Вплив агротехнічних та ентомологічних факторів на збереженість коренеплодів моркви

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Вплив агротехнічних та ентомологічних факторів на збереженість коренеплодів моркви

 

 

Московська зимова А 515. Середньостиглий. Період від повних сходів до технічної стиглості 67 – 98 діб.

Розетка листя полу стояча, висота 56см, діаметр 54см. Кількість  листя 8 - 10. Пластинка листа ромбовидна чи трикутна. Довжина 28см, ширина 25см, довжина черешка 30см, товщина 1,2см. Окраска зелена. Опушення жорстке, густе. Окраска поверхні, м’якуша і серцевини коренеплода оранжева. Форма конічна з тупим кінцем. Довжина 16см, діаметр 5см. Форма серцевини зіркоподібна чи гранчаста. Голівка увігнута, діаметр 2,5см.

Коренеплід повністю розміщується у ґрунті. Маса коренеплоду 99 – 172г. Смакові якості хороші та відмінні.

Товарна урожайність 4,7 – 6,6 кг/м².

Цінність сорту: стійкість  к цветушності, висока лежкість.

Рекомендован для споживання в свіжому вигляді та зимового зберігання. [2] 

   

 

Кораль. Пізньостиглий. Розетка листя від прямостоячій до розкидистої. Лист середній довжини, зелений, світло-зелений, слабо розсічений. Коренеплід конусоподібний, с загостреним кінчиком, середньої довжини, оранжевий, гладкий, головка від випуклої до витягнутої, середнього розміру, плечика округлі, серцевина округла, середнього розміру, оранжева. Коренеплід майже весь розміщений в ґрунті.  М’якуш дуже соковитий, ніжний, щільний. Маса коренеплоду 62 – 107г. Смакові якості добрі. Товарна урожайність коренеплодів 2,5 – 5,1кг/м².

Середньо стійкий  к фомозу, білій гнилі.

Рекомендован для свіжого  споживання, тривалого зберігання і  переробки (соки, консервування, заморожування). [4]

Рогнеда. Середньостиглий. Період від повних сходів до технічної стиглості 105 – 108діб.

Коренеплоди оранжеві, с  гладкою поверхнею і слабо вираженими вічками. М’якуш і серцевина яскраво-оранжеві. Серцевина складає 45 -50% діаметра коренеплоду. Форма коренеплоду майже завжди циліндрична. Коренеплід повністю знаходиться у ґрунті. Маса коренеплоду 89 – 98г. Смакові якості добрі та відмінні. Більш ніж середньо уражується бурою плямистістю, фомозом, чорною, сірою і білою гнилями.

Цінність сорту: універсальне використання, добре зберігається. Рекомендован для механічного догляду та збирання.[2]

Форто. Середньостиглий. Розетка листя від компактної до полу розкидної. Листя середньої довжини. Зелений коренеплід циліндричний, з тупим кінчиком (тип «Нантская»), оранжевий, довжиною 18 – 20см, середньої ширини, з округлими плечиками і рівною головкою, злегка виступає на поверхнею ґрунту. Серцевина середнього розміру, оранжева. Маса коренеплоду 89 – 108г. Смакові якості добрі.

Товарна урожайність 3,1 – 4,5т/га.

Цінність сорту: стабільна урожайність, рівність коренеплодів, добрі смакові якості при збереженні. [4]

 

Олімпус. Пізньостиглий. Розетка листя полу розкидна. Ліст середньо розсічений, зелений. Коренеплід веретеновидний, з тупим чи злегка загостреним кінчиком, довжини, середньої ширини, оранжево-красний, слабко виступає над поверхнею ґрунту, головка коренеплоду випукла, серцевина середнього розміру, оранжева. Маса коренеплоду 74 – 130г. Смакові якості добрі.

Товарна урожайність 2,4 – 5,8т/га. Уражується морковною мухою середньо. Цінність сорту: висока урожайність, виповненість коренеплоду.

