Ефективність виробництва зерна

        Деталізуємо витрати на вирощування  зернових постатейно.

Таблиця 3.6

Деталізація виробничих витрат за статтями та їх структура  в загальних витратах в СТОВ Агрофірмі  «Україна»  у Врадіївського району 

 

        Оскільки підприємство займається переважно лише вирощуванням зернових, то логічно,що більшу частину затрат займають витрати на зернове виробництво 93,79% у 2007 році цей показник зменшився до 35,07 %. В структурі витрат більшу частину займають витрати на добрива та ПММ (паливо-мастильні матеріали), насіння та посадкові матеріали.

        СТОВ Агрофірма «Україна» характеризується своєю затратністю виробництва, при високій продуктивн6ості праці досить високі матеріальні витрати, необхідно оптимізувати витрати для покращення фінансового стану підприємства.  
 
 
 

3.3. Аналіз грошової виручки, прибутку, рентабельності зернових 
 

 Методичними  рекомендаціями було запропоновано  провести аналіз грошової виручки  окремо, на мою думку ці три  показника є нероздільні і  лише в комплексі зможуть відобразити всю ситуацію в господарстві. Основним завданням  створення, роботи будь-якого підприємства—це отримання прибутку, не виняток і сільськогосподарські товаровиробники. Головним показником економічної ефективності роботи господарства є рівень рентабельності, тобто як співвідноситься грошова виручка та собівартість  реалізованої та виробленої продукції.  В попередніх розділах ми наводили показники грошової виручки , прибутку, рентабельності. В цьому розділі дослідимо вплив факторів на дані показники.  
 
 
 
 

Таблиця 3.7

Визначення  впливу факторів на прибуток від реалізації зернових в

СТОВ  Агрофірмі «Україна»  у Врадіївського  району

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Ми побудували трьох факторну модель, зробили висновок , що прибуток від реалізації скоротився на 1412,6 тис грн.  переважно за рахунок ціни (зовнішнього фактора) та кількості реалізованої продукції. Позитивний вплив мало скорочення собівартості, що нейтралізувало вплив ціни на результат.

Протягом  досліджуваного періоду рівень рентабельності зменшився, тому доцільно буде деталізувани дану модель. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 3.8

Вихідні та розрахункові дані для визначення впливу факторів на рівень рентабельності зернових в СТОВ Агрофірмі «Україна»  у Врадіївського району 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рівень  рентабельності скоротився на 13 відсоткових пункти переважно за рахунок значного скорочення прибутку від реалізації зернових. Дану модель ми визначили за допомогою методу прямих та обернених зв’язків. 
 
 

3.3. Шляхи підвищення ефективності виробництва зерна. 
 
 
 

Умови підвищення ефективності виробництва  зерна озимої пшениці в сучасних умовах господарювання. В умовах формування та розвитку соціальноорієнтованої ринкової економіки об'єктивно виникає необхідність більш глибокого осмислення теорії ефективності виробництва, уточнення критерію ефективності та систематизації оціночних показників. Зокрема, це стосується ефективності виробництва такої важливої продовольчої культури, як озима пшениця.

      Загальновизнаним  положенням, традиційною версією  в розмаїтті теоретичних ідей та поглядів є відображення ефективності виробництва як досягнення максимально корисного кінцевого результату при мінімізації витрат (ресурсів), які викликали цей результат.

      Чисельність та різноманітність теоретичних  положень економічної думки щодо ефективності виробництва узагальнено  можна звести до двох напрямів. Перший – це теоретичні концепції, які започаткували і розвинули трудову теорію вартості, класиками якої були А. Сміт, Д. Рікардо, С. Сісмонді, К. Маркс, Ж.-Б. Сей. Другий існуючий напрям економічної теорії виходить з цілей економічної ефективності (Маршалл А., Кейнс Дж.), а також обмеженості факторів виробництва та продуктивного їх використання.

      Слід  розрізняти ефективність виробництва  економічну, соціальну та екологічну. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Вона означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Дана категорія включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача.

      Економічну  ефективність виробництва розглядають  з різних напрямків: як виробничо-технологічну, виробничо-економічну та соціально-економічну. Виробничо-технологічна ефективність – ефективність використання ресурсів виробництва. Виробничо-економічна ефективність – ефективність виробництва продукції як наслідок сукупного впливу виробничо-технологічної ефективності та економічного механізму господарювання. Соціально-економічна ефективність є похідною виробничо-економічної ефективності і відображає реалізацію економічних інтересів та характеризує ефективність роботи підприємства в цілому.

      По  озимій пшениці узагальнюючими показниками  виробничо-технологічної ефективності є урожайність і продуктивність, а також величина розрахункової  собівартості, при обчисленні якої оцінку затрат праці і матеріальних ресурсів проводять на співставному в динаміці рівні. Для оцінки виробничо-економічної ефективності озимої пшениці доцільно використовувати показники валового доходу і прибутку на гектар посіву, що дозволяють здійснювати порівняльний аналіз ефективності виробництва продукції безпосередньо в господарстві.

      Соціально-економічна ефективність виражає ступінь реалізації мети виробництва, а виробничо-технологічна і виробничо-економічна – засіб для її досягнення. Проблема підвищення ефективності виробництва повинна вирішуватися у тісному поєднанні її економічних та соціальних аспектів.

      Водночас  АПК характеризується тісною взаємодією з навколишнім природним середовищем, що визначає ще один аспект ефективності його функціонування – екологічний. Діюча система економічних показників включає узагальнюючі показники ефективності виробництва та показники ефективності використання окремих видів ресурсів.

      При збільшенні виробництва зерна озимої пшениці на основі його інтенсифікації виробник повинен підрахувати, до якої граничної межі можна здійснювати додаткові витрати в розрахунку на одиницю земельної площі, щоб вони окупалися відповідним приростом урожайності і давали прибуток. Так, для визначення оптимальної дози мінерального добрива варто лише розрахувати і співставити додаткові витрати на внесення добрива (а також витрати на збирання, транспортування і доробку додатково отриманого врожаю зерна)  з доходом від реалізації додаткових обсягів продукції. За результатами розрахунків можливо визначити останню гранично вигідну одиницю діючої речовини добрива, а за аналогічними розрахунками для інших ресурсів – останню гранично вигідну одиницю виробничого ресурсу, яка забезпечує виробнику отримання максимального прибутку від вирощування озимої пшениці.

      Ефективність  спеціалізації, концентрації на основі міжгосподарського кооперування та агропромислової інтеграції визначають за збільшенням в зоні (районі) всіх видів продукції, підвищенням рівня використання виробничих ресурсів сільськогосподарського виробництва (земля, фонди, праця та сукупність виробничих ресурсів), зростанням показників поліпшення соціально-побутових умов .