Кормление животніх

 

 

 

 

Вплив мікроелементів на функції організму тварин

Елемент	Основні функції	Симптоми недостатності
Залізо (Fe)	Перенесення кисню гемоглобіном, процеси  клітинного дихання	Анемія поросят та молочних  телят, сповільнений ріст
Кобальт (Co)	Як  компонент Віт. В12 потрібен для синтезу  еритроцитів	Анемія, сповільнений ріст, послаблення функцій  відтворення
Йод (J)	Синтез гормонів щитовидної залози	Зоб,порушення обміну речовин, зниження продуктивності, функцій  відтворення
Марганець (Mn)	Процеси відтворення,ріст  та формування кісток	Порушення функцій відтворення  сповільнений ріст
Цинк  (Zn)	Активатор ферментів, білків, вуглеводів, статевих гормонів	Паракератоз, випадання волосся,зниження відтворних функцій
Мідь (Си)	Активатор ферментів, бере участь у  синтезі гемоглобіну, сприяє засвоєнню  заліза	Анемія, втрата пігментації, діарея, затримка охоти.
Селен (Se)	Допомагае  синтезу вітаміну Е, запобігає пошкодженню клітинних  мембран	Біломязова хвороба, порушення  функцій відтворення-запалення матки, приростання плаценти

 

Оцінка мінеральної  поживності кормів проводиться: 
1) за вмістом мінеральних речовин у кг корму або в кілограмі сухої речовини корму (г, мг) 
2)  за кількістю мінеральних елементів у розрахунку на кормову одиницю; 
3) за співвідношенням елементів один до одного (Са:Р, Na :К ); 
4) за реакцією золи, яка визначається співвідношенням кислотних (Р, S, СІ) і лужних (Са, К, Мg, Na)елементів (повинна бути близькою до нейтральної ( краще слаболужна, ніж слабокисла).

Вміст сирої золи

• у зелених кормах та коренебульбоплодах  1 - 3%,
• у зернових – від 1,5 до 5%,
• сіні, соломі й трав’яному борошні – від 5 до 10%.

     Перетравність і рівень засвоєння усіх поживних речовин корму в організмі тварин найвищі за вмісту в сухій речовині корму 5–8% сирої золи.

Азотисті речовини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Функції білків

• структурна -  є складовою частиною всіх клітин, тканин та продукції тварин;
• каталітична -  є складовими ферментів;
• скорочувальна - білки трансформують біологічну енергію, сконцентровану у АТФ кислоті, в механічну;
• захисна - вони є складовими імунних тіл;
• відтворювальна -  входять до складу статевих клітин, гормонів;
• транспортна - перенесення кисню до тканин, видалення продуктів життєдіяльності з організму;
• регуляторну -  регулюють процеси енергетичного, білкового, мінерального та інших обмінів, кислотно-лужну рівновагу, осмотичний тиск та ін.

Класифікація білків  (за хімічною будовою)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Структурними  одиницями білкової молекули є амінокислоти, які є: 

• Замінні - гліцин, серін, аланін, пролін, оксіпролін, цистин,серин, аспарагінову, глутамінову кислоти  та інші.
• Незамінні (не можуть синтезуватись організмом) - лізин, метіонін, триптофан, валін, гістідін, філілаланін, лейцин, ізолейцин, треонін, аргінін .

       За вмістом амінокислот білки  поділяють на:

• повноцінні (містять всі незамінні амінокислоти)
• неповноцінні (відсутні деякі незамінні амінокислоти або їх недостатня кількість)

Оцінку протеїнової  поживності кормів проводять

1. за кількістю протеїну (сирого чи перетравного) в одиниці корму (г у кг, чи відсотках);
2. за кількістю протеїну (частіше перетравного) у розрахунку на 1 кг 
   сухої речовини або на 1 кормову одиницю;
3. за протеїновим  відношенням

      (перетравні: СК+БЕР+СЖх2,25 / ПП);

      4) за біологічною повноцінністю протеїну.