Рекомендован для споживання в свіжому вигляді, консервування  та тривалого зберігання. [2]

5. Типи сховищ для зберігання плодово-овочевої продукції та вимоги до них

Моркву зберігають у тарі (контейнерах, ящиках, поліетиленових мішках), насипом, без перешаровування та з перешаровуванням.

При активному вентилюванні моркви питома подача повітря восени становить 60 – 70, а взимку 30 – 40м³/т за годину, відносна вологість 80 – 90%. Засіки для моркви мають розміри 3х6 або 3х12м. Моркву краще зберігати з перешаровуванням. Для зниження випаровування не перешаровану моркву поверх соломи чи рогожі накривають синтетичною плівкою.

При зберіганні моркви у  відкритих поліетиленових мішках використовують плівку завтовшки 100 – 150 мкм. Мішки ставлять на стелажі чи на підлогу. Якщо у сховищі відбувається різкий перепад температури, то утворюється конденсована вогола і по стінках мішка стікає вода, яка збирається на його дні. Щоб уникнути цього, в дні мішка роблять невеликі отвори.

Для перешаровування  моркви використовують торф чи пісок  вологістю 60 – 70%, у сховищі влаштовують  штабелі моркви (ширина внизу 1м, висота 1м, ширина зверху 0,8м, довжина 2 – 3м). На 1т моркви для перешаровування  використовують 0,5м³ охолодженого матеріалу. На дно насипають пісок, потім кладуть шар коренеплодів, знову 2 – 3см піску і т.д. штабелі розміщують довгою стороною перпендикулярно до головного проходу сховища, за 20см від стіни. Між штабелями залишають відстань 0,4 – 0,5м.

При зберіганні моркви без перешаровування висота насипу залежить від способу охолодження продукції. Для підвищення ступеня механізації робіт при закладанні та розвантажуванні моркви використовують ящики місткістю 15 – 20кг або контейнери на 100 – 150 кг.

Перешаровану в ящиках моркву зручно зберігати в траншеях, розміри яких залежить від кліматичних умов. Їх викопують канавокопачами завширшки 60 – 100см та глибиною 70 – 80см (на півдні глибина 35 – 50см, на півночі 100 – 110см). Моркву, затаровану в ящики, ставлять у траншею так, щоб до поверхні землі залишалось 5 – 10см, і закривають шаром землі 20см. Лише при настанні температури 2 – 3⁰С траншеї додатково накривають соломою. Для перешарованої моркви товщина вкриття трохи більша, ніж для не перешарованої. Вкриття має бути рівним, щільним, пологим, щоб не застоювалася вода. Траншеї для закладання продукції готують завчасно. Якщо стіни траншей сухі, їх зволожують. Як правила, траншеї роблять недовгими або з перегородками через кожні 6м. За звичайних умов зберігання при вчасному закладанні на 2 – 3-й день температура може підвищитись до 8 – 10⁰С; якщо надалі вона починає знижуватись, зберігання протікає нормально, а якщо підвищується і далі, то проводять контрольне відкривання траншей.[1]

 

Рис. 1. Поперечний розріз траншеї:

1 – продукція; 2 – шар  ґрунту; 3 – шар соломи;

4 – земляне укриття;  5 – термометр.

Моркву зберігають також  у буртах затарованою в ящики, які вкладають за формою двосхилого бурту 3 – 4 ряди у висоту та 6 рядів  у ширину. При вкладанні нижнього шару ящиків між ними роблять 1 – 3 вентиляційних канали завширшки 20 – 30см, кінці яких виводять за торцеве вкриття, після чого ставлять витяжні труби або снопи (пучки) хмизу чи соломи або роблять поздовжній канал з двох збитих під кутом 90⁰ дошок, який кладуть на бурт. Товщина вкриття залежить від кліматичної зони та місткості бурту чи траншеї: чим більша місткість і південніша зона, тим менша товщина вкриття. [1]

Рис. 2. Бурт у розрізі:

1 – шар землі; 2 –  додатковий шар укриття в нижній  частині;

3 – термометр; 4 – продукція; 5 – шар соломи;

6 – припливна вентиляційна  труба; 7 – водовідвідна канава.

