Види органів виконавчої влади

     Державний комітет України по водному господарству;

     Державний комітет України по земельних ресурсах;

     Державний комітет України у справах національностей та міграції;

     Пенсійний фонд України.

     III. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

     Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом — це орган, який має особливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань:

     Адміністрація Державної прикордонної служби України;

     Головне управління державної служби України;

     Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

     Державна митна служба України;

     Державна податкова адміністрація України;

     Державна служба експортного контролю України;

     Державна судова адміністрація України;

     Державний департамент України з питань виконання покарань;

     Державне агентство України з інвестицій та інновацій;

     Державний комітет статистики України;

     Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;

     Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики;

     Державний комітет фінансового моніторингу України;

     Державний комітет ядерного регулювання України;

     Міністерство економіки України;

     Національна комісія з питань регулювання зв'язку України;

     Національна комісія регулювання електроенергетики України;

     Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів;

  Національне космічне агентство України.

     Для з'ясування статусу центральних органів виконавчої влади необхідно також звернутися до таких нормативно-правових актів, як Положення про Міністерство оборони України, Положення про Міністерство юстиції України, Положення про Міністерство охорони здоров'я України, Положення про Міністерство транспорту України та ін.

     До центральних органів виконавчої влади (цей термін застосовується Конституцією, див., наприклад, ст. 114) належать ті, що керують відповідними галузями або здійснюють функціональне (міжгалузеве) управління. Це міністерства; державні комітети (державні служби); центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

     Центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Загальним положенням про міністерство та інший центральний орган державної виконавчої влади (затверджено Указом Президента України від 12 березня 1996 p.), а також положеннями про конкретний орган.

     Робота центральних органів виконавчої влади спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (п. 9 ст. 116 Конституції України).

     Так, відповідно до вказаної вище статті Конституції України в редакції від 08.12.2004 року № 2222-IV, Кабінет Міністрів України:

     - спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

     - утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

     - призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

     Відповідно до статті 9 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 16 травня 2008 року № 279-VI, , члени Кабінету Міністрів України, (фактично очільники міністерств, - голови провідних органів в структурі ЦОВВ), крім Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України і Міністра закордонних справ України, призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністр оборони України і Міністр закордонних справ України призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України.

     Відповідно до статті 22 вказаного вище закону, Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, додержання прав і свобод людини та громадянина.

     Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

     Діяльність центральних органів виконавчої влади, керівники яких не входять до складу Кабінету Міністрів України, спрямовується і координується міністрами. Питання діяльності таких центральних органів виконавчої влади представляють відповідні міністри, до сфери спрямування і координації яких належать ці органи.

     Кабінет Міністрів України затверджує граничну чисельність працівників міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України для утримання органів виконавчої влади.

     Кабінет Міністрів України може скасовувати акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині.

     Кабінет Міністрів України призначає на посаду та звільняє з посади:

     1) керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, - за поданням Прем'єр-міністра України;

     2) відповідно до закону членів колегіальних центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, - за поданням Прем'єр-міністра України;

     3) перших заступників і заступників міністрів - за поданням міністрів;

     4) перших заступників і заступників керівників інших центральних органів виконавчої влади - за поданням міністрів, до сфери спрямування та координації яких належать ці органи, у порядку, визначеному законодавством про державну службу;

     Прем’єр – міністр України згідно із статтею 44 зазначеного вище закону:

     - координує діяльність членів Кабінету Міністрів України;

• вносить на розгляд Верховної Ради України подання про призначення членів Кабінету Міністрів України (крім Міністра закордонних справ України та Міністра оборони України), а також Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України;

     - подання щодо кандидатур для призначення на посаду і звільнення з посади керівників центральних органів виконавчої влади, що не входять до складу Кабінету Міністрів України;

     - подання відповідно до закону щодо кандидатур для призначення на посаду і звільнення з посади членів колегіальних центральних органів виконавчої влади, що не входять до складу Кабінету Міністрів України; подання про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

     Центральний орган виконавчої влади узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та у встановленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень міністерство організує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

     Центральний орган виконавчої влади, у межах наданої державою компетенції, виконує такі функції:

     - бере участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами, розробляє механізм її реалізації;

     - прогнозує розвиток економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах;

     - бере участь у розробці проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України;

     - готує пропозиції та бере участь у формуванні та реалізації політики у сфері виконання робіт і поставок продукції для державних потреб;

     - розробляє цільові перспективні програми, опрацьовує комплекс заходів, спрямованих на поглиблення економічної реформи;

     - реалізує державну стратегію розвитку відповідної галузі (групи суміжних галузей);

     - вносить у встановленому порядку пропозиції щодо зміни умов оподаткування, одержання пільгових кредитів, визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств в окремих галузях;

     — готує пропозиції щодо вдосконалення механізму регулювання розвитку економіки, її структурної перебудови, забезпечення ринкової збалансованості, соціального захисту населення, екологічної безпеки;

     - бере участь у формуванні та реалізації інвестиційної політики виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки;

     - розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, механізм їх впровадження, затверджує галузеві стандарти;

     - вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захист інтересів українських товаровиробників на зовнішньому ринку та розвиток внутрішнього ринку;

     - видає у передбачених законодавством випадках спеціальні дозволи (ліцензії) на проведення окремих видів підприємницької діяльності;

     - виступає державним замовником наукових досліджень комплексного характеру;

     - бере участь у підготовці міжнародних договорів України, укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру;

     - здійснює у межах повноважень, визначених законодавством, функції управління майном підприємств, що належать до сфери управління міністерства;

     - складає макроекономічні та міжгалузеві баланси;

     - розробляє пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку економіки;

     - бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами (демонополізація економіки, розвиток конкуренції, антимонопольне регулювання, застосування антимонопольного законодавства);

     - забезпечує виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави у межах, визначених законодавством повноважень;

     - забезпечує у межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті міністерства, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;

     - здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань. Центральний орган виконавчої влади, у межах наданої державою компетенції, має право:

     - залучати спеціалістів центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

     - представляти Уряд України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України;