Технологія вирощування соняшника в умовах СТОВ „Вікторія”

 
 
 

            
 

          2.Загальна  характеристика господарства СТОВ „Вікторія”

          Основною складовою  рослинництва є впровадження  інтенсивної  технології вирощування  культурних рослин. Одна з провідних  культур  – є соняшник. Віддають перевагу у вирощуванні якого, працівники СТОВ „Вікторія”.

          Дане господарство СТОВ „Вікторія” Солонянського району  Дніпропетровської області розміщене в 12 км. від районного центру, центральна садиба с. Широке.  Село  сполучене з районним центром шосейною дорогою з твердим покриттям.

           Станом на 1.07.03 р. господарство має сільськогосподарських угідь -  4168,1 га  земель,. З них  орних  земель  -  4044,1 га.   Під зерновими зайнято – 1627 га, соняшник – 1207 га,  під кукурудзу  (силос, зелений корм) – 178 га. , 100 га -  багаторічні трави,  кормові культури – 351 га., 925 га – пар. В 2003 році урожайність соняшника становить 35 ц/га.

2.1.Кліматичні умови

          Клімат Дніпропетровської області помірно-контенентальний. Головною особливістю клімату області являється нерівномірний розподіл на її території водних і теплових ресурсів.

          По середньорічним даним Павлоградської метерологічної станції сума річних опадів становить - 320 мм., із них 30% припадає на літні місяці. На вегетаційний період припадає 266 мм.

                                                                                                             Таблиця 2.1.

          Кількість атмосферних опадів і розподіл їх по місяцях (дані Павлоградської метерологічної станції)

              По даних таблиці 1 можна зробити висновок, що найбільш інтенсивні опади спостерігаються в вересні місяці – 83.5 мм. в 2000 році. А найменша кількість опадів  0,8 мм.  в 2000 році. В жовтні 2000-2001 років опадів не було зовсім, що негативно  вплинуло на схожість ярих культур.

                                                                                                             Таблиця 2.2.

Середньомісячна і середньорічна температура  повітря, ^о (Дані

Павлоградської  метерологічної станції)

            Середньорічна температура повітря становить +7 – 9^оС з коливанням по місяцях від  -6 – 3^оС (січень) до  24.8 (липень). Абсолютно мінімальна температура повітря  - 28^оС, максимум +37^оС.

          Сума температур  за період с температурю більше 10^оС становить 2800 -3100^оС (Таблиця 2)

          Тривалість без  морозного періоду середня – 191 день,  найменша – 147 днів, найбільша  – 199 днів. Послідуюче направлення вітрів південно-східних вітрів цього напрямку приніс пересушені маси  повітря, що сприяло частому повтору засухи.

          2.2. Грунтові умови

          На території СТОВ „Вікторія” сформувались чорноземи  звичайні середні  і мало гумусні. Запаси гумусу  437 (373-495) т/га – це один з самих родючих грунтів  в районі. Середній запас гумусу в гумусовому горизонті (H)  складає  4,7  ( з варіюванням від 3,8 до 5-6 %), в перехідному горизонті (H P)  - 2,9 (2,7-3,0).  Забезпеченість поживними речовин ами  середня (чорноземи звичайні мало гумусні, середні і мілко гумусні).  Зі зменшенням на 47 мм  атмосферних опадів (544 – 497), підвищенням температури на 0,2^оС  (8,3-8,1) і теплозабезпеченність за рік на 73^оС  потужність  гумусного профілю зменшилась на 10-12см. запас гумусу на 91 ( 73-124) т/га .

                                                                                                             Таблиця 2.3.

Агрохімічна характеристика грунтів господарства.

( дані  з СТОВ „Вікторія”) 

                 Порівнюючі  дані таблиці 3 з даними таблиці стандарту ( додаток 3 /Вміст поживних речовин в грунті, мг/100г), можна зробити висновок, що вміст N в чорноземах звичайних мало гумусних високий (8,0). Вміст P₂ O₅ низький, K₂ O високий. Чорнозем звичайний мало гумусний слабо еродований N -  7,4 (дуже високий),  P₂O₅  - 9,2 (середній),       K₂ O – 10,6 (підвищений). Чорнозем звичайний мало гумусний середньоміцний N – 3,6 (висока),     P₂O₅    - 11,7 (підвищена),         K₂ O – 10,9 (середня).

         З вищеперечисленого  видно, що N в грунті висока, це свідчить, що грунт має високий вміст  азоту. Вміст P₂O₅  в грунті поступово змінюється до відвищеного,   вміст K₂ O – високий ,  це говорить про те, що грунт добре забезпечений.

         Аналізуючи грунти даного господарства зробимо висновки, що вміст рухомих форм добре забезпечений. Що стосується гумусу, то вміст його підвищений.

            

            
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

            

         3. Технологія вирощування  культури

         3.1. Місце в сівозміні

         Практика господарства  свідчить про можливість підвищення врожаю насіння соняшника, якщо розміщувати  його після кращих попередників. Наприклад, у середньому за попередні десять років урожай соняшника після озимої пшениці становив 22,8 ц/га, після кукурудзи був на 2,2 ц/га нижчий, після ячменю – нижчий на 1,3 ц/га.  Ячмінь також виявився гіршим попередником соняшника, ніж кукурудза.

         Озима пшениця –  добрий попередник соняшника і в  умовах виробництва. Так, в середньому за останні чотири роки врожай після парової озимини становив 23,6 ц/га, другої озимини – 20,7 ца/га, в середньому за п”ять років після озимої пшениці – 22,1, а після кукурудзи менше – на 1,2 ц/га. В господарстві 50 %  посівів соняшника розміщують після озимої пшениці, 25 – кукурудзи і 25 % - після інших попередників.

         Врожай  і вміст олії в насінинах соняшника в залежності

         від  попередніх культур

         (І.Петров, Г.Борисов, книга Кушнарьова А.С.,1981 р.)

                  За даними таблиці видно, що кращім попередником соняшника є озима пшениця, врожай насіння складає (100,0 %, вміст олії 44,5%),  а гіршим попередником – соняшник, цукровий буряк ( 79,1%, вміст олії 43,6%, )

         У нашій степовій зоні з кращим водним  режимом  грунту в бурякових сівозмінах, в  яких вносять більше добрив, соняшник дає непогані врожаї насіння після ярих зернових  культур, озимини, що висівалися після непарових попередників, кукурудзи тощо.

         Сіяти соняшник на тому самому полі треба не раніше як через 8-10 років. Сівба з меншим інтервалом призводить до зниження врожаю не тільки його, а й інших культур сівозміни. Так, на Ерастівській дослідній станції в 9-пільній сівозміні з одним полем соняшника врожай його насіння становив 21,4 ц/га, при сівбі на тому самому полі через три роки – 13,2 , а при щорічні сівбі на четвертому році – 9,2 ц/га, в різко посушливому році урожай соняшника при поверненні на те саме поле через дев”ять років одержали 16,5 ц/га, через шість – 14,8, через три – 12,2, а при щорічній сівбі на сьомому році – 9,2 ц/га. Рослини, уражені вовчком,  при розміщенні соняшника на тому самому полі  через дев”ять років було  6%. Через три – 27, а в беззмінних посівах на четвертому році – 57,2%.

         Після соняшника  висівають різні культури, але  після нього недоцільно розміщувати  озиму пшеницю. Доцільно розміщувати  після соняшника кукурудзи на силос, гороху на зерно, культур на зелений корм.