Останнім часом почали застосовувати й інші способи  зберігання, наприклад зберігання митої  моркви у контейнерах у холодильниках, а також зберігання при підтриманні режиму періодичним зрошенням. Моркву, завантажують в засіку заввишки 3м, за допомогою душової установки в перші два тижні 2 – 3 рази на добу зрошують протягом 15хв зверху водою, температура якої 1⁰С, а далі – через 2 – 3 дні, витрачаючи води 0,1 м³/т та підтримуючи в продукції температуру 1⁰С.

Моркву можна зберігати  також у поліетиленових контейнерах  з силі кованими вставками в холодильниках, глинуванням (коренеплоди занурюють  у місткість із сметаноподібною  глиною-бовтанкою, потім їх виймають і складають у ящики і дають обсохнути; утворена шкірка глини на моркві захищає її від випаровування вологи), у торф’яній бовтанці (в дерев’яну опалубку, довжина якої 3 – 5, ширина й висота 1м, насипають рідку масу, приготовлену з верхового торфу, що має велику водоутримувальну здатність, потім кладуть коренеплоди, знову насипають рідку торф’яну масу і т.д.; дерев’яна опалубка розміщена на дренажній решітці з шлаку чи щебеню завтовшки 10 – 15см, тому надлишкова вода зразу видаляється, і через 1 – 2год одержують щільний торф’яний штабель). [1]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Практична частина

 

2.1 Підготовка стаціонарних сховищ до прийому нового урожаю

 

Підготовку сховища  до прийому продукції починають  з прибирання складів, камер та прилеглих  до сховищ територій від решток продукції  і сміття. Сухі рештки спалюють, а вологі закопують у ґрунт. Усе обладнання  й інвентар виносять, провітрюють і складають. Контейнерну тару після ремонту залишають на відкритих чи закритих майданчиках, а ящикову – виносять з приміщення і тривалий час сушать на сонці. Особливо це стосується багатооборотної тари, оскільки висока вологість при зберіганні продукції призводить до її гниття.

Сховища після очищення від залишків провітрюють. Особливу увагу звертають на справність вентиляційних  центральних і розподільних трубопроводів. Обладнання, винесене на відкриті майданчики для просушування, обробляють 1%-м розчином формаліну (1ч 40%-го розчину формаліну та 31ч води), накривають брезентом чи товстою плівкою і витримують не менше доби, після чого залишають на сонці. Ворота, люки, вентиляційні труби протягом усього літа залишають відкритими.

Після провітрювання  сховища його ремонтують, не залишаючи  щілин, оскільки в них може накопичуватись продукція, а потім загнивати. Крім того, проводять профілактичні заходи боротьби з гризунами: розкладають  принади, затягують вентиляційні та припливні труби металевою сіткою, очищають металеві частини від іржі та фарбують.

У холодильному цеху ремонтують машини, перевіряють труби, охолоджувальні батареї, вентиляційну систему та інше обладнання. Щілини, які гризуни  можуть використати для нір, забивають битим склом чи замазують цементним розчином.

Потім проводять дезинфекцію  та дератизацію різного типу. Найкраще проводити дезінфекцію за температури 18 – 20⁰С і відносній вологості повітря 95- 97% або відповідно 25⁰С і близько 100%.

Таблиця 1

Заходи по підготовці сховища до прийому нового урожаю в СФГ «Комарова Л.І» Сакського  району АР Крим.

