Зміст

1. Коротка характеристика бази практики.

     Дочірнє підприємство  «Лани Маньківщини» відноситься до Буцької сільської  ради Маньківського району Черкаської області. Від районного центру знаходиться  на відстанні 26 км.

     ДП  «Лани Маньківщини» об’єднує села: Березівка, Буки, Крачківка, Кислин. Контора  та основне господарство розміщене  в самому селі Буки. В ДП «Лани  Маньківщини» господарство ведеться планово, складаються такі плани: виробничо-фінансові, госпрозрахункові дані, робочі плани на період виконання сільськогосподарських робіт і плани наряди. Напрямок господарства зерновий. В товаристві організовано рільничі бригади, тракторні бригади, рем бригада, автопарк, млин, склади ПММ,  переробний цех, 2 комори, вісова.

     Основою господарювання є правильне і  раціональне використання земельних  площ, що є основним засобом виробництва. Використання земельних угідь значною  мірою залежить від наявності  робочої сили в товаристві.

     Динміка особового складу ДП «Лани Маньківщини»

     Всого працюючих 134 особи, з них:

• керівників і спеціалістів 13;
• трактористів 17;
• водіїв 15;
• рослинників 45;
• практикантів 4;
• молоді до 35 років 48

     Основою зростання врожаїв всіх сільськогосподарських  культур землеробства – є впровадження і освоєння правильних сівозмін, а також наявність та справність техніки. Машинно-тракторний парк в цілому має справних 12 автомобілів, 14 тракторів, 4 комбайни.

     Основною  галуззю в ДП «Лани Маньківщини» є рослинництво. За розмірами товарної продукції найбільшу питому вагу має вирощування зернових культур.

     Для стрімкого і швидкого підйому  сільського господарства другого після  рослинництва головною галуззю є  тваринництво. Метою тваринництва є  задоволення потреб країни в таких  продуктах: як молоко, м'ясо. За допомогою  реалізації м'ясо-молочної продукції стає можливим підняти на вищий рівень розвиток господарства.

     Використовуючи  всі можливості і резерви в  розвитку рослинництва і тваринництва працівники ДП «Лани Маньківщини» успішно  виконують завдання поставлене дирекцією  підприємства – підвищити ефективність господарської діяльності.

2.Якість та безпечність сільськогосподарської продукції.

     Основу  сільськогосподарського виробництва  складають земельні ресурси, землі, придатні для ведення сільського господарства, одержали назву сільськогосподарських угідь. Угіддя ДП «Лани Маньківщини» складаються з ріллі( засів та пар, враховуючи городи), перелогів, сінокосів, пасовищ, насаджень.

     Раціональне розміщення сільського господарства сприяє зростанню суспільного виробництва  на основі ефективного використання землі, засобів виробництва і трудових ресурсів. Лише за таких умов можна досягти раціонального природокористування. Розміщення даного сільського господарства є вдалим, що сприяє збільшенню виробництва валової і товарної продукції та підвищенню ефективності галуззі. Раціональне розміщення сільського господарства забезпечує виробництво необхідних суспільству продуктів харчування і сільськогосподарської сировини в потрібних розмірах при  мінімальних затратах праці і коштів на виробництво продукції та доведенню її до споживача.

     На  відміну від інших галузей  матеріального виробництва земля  є головним і незамінним засобом  виробництва. При правильному виростанні в процесі сільськогосподарського виробництва властивості землі  не тільки зберігаються, а й постійно поліпшуються. Ця особливість землі як засобу виробництва є основою раціональних систем землеробства.

     Значна  різниця між періодом виробництва  і робочим періодом сільськогосподарського виробництва спричинює його сезонний характер. Період виробництва визначається часом перебувань продукту виробництва, а робочий період – лише часом, протягом якого продукт піддається дії праці. Отже, період виробництва включає час безпосередньої дії праці людини, а також час, коли він здійснюється на основі росту і розвитку живих організмів і не потребує живих затрат.

     Сезонний  характер сільськогосподарського виробництва  зумовлює нерівномірність використання робочої сили, машин і знарядь, одержання продукції та надходження  коштів від її реалізації.

