Види органів виконавчої влади

   Тема: Види органів виконавчої влади

   ПЛАН 
 

   Вступ                                                                                                                     2

   § 1 Поняття органів виконавчої влади                                                       3

   § 2 Центральні органи виконавчої влади                                                   9

§ 3 Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим                  14

§ 4 Міжтериторіальні та місцеві органи виконавчої влади                    15

  4.1 Основні галузеві повноваження місцевих державних адміністрацій  16

   Висновок                                                                                                              16

   Використана література                                                                                     17 

 

   

   ВСТУП 
 

   Органи  виконавчої влади є численними та різноманітними, що обумовлено безпосередньою спрямованістю виконавчо-розпорядчої  діяльності. Для кращого вивчення особливостей організації і діяльності органів державного управління, а також виявлення закономірностей у взаємозв'язках окремих органів здійснюють їх класифікацію, в основу якої кладуть різні критерії. Найважливішими з них є територіальний масштаб діяльності, обсяг і характер компетенції, порядок розв'язання підвідомчих питань, предмет спрямованості компетенції, становище та місце в системі органів.

   Залежно від територіального масштабу діяльності, органи виконавчої влади поділяють  на чотири групи: центральні, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим (далі — АРК), міжтериторіальні, місцеві.

   Від того, який обсяг і характер компетенції  мають органи виконавчої влади, їх поділяють  на: органи загальної компетенції (КМУ, РМ АРК, місцеві державні адміністрації), органи галузевої компетенції (Міністерство оборони, Міністерство освіти і науки та ін.), органи спеціальної (функціональної) компетенції (Міністерство економіки, Міністерство фінансів та ін.), органи предметної компетенції.

   Залежно від порядку розв'язання підвідомчих  питань, органи виконавчої влади поділяють на єдиноначальні (міністерства, комітети та ін.) та колегіальні (КМУ, РМ АРК та ін.).

   Залежно від предмета спрямованості компетенції, органи виконавчої влади поділяють  на:

   а) органи управління господарським виробництвом, економікою та сферою соціального обслуговування: промисловістю, сільським господарством, транспортом, зв'язком, внутрішньою торгівлею, житлово-комунальним господарством і побутовим обслуговуванням населення;

   б) органи управління соціальним розвитком і культурою: освітою, охороною здоров'я, фізичною культурою та спортом, розвитком науки, культури, соціальним забезпеченням;

   в) органи управління в адміністративно-політичній сфері: обороною, державною безпекою, внутрішніми справами, юристицією, зовнішніми стосунками;

   г) органи міжгалузевого управління, які здійснюють функції: ціноутворення, статистики, фінансового регулювання, стандартизації, сертифікації тощо.

   Якщо  брати за критерій класифікації становище  та місце в системі органів  виконавчої влади, то їх поділяють на вищі та нижчі. Так, обласна державна адміністрація буде нижчою відносно Кабінету Міністрів України, але вищою відносно районної державної адміністрації. Звідси — підпорядкованість, підконтрольність, підзвітність нижчих органів перед вищими, обов'язковість рішень вищих органів до виконання нижчими.

   Отже, мета даної курсової роботи полягає  в розкритті поняття органів виконавчої влади, а також в розгляді видів органів виконавчої влади, а саме видів органів виконавчої влади за критерієм територіального масштабу діяльності, адже він є найважливішим серед інших критерій класифікації даних органів.

   Нормативною основою роботи стали такі правові  акти, як, безперечно, Конституція України (статті 6, 113 ,114, 116, 118, 119, 120 134, 137, 138), Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 p., Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 16 травня 2008 року № 279 , Укази Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" (від 15.12.1999 p.), "Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні" (від 29.05.2001 р.), Указ Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» № 1573/99, в редакцiї вiд 15.05.2007, Указ Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. № 1572 (в редакції від 15 січня 2002 p.) та «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади № 1573 від 15.05.2007 року, законами України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р., "Про столицю України - місто-герой Київ" від 15 січня 1999 р. та іншими законодавчими актами, Положення про Міністерство оборони України, Положення про Міністерство юстиції України, Положення про Міністерство охорони здоров'я України, Положення про Міністерство транспорту України та ін. та інші законодавчі акти.

   Науковою  основою при написані даної роботи стали праці таких відомих  вчених, як Аверянов В., КРУПЧАН О.Д., БАНДУРКА О.М., БІТЯК Ю.П., ЗУЙ В.В. та ін..