5.Безазотисті речовини -забезпечують обмінні процеси  організму енергією і пластичним матеріалом. Їх поділяють на дві групи: жири і вуглеводи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сира клітковина –  це частина рослинного корму, що залишається після послідовного кип׳ятіння його наважки в слабких розчинах кислот і лугів з наступним промиванням водою, спиртом і ефіром та висушуванням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БЕР =100%–% води – % протеїну – % жиру –% клітковини – % золи. 
БЕР-джерело енергії для тварин та мікроорганізмів рубця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вміст БЕР: зерно злаків – 57–75%, бобових – 26–53, сіно – 30–46, борошно трав’яне – 27–48, солома – 28–42, макуха – 22–35, сінаж – 15–26, силос – 10–13, трава злаків – 5–19, бобових – 7–14, коренеплоди – 6–20%.

• Оцінка вуглеводної поживності кормів проводиться:
• за вмістом вуглеводів в одиниці корму (г в 1 кг або у відсотках);
• за вмістом вуглеводів в 1 кг сухої речовини;
• за співвідношенням вуглеводів один до одного та до  
  інших поживних речовин (крохмаль:цукор, цукор:протеїн),
• У раціонах великої рогатої худоби цукро-протеїнове відношення має бути у межах 0,8-1,2 : 1, а відношення крохмаль-цукор - 1,5:1

 

Добавки-стимулятори  продуктивності тварин

ПРЕПАРАТИ АМІНОКИСЛОТ

• Кормовий концентрат лізину (ККЛ) містить 10-15% лізину
• ліпрот (виробництва Трипільського біохімічного заводу)- 9 - 30% лізину (вводиться до складу комбікормів до 3% за масою).
• Бетафін -  частковий замінник метіоніну та синтетичного холін хлориду в раціонах свиней
• Мепрон - метіонінова добавка, призначена для високопродуктивних корів за 2 тижні перед отеленням та до кінця першої третини лактації (рекомендована доза 10 - 20 г на голову за добу)

 

Ферментні препарати

• Целовіридин
• Пектофоетидин
• Мацеробацелін
• Мацераза
• Бовілакт
• Авізим, МЕК, Олзайм та ін

(1г на 1 к.од. або на 1 кг СР раціону)

Пребіотики 
добавки, які   містять природні компоненти рослин або бактерій; блокують патогенну мікрофлору кишечнику ; стимулюють імунітет)

• Орего-Стим – ростостимулятор нового покоління, активним компонентом якого (5%) є ефірна олія з гібриду душиці

   (птиця -300–500 г, свині- 250–500 г на 1 т корму, телята та ягнята  1 г на 10 кг живої маси. )

• Біо-Мос – містить набір мананолігосахаридів, здійснює позитивний вплив на ріст бактерій, що виробляють молочну кислоту (вводять до складу комбікормів птиці, свиней, кролів -0,5-3 кг на 1 т (більше молодняку)
• Екстракти лікарських рослин _калгану, полину, ехінацеї

