Ефективність виробництва зерна

 

ЗМІСТ 
 

ВСТУП 

РОЗДІЛ 1 Теоретичні основи аналізу ефективності:

1. Сутність та види ефективності;…………………………………….6
2. Основні показники ефективності та їх аналізу…………………   15

 

РОЗДІЛ 2 Аналіз  фінансово-економічних  умов господарства:

1. Аналіз природно-кліматичних умов, розміру та спеціалізації підприємства;…………………………………………………………..21
2. Аналіз забезпеченості і рівня використання ресурсів підприємства;………………………………………………………….24
3. Аналіз показників фінансового стану………………………….…29

 

РОЗДІЛ 3 Аналіз ефективності виробництва продукції зерновиробництва в сільському господарстві:

1. Аналіз валового виробництва;…………………………………..33
2. Аналіз собівартості продукції;……………………………………40
3. Аналіз грошової виручки, прибутку, рентабельності продукції переробки;……………………………………………………………….43
4. Шляхи підвищення ефективності переробки зерна…………………………………………………………………......45

 

ВИСНОВКИ 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 

ДОДАТКИ 
 

ВСТУП 
 
 

Для України  нарощування виробництва зерна  має стратегічне значення для  підйому національної економіки, тому що при успішному його розвитку створюються умови для подолання кризового стану ряду суміжних галузей. Але за останні роки його обсяги постійно скорочувалися. В 1999 році було отримано всього 24,6 млн. тонн зерна, тоді як критична межа виробництва складає 31,6 млн. тонн. Отже, підвищення рівня ефективності виробництва зерна є найважливішим завданням, від рішення якого залежить продовольча безпека країни. Розв'язання його повинно здійснюватися не тільки на державному, але й на регіональному рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування.

     Виробництво і реалізація зерна для сільського господарства Миколаївської області має особливе значення тому, що зернова галузь є провідною для абсолютної більшості сільськогосподарських підприємств. Тому необхідним є всебічне вивчення тенденції розвитку зернової галузі в регіоні, економічної ефективності виробництва зерна і визначення основних напрямків її підвищення.

     Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва зерна займається велика група науковців. Значний внесок у розвиток науки в галузі зернового виробництва, підвищення його економічної ефективності внесли С.С.Бакай, О.Г.Білозерцев, Ю.Д.Білик, В.І.Бойко, П.І.Гайдуцький, В.А.Кадієвский, М.Ю.Коденська, М.Г.Лобас, П.Т.Саблук, В.Ф.Сайко, В.П.Ситник, Л.М.Худолій, О.М.Шпичак і багато  інших. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення зернового виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків зерна.

     Однак питання підвищення економічної  ефективності виробництва зерна  на рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і практичного  вирішення.

     Теоретична  і практична значимість цієї проблеми обумовила вибір теми курсової роботи та її актуальність.

     Основна мета роботи полягала у виявленні  на підставі всебічного системного аналізу  основних проблем розвитку сучасного  зернового господарства та обґрунтуванні  організаційно-економічних заходів  з підвищення його ефективності. Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних завдань:

1.уточнити сутність економічної ефективності виробництва зерна;

2.визначити тенденції змін, які відбулись у зернопродуктовому підкомплексі;

3.визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності виробництва зерна;

4.визначити резерви підвищення ефективності зернового виробництва за рахунок його інтенсифікації та поліпшення якості зерна.

     Предметом дослідження є методичні й  прикладні аспекти проблеми підвищення економічної ефективності та тенденції розвитку виробництва зерна в умовах ринкової економіки.

     Об’єктом  дослідження обрано приватно орендне  підприємсто «Вікторія» (далі ПОП «Вікторія»). При дослідженні використано дані статистичних звітів за 2008-2010роки. Досліджуючи дану тему були використані аналітичні та статистичні методи.  
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1  

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ 
 

1.1  Сутність та види ефективності 
 

     Основною  метою економічної стратегії  розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні подальшого зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення  населення в продуктах харчування і промисловості – в сировині.

     Проблема  підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва – визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства на сучасному етапі розвитку економіки України.

