Технологія вирощування соняшника в умовах СТОВ „Вікторія”

         На Ерастівській дослідній станції урожай кукурудзи, зібраної у молочно-восковій стиглості зерна, після соняшника становив за 1980-1984 рр. 191 і/га, озимої пшениці – 202 а після кукурудзи – 204 ц/га.

         У районах степу після соняшника доцільно розміщувати зернові культури.

         Вплив ротації на ураження соняшника хворобами,

         а також на врожай насіння  соняшника і кількість  врожаю

         (Шанський, 1976 і 1986, книга Кушнарьов А.С.,1981 р. )  

                  З цієї таблиці видно, що сівбу соняшника (ротація)  на одному і тому ж полі можна проводити лише через 7 років, для досягнення кращого врожаю.

         3.2. Обробіток грунту  в СТОВ „Вікторія”

         Правильна система  основного обробітку сприяє нагромадженню  та збереженню грутнової вологи, поліпшує умови мікробіологічної діяльності, завдяки чому повніше відбувається мобілізація поживних речовин, забезпечує максимальне знищення бур”янів тощо.

         Основні економічні показники  при різних

         системах  обробітку грунту (Кушнарьов А.С,1981 р. 

                З даної таблиці видно, що майже при однаковій врожайності системи обробітку грунту призводять до значного зниження затрат при нульовому обробітку грунту.  В даному господарстві рекомендую застосовувати обробіток грунту -  нульовий.

Урожай соняшника в залежності від строків проведення основного обробітку грунту

                                         (Семенов, 1973, Кушнарьов А.С.,1981р.)

                 Проаналізувавши таблицю зробимо висновок, що кращим строком обробітку грунту є серпень. Пропоную в СТОВ „Вікторія” проводити основний обробіток грунту в серпні місяці.

         Особливості зяблевого обробітку грунту визначаються в основному попередниками, після яких розміщується соняшник у сівозміні, та забур”яненням поля. Після колосових культур, які рано звільняють поле, лущать стерню одночасно або слідом за збиранням урожаю. Якщо поля засмічені переважно однорічними бур”янами, стерню рекомендують лущити дисковими дисковими лущильниками (ЛДГ-15 і ЛДГ-10) на глидину 8 – 10 см., а пирієм та іншими кореневищними бур”янами – дисковими лущильниками вздовж і впоперек на глибину залягання основної маси кореневищ. При засмученні коренепаростковоми бур”янами поля необхідно лущити два рази: перший – зразу ж після збирання попередника на глибину 7-8 см., другий – при з”явленні на поверхні грунту розеток осоту чи відростанні інших бур”янів – лемішними лущильниками (ПЛ-5-25 або ППЛ-10-25) на глибину 10-12 см.

         Орють на зяб плугами  з передплужниками (ПЛН-4-35), ПН-35 „Пахарь”) у серпні або на початку  вересня, а при дво-, триразовому лищенні  – на початку жовтня, як правило, після масового з”явлення сходів бур”янів і падалиці. Доведено, що такий обробіток після стерньових попередників, проведений дещо пізніше, не поступається за ефективністю перед раннім – серпневим. Так, на Ерастівській дослідній станції у середньому за три роки по зябу, піднятому в середині серпня, після одного лущення слідом за збиранням урожай соняшника становив 17,9, а по зябу, зораному на початку жовтня після лущення стерні слідом за збиранням, та обробітку дисковими лущильниками (приблизно через кожні три тижні) з поступовим поглибленням (до 10-12 см. – 19,9 ц/га. Крім того, при утриманні поля (більше двох місяців) у злущеному стані й  наступній оранці на початку жовтня бур”яни (особливо післяжнивні, які рано навесні не проростають, і тому до сівби їх не можна знищити) та падалиця проростають і їх знищують у 8-10 разів більше, ніж по ранньому зубу після одноразового післяжнивного лущення. За такого обробітку зябу відпадає потреба у застосуванні додаткового осіннього обробітку його, а також значно полегшується догляд за посівами соняшнику.

         Врожайність соняшника в залежності від глибини

         лущення стерні та строків  проведення оранки

         (Семенов, 1973,  Кушнарьов А.С., 1981 р.)

                 Дані таблиці показують, що кращі строки  оранки зразу після збирання зернової культури.