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7,

. Протеїнова поживність кормів

Поживність корму (раціону) не можна  оцінювати одним (узагальнюючим) показником, оскільки у природі немає таких  кормів, які б рівною мірою задовольняли потреби тварин у поживі. Навіть молоко не завжди є продуктом, достатнім за вмістом заліза, міді, йоду, каротину, вітамінів А, В.  Тому, крім оцінки енергетичної поживності, потрібна систематична оцінка раціонів за вмістом наведених раніше речовин з метою забезпечення високоефективного використання хімічної енергії вуглеводів, жиру, протеїну.  Протеїнова (білкова, амінокислотна) поживність визначається за вмістом протеїну. Протеїнова (а також білкова  й амінокислотна) поживність корму  визначається за вмістом у ньому  загального азоту, азоту перетравних речовин, амінокислот. Також визначають частку перетравного протеїну, яка припадає на одиницю енергетичної поживності раціону. Одна з основних складових частин корму - протеїн. Усі азотовмісні  речовини кормів називають сирим  протеїном. До його складу входять білки й азотисті сполуки небілкової природи - аміди (вільні амінокислоти, нітрати, амонійні солі тощо). Вміст амідів у кормах неоднаковий. У сирому протеїні зернових кормів їх вміст становить 5-10, зелених кормів - 20-40, і коренебульбоплодів - 40-80%. У зернових кормах аміди представлені переважно амінокислотами (до 90 %), а в складі амідів зелених кормів і коренебульбоплодів переважають нітрати і амонійні солі. Вміст останніх у кормах залежить від кількості внесених у грунт азотних добрив. При їх високих дозах вміст нітритів у кормах може збільшуватися у 3-8 разів. Протеїн складається з амінокислот. Коли ми говоримо про сирому протеїні, то маємо на увазі загальна кількість протеїну, що визначається кількістю азоту помножене на коефіцієнт 6,25. Це загальна кількість протеїну або сирий протеїн. Довгий час корму балансували на основі загальної кількості протеїну.    Повноцінність протеїнового харчування залежить в основному від наявності в ньому комплексу амінокислот, що відповідають фізіологічним потребам організму.    Перетравлювання протеїну кормів у тварин з багатокамерним шлунком має певні особливості. У жуйних близько 70 % протеїну з'їдених кормів підлягає дії мікроорганізмів передшлунків. У результаті утворюється аміак, який у подальшому використовується організмом для синтезу амінокислот і білків. Надходячи з харчовою масою у сичуг і тонкий кишечник, у тварин з однокамерним шлунком бактеріальний білок перетравлюється як кормовий .  Кількість кормового протеїну, на який діють мікроорганізми, залежить від його фізико-хімічних властивостей. Насамперед мікроорганізми використовують так звану легкорозчинну його фракцію. До її складу входять водо- і солерозчинні білки і майже всі азотисті небілкові сполуки кормів (вільні амінокислоти, нітрати, нітрити, амонійні солі), а також сечовина та інші азотовмісні сполуки, що згодовуються тваринам як кормові добавки.  Зі збільшенням частки, на яку припадає легкорозчинна фракція у складі сирого протеїну кормів, зростає інтенсивність діяльності мікроорганізмів, спрямованої на його утилізацію з утворенням аміаку в рубці. Об'єм і швидкість залучення аміаку до обміну азоту у мікроорганізмів залежить, в основному, від наявності легкодоступних і легкорозчинних вуглеводів, які являють собою найкращі джерела енергії. Якщо вміст цукру в раціоні становить 0,8... 1,5 г із розрахунку на 1 г перетравного протеїну, а крохмалю - 1,5 г на 1 г цукру, то аміак найповніше використовується мікроорганізмами. При цьому частка легкорозчинної фракції сирого протеїну не повинна перевищувати 40 % його загального вмісту в раціоні. У літній період, коли основу раціону  становлять зелені корми, які містять  багато протеїну й мало легкорозчинних вуглеводів (люцерна, конюшина тощо), тварини  одержують надлишок протеїну, що негативно  впливає на їхнє здоров'я та відтворювальні здатності. Тому вміст протеїну в зелених кормах, а саме легкорозчинної його фракції та окремих складників (нітратів, нітритів і амонійних солей) - потрібно систематично контролювати. Зменшення кількості протеїну у літніх раціонах худоби досягають включенням до їхнього складу вуглеводистих кормів із невеликим вмістом протеїну.

 

 

Амінокислоти грають головну роль в обміні речовин, вони є регуляторами нормального стану організму. Крім того, вони несуть структурні функції, входячи до складу антитіл і антитоксинів, ферментів, гормонів і служать транспортом для переносу Ліпін-мінеральних сполук, вітамінів та ін За винятком десяти незамінних амінокислот, інші можуть синтезуватися в організмі свиней в процесі переамінування. 
 
У складі протеїну корму свиней обов'язково повинно надходити незамінних амінокислот: аргінін, гістидин, ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін, фенілаланін, треонін, триптофан, валін. Недолік хоча б однієї з амінокислот, навіть при надлишку доступного кормового білка, в раціонах призводить до порушення азотистого обміну, уповільнення росту і розвитку, зниження відтворювальної здатності у свиней. 
 
