Складання комбікормів і раціонів для різних видів і виробничих груп по завданню

Зміст

Вступ

1. Особливості різних  видів відгодівлі свиней

1.1 Породи і типи  у свинарстві

1.2 Годівля свиней

1.3 Годування свиней

1.4 Нові підходи  в годівлі свиней

1.5 Комбікорми

1.6 Відгодівля свиней  в домашніх умовах

1.7 Типи відгодівлі  свиней

1.8 Раціони годівлі

2. Розрахункова частина

2.1 Розрахункова частина  проекту

2.2 Розрахуноу річної потреби в кормах для корів

2.3 Розрахунок річної  потреби в кормах для молодняку

2.4 Розрахунок потреби  в кормах для свиней

2.5 Визначення потреби  в земельній площі для виробництва  кормів

3. Складання комбікормів  і раціонів для різних видів  і виробничих груп по завданню

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Правильна організація  відгодівлі свиней сприяє збільшенню виробництва свинини, зниженню її собівартості та підвищенню продуктивності праці  в галузі.

Досвід кращих господарств  показує, що високі виробничі показники  забезпечує утримання тварин великими групами. Якщо при звичайному клітковому утриманні (до 20 голів у групі) один працівник може обслуговувати 100-150 голів тварин на відгодівлі, то при  утриманні великими групами -- до 1200 голів. Це пояснюється тим, що всі  виробничі процеси, пов'язані з  обслуговуванням великої групи  тварин, можна комплексно механізувати.

Не менш ефективною є відгодівля свиней при табірному  утриманні з випасанням на посівах  багаторічних трав. Табір обладнують легкими пересувними навісами, встановлюють годівниці з металевих чи дерев'яних корит, самонапувалки. Площу пасовища розбивають на загінки і огороджують  електропастухом. Загінки випасають  почергово. Високі прирости бувають  при поїданні тваринами свіжої картоплі, топінамбура під час випасання. Посіви цих культур розміщують навколо  ферм.

При табірному утриманні  тварин зменшується потреба в  капітальних приміщеннях (поголів'я, відгодоване у таборах, реалізують до початку зимового періоду), затрати  праці і собівартість виробленої продукції.

Широке впровадження промислового схрещування свиней, за якого свиноматок осіменяють спермою  від двох кнурів-плідників, не тільки підвищує плодючість маток, а і дає  змогу отримати молодняк при відлученні від матки масою до 20 кг.

У деяких кращих колективах загальний період відгодівлі свиней поділяють на два періоди з  певними особливостями організації  виробничого процесу: дорощування  і власне відгодівлі (або заключний  період). Дорощування тварин починають  з 3-4 до 5-6 міс. У цей час свиням згодовують більшу кількість соковитих  кормів, які за поживністю становлять до 40% раціону, привчаючи тварин до поїданя об'ємних кормів. Власне відгодівля (заключний період) триває 2-3 міс. У раціоні в цей час переважають концентровані корми (до 70% загальної його поживності). За такої організації відгодівлі молодняку свиней значно зростають кінцеві виробничі результати. Зокрема, витрати кормів з розрахунку на 1 кг приросту зменшуються до 4,5-5 корм. од., у тому числі використання концентрованих (найбільш дорогих) не перевищує 1,5-2 кг.

Практика показує, що м'ясна і беконна відгодівля свиней вигідніша за сальну і м'ясосальну. Якщо при відгодівлі до сальної і м'ясосальної кондицій на 1 кг приросту витрачається 7-8 корм. од., то при м'ясній і беконній навіть за звичайних умов -- 6-7 корм. од. Особливо важливо при цьому зменшувати витрати концентрованих кормів. Крім того, сальна відгодівля триває більше року, а на м'ясо і бекон -- 7-8 місяців і менше. При цьому зменшується потреба у приміщеннях, обслуговуючих працівниках, значно підвищується продуктивність праці. [2]

1. Особливості різних  видів відгодівлі свиней

1.1 Породи і типи  у свинарстві

В Україні вирощують  біля двадцяти порід і типів свиней, в нашій області - 10. Всі породи свиней умовно можна розділити на чотири групи.

Перша група - свині  культурних порід (велика біла, українська м'ясна, ландрас, уельська, дюрок, полтавська м'ясна), створені для інтенсивного вирощування і їх використовують для виробництва більш пісного свинного м'яса.

Тварини цих порід  вибагливі, вимагають вишуканих  умов утримання, щеплення і особливо годівлі, яка в основному базується  на сумішах зернової дерті і преміксів (вітамінно-мінерально-білкові добавки).

В домашніх умовах молодняк цих порід дещо гірше розвивається і живої маси 100 кг набирає у  віці 8-9 місяців.