         Якщо соняшник розміщується після кукурудзи, зяблеву оранку провадять зразу після звільнення поля, не чекаючи закінчення збирання врожаю на  всій площі. Перед оранкою можна застосовувати одно-дворазове дискування для подрібнення післяжнивних решток кукурудзи й кращого їх заорювання, чим значно поліпшується якість зябу. Заміна оранки поля з-під кукурудзи поверхневим розпушенням призводить до зниження врожаю.

         Зяблеву оранку під соняшник провадять плугами з передплужниками на глибину 27-30 см., а на грунтах з неглибоким орним шаром – на всб його глибину. На врожай значно впливає глибина оранки. Так, на Запорізькій сільськогосподарській дослідній станції в середньому за три роки при оранці на глибину 20 см. Урожай насіння становив 13,4. а на 30 см. – 17,9 ц/га.

         Якщо після зяблевої оранки в ранні строки поле заростає падалицею озимих і багаторічними  бур”янами, необхідно застосовувати  додатковий осінній обробіток грунту. В центральному й північному Степу зяб, особливо зораний у пізні строки, культивувати і боронувати не слід.

         Для кращого нагромадження  ґрунтової вологи в взимку необхідно  застосовувати снігозатримання (валкування, ущільнення снігу котками тощо).

         Головним завданням основного обробітку грунту під соняшник є максимальне знищення багаторічних і однорічних бур”янів, нагромадження та збереження якомога більшої кількості вологи осінньо-зимових і ранньовесняних опадів у кореневмісному шарі, мобілізація поживних речовин, активізація біологічних процесів грунту, надання орному шару оптимальної структури, запобігання вітровій і водній ерозії.

         Система зяблевого  обробітку грунту складається з  лущення поля на глибину 6-8 см., яке проводиться зразу після збирання врожаю стерньових попередників. На забур”янений площах застосовують дворазове лущення з інтервалами 15-20 днів та оранку.

         Врожайність соняшника в залежності від

         глибини основного обробітку  грунту

         (Ярославська, 1987, Кушнарьов А.С.,1981 р.) 

 
 

         Оранка на глибину 30-32 см., як видно з таблиці, дає більший врожай, ніж оранка на меншу глибину.

         На схилах (до 2^о)  для нагромадження більших запасів у грунті води і боротьби з водною ерозією орють тільки впоперек схилу. На ерозійно небезпечних землях застосовують оранку з ґрунтопоглиблювачем, що запобігає стокові води і сприяє прискоренню, нагромадження її в грунті.

         Глибина оранки на грунт, не схильних до ущільнення та запливання, повинна становити 20-22 см., на грунтах  з важким механічним складом 25-27 см., а на площах, засмічених кореневищними та коренепаростковими бур”янами – 28-35 см.

         На полях, засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур”янами, обробіток грунту  проводять  по типу поліпшеного зябу (два-три  дискових лущення стерні, оранка). При такій системі  основного обробітку грунту технологія вирощування соняшнику цілком можлива без застосування гербіцидів.

         Прийоми обробітку  грунту в системі поліпшеного  зябу рекомендується так чергувати, щоб домогтися виснаження бар”янів, а потім їх знищення.

         Доцільно перше  лущення проводять слідом за збиранням урожаю попередника дисковими знаряддями  (ЛДГ-10, ЛДГ-15, БД-10, БДТ-7) на глибину 6-8 см. , друге та третє – у міру відростання бур”Янів – багатолемішниками (ІШЛ-10-25), важкими дисковими боронами (БД-10, БДТ-7), паровими культиваторами (КПС-4) чи культиваторами- плоско різами (КПШ-5, КПШ-9) на глибину 8-10 та 10-12 см.. Розрив у часі між лущенням та  останнім лущенням і оранкою встановлюють так, щоб бур”яи встигли дати пагони, завдяки чому досягається найповніше їх знищення. При недотримання потрібних інтервалів між лущенням їх роль у знищенні  бур”янів знецінюється.

         4. Система обробітку  грунту

                                                     (СТОВ „Вікторія”)

                Напівпаровий обробіток грунту застосовують  у районах достатнього зволоження після озимих та ярих колосових на полях, які не уражені вітровою ерозією.  При цьому злущене поле виорюється в липні-серпні. Бур”яни, що з”являються, знищуються культиваціями на глибину 8-10 см. з одночасним  боронуванням. Після такого обробітку грунту вдвічі-втричі зменшується забр”яненість полів однорічними бур”янами

         Коли поля зазнають вітрової ерозії,  проводять безполицеве розпущення грунту з залишенням стерні на поверхні поля. Система протиерозійного обробітку складається з мілких лущень культиваторами-плоскорізами.