     Ефективність  виробництва, як економічна категорія, відображає дію об’єктивних економічних  законів, що проявляються в подальшому зростанні результативності виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних її вкладень на одиницю корисного ефекту.

     Як  економічна категорія, економічна ефективність дуже тісно пов’язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення нашої країни. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу з подальшим задоволенням потреб виробників галузей, а також суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

     Сільське  господарство має свої відмінності. Так, наприклад, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе місце відводиться землі – головному засобу виробництва. Отже, оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві, а саме в рослинництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі, а в тваринництві – до продуктивності худоби.

     Економічна  ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання  максимальної кількості продукції  з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах коштів на виробництво одиниці продукції. Також в ефективності сільського господарства відображається якість продукції, а також здатність її задовольняти певні потреби споживача. Але при цьому для підвищення якості сільськогосподарської продукції потрібні додаткові затрати живої і уречевленої праці. [20].

     Сільське  господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення їх використання є одним з найважливіших завдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат об’єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються [23].

     Підвищення  економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення  виробництва, підвищення оплати праці, та поліпшення побутових і культурних умов працівників галузі.

     Підвищення  ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є важливою передумовою прискорення розвитку агропромислового комплексу і подальшого підвищення результативності функціонування економіки України.

     Економічну  ефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють: народногосподарську економічну ефективність; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва; економічну ефективність виробництва окремих культур, видів продукції; економічну ефективність окремих агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки і передової практики [20].

     Вихідним  критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного  доходу з розрахунку на душу населення  при найменших затратах живої  і уречевленої праці.

     Основний критерій економічної ефективності висвітлює головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях.

     Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції потрібно визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Відповідно, економічну ефективність сільськогосподарського виробництва вивчають до вимог економічних законів, які його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

     Розвиток  сільського господарства, в галузі рослинництва здійснюється на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зокрема використання нових систем машин, високопродуктивних культур, мінеральних добрив, гербіцидів тощо. Особливе значення також має хімізація сільського господарства, що є важливою умовою впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

     Проблема  підвищення ефективності загального виробництва  є основою розвитку на сучасному  етапі.

     Необхідність  визначення ефективності будь-якої галузі народного господарства, в тому числі і зернового виробництва, об’єктивно випливає з можливості досягти при визначеному напрямку науково-технічного прогресу, великої економії засобів і праці. Це особливо важливо в умовах обмеженого розміру ресурсів, так як, чим ефективніше в масштабах країни будуть використовуватись наявні ресурси, тим ширше будуть задоволені його потреби в різних видах продукції.

     Одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є його інтенсифікація на основі постійного удосконалення  господарського механізму, який формується на суттєво новій ринковій мотивації до праці.

     Інтенсивний тип розширеного відтворення  в умовах становлення та розвитку ринкових відносин має принципові особливості. Основним критерієм економічного розвитку стає не кількісне збільшення факторів виробництва, а суттєве зростання ефективності виробництва на основі максимальної економії не тільки життєвої, але й уречевленої праці. Визначальним показником інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі стає не просто збільшення обсягів виробництва продукції, а випереджаючі темпи зростання кінцевих результатів в порівняні з витратами. Ринкова економіка вимагає становлення соціально орієнтованого підприємництва. Саме такі відмінності зумовлюють вияв нових тенденцій і закономірностей інтенсивного типу розширеного відтворення вимагають концепції інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на одиницю продукції.

     Підвищення  ефективності зернового господарства пов’язане з впливом на його розвиток великої кількості факторів: хімізація, меліорація, виведення нових сортів, підвищення загальної культури землеробства. В зв’язку з тим, що перелічені фактори не рівнозначні по ступеню впливу на збільшення виробництва зерна і потребують різних розмірів капіталовкладень та поточних затрат, важливо, куди будуть спрямовані ці капіталовкладення.

     Труднощі  у визначенні економічної ефективності основних факторів, які впливають  на ріст урожайності зернових культур, на відмінну від виявлення економічної  ефективності різних варіантів проектних  рішень в промисловості, коли головне завдання полягає у виборі більш ефективного варіанту, визначення групи показників, полягає в тому, що тут головне завдання встановлює найбільш правильне відношення факторів у комплексі з урахуванням економічної ефективності кожного із них.