   Робота  складається зі вступу, чотирьох розділів, одного підрозділу, висновків та списку використаної літератури. 

 

   

1. ПОНЯТТЯ ОРГАНІВ  ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

 
 

   Відомо, що будь-яка держава для здійснення своїх завдань і реалізації управлінських функцій створює систему відповідних органів держави, державних підприємств і установ, серед яких тільки органи державної влади наділяються владними повноваженнями та відповідною компетенцією для здійснення управління в державі. Органи державної влади в своїй сукупності утворюють апарат держави, з діяльністю якого тісно пов’язана теорія поділу влад на законодавчу, виконавчу і судову. У нашій державі такий розподіл закріплений ст. 6 Конституції України.

   Отже, під органом виконавчої влади як окремої гілки державної влади необхідно розуміти організацію, яка є складовою державного апарату, наділена владними повноваженнями та відповідною компетенцією в сфері державного управління і має юридичний статус, закріплений законом чи іншим нормативним правовим актом.

   Органи виконавчої влади посідають особливе місце у системі суб'єктів адміністративного права.

   По-перше, вони є основними функціонально-галузевими носіями виконавчої влади в державі, а статус органу виконавчої влади закріплюється за ними в нормативному порядку;

   по-друге, є найважливішою складовою органів державного управління і державного апарату в цілому (як відомо, державний апарат, крім органів державного управління, об'єднує управлінські структури законодавчої влади, органи правосуддя, прокуратури та інші державні органи);

   по-третє, вони об'єднані єдиним керівництвом і підпорядкуванням, внаслідок чого діють узгоджено і цілеспрямовано;

   по-четверте, кожен з органів цієї системи наділений державою специфічною компетенцією у сфері державного управління і реалізації державної виконавчої влади;

   по-п'яте, система органів виконавчої влади справляє регулюючий вплив на всі сфери державного і суспільного життя;

   по-шосте, в рамках своєї компетенції органи виконавчої влади самостійні в організаційному та функціональному відношеннях;

   по-сьоме, здійснюється специфічний вид державної діяльності, яка за своїм юридичним змістом є виконавчо-розпорядчою.

   На основі зазначеного можна сформулювати визначення органу державної виконавчої влади — це носій державної виконавчої влади, що реалізує свою компетенцію в закріпленій сфері державного управління і має юридичний (нормативно зафіксований) статус органу державної виконавчої влади.

   Чітку вказівку на види органів виконавчої влади містить Конституція України. За ст. 113 вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України; ст. 114 вказує на існування центральних органів виконавчої влади; ст. 118 визначає місцеві державні адміністрації як місцеві органи виконавчої влади. Крім зазначених у Конституції України, чинне законодавство наділяє статусом органів виконавчої влади без подальшого його уточнення Раду міністрів Автономної Республіки Крим (п. 1 ст. 35 Конституції Автономної Республіки Крим) і міліцію (ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 p.). 

 

2. ЦЕНТРАЛЬНІ  ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

 
 

     При вивченні питання правового статусу центральних органів виконавчої влади необхідно звернутися до указів Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" (від 15.12.1999 p.), "Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні" (від 29.05.2001 р.), Указ Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» № 1573/99, в редакцiї вiд 15.05.2007 і мати на увазі, що:

     а) міністерство — це головний (провідний) орган в системі центральних органів виконавчої влади у забезпеченні реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності.

     Згідно з вищеназваним указом створені такі міністерства:

     I. Міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України:

     Міністерство аграрної політики України;

     Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України;

     Міністерство внутрішніх справ України;

     Міністерство вугільної промисловості України;

     Міністерство економіки України;

     Міністерство закордонних справ України;

     Міністерство культури і туризму України;

     Міністерство оборони України;

     Міністерство освіти і науки України;

     Міністерство охорони здоров'я України;

     Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;

     Міністерство палива та енергетики України;

     Міністерство праці та соціальної політики України;

     Міністерство промислової політики України;

     Міністерство транспорту та зв'язку України;

     Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

     Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту;

     Міністерство фінансів України;

     Міністерство юстиції України.

     II. Державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України.

     Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів:

     Вища атестаційна комісія України;

     Головне контрольно-ревізійне управління України;

     Державна служба автомобільних доріг України;

     Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації;

     Державний комітет архівів України;

     Державний комітет лісового господарства України;

     Державний комітет телебачення і радіомовлення України;

     Державний комітет України з державного матеріального резерву;