Сучасне обладнання для промислового птахівництва

 
 
 
 

4. ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО ВИБОРУ ТЕРИТОРІЇ І 
РОЗМІЩЕННЯ ПТАХІВНИЧИХ ГОСПОДАРСТВ 
      

4.1. Будівництво  спеціалізованих птахівничих господарств  і ферм різних форм власності,  призначених для виробництва  племптахопродукції, яєць, пташиного  м'яса та іншої птахопродукції проводиться за проектами, розробленими уповноваженими на це установами.     

Органи  державної ветеринарної медицини, відповідно до діючих ветеринарно-санітарних, санітарних і будівельних норм, мають право:      

проводити експертизу проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, будівель, підприємств із забою і переробки тварин і сировини тваринного походження; брати участь у діяльності робочих і державних комісій з прийняття в експлуатацію збудованих тваринницьких об'єктів; брати участь у розробленні проектів та відведенні земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва.     

4.2. Територія  для розміщення птахівничих об'єктів  вибирається на сухому місці.  Вона повинна бути спланована, мати тверде покриття на проїзній  частині і технологічних майданчиках, а також схили та пристрої для стікання відведених поверхневих вод.     

4.3. Птахівничі  господарства (ферми) необхідно відгороджувати  від житлової забудови санітарно-захисними  зонами відповідно до діючих  санітарних норм.     

Птахівниче господарство повинно бути огороджене відповідно до діючих норм проектування огороджень території і ділянок підприємств, будинків і споруджень.     

По всьому периметру огорожі передбачають насадження висококронних дерев, які  виконують функцію біологічних фільтрів і захисту від вітру.     

Ветеринарно-санітарні  розриви між птахівничими господарствами та іншими виробничими комплексами  і окремими об'єктами повинні прийматися як визначено в табл. 1. 
 

 

     Примітки: 1. У дрібних господарствах допускається будівництво на одному майданчику тваринницьких  і птахівницьких ферм із санітарним розривом між ними не менше 200 м. При цьому птахівнича підзона повинна бути відокремлена від тваринницької огорожею і обсаджена по периметру широколистяними деревами із шириною лісосмуги не менше 10 м. Відстань між окремими будівлями підзони з різновіковою птицею повинна бути не менше 100 м, а одновіковою - не менше 15-20 м.

 
     2. Розриви до комплексів з переробки  і зберігання сільськогосподарської  продукції (картоплі, овочів, фруктів,  олійних культур, молока), не зв'язаних  із проектованим птахівницьким господарством, а також до інших сільськогосподарських підприємств слід приймати відповідно до діючих санітарних і протипожежних вимог. Розриви від складів мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин (прирейкових і глибинних) до птахівницьких господарств визначаються відповідно до діючих будівельних, санітарних норм.      

3. Ветеринарно-санітарні  розриви від тваринницьких ферм (крім птахівницьких, звірівницьких  і кролівницьких) до птахофабрик  можуть бути скорочені до 1000 м  з погодженням Міністерства аграрної політики України, Департаменту ветеринарної медицини України, Міністерства агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим, головних державних інспекторів ветеринарної медицини областей.     

4. Розміри  водоохоронних зон при розміщенні птахогосподарств на прибережних ділянках водойм та при відсутності безпосередніх зв'язків підприємств з ними слід приймати згідно з діючими санітарними нормами. 
      

4.4. Товарні  птахофабрики яєчного і м'ясного  напрямків, птахофабрики без батьківського стада, інкубаторно-птахівничі підприємства і спеціалізовані птахівницькі господарства для вирощування ремонтного молодняку курей можна розміщувати в одній виробничій підзоні або в зоні з дотриманням вимог, зазначених у Правилах.     

4.5. Товарні птахофабрики яєчного і м'ясного напрямків із замкнутим циклом потужністю не більше 300 тис. курей-несучок, 3 млн. бройлерів, 750 тис. каченят, 250 тис. індичат, 250 тис. гусенят у рік допускається проектувати на одному виробничому майданчику, розміщуючи в окремих зонах різні технологічні групи птахів, інкубаторій і забійний цех. Ветеринарно-санітарні розриви між зонами і підзонами мають бути не менше 500 м.     

4.6. Товарні  птахофабрики яєчного і м'ясного  напрямків потужністю більше  ніж 4.5 належить проектувати з урахуванням розміщення різних технологічних груп птиці, інкубаторію і забійного цеху, у територіально відособлених зонах із ветеринарно-санітарними розривами між зонами не менше 1000 м.     