Якщо в кормах не вистачає хоча б однієї жізненоважние амінокислоти, то протеїн в організмі тварини не утворюється. З цієї причини якість кормів має велике значення, ніж їх кількість. Якщо вміст протеїну в кормах буде нижче середнього, то це сильно не відіб'ється на споживанні корму і темпах росту тварини. Однак якщо в кормі не дістає хоча б однієї амінокислоти або існує їх дисбаланс, то все це надасть негативний вплив на зростання тварини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8,Вуглеводна поживність кормів 
 
 
Вуглеводна поживність визначається вмістом клітковини, цукрів і крохмалю в грамах на 1 кг корму або у відсотках від сухої речовини. Безазотистих екстрактивні речовини, особливо цукор і крохмаль, є не тільки поживними речовинами для тварини, вони також служать їжею для населяють преджелудкі жуйних мікроорганізмів і використовуються ними для синтезу бактеріального білка. В даний час встановлено, що потенціал поживності вуглеводистих кормів, особливо зерна та продуктів його переробки, використовується з недостатньо високою ефективністю. Це відбувається через наявність відносно високого вмісту в них клітковини, бета-глюканів, арабіноксіланов, пектид та інших специфічних вуглеводів, що представляють собою групу некрохмалистих полісахаридів (НКП), які концентруються в клітинних стінках зовнішніх оболонок і ендосперму зерна. Свині і птиці практично не можуть руйнувати міжклітинні стінки зернових компонентів через відсутність в їх організмі відповідних ферментів, що виробляються мікрофлорою кишечника. У зв'язку з цим доступність поживних речовин, укладених усередині клітинних стінок, залишається низькою для дії травних ендогенних ферментів шлунково-кишкового тракту тварин. Підвищити їх доступність можна шляхом добавки в комбікорми або зернову дерть екзогенних ферментів, здатних руйнувати клітинні стінки рослинних кормів. В системі оцінки вуглеводної поживності кормів доцільно контролювати в раціонах жуйних, насамперед корів, зміст нейтрально-детергентно клітковини (НДК) та кислотно-детергентно клітковини (КДК). Встановлено, що рівень НДК в кормі пов'язаний із споживанням сухої речовини, а показник КДК - з перетравність. Зниження НДК до оптимального рівня забезпечує підвищення рівня споживання сухої речовини раціону жуйних тварин. Чим вище рівень КДК, тим нижче перетравність і, як наслідок, нижче споживання сухої речовини корму. Труднорасщепляемая частина НДК залишається в рубці довше, знижуючи загальне споживання корму. Корми з швидкою распадаемостью НДК проходять через шлунково-кишковий тракт з більш високою швидкістю, сприяючи їх підвищеного споживання.

 
Встановлено також, що при дефіциті вуглеводів, особливо цукрів, в раціоні жуйних тварин інтенсивність діяльності мікрофлори знижується, а це, в свою чергу, позначається на використанні протеїну, переварюванні клітковини, засвоєнні мінеральних речовин. Зменшується синтез і утворення летких жирних кислот, що негативно впливає на здоров'я тварин, рівень і якість молочної продукції. 
 
Надмірне надходження цукрів також чинить негативний вплив на перетравлення і використання інших поживних речовин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12,Створення міцної кормової бази - це не тільки збільшення виробництва і підвищення якості кормів різних видів, але перш за все впровадження високоефективних засобів і способів їх виробництва, приготування, що сприяють високій засвоюваності тваринами поживних речовин, що містяться в кормах та забезпечують їх раціональне використання.  
Годування впливає на розвиток, інтенсивність росту, масу тіла і відтворювальні функції тварини. Тільки при повному забезпеченні худоби та птиці високоякісними кормами можна успішно розвивати тваринництво. З усіх факторів навколишнього середовища найбільший вплив на продуктивність надає годування. У структурі собівартості продукції тваринництва частка кормів становить при виробництві молока 50 - 55%, яловичини - 65 - 70%, свинини - 70 - 75%.  
У сучасному тваринництві велика увага приділяється забезпеченню збалансованого харчування тварин. Застосовуючи науково засновані системи годування, можна підвищити продуктивність тварин і ефективно використовувати корми. У процесі живлення складові речовини впливають на організм тварини не ізольовано один від одного, а в комплексі. Збалансованість складових речовин корму відповідно до потреб тварин - основний показник цього комплексу.  
Для тваринництва важливо не тільки кількість, але, головним чином, якість кормів, тобто їх цінність визначається вмістом живильних речовин. Повноцінними вважаються такі раціони і корми, які містять усі необхідні для організму речовини тваринного і здатні протягом тривалого часу забезпечити нормальні відправлення всіх його фізіологічних функцій.  
 