 

Види робіт	Строк проведення	Використовувані засоби, обладнання та матеріали	Види та норми препаратів на одиницю  площі або об’єму (при дезінфекції, дератизації).
Механічна очистка сховищ від решток продукції	За місяць до закладання продукції	Віники, совки, лопати.
Ремонт ящиків та контейнерів		Молоток та гвіздки
Ремонт обладнання та його дезінфекція		Формалін	Обладнання обробляють 1%-м розчином формаліну.
Ремонт сховища		Цемент, фарба, мастерки, кісточки,
Суха дезінфекція	За 2 тижні до закладання продукції	Сіркові шашки масою 100 чи 500г.	Спалювання  сірки 100 – 150г на 1м3. Експозиція 2 доби.
Дезінфекція сортувальних чи інших  машин		Формалін	1%-м розчин формаліну з розрахунку 0,25 – 0,3л на 1м2 поверхні машини.
Обробка використаної тари		Герметичне приміщення, оксидофенолят  натрію (препарат Ф-5)	2-3% розчин оксидофеноляту натрію, норма витрати – 0,3л/м2.
Дератизація		Презил, пшениця для приготування принад, фосфід цинку, зоокумарин	Презил 10л на 100г води, при витраті 0,5л/м2.
Дезінфекція сховища	За тиждень до закладання продукції	Вапно 2кг х 10л води, мідний купорос 100г.	На 80м2 площі потрібно 10л розчину. Експозиція 2 доби.

 

Після дезінфекції, побілки  та дератизації у сховище вносять  прилади (термометри чи психрометри) й  обладнання для обробки продукції. 

Усі роботи з дезінфекції  та дератизації виконують люди, які  пройшли спеціальну підготовку, дотримуються правил техніки безпеки та особистої безпеки – працюють у протигазах та в спецодягу. [1]

 

2.2 Розрахунок необхідної кількості  засіків і тари для розміщення продукції у сховищах

Зберігати плодоовочеву продукцію найкраще у спеціалізованих сховищах (капусто-, коренеплодо- та цебулесховищах), де забезпечено всі умови для підтримання належного режиму. Продукцію у сховищах зберігають у тарі чи насипом.

Висота складання затареної  продукції залежить від типу сховищ: при регулюванні температурного режиму висота складання тари з продукцією може сягати 6м, причому між тарою і стелею має залишатися проміжок 0,5 – 0,6м. Якщо сховище обладнане примусовою вентиляцією, тару з продукцією складають на висоту 2 – 2,5м. Припливно-витяжній вентиляції у сховищі без регулювання температурного режиму висота складання тари становить 1,2 – 1,5м (рекомендовано для різних видів продукції).

У разі зберігання продукції  насипом у буртах, траншеях, сховищах (у засіках чи навалом без засік) висота насипу залежить як від виду, так і від способу регулювання режиму зберігання. Якщо температурно – вологісний режим регулюють за допомогою установок активного вентилювання або холодильних, висота насипу можу становити 5 – 6м, за примусової вентиляції – до 2, природної 1 – 1,2м.

Як правило, в одній камері розміщують один вид продукції приблизно однієї якості, навіть одного сорту, якщо режими зберігання двох сортів між собою різняться.

Продукцію зазвичай розміщують у тарі (дерев’яних ящиках, піддонах різної ємкості, контейнерах тощо). Моркву транспортують, зберігають у великомістких контейнерах. У контейнерах вміщується 300 - 600кг продукції, в ящикових піддонах і напівконтейнерах – 200 – 300кг. Усі ці види тари є багатооборотними, тобто після використання їх можна скласти і зберігати у міжсезоння.

Ящики і лотки використовують для транспортування та зберігання продукції, яка легко травмується, - плоди зерняткових і кісточкових, кавуни, дині. У них продукція  зберігається до реалізації, тоді як великомістка тара використовується переважно до її сортування.

Тару виробляють також  з плівки, сітки, пластмаси, картону  і використовують для транспортування. Крім дерев’яних, випускають контейнери з міцного полістиролу, стійкого проти несприятливих умов та ударів, з поліетилену низького тиску. Ящики роблять з пресованої соломи, коробки – з гофрованого картону. [5]