Правові основи управління і контролю в екологічній сфері

     Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України здійснює профілактичні та лікувальні заходи щодо хвороб свійських тварин та дикої фауни з метою одержання екологічно чистих продуктів харчування, провадить ветеринарний, радіологічний і токсикологічний контроль продукції тваринного і рослинного походження.

     Відповідно  до Закону України від 16 червня 1992 року “Про природно-заповідний фонд” державне управління організацією, охороною та використанням природно-заповідного фонду повинно  здійснювати Мінекоресурсів. До прийняття названого нормативного акта керівництво заповідними об’єктами виконувалося кількома міністерствами і відомствами, що не сприяло забезпеченню єдиного правового режиму та досягненню мети заповідної охорони природи. Тому зосередження управління природно-заповідними територіями в одному спеціалізованому державному органі неодноразово пропонувалось екологами та правознавцями, що знайшло своє закріплення у вказаному законі. Проте вже в 1993 році постановою Верховної Ради встановлювалося, що через відсутність додаткових засобів та матеріально-технічних ресурсів на перехідний період зберігається, в основному, існуюча система державного управління найбільш важливими об’єктами - природними та біосферними заповідниками, національними природними парками. Таким чином, названі території в даний час пересувають у веденні Мінекоресурсів, НАН України, Української академії аграрних наук, Держкомлісгоспу та Міністерства освіти і науки. Слід зазначити, що наведеною постановою визначена необхідність підпорядкування всіх заповідників і національних парків, що створюються, Головному управлінню заповідної справи Мінекології України.

     Безпосереднє  проведення державної земельної  політики і забезпечення раціонального використання і охорони земель покладено на єдину систему державних органів земельних ресурсів, яка включає Державний комітет України по земельних ресурсах та його органи на місцях – обласні, міські управління, районні відділи земельних ресурсів, інженерів - землевпорядників сіл і селиш. До компетенції посадових осіб цих органів віднесене координацію проведення земельної реформи, створення умов для рівноправного розвитку всіх форм власності ня землю, участь у відведенні земельних ділянок, видача документів, що посвідчують право на землю, ведення земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням і охороною земель.

     Управління  в галузі використання і охорони поверхневих вод здійснює Державний комітет по водному господарству України.

До  його системи згідно з басейновим принципом управління водними ресурсами  належать басейнові водогосподарські об’єднання, обласні управління комплексного використання водних ресурсів, басейнові (територіальні) інспекції з використання і охорони вод, їх дільниці та гідрохімічні лабораторії. Держкомводгосп організовує комплексне використання водних ресурсів, експлуатацію водогосподарських об’єктів, охорону вод від забруднення та засмічення, здійснення моніторингу водних об’єктів та ведення відповідного кадастру, погоджує дозволи на спеціальне водокористування, здійснює контроль за дотриманням режимів роботи водосховищ.

     Головна державна інспекція України з  безпеки судноплавства (Держфлотінспекція України) здійснює державний нагляд за безпекою плавання суден у водоймах і охороною навколишнього природного середовища при їх експлуатації.

     Державне  управління в галузі охорони атмосферного повітря здійснюється Мінекоресурсів та Міністерством охорони здоров’я

України. Їх досить широка компетенція щодо встановлення стандартів у галузі охорони  атмосферного повітря та затвердження і введення в дію нормативів його екологічної безпеки, контролю за їх дотриманням визначена Законом від 16 жовтня 1992 року “Про охорону атмосферного повітря”⁷. Крім цього, окремі функції екологічного управління в цій сфері здійснюють:

     1) Авіаційний регістр Державного  департаменту авіаційної адміністрації  Міністерства транспорту України,  який здійснює реєстрацію, сертифікацію та допуск до експлуатації цивільних повітряних суден, видає посвідчення про їх шумову придатність, розробляє заходи щодо зменшення шкідливого впливу авіаційної діяльності на довкілля.

     2) Державна автомобільна інспекція (ДАІ) Міністерства Внутрішни Справ України організує і здійснює контроль за дотриманням правил, норм, стандартів безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища від шкідливого впливу автомототранспортних засобів та сільськогосподарської техніки.

     Міністерство  України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення  від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) здійснює всі заходи на території  відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення, дає оцінку радіаційної обстановки на забрудненні від Чорнобильської катастрофи території та веде радіоекологічний моніторинг; координує діяльність державних та інших органів з проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, у тому числі викиду шкідливих, хімічних, радіоактивних речовин у довкілля, здійснює державний нагляд і контроль за станом цивільної оборони і техногенної безпеки.

     Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України забезпечує створення і функціонування державної системи стандартів, одним з основних принципів якої є обов’язкове врахування екологічних вимог, тобто певних параметрів якісного стану навколишнього природного середовища. Технічні правила і норми, які мають правову форму стандартів, підлягають безумовному дотриманню.

     Державне  управління використанням і охороною надр здійснюють декілька органів спеціальної  компетенції, між якими законодавством проведено розмежування функцій у цій галузі:

     1) Державнний департамент з питань  геології та використання надр Мінекоресурсів України та його органи проводять державний контроль за геологічним вивченням надр, подають для затвердження Кабінету Міністрів ліміти (квоти) видобування корисних копалин загальнодержавного значення, надають спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами. Для обліку і оцінки природних багатств надр при Департаменті урядом створено Державну комісію із запасів корисних копалин та Державний фонд їх родовищ.