Загальна оцінка поживності кормів  
Під поживністю розуміють властивість корму задовольняти природні потреби тварин в їжі. Визначити поживність корму можна тільки в процесі його взаємодії з організмом за фізіологічного стану тварини і зміни його продуктивності. Поживність корми не можна виразити яким або одним показником. Проведені вченими дослідження ролі окремих поживних речовин у життєдіяльності організму тварини дозволили зробити висновок про необхідність всебічної системи оцінки поживності кормів. Ця оцінка складається з наступних даних: хімічного складу корму і його калорійності; перетравлюваність поживних речовин; загальної (енергетичної) поживності; протеїнової, мінеральної та вітамінної поживності.  
Для оцінки поживності кормів необхідно знати їх хімічний склад та основні процеси, що відбуваються при перетворенні поживних речовин корму в продукти тваринництва.  
Основну частину органічних речовин рослин (96 - 98%) і тіла тварин (близько 95%) складають вуглець, водень, кислот, і азот. Причому кислота більше міститься в рослинах, а азот, вуглець і водень - в тілі тварин.  
Відмінності між рослинами і організмами тварин пов'язані з нагромадженням білка, жиру, вуглеводів. Стінки рослинних клітин складаються в основному з целюлози, а стінки клітин тварини - з білка і ліпідів; рослини відкладають енергію у формі вуглеводів, у тварин з білка складаються м'язи, шкіра, волосся, пір'я, шерсть, роги і кігті; основу золи рослин становлять калій і кремній, в організмі тварини в найбільшій кількості знаходяться кальцій і фосфор; рослини самі синтезують необхідні вітаміни, а тварини їх синтезують в обмеженій кількості.  
Спосіб оцінки поживності кормів за перетравлювані поживним речовинам має свої недоліки, оскільки перетравлення корму - це засвоєння тільки частини поживних речовин корму тваринного і перший етап обміну речовин між організмом і середовищем. Не всі перетравлювані поживні речовини однаково використовуються організмом для життєдіяльності та освіти продукції. Наприклад пшеничні висівки і зерно ячменю мають практично однакові кількість поживних речовин (60 - 62%), але продуктивна дія висівок приблизно на 25% нижче, ніж ячменю. Крім того, одна частина, вважається перетравлюється, насправді руйнується мікроорганізмами з утворенням вуглекислоти, метану та органічних кислот, інша частина виводиться з організму з рідинами у вигляді сечовини та теплоти. Таким чином, для більш повної оцінки поживності кормів і раціонів необхідно знати кінцеві результати годування, тобто яка частина перетравлюваних поживних речовин кожного корму засвоюється організмом і перетворюється на складові частини тіла тварини або в що отримується від тварини продукцію. Тому поряд з оцінкою за перетравлювані поживних речовин використовують оцінку по загальній поживності (калорійності).  
Під спільної енергетичної поживністю корми (раціону) розуміють зміст усіх доставляються з кормом органічних речовин або вноситься з нею енергією. Загальна поживність відображає енергетичну цінність корму.  
Розміром оцінки рівного за поживності корму є 1 кг вівса середньої якості, рівного за поживністю 0,6 кг крохмалю. Ця умовна величина називається кормової одиницею (вівсяної). Константа жировідкладення покладена в основу розрахунку вівсяної кормової одиниці. Таким чином, за кормову одиницю прийнята поживність 1 кг вівса, еквівалентна 1414 ккал (5920,4 кДж) енергії жировідкладення або відкладення в тілі відгодівельного вола 150 г жиру. Поживність інших кормів у кормових одиницях визначають за співвідношенням продуктивної дії цих кормів до 1 кг вівса. Однак дана система оцінки загальної енергетичної поживності кормів (по жировідкладення) має ряд недоліків. Наприклад, продуктивна дія корму непостійна і залежить від забезпеченості організму тварини комплексом поживних речовин. Тому поживність корму не може бути виражена простою сумою продуктивної енергії.  
Недолік вівсяної кормової одиниці - її однобічність, тому що не враховуються видові особливості сільськогосподарських тварин. Константи жировідкладення були отримані на полновозрастних відгодовуваних волах, а отримані результати були перенесені на тварин інших видів. У той же час у тварин розводяться для продукування молока, виробництва вовни, нормального перебігу відтворювальних функцій, жировідкладення не може бути єдиним критерієм продуктивної дії корму.  
Тому в якості основних показників енергетичної поживності кормів і раціонів для тварин використовують оцінку за обмінної енергії. В якості одиниці оцінки була запропонована енергетична кормова одиниця (Еке). В якості одиниці вимірювання Еке запропоновано брати 2500 ккал (10,47 мДж) обмінної енергії. Поживність Еке виражається шляхом ділення кількості обмінної енергії на 2500 ккал або 10,47 мДж.  
Здатність корми забезпечувати організм енергією має дуже важливе значення у визначенні його поживності. Енергія, необхідна для забезпечення процесів життєдіяльності організму, звільняється при окисленні продуктів розщеплення вуглеводів, жирів і білків. Енергетичні потреби тварин визначаються кількістю енергії яка витрачається для збереження життя, і енергією, необхідної для процесів, пов'язаних з продуктивністю.  
Загальна кількість теплоти, що виділяється при повному згорянні корми, віднесений до одиниці маси корму, називають валовий енергією даного корму. Однак частина цієї енергії йде з нетравне залишками та фекаліями, а тому є недоступною для організму. За різниці валової енергії та енергії що міститься у виділеному калі, визначають енергію перетравлюваних поживних речовин (перетравний енергія), виражена її коефіцієнтом перетравності. Енергія поживних речовин, засвоєна організмом в результаті травлення, називається обмінної або фізіологічно корисною. Її визначають по різниці перетравний енергії та енергією в сечі і кишкових газах:  
 
