Зміст та основні принципи організації фінансів підприємницьких структур

3) операційною  – управління фінансовими результатами  діяльності; прибуткова поточна  діяльність завдяки ефективному  використанню наявних ресурсів.

     Важливим  завданням фінансово-економічного аналізу є визначення ефективності впровадження на підприємстві комерційного розрахунку. Саме цей метод господарювання повною мірою відповідає характеру виробничих відносин ринкової економіки, забезпечує реальне втілення принципу матеріальної зацікавленості підприємств та їх працівників у підвищенні ефективності роботи, поєднує суспільні, колективні та особисті інтереси учасників ринкових відносин.

     Сформульовані основні завдання фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств  не вичерпують його змісту. Паралельно розв'язується низка взаємопов'язаних аналітичних задач, критерієм оцінки якості виконання яких є ступінь впливу на прийняття управлінських рішень і досягнення підприємством реальних позитивних зрушень від втілення у життя результатів аналізу.

     Основним  принципом вирішення завдань  фінансово-економічного аналізу є  принцип комплексності, системного підходу.

     Для досягнення успіху в ринковій конкурентній боротьбі підприємець повинен мати точне уявлення про розвиток безлічі  економічних явищ, таких як попит  і пропозиція на засоби виробництва, конкретні товари і послуги, що його підприємство пропонує ринкові, на гроші, про шляхи досягнення економи  витрат на виробництво, підвищення ефективності використання наявних ресурсів та про  інші складові підвищення ефективності своєї діяльності. Всі вони мають бути певним чином описані, в тому числі обов'язково у взаємозв'язку, взаємозалежності й взаємозумовленості. Для того щоб таке описання і аналіз були ефективним інструментом управління підприємством, вони не можуть обмежуватися лише низкою безладних перерахувань і констатацій, локальних висновків. Вони обов'язково мають бути підпорядковані певній системі, і перш за все це стосується, як зазначалося, необхідності додержання діалектичного підходу до цілого та його частин, до аналізу і його протилежності – синтезу. Системний підхід передбачає вивчення й аналіз будь-якого об'єкта (звичайно ж, і господарської діяльності суб'єктів підприємництва) як єдиного цілого, єдиної системи; економічне явище в цілому не можна дослідити, якщо, насамперед, чітко не сформульовані проблема, мета і критерії оцінки її досягнення, якщо не досліджені і не вивчені всі сторони явища у їх зв'язках і взаємозалежностях, не визначені система пріоритетів у дослідженні (ієрархічність) і основна ланка (тобто найсуттєвіший елемент цієї системи).

     Системність, комплексність аналізу виявляються  також у необхідності дослідження  будь-яких економічних процесів як єдності економічного і політичного, економічного і соціального. Зокрема, відрив політичного аспекту проблем господарської діяльності від економічного не може не призводити до прийняття волюнтаристських, економічно недоцільних рішень: найбільшою мірою це виявляється на макрорівні, але у масштабах підприємств (особливо державних) такі факти можуть мати і мають місце. Досить наочно вони виявляються через неадекватну цінову політику, створення штучних пільгових умов партнерства для "необхідних" юридичних і фізичних осіб, кон'юнктурний підхід до участі підприємства на ринку цінних паперів, ринку позикових капіталів тощо. Водночас економічна ефективність роботи підприємства як головного об'єкта фінансово-економічного аналізу не може оцінюватися без урахування і визначення соціальної спрямованості діяльності підприємств та досягнутих результатів. Цей аспект проблеми, однак, не можна сприймати лише у межах розвитку на підприємстві об'єктів соціальної сфери – спрямування того чи іншого обсягу фінансових ресурсів на будівництво житла, утримання закладів охорони здоров'я, освіти, культури тощо. Таке розуміння соціального ефекту діяльності підприємств не є повним і вичерпним. Йдеться про такі соціальні "індикатори", як вплив організації та результатів роботи підприємства на створення в колективах атмосфери творчості, здорового трудового суперництва, стимулювання участі кожного працівника в управлінні, у прийнятті господарських рішень тощо. Якщо при аналізі ці та подібні соціальні явища ігноруються, тобто виносяться за межі фінансово-господарської діяльності, визначення її ефективності набуває однобокого характеру.

     Виконання завдань фінансово-економічного аналізу  ґрунтується також на дотриманні принципу науковості й принципу оперативності. Перший з них передбачає використання у методології аналізу знань  і досягнень економічної теорії, статистики, математики, інших теоретичних  і прикладних наук, економіки відповідних  галузей сфери підприємництва. Принцип оперативності полягає у тому, що фінансово-економічний аналіз повинен здійснюватися у таких обсягах і тоді, коли виникає потреба виявити причини недоліків у роботі підприємств і розробити шляхи підвищення її ефективності. У такому разі результати аналізу можуть бути оперативно враховані при прийнятті управлінських рішень.

     Жодний  фінансовий аналіз не вважається повним, якщо не охоплює всіх сфер діяльності підприємства і складається лише з цифр. Якісний аналіз має передувати кількісному, оскільки за його допомогою можна встановити найактуальніші для підприємства проблеми щодо показників його виробничої діяльності. Необхідно враховувати істотний вплив зовнішніх чинників: зміни рівня цін на матеріально-технічні ресурси, зокрема на енергоносії; зміни ставок процентів; зміни в податковому законодавстві тощо. Важливо визначити місце підприємства в галузі, його конкурентоспроможність. У процесі аналізу слід ураховувати специфіку галузі, форму власності, розміри підприємства. За результатами аналізу розроблюють заходи поліпшення фінансового стану підприємства.