     2) Державний департамент по нагляду за охороною праці

Міністерства праці та соціальної політики України здійснює гірничий нагляд за веденням робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням і охороною. Відповідні управління та інспекції Департаменту надаю гірничі відводи на користування надрами, контролюють введення в експлуатацію родовищ корисних копалин, перевіряють видобування і переробку мінеральної сировини, норми і правила охорони надр.

     Окрему  групу державних органів становлять ті, що здійснюють певні спеціальні функції екологічного управління в  галузі охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки, їх діяльність стосується не конкретного, а фактично невизначеного кола (тобто всіх або більшості) природних об’єктів або природного середовища в цілому.

     У першу чергу це стосується екологічних  повноважень Міністерства охорони здоров’я України. Цей державний орган, крім вищеназваних напрямків діяльності, займається також санітарно-гігієнічною охороною довкілля - створенням оптимальних умов життєдіяльності населення, вивченням та недопущенням шкідливого впливу чинників навколишнього природного середовищя на здоров’я людини. У країні діє розгалужена система Санітарно-епідемологічної служби, яка здійснюе відповідний державний нагляд і має для цього впливові повноваження, передбачені Законом України від 24 лютого 1994 року “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”⁸ та іншими нормативними актами.

     Державний департамент геодезії, картографії  та кадастру Мінекоресурсів України  здійснює проведення астрономо-геодезичних, гравіметричних, картовидавничих робіт, аерокосмічних зйомок для дистанційного зондування Землі з метою вивчення природних ресурсів і стану довкілля.

     Державний комітет будівництва, архітектури  та житлової політики України та його органи на місцях здійснюють розробку та реалізацію документації з розбудови населених пунктів та проводять архітектурно-будівельний контроль, забезпечують захист

життєвого та природного середовища від шкідливого впливу техногенних та соціально-побутових  факторів, небезпечних природних  явищ, організують упорядкування населених пунктів, безпечне функціонування комунальних мереж водо-, газо-, теплопостачання з додержанням еколигічних вимог.

     Державний департамент випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів  росту рослин і добрив Мінекоресурсів України здійснює державні випробування та реєстрацію, визначає перелік дозволених для використання хімічних, біологічних засобів, засобів захисту та регуляторів’росту рослин, добрив з урахуванням

вимог до їх безпечності для здоров’я людини та навколишнього природного середовища.

Державна  служба з карнтину рослин Мінагрополітики України та її інспекції здійснюють державний фітосанітарний контроль за додержанням карантинного режиму на стадіях вирощування, переробки і реалізації рослин і продукції рослинного походження.

     Ще одним різновидом державного управління природокористуванням та охороною довкілля є галузеве (відомче) управління. Суть його полягає в певній організаційній діяльності окремого міністерства чи відомства щодо забезпечення належних умов використання та охорони природних об’єктів, які експлуатуються підприємствами, що йому підпорядковані. Це характнрно, наприклад, для діяльності Міністерства аграрної політики, Міністерства палива та енергетики, Міністерств транспорту. 
 
 
 
 

2.3. ПОВНОВАЖЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ В СФЕРІ УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ ТА ОХОРОНОЮ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА  

     Управління  територіями та об’єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об’єкти.

     Об’єднання  громадян беруть участь в управлінні територіями та об’єктами природно-заповідного фонду шляхом:

а) внесення пропозицій щодо організації  нових територій та об’єктів природно-заповідного фонду, забезпечення їх охорони, ефективного використання і відтворення природних комплексів та об’єктів;

б) сприяння державним органам у  їх діяльності в цій сфері;

в) участі в проведенні екологічної  експертизи об’єктів, що впливають чи можуть негативно впливати на стан територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

г) участі в контролюванні за додержанням  режиму таких територій та об’єктів,

     Громадське  управління в галузі використовування та охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими об’єднаннями, якщо така діяльність передбачена їх статутами.

     Екологічна  ситуація та зростання свідомості і  активності населення обумовили те, що в Україні існує понад 20 екологічних організацій, асоціацій та груп національного рівня та понад 300 - місцевого. Серед них Українське товариство охорони природи, Українське товариство мисливців і рибалок, асоціація “Зелений світ”, ботанічні, орнітологічні, географічні, гідроекологічні товариства, Національний екологічний центр, Українська екологічна академія наук, Всеукраїнська екологічна ліга. Для взаємодії з ними при Мінекоресурсів створено Громадську екологічну раду.

     Для досягнення своїх статутних цілей  і завдань, залучення широких  верств населення до охорони довкілля та формування належної екологічної свідомості відповідні громадські організації мають право:

     а) вільного доступу до інформації про  стан довкілля, джерела його забруднення, захворюваність населення. Ці відомості  ніким не можуть бути засекречені (ст. 50 Конституції України);

     б) розробляти і пропагувати свої природоохоронні програми;

     в) брати участь у розгляді радами, іншими органами місцевого самоврядування питань охорони навколишнього природного середовища, використання природних об’єктів і забезпечення екологічної безпеки або виступати з ініциативою винесення цих питань на місцеві і всеукраїнський референдуми;