При цьому  потрібно передбачати розподіл зон  на підзони з розміщенням у них не більше (середнього поголів'я, у тис. гол.):     

курей промислового стада 240     

курей батьківського  стада 100     

ремонтного  молодняку курей промислового стада 100     

ремонтного  молодняку курей батьківського  стада 60     

курчат, що вирощуються на м'ясо 250     

качок, гусей, індиків батьківського стада  і їхнього ремонтного молодняку 20 качок, що вирощуються на м'ясо 200     

гусей і  індиків, що вирощуються на м'ясо 100     

Ветеринарно-санітарні  розриви між підзонами повинні бути не менше 200 м.     

4.7. Для  птахівницьких господарств потужністю  менше 600 тис. курей-несучок рекомендуються  такі ветеринарно-санітарні розриви  (табл. 2): 
 

Таблиця 2

 

Розміри санітарно-захисних зон від тваринницьких приміщень з поголів'ям, меншим за мінімальне поголів'я, беруться згідно з діючими будівельними нормами.      

2. Розміри  санітарно-захисних зон можуть  бути зменшені або збільшені  втричі на підставі лабораторних  досліджень та відповідних обгрунтувань. 
      

4.8. Усе  підприємство в цілому і кожна зона зокрема повинні мати огорожу згідно з діючими будівельними нормами.     

4.9. При  плануванні мережі внутрішньогосподарських  доріг не допускається перехрещування  шляхів для вивезення птиці  на забій, видалення пташиного  посліду, відходів інкубації, трупів птиці і птиці санітарного браку з шляхами для підвезення кормів, харчових і інкубаційних яєць, молодняку птиці та інших.     

4.10. Виробничі  об'єднання та племінні птахогосподарства  для всіх видів птиці проектуються  згідно із завданнями щодо проектування, якими встановлюються технологічні вимоги і ветеринарно-санітарні розриви.     

4.11. Слід  передбачати комплектування кожного  пташника партією одновікової  птиці.     

Багатоповерхові і зблоковані одноповерхові пташники допускається комплектувати позально тільки одновіковими партіями птиці, при цьому для всього пташника різниця у віці для молодняку не повинна перевищувати 5 днів, для дорослої птиці - 15 днів, різниця у віці в межах одного майданчика для різних груп птиці наведена в табл. 3. 
 

Таблиця 3

 

 4.12. Між приміщеннями  птахівничого господарства витримуються протипожежні розриви, які можна збільшувати, якщо виникає потреба у зв'язку з технологічними і плановими вимогами (розміщення в розривах вигулів, рельєф ділянки, збереження природних вітрозахисних смуг та ін.).     

4.13. Приміщення для ремонтного молодняку й інкубаторій розташовують із навітряного боку (ураховуючи напрямки домінуючих вітрів) щодо інших приміщень для птиці.     

Промислове  стадо птиці розміщують з підвітряного боку відносно батьківського стада.      

4.14. Складські приміщення (для кормів, підстилки, яйцесклад), цех сортування та обробки яєць (з пунктом дезінфекції тари) розташовують по лінії огородження виробничої зони, щоб унеможливити заїзд транспорту ззовні у виробничу зону господарства і контакт із внутрішньогосподарським транспортом і зворотною тарою.     

4.15. Склад  пташиного посліду, місця його  переробки й утилізації розміщуються  з навітряного боку надходження  повітря на відстані 1,5 - 3,0 км від  основних виробничих майданчиків.      

4.16. Адміністративно-господарські приміщення, ремонтні майстерні, гаражі, склади кормів, ветеринарні, зоотехнічні, виробничі лабораторії розташовують згідно з діючими ветеринарно-санітарними та санітарними нормами.     

4.17. Для  племінних і товарних птахогосподарств усіх напрямків передбачаються такі ветеринарно-санітарні об'єкти:     

а) ветеринарний блок для спеціалістів;     

б) ветеринарна  виробнича лабораторія, (*) склад  деззасобів;

(***) в) санітарний  блок (прохідна, гардеробна  із сушильними  шафами, умивальні, душові, приміщення для дезінфекції одягу та ін.);

(***) г) дезінфекційний  блок (дезінфекційно-промивальне  приміщення зі  складом деззасобів);

(***) ґ) пункт для  дезінфекції тари  для яєць;

(**) д) пункт для  санітарного забою  птиці;     

е) дезбар'єри;      

є) приміщення для розтину трупів з блоком утилізації;      

ж) приміщення для перевантаження добового молодняку. 
 

(*) У господарствах  яєчного і м'ясного  напрямків потужністю  менше 100 тис. курей-несучок, 1 млн. бройлерів, 100 тис. індичат, 500 тис. каченят замість ветеринарної лабораторії варто передбачати ветеринарний пункт з діагностичним кабінетом, аптекою і складом біопрепаратів, деззасобів.