Еобменная = Екорма - Екала - Емочі - ЕCH4 (у жуйних)  
 
За рахунок обмінної енергії йде вся внутрішня робота організму - травлення, дихання, кровообіг і т.д., а також підтримку температури тіла, робота м'язів та ін Ці витрати називають витратами на фізичні функції. Частина обмінної енергії витрачаються на терморегуляцію, пов'язану із засвоєнням поживних речовин.  
Обмінна енергія мінус енергія, яка використовується на засвоєння поживних речовин, - це чиста енергія, нетто-енергія. Частина нетто-енергії витрачається на підтримку життя (основний обмін). Решта йде на освіту продукції і становить продуктивну енергію корму. Кращим показником доступною для тварин енергії є енергія засвоєних речовин, або обмінна енергія. Вона прийнята в нашій країні як критичний енергетичної поживності корму. Це пов'язано з тим, що обмінна енергія максимально може відобразити взаємозв'язок у системі «корм - тварина».  
На обмінну енергію корму впливають ті ж фактори, що і на його перетравність. Перевага оцінки поживності кормів і раціонів по обмінної енергії полягає в тому, що вона доступна для прямого вимірювання у виробництві, дозволяє прогнозувати ефективність використання кормів, збалансованість раціонів з урахуванням виду тварин.  
Однак слід зазначити, що використовувати обмінну енергію як біологічної константи не можна, оскільки обмінна енергія залежить від виду і віку тварини, а також від хімічного складу корму. Тому в нормах годівлі сільськогосподарських тварин зберігається нормування енергії в вівсяних кормових одиницях.  
 