     Методика  фінансового аналізу включає три пов'язаних блоки:

1) аналіз  фінансових результатів діяльності  підприємства;

2) аналіз  фінансового стану підприємства;

3) аналіз  ефективності фінансово-господарської  діяльності підприємства. Фінансовий аналіз являє собою спосіб накопичення, трансформації і використання інформації фінансового характеру, який має на меті:

• оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства;
• оцінити можливі і доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їх фінансового забезпечення;
• виявити доступні джерела коштів і оцінити можливість і доцільність їх мобілізації.
• спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів.

В основі фінансового аналізу, так само як і фінансового менеджменту в  цілому, лежить аналіз фінансової звітності. Для України ця частина фінансового  аналізу має пріоритетне значення через ряд обставин, зокрема недостатня розвиненість фінансового ринку знижує значимість аналізу ринків.

     Категорії фінансового аналізу – це найбільш загальні, ключові поняття даної  науки. В їх числі: фактор, модель, ставка, процент, дисконт, опціон, грошовий потік, ризик, ліверидж та ін. Науковий інструментарій (апарат) фінансового аналізу – це сукупність загальнонаукових і конкретно-наукових способів використання показників фінансової діяльності господарюючих суб'єктів. Принципи фінансового аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них належать: системність, комплексність, регулярність, об'єктивність тощо.

Аналіз  фінансового стану переслідує кілька цілей:

• ідентифікацію фінансового стану;
• виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі;
• виявлення основних факторів, які викликали зміни у фінансовому стані;
• прогноз основних тенденцій у фінансовому стані.

   Фінансовий  аналіз проводиться з допомогою  різного виду моделей, які дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.

   Дескриптивні  моделі відомі так само, як моделі описового  характеру і є основними для  оцінки фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів. аналітичні записки до звітності. Всі ці моделі базуються на використанні інформації бухгалтерської звітності.

В основі вертикального аналізу лежить інше представлення бухгалтерської звітності  – у вигляді відносних величин, які характеризують структуру узагальнюючих  підсумкових показників Обов'язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин. Це дозволяє відслідковувати і прогнозувати структури. Зрушення в складі господарських засобів і джерел їх покриття.Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей чи їх груп, які входять у склад бухгалтерської звітності. В основі цього аналізу лежить визначення базисних темпів росту балансових статей чи статей звіту про прибутки і збитки.

     Система аналітичних коефіцієнтів – провідний  елемент аналізу фінансового  стану, який застосовується різними групами користувачів менеджерами, аналітиками, акціонерами, інвесторами, кредиторами та ін. Відомі десятки цих показників, тому для зручності розподіляються на кілька груп. Найчастіше виділяють п'ять груп показників за такими напрямами фінансового аналізу:

1. Аналіз ліквідності. Показники цієї групи дозволяють описати і проаналізувати здатність підприємства відповідати за своїми поточними зобов'язаннями. В основу алгоритму розрахунку цих показники закладена ідея співставлення поточних активів (оборотних коштів) з короткостроковою кредиторською заборгованістю. В результаті розрахунку встановлюється, чи достатньою мірою підприємство забезпечене оборотними коштами, необхідними для розрахунків з кредиторами за поточними операціями. Оскільки різні види оборотних коштів мають різний ступінь ліквідності (конвертації в абсолютно ліквідні кошти – грошові кошти), розраховують кілька коефіцієнтів ліквідності.

2. Аналіз  поточної діяльності. З позиції  кругообігу коштів діяльність  будь-якого підприємства являє  собою процес безперервної трансформації  одних видів активів в інші [11, 264]:

… →  ГК → СС → НВ → ГП → КР →  ГК → …,

де  ГК – грошові кошти;

СС –  сировина на складі;

НВ –  незавершене виробництво;

ГП –  готова продукція;

КР –  кошти в розрахунках.

     Ефективність  поточної фінансово-господарської  діяльності може бути оцінена тривалістю операційного циклу, яка залежить від  оборотності коштів у різних видах активів. При інших рівних умовах прискорення оборотності свідчить про підвищення ефективності. Тому основними показниками цієї групи є показники ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів: фондовіддача, коефіцієнти оборотності коштів у запасах і розрахунках.

3. Аналіз  фінансової стійкості. За допомогою цих показників оцінюються склад джерел фінансування і динаміка співвідношення між ними. Аналіз базується на тому, що джерела коштів відрізняються рівнем собівартості, ступенем доступності, рівнем надійності, степенем ризику тощо.

4. Аналіз  рентабельності. Показники цієї  групи служать для оцінки загальної  ефективності вкладення коштів  у дане підприємство. На відміну від показників другої групи, тут абстрагуються від конкретних видів активів, і аналізують рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу.

5. Аналіз  становища і діяльності на  ринку капіталів. У межах цього  аналізу виконуються просторово-часові  співставлення показників, які характеризують  становище підприємства на ринку цінних паперів: дивідендний вихід, дохід на акцію, цінність акції тощо. Цей момент аналізу виконується, головним чином, в компаніях, зареєстрованих на біржах цінних паперів, де вони тримають свої акції. Будь-яке підприємство, яке мас тимчасово вільні грошові кошти і яке бажає вкласти їх у цінні папери, також орієнтується на показники даної групи.

     Предикативні  моделі – це моделі прогнозуючого  характеру. Вони використовуються для  передбачення доходів підприємства і його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширеними з них є: розрахунок точки критичного обсягу продаж, побудова передбачуваних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні моделі і регресивні моделі), моделі ситуаційного аналізу.

     Нормативні  моделі дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими за бюджетом. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня суть зводиться до встановлення нормативів з кожної статті витрат за технологічними процесами, видами виробів, центрами відповідальності тощо і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. Аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.