Звіт по практиці в Фірма „Іділія”

До інших операційних витрат включаються:

• витрати на дослідження та розробки відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»;

собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей  бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю в еквіваленті, вираженому в грошовій одиниці України  за курсом Національного банку України  на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти;

• собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;
• сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
• втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);
• втрати від знецінення запасів; недостачі та втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пені, неустойка;
• витрати на виплату матеріальної допомоги, утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

• інші витрати операційної діяльності.

Первинними  документами при відображенні накопичення інших витрат операційної діяльності є накладна, акт про уцінку, інвентаризаційний опис, порівняльна відомість, розрахунок (довідка) бухгалтерії тощо. Списання інших витрат операційної діяльності на фінансові результати оформлюється довідкою бухгалтерії.

Загальна методика побудови обліку інших операційних витрат за елементами аналогічна методиці побудови витрат виробничої діяльності, адміністративних витрат або витрат на збут.

Для обліку інших витрат операційної діяльності використовують рахунок 94 "Інші витрати операційної діяльності". На рахунку 94 ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, окрім витрат, які відображаються на рахунках 90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут".

За дебетом рахунку  відображається сума визнаних витрат, за кредитом - їх списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

 

П(С)БО 16 передбачено розкриття складу інших операційних витрат у Примітках до річної фінансової звітності. Враховуючи це необхідно організувати аналітичний облік у розрізі окремих субрахунків, а всередині них за окремими операціями.

Облік інших витрат операційної  діяльності

№ оп.	Зміст господарської  операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Відображено витрати з виконання досліджень та розробок	941 «Витрати на дослідження  і розробки»	13 «Знос (амортизація)  необоротних активів» 20 «Виробничі запаси» 66 «Розрахунки з оплати  праці» тощо
2	Відображено вартість реалізованої іноземної валюти на дату її реалізації	942 «Собівартість реалізованої  іноземної валюти»	33 «Інші кошти»
3	Відображено собівартість реалізованих виробничих запасів, МШП	943 «Собівартість реалізованих  виробничих запасів»	20 «Виробничі запаси» 22 «Малоцінні та швидкозношувальні  предмети»
4	Створено резерв сумнівних  боргів	944 «Сумнівні та безнадійні  борги»	38 «Резерв сумнівних  боргів»
5	Відображено втрати від  операційних курсових різниць   (від змін курсу валюти за     операціями, пов'язаними з операційною  діяльністю)	945 «Втрати від операційної курсової різниці»	30 «Каса» 33 «Інші кошти» 36 «Розрахунки з покупцями  та замовниками» 63 «Розрахунки з постачальниками  та підрядниками» тощо
6	Відображено зменшення  первісної вартості виробничих запасів, МШП, товарів (включено до витрат поточного  періоду суму уцінки)	946 «Втрати від знецінення  запасів»	20 «Виробничі запаси» 22 «Малоцінні та швидкозношувальні  предмети» 28 «Товари»
7	Списано на витрати поточного  періоду недостачі           виробничих запасів, МШП,     готової продукції, товарів	947 «Нестачі і втрати від псування цінностей»	20 «Виробничі запаси» 22 «Малоцінні та швидкозношувальні  предмети» 26 «Готова продукція» 28 «Товари»
8	Віднесено на витрати  визнані економічні санкції	948 «Визнані штрафи, пені, неустойки»	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» 64 «Розрахунки за податками  та платежами»
9	Відображено витрати, пов'язані  з діяльністю житлово-комунальних  або обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів,                   будинків відпочинку, інших  закладів оздоровчого та культурного призначення	949 «Інші операційні  витрати»	20 «Виробничі запаси» 22 «Малоцінні та швидкозношувальні  предмети» 26 «Готова продукція» 28 «Товари» 64 «Розрахунки за податками  та платежами» 65 «Розрахунки за страхуванням»  тощо
10	Списано суми витрат за елементами на інші витрати операційної діяльності (для підприємств, що застосовують рахунки класу 8)	94 "Інші витрати  операційної діяльності"	80 «Матеріальні витрати» 81 «Витрати на оплату  праці» тощо
11	Списано інші витрати  операційної діяльності на фінансові результати	791 «Результати операційної  діяльності»	94 "Інші витрати  операційної діяльності"

Зібрані по дебету рахунку 23 "Виробництво" прямі та непрямі  витрати складають в загальній сумі фактичну собівартість виготовлених виробів.

Облік виробництва повинен забезпечити визначення фактичної собівартості не тільки всієї продукції, але й окремих її витрат. Проте, продукція може реалізуватися протягом всього місяця, а тому необхідно наперед знати виробничу собівартість продукції для того, щоб   спланувати за   якою ціною   відпускати

про продукцію та не отримати збитків. Саме тому до початку звітного місяця планується сума витрат на виготовлення продукції, кількість запланованої продукції, визначається планова собівартість одиниці продукції, а результати такого планування оформлюються у плановій калькуляції.

Калькулювання слід розглядати як обчислення результату будь-якого  визначеного господарського процесу: придбання, виробництва або реалізації (рис.1.13).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.13. Калькулювання на різних стадіях процесу відтворення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.2. Методи обліку витрат і калькулювання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.3.. Калькулювання собівартості при нормативному методі обліку

 

Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують, в основному, на індивідуальних і дрібносерійних виробництвах. Використання цього методу передбачає, що всі виробничі витрати збираються в розрізі окремого замовлення, яке є індивідуальним виробом (роботою, послугою), що виготовляється з дотриманням конкретних вимог замовника.