     Сільськогосподарське виробництво просторово роззосереджене, що спричинює великі обсяги внутрішньогосподарських перевезень вантажів,(зерна, кормів, добрив, пального тощо), а також витрат енергетичних ресурсів і засобів виробництва.

     На  відміну від промисловості, частина одержаної продукції використовується в подальшому виробничому процесі, як засіб виробництва. Це насіння, корми, молодняк тварин, та інша продукція, частка якої становить понад 20 % валової продукції сільського господарства. Тому збільшення обсягів сільськогосподарської продукції залежить не лише від ефективності промислових засобів виробництва, а й від продуктивності засобів, відтворених у галузі. Оскільки сільськогосподарська продукція не може бути повністю товарною, господарству необхідно мати спеціалізовані приміщення і сховища для зберігання виробничих запасів.

     Природні  умови є надзвичайно важливим фактором  виробництва великою  мірою зумовлюють кінцеві результати і рівень його ефективності. Продукція  створюється в процесі виробництва  в результаті природного функціонування живих організмів- рослин і тварин. Нестандартність предметів праці ускладнює процес виробництва і ставить особливі вимоги  до формування системи машин. [1].

     Виробництво зерна – це основа розвитку всього сільського господарства, в тому числі це стосується і ДП «Лани Маньківщини».

     ДП  «Лани Маньківщини» є комплексом взаємопов’язаних галузей у складі якого розрізняють два великих  під комплекси – рослинництво і тваринництво.

     Більшість виробленої продукції з метою  скорочення витрат зберігається безпосередньо на підприємстві, де вона вироблена. Так, зерно зберігається переважно у спеціально обладнаних зерносховищах з урахуванням його цільового призначення: продовольчої, фуражне, на насіння. Найкраще зберігається зерно при температурі + 10С і нижче.

     Переробні галузі, які функціонують безпосередньо  у господарстві, при економічно-обгрунтованому їх розміщенні повинні певною мірою  сприяти вирішенню продовольчої проблеми і досягненню соціальної рівності сільських і міських трудівників, у забезпеченні їх продовольчими промисловими товарами. Переробка частини або всієї сільськогосподарської продукції на місці її виробництва має і певну економічну доцільність: суттєво зменшуються витрати виробленої продукції, знижуються витрати на її транспортування від місць виробництва, а отже, зростають прибутки у господарства. [3].

     Слід  звернути увагу і на таку проблему. Реструктуризація КСП, що супроводжувалася створенням нових нерідко відносно невеликих за розмірами організаційних форм господарювання на селі (селянських-фермерських господарств ТОВ, приватних підприємств) зумовлює необхідність пошуку нових підходів до інтеграції сільськогосподарського виробництва з технологічно пов’язаним промисловим виробництвом за умови, що не було впроваджено прийнятого економічного механізму поєднання інтересів сільськогосподарських товаровиробників з агропереробними підприємствами.

     Впровадження  комплексної механізації дає  змогу також виконувати всі роботи в кращі агротехнічні строки, що збільує вихід продукції і  підвищення її якості.

     Питання якості та безпечності продуктів  харчування наразі є одним з найактуальніших  в світі. Ця проблема полягає не лише в масовому застосуванні пестицидів а й інших агрохімікатів, які  можуть складати потенційну загрозу  здоров’ю чи навіть життю людини.

     Існуючі раніше системи оцінки якості та безпечності  продукції, які проводились на основі аналізу вже готової продукції, перестали відповідати вимогам  часу. Адже встановлення якісних показників за такою системою не забезпечує відповідь  на багато запитань.

     Дані  параметри, як правило, неможливо визначити  у вирощенній продукції, а тому найбільш логічним способом встановлення рівня  безпечності є сертифікація технології вирощування, адже саме від культури землеробства залежить безпечність  продукції

     Однією  з найбільш поширених та якісних систем сертифікації безпечності сільгоспродукцї є сертифікація за стандартом EurepGAP.

     Сертифікат  EurepGAP – це насамперед підтвердження високого рівня аграрного виробництва. Однак,   він забезпечує ряд вагомих переваг, а саме: системний підхід, чітка ідентифікація процесів і процедур, сприятливо відображається на будь якому бізнесі.

