.д., щоб дитина відкривала, засвоювала специфічні, що поступово ускладнюються способи побудови гри.

 Прийоми керівництва грою можуть бути прямими і непрямими.

 Пряме керівництво передбачає безпосереднє втручання дорослого в гру дітей.

Непряме керівництво  грою особливо плідно в роботі з  дітьми дошкільного віку. Свої судження в процесі гри з дітьми педагог  виражає виключно у формі порад, не вимагаючи жорсткого підпорядкування [1].

 Таким чином, можна сказати, що дидактична гра представляє собою багатослівне, складне, педагогічне явище: вона є і ігровим методом навчання дітей дошкільного віку, і формою навчання дітей, і самостійною ігровою діяльністю, та засобом всебічного виховання дитини.

 

     

1.3. Використання дидактичних ігор у корекції порушень звуковимови

Дидактична  гра - одна із форм навчального впливу дорослого на дитину. В дидактичній грі створюються такі умови, в яких кожна дитина отримує можливість самостійно діяти в певній ситуації чи з певними предметами, набуваючи власного дійового і чуттєвого досвіду. Це надзвичайно важливо для дітей з вадами мовлення. Дитині для засвоєння способів орієнтації в оточуючому світі, для виділення і фіксування властивостей і відношень предметів, для розуміння тієї чи іншої дії необхідні багатократні повторення [5]. Л.С. Виготський вважав гру сприятливим середовищем для зародження пізнавальних сил дитини і як основу для перетворення ігрових дій в розумі, ведучим засобом навчання і виховання [18].

У логопедичній роботі потреба у використанні ігор важлива подвійно, бо у ній логопед реалізує серйозні корекційні задуми. Діти-логопати із порушенням звуковимови у більшості своїх випадків інтелектуально здорові, отже, потреби у грі в них такі ж самі, як і у їхніх однолітків. Але вони відрізняються від своїх однолітків.

Таким чином, можна  сформулювати два основних завдання по використанню дидактичних ігор, які стоять перед логопедом у його роботі з дошкільниками, які мають вади вимови звуків:

1. Логопеду необхідно  застосовувати ігри у корекційній  роботі, при цьому слід пам’ятати про їхнє значення у цілому як засобу фізичного, розумового, естетичного та морального виховання дітей.

2. При проведенні  гри логопеду необхідно враховувати особливості того чи іншого ступеня порушення звуковимови, а також важливо те, що ігри мають відповідати тому, чи іншому етапу корекційної роботи.