Друга група - свині  місцеві (біла короткорила довговуха (скороспілка), місцева чорно-ряба, магал і інші). Ці свині більш стійкі до захворювань, коливань температур і відносної вологості. Вони пристосовані до традиційних кормів (картопля, кормовий буряк, зерно ячменю, зелена маса і випасання на пасовищах). Помилково вважають, що ці свині скороспілі, це викликано швидким осаленням підсвинків. Свиня при інтенсивній технології досягає живої маси 100 кг в 9-10 місяців і товщина сала над 6-7 грудним хребцем - 6-8 см, про що і свідчить її напрямок продуктивності.

Третя група. Тварини  цієї групи відносяться до декоративних свиней (корейська, в'єтнамська і  інші). В'єтнамська порода в свою чергу залежить від величини і  поділяється на дрібні, середні і  великі. Дрібні - до 25кг дорослих особин. Цих тварин розводять як кімнатних. Середні - вага свиноматок 60 кг, кнурів - 90 кг. Крупні - вага свиноматок 90 кг, кнурів - до 130 кг. Середні і крупні в'єтнамські  свині в особистих господарствах  розводять заради м'яса. В'єтнамські  свині в основному чорної масті, зустрічаються рябої і сірої. Тварини цієї породи дуже чистоплотні, акуратно підтримують чистоту в  клітці, при утриманні в сараї  не відчувається специфічного запаху. Голова у в'єтнамських свиней невелика з прямостоячими короткими вухами, вислочереві. Свині цієї породи поїдають в основному зелені корми, концентрованих кормів споживають в день по 0,3 кг. Добре пасуться вранці і ввечері. В спекотну погоду відпочивають в холодочку. Тварини добре запам'ятовують власне подвір'я, тому при поверненні із пасовища на подвір'я в кориті повинна бути свіжа вода і концентровані корми. Дані тварини на випасі не риють дернину і землю. Ці свині ростуть повільно, у віці 8-10 місяців досягають живої маси 30-40 кг. Молодняк цих свиней спаровують у віці 5-6 місяців. При помірному типі годівлі концкормами товщина сала досягає 1-1,5 см. Свиноматки мають хороші материнські якості. За один опорос вигодовують по 8 поросят, які народжуються малою вагою (0,3 кг), тому в зимовий період в станку для поросят обладнують обігрівальні лампи.

Четверта група - мисливські свині. Дану породу виведено спеціально для збереження поголів'я диких  свиней, організації спортивного  полювання та спортивно-мисливського туризму. Ці тварини вкриті густою щетиною, яка буває від світло-бурого до чорного із сіруватим відтінком  кольору. Маса дорослого кабана досягає 300 кг. Після 116-120 денної поросності самка  народжує 4-12 світлосмугастих поросят. У місячному віці смугастість майже зникає. Статево-зрілими свинки стають на першому році життя. У віці 11-12 місяців дають перше потомство. Паруються та виводять молодняк протягом року без чиєїсь допомоги в природних умовах. Вигрівають новонароджених поросят, прикривши своїм тілом. Швидко звикають до людей. Це всеїдні тварини. [3]

1.2 Годівля свиней

Годівля свиней -- одна з передумов досягнення високих  показників м'ясної продуктивності. Важливим фактором є годівля тварин відповідно до потреби. Вміст енергії  та білка в раціоні суттєво  впливає на м'ясну продуктивність. Згодовування кормів із високим вмістом енергії, особливо на заключній стадії відгодівлі, призводить до великих відкладень жиру. Тому раціонально складати раціони  щоденної годівлі на заключній стадії відгодівлі на рівні 35 МДж метаболічної енергії (МЕ). Вміст енергії у звичних сумішах кормів (ССМ, зернові, соєвий шрот, ферменти) становить близько 13 МДж МЕ.

Свині потребують не сирого протеїну, а амінокислот, це найменші складові білків. У природному протеїні міститься 20 амінокислот. Усі  амінокислоти поділяються на замінні  та незамінні. Якщо бракує будь-якої з  незамінних амінокислот, синтез протеїну уповільнюється. У відгодівлі свиней це проявляється у вигляді зменшення  м'ясної продуктивності та зниження питомої ваги м'яса.

Для забезпечення тварин амінокислотами вагоме значення мають  лізин, метіонін, цистин, треонін і триптофан. Горох, ріпаковий шрот чи кукурудза мають порівняно низький вміст триптофану, натомість пшениця або соєвий шрот забезпечені ним краще. На заключній стадії відгодівлі можливо дещо зменшити кількість лізину, це не вплине на питому вагу м'яса. Наскільки оптимальним є забезпечення тварин на відгодівлі білком, можна легко визначити із м'ясо-сальних показників туш.