     Впевненість замовників продукції (торгівельній мережі, переробні підприємства, пункти громадського харчування) впевненні в якості і  безпечності отримуваної продукції. Це вірний шлях до довготривалого співробітництва.

     Впевненість споживачів: в якості та безпечності  сільськогосподарської сільхозпродукції сприятиме зростанню довіри до виробників та підприємств роздрібної торгівлі, що позитивно відобразиться на розвитку даного сегменту ринку.

     Управління  ризиками : зменшує можливість забруднення  продукції, сприяє охороні оточуючого середовища, покращенню виробничої гігієни, її санітарії.

     Відповідальність  керівництва дозволяє керівництву  демонструвати свою відданість виробництву і постачанню безпечної продукції, а також створенню робочого середовища, сприятливого для виробництва та постачання безпечної продукції.

     Ефективність  взаємодії: система управління безпекою продуктів харчування дозволяє оптимізувати взаємовідносини між організаціями харчової галузі, замовниками, контролюючими органами.

     Реєстрація: впровадження системи реєстрації полегшує спілкування з контролюючими  органами, сприяє підвищенню ефективності контролю виробництва.

     Захист  з боку законодавства: в більшості країн світу, харчові галузі система EurepGAP вважається найефективнішим інструментом управління виробництвом і постачанням безпечної продукції. Отже, впровадженні системи Управління безпекою продукції значно підвищить довіру до вашої компанії.

     Сумісність  з іншими системами менеджменту  якості: система EurepGAP сумісна з іншими системами менеджменту якості, наприклад, BRC, IFS, ISO 9001:2000. вона не претендує на функції державного стандарту і не вступає в протиріччя з національним законодавством.

     Комерційні  вигоди, сертифікація EurepGAP є сильною конкурентною перевагою компаній.

3.Стандартизація і сертифікація сільськогосподарської продукції.

     У підвищенні якості продукції особливо важливу роль відіграють її стандартизація і сертифікація. В нашій країні правові та організаційні засади стандартизації спрямовані на забезпечення єдиної технічної політики в цій сфері, регулюється Законом України «Про стандартизацію».

     Стандарти є тим зразком, еталоном якості, до якого повинні прагнути виробники. Водночас вони встановлюють межу якості нижче якої продукція вважається не кондиційною, тобто нестандартною.

     Стандарти передбачають також диференціацію  продукції за якістю, категорії, класи, сорти, відповідно до яких здійснюється матеріальне стимулювання виробників. Дотримання вимог стандартів забезпечує виробництво продукції, що відповідає кращим вітчизняним і зарубіжним зразкам. Її конкурентна спроможність на світовому ринку, вдосконалення номенклатури виробів, підвищення рівня уніфікації, охорона навколишнього середовища.

     Окремими  підприємствами можуть розроблятися стандарти  на продукцію (послуги), що використовується та є обов’язковими в тому господарстві, яке його розробило і впровадило. Наприклад, у сільськогосподарських підприємствах можуть бути розробленні стандарти на виконання окремих технологічних операцій. ( оранки, посіву, збирання, формування, густоти рослин тощо) або на окремі види проміжної сільськогосподарської продукції, що використовується для виробничого споживання(наприклад, корми).

     Порядок проведення сертифікації сільськогосподарської продукції в системі УКРСЕПРО такий же, як і іншої продукції, і основні його етапи наступні:

• подання та розгляд заяви на проведення сертифікації, прийняття рішення з визначенням схеми сертифікації;
• атестація виробництва продукції що сертифікується, або системи якості, якщо це передбачено схемою;
• відбір, ідентифікація проб продукції та випробування;
• аналіз отриманих результатів та прийняття рішення щодо можливості видачі сертифіката і ліцензії,;
• видача сертифіката, ліцензії та занесення сертифікованої продукції до Реєстру систем;
• визначення сертифіката, що виданий зза кордону чи міжнародним органом;
• технічний нагляд за сертифікованою продукцією в процесі її виробництва;
• інформація щодо результатів робіт з сертифікації.