 
Основи нормованої годівлі  
В умовах інтенсифікації тваринництва та виробництва продукції на промисловій основі особливо важливе значення має організація правильного повноцінної годівлі сільськогосподарських тварин.  
Організація повноцінної годівлі сільськогосподарських тварин визначається якістю корму. Потреба тварин в енергії, поживних і біологічно активних речовинах висловлюють в нормах годівлі.  
Нормованої годівлі називається таке годування, при якому тварина отримує потрібні живильні речовини відповідно до його фізіологічними потребами.  
Нормою годування називається кількість поживних речовин, необхідний для задоволення потреби тварини для підтримки життєдіяльності організму та отримання наміченої продукції гарної якості. Норми годівлі періодично переглядаються. З метою підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин під керівництвом РАСГН розроблені нові деталізовані норми годівлі. У врахована потреба тварин у 24 ... .. 40 елементах живлення. При недотриманні норм годування в раціоні може виявитися надлишок речовин і нестача інших. Наприклад, у скотарстві здійснюється контроль за годуванням тварин по 22 ... 24 елементами живлення. Практика показує, що дотриманням нових норм годівлі дозволяє підвищити продуктивність тварин на 8 ... 12% і одночасно знизити витрати корму на виробництв одиниці продукції.  
У деталізованих нормах для тварин різних видів з урахуванням їх фізіологічного стану, віку і продуктивності зазначені наступні показники: кількість енергії (в кормових одиницях, енергетичних кормових одиницях), суху речовину, сирий протеїн, переварювати протеїн, лізин, метіоніт, цистин, цукру, крохмаль , сира клітковина, сирий жир, кальцій, фосфор, калій, натрій, хлор, магній, сірка, залізо, мідь, цинк, марганець, кабальт, йод, каротин, вітаміни: A, D, E, B1, B2, B3, B4 , B5, B6, B12, у ряді випадків вітаміни С і К.  
На основі норм годівлі складають добовий раціон. Раціон - це необхідна кількість і якість кормів, яке відповідає нормі потреби тварини в енергії, поживних і біологічно активних речовинах при заданому рівні продуктивності, забезпечує збереження здоров'я та отримання продукції високої якості.  
Раціон складають на певний проміжок часу (доба, декада и.т.д) для кожної статевозрілої групи тварин. Їх систематично переглядають і коригують залежно від наявності кормових засобів. Якщо раціон за основними показниками поживності відповідає потреби тварини, то його називають збалансованим. Процентні раціон повинен бути збалансований по всіх нормованих показників і забезпечувати при повному його згодовуванні запланованого рівня продуктивності. При складанні повноцінного раціону слід підібрати корми та різні мінеральні та вітамінні підживлення. Для цього поряд з нормами годівлі і поживністю кормів треба знати особливості кожного корму, тобто його поедаемость, смакові якості, наявність органічних кислот, дія корму на здоров'я, продуктивність і якість продукції. Велика увага при складанні раціону приділяють обліку його собівартості.  
Важливе значення при годівлі тварин має структура раціону, тобто співвідношення окремих видів або груп кормів (грубих, соковитих і концентрованих), виражене у відсотках від загальної поживності. Дотримання оптимальної структури раціону дуже важливо для нормального процесу травлення і необхідного співвідношення поживних речовин у раціоні.  
У табл. 1 наведена структура раціону, розроблена Всеросійським науково - дослідним інститутом тваринництва (виж) і рекомендована для дійних корів.  
 
Корми  
Частка корму за поживністю при середньодобовому удое, кг  
 
10  
15  
20  
25  
30  
Соковиті  
70 ... 75  
65 ... 70  
60 ... 65  
55 ... 58  
50 ... 56  
У тому числі силос  
60 ... 65  
53 ... 58  
47 ... 50  
36 ... 40  
34 ... 36  
Грубі  
15 ... 20  
15 ... 18  
15 ... 17  
13 ... 15  
10 ... 12  
Концентровані  
10 ... 15  
15 ... 20  
20 ... 23  
28 ... 32  
34 ... 40  
 
Систематичне поєднання кормів у раціоні створює певний тип годівлі, під яким розуміють співвідношення (у відсотках від загальної поживності) основних груп або видів кормів, що споживаються тваринам за рік або якийсь сезон. В основу розрахунку береться співвідношення між концентрованими і об'ємистих кормів. Назва виду годування визначається видом що переважають у раціоні кормів. Наприклад, якщо в раціонах великої рогатої худоби переважає сінаж і силос, то такий вид називається сілосносенажним, якщо силос і коренеплоди - силосної - коренеплідних.  
Якщо у річному раціоні корів концентровані корми становлять 40% і більше за поживністю, то такий тип годівлі вважається концентратним; 30 ... .25% - полуконцентратним, 24 ... .. 10% - малоконцентратним, а до 9% - об'ємистим. Для господарств РФ найбільш бажаними та економічно доцільні при годівлі великої рогатої худоби силосної - коренеплідні раціони, що містять оптимальну кількість грубих, соковитих концентрованих кормів і забезпечують рівномірне навантаження на шлунково - кишковий тракт.  
У свинарстві найбільш поширені концентратно - картопляний, концетратно - коренеплідні і концентратний типи годівлі (на частку концентратів припадає 80 ... .90% річної витрати) Для сільськогосподарської птиці прийнятний тільки концентратний тип годівлі, коли концентрати становлять понад 90%.