Об'єктом обліку при використанні цього методу є окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт (проект) або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення. До таких виробництв відносять суднобудівне, авіабудівне, видавниче, будівельне, меблеве та інші, включаючи аудиторську діяльність, надання консалтингових, бухгалтерських та інших послуг, ремонт автомобілів (тобто ті виробництва, а також послуги, де можна визначити витрати за окремим замовленням або окремою партією продукції, наприклад, витрати на випуск окремого номера газети або журналу у видавництві). При використанні позамовного методу обліку витрат на виробництво кожному замовленню надається власний номер (шифр), який вказується у всіх документах про витрати на певне замовлення.

При виборі позамовного методу обліку витрат на виробництво повинна виконуватись одна з наступних умов:

1. кожен зразок або партія ідентичних зразків готової продукції легко відокремлюються від інших зразків або інших партій зразків готової продукції;
2. кожен зразок або партія ідентичних зразків готової продукції виконується за технічним замовленням або безпосередньо за завданням замовника;
3. випускається відносно невелика кількість продукції;
4. виготовлення кожного зразка партії ідентичних зразків готової продукції потребує значних витрат.

При використанні позамовного методу обліку витрат і калькулювання собівартості усі прямі виробничі витрати відносять на конкретне замовлення на підставі документів, в яких проставляється порядковий номер замовлення. Загальновиробничі витрати щомісяця розподіляють між замовленнями.

Собівартість одного замовлення визначається як сума усіх витрат, зібраних у картці обліку витрат за конкретним замовленням від моменту її відкриття до моменту завершення робіт.

Основним моментом при використанні позамовного методу обліку витрат на виробництво є необхідність точного обліку та відокремлення витрат за певним замовленням (роботою) від витрат за іншими замовленнями (роботами).

У випадку, коли витрати виробництва не можуть бути повністю віднесені до окремого замовлення (роботи) або до декількох з них, тобто облік ведеться в цілому за виробництвом, а не за окремими замовленнями - використовується попередільний метод або комбінація позамовного та попередільного методів.

Попередільний (попроцесний) метод обліку витрат (від слова "переділ" - певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких отримують продукт праці, готовий до використання чи продажу) використовується у виробництвах, де продукція одержується внаслідок послідовної переробки вихідної сировини за окремими стадіями (переділами) на безперервній основі. Наприклад, у нафтопереробній, хімічній, сталеплавильній, харчовій, цукровій промисловостях тощо.

Попередільний метод обліку витрат на виробництво використовується в серійних виробництвах на безперервній основі для обліку витрат на виготовлгння окремого виду однакової продукції (в цьому випадку береться до уваги однакова вартість кожного зразка продукції), наприклад: випікання одного сорту хліба, печива; виготовлення одного виду макаронних виробів, цукерок, соку, пива, фармацевтичних препаратів, взуття, одягу, виробництво цукру тощо.

Для обчислення собівартості продукції при попередільному методі вартість всіх виробничих витрат (прямих і непрямих), які були понесені на підприємстві протягом одного звітного періоду, ділиться на загальну кількість зразків готової продукції, виготовлених протягом цього звітного періоду. Попередільний метод має два варіанти: безнапівфабрикатний і напівфабрикатний.

При застосуванні безнапівфабрикатного методу технологічний процес не поділяється на окремі етапи, а від першої до останньої операції складає одне ціле.

Напівфабрикатний метод використовується у випадку, коли технологічний процес поділяється на декілька технологічних фаз (переділів). При цьому наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, собівартість якого калькулюється.

У серійних автоматизованих і роботизованих виробництвах, де готова продукція має багато загальних та індивідуальних характеристик, може використовуватись змішаний метод. Наприклад,. одночасний випуск на одній технологічній лінії декількох марок телевізорів, комп'ютерів, автомобілів та іншої продукції. При цьому облік витрат на виробництво будь-яких окремих ідентичних деталей (наприклад, корпусів до телевізорів) можна вести, використовуючи позамовний метод, а облік витрат на технологічній лінії (збирання або конвеєр), де із сировини одержується готовий продукт - попередільний.

Калькулювання повної собівартості передбачає включення до собівартості продукції усіх виробничих витрат на її виготовлення, а також адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат підприємства.

Калькулювання неповних (змінних) витрат грунтується на визначенні неповної собівартості продукції. При застосуванні цієї системи до собівартості продукції включають лише змінні виробничі витрати. Принципова відмінність між калькулюванням повних та неповних витрат полягає у способі врахування постійних виробничих накладних витрат.

 

Групування  витрат за економічними елементами:

1. Матеріальні витрати: сировина та основні матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо й енергія, запасні частини, тата й тарні матеріали.
2. Витрати на оплату праці: заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, оплата відпусток, інші витрати на оплату праці.
3. Відрахування на соціальні заходи: відрахування на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття та ін.
4. Амортизація: сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.
5. Інші операційні витрати: витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу вищезазначених елементів: витрати на відрядження, послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове обслуговування.