Сира клітковина є  важливим елементом у кормовому  раціоні свиней на відгодівлі через  її дієтичну дію. Годівля кормами, збагаченими  клітковиною, прискорює процес травлення, що запобігає розвитку кишкової палички. Утворюється менше токсичних  продуктів розкладу або ж вони швидше виводяться з організму разом  із калом. Важко досягти відповідного вмісту енергії та білка разом  із оптимальним вмістом клітковини. Але іноді її низький вміст  є причиною випадків канібалізму, захворювань  кишечнику або виразки шлунка.

Пшеничні висівки  несуть загрозу зараження мікотоксинами. Корм для свиней повинен мати відповідну структуру і не бути дуже дрібним. Мінеральні елементи також повинні надходити з кормами. Залежно від їх вмісту в організмі вони поділяються на макро- та мікроелементи. Для життя людей і тварин важливі 30 мінеральних елементів, зокрема кальцій (Ca), фосфор (P), магній (Mg), цинк (Zn), мідь (Cu), селен (Se).

Кальцій необхідний для  формування кісткової тканини. Вміст  кальцію в раціоні має бути щонайменше 8 г/кг на початковій стадії відгодівлі та 7 г/кг на заключній стадії. Внаслідок перенасичення організму  кальцієм зростає рівень рН, що перешкоджає перетравленню білка і може спричиняти захворювання шлунково-кишкового тракту. Кальцій додають до раціону разом із сумішшю мінеральних речовин чи концентратом. Головним джерелом кальцію є кормове вапно, іншими джерелами -- моно- та дифосфат кальцію. Перенасичення одним із цих макроелементів перешкоджає засвоєнню іншого елемента.

Фосфор відіграє важливу  роль в обміні речовин і для  формування кісткової тканини. Переважна  частина фосфору в рослинних  кормах міститься у формі фітати.

Магній бере участь у багатьох обмінних процесах організму. З економічних причин до мінеральних  сумішей як джерело магнію включають  оксид магнію. На стадії дорощування  та початковій стадії відгодівлі слід забезпечити наявність фосфату  магнію. Поряд із кращою доступністю  він не зв'язує кислоту, отже, не справляє негативного впливу на процес травлення.

Короткочасне підвищення доз магнію справляє заспокійливу дію. Таким чином у групах можна  вирішити проблеми підвищеної агресивності.

Цинк та мідь мають  фармакологічні властивості. Великі дози оксиду цинку застосовують у лікуванні  проносів; мідь підвищує рівень споживання корму.

У раціонах для свиней на відгодівлі важливі вітаміни А, В, D та Е. Вітамін А відповідальний за імунний статус організму; вітамін D сприяє кращому засвоєнню кальцію  та фосфору; вітамін Е необхідний у стресових ситуаціях. Надлишок вітаміну В справляє на свиней заспокійливу дію.

Існує зв'язок між  тим, наскільки відлучені поросята здатні досягати високих приростів  уже в перший тиждень після  відлучення, та вагою свиней на час  забою. Цей фактор є вирішальним. Тож необхідно, щоб поросята після  відлучення якомога швидше починали споживати, крім молока, інші корми.[1]

1.3 Годування свиней

Основні корми для  свиней. Свині - тварини з однокамерним шлунком, тому на відміну від великої  рогатої худоби вони значно більше споживають концентрованих і менше  грубих, соковитих і зелених кормів, а також потребують кормах живіт  ного походження. Все різноманіття кормів, що використовуються для годівлі свиней, за впливом на якість м'яса і сала можна підрозділити на три основні групи.

Перша група - корми, при  згодовуванні яких отримують свинину  високої якості. До них відносяться: зернові - ячмінь, жито, горох і просо; соковиті - цукрова й напівцукрові буряк, морква, гарбуз і картопля; зелені - люцерна, конюшина, еспарцет, кропива, лобода, щириця та ін, грубі - сінна борошно з високоякісного бобового сіна (люцерни, еспарцету, конюшини та ін); корми тваринного походження - молоко і молочні відходи, різні м'ясні відходи. Згодовування їх як окремо, так і в суміші дозволить отримувати свинину високої якості. Буряк, морква, зелені трави і особливо молочні відходи знижують негативну дію на продукцію свинарства сої, макухи, кукурудзи та ін Із зернових кормів особливо слід виділити горох і ячмінь. Вони сприяють підвищенню щільності сала і смакових якостей свинини. Крім того, горох сприяє швидкому зростанню молодняку. Введення в раціони буряка, моркви та гарбуза, як кормів містять велику кількість вуглеводів, веде до отримання щільного зернистого сала.