Вступ

     Фінансова діяльність будь-якого підприємства, починаючи від його заснування, формування статутного капіталу, і подальші взаємовідносини  з контрагентами, державою, банками, а також всередині підприємства з приводу організації внутрішньогосподарського комерційного розрахунку базуються  на формуванні і ефективному використанні  його фінансових ресурсів.

     Потенційні  можливості економічного розвитку країни також великою мірою залежать від її ресурсного потенціалу –  природних багатств, виробничих потужностей, кваліфікованого персоналу тощо. Але найважливішою складовою  цього потенціалу є все ж забезпеченість грошовими коштами.

     Тому  для розв’язання проблеми формування і використання грошових коштів підприємств  потрібна виважена, довгострокова стратегія  держави щодо розвитку підприємства  та його ролі у піднесенні національної економіки, яка б спиралася на інтереси суб‘єктів підприємницької  діяльності, відповідала потребам основної частини населення і відображала  реальний стан у розв‘язанні основних економічних проблем. Економічно обґрунтоване використання податкових, інвестиційних  та цінових механізмів сприятиме  надходженню коштів до бюджету, збільшенню дохідності підприємств.

     Отже, функціонування ринкової економічної  системи України можливе за умови  зростання ефективності використання фінансових ресурсів. У сучасних умовах фінанси підприємств є складовою  фінансової системи держави. Проте  це порівняно самостійна й особлива сфера фінансових відносин, яка має  свою специфіку і принципи функціонування.

     Використовувані ресурси, формуючи ресурсний потенціал  окремого підприємства, є часткою  ресурсного потенціалу народного господарства в цілому чи окремих його галузей. А ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце в джерелах формування фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується питома вага прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні грошових коштів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності.

     Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру грошових коштів підприємства. У свою чергу, від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства, адже обсяг фінансових ресурсів тісно пов’язаний з обсягом виробництва, ефективною роботою підприємства. Чим більше обсяг виробництва і вище ефективність роботи підприємства, тим більше обсяг грошових коштів і навпаки.

     Предметом дослідження є механізм управління грошовими коштами підприємства.

     Об'єктом  дослідження є підприємство "КРИВОРIЖХЛIБ".

     Метою курсової роботи є дослідження механізму  формування грошових коштів підприємства та розробка рекомендацій  по оптимізації  їх складу та підвищенні ефективності використання.

     Задачами  курсової роботи є:

• дослідження  основних  теоретичних аспектів формування грошових коштів;
• розгляд  правового забезпечення  управління грошовими коштами підприємства;
• пошук резервів збільшення обсягів грошових коштів.

Зміст та основні принципи організації фінансів підприємницьких структур

     Фінанси підприємницьких структур – одна з основних підсистем фінансової системи держави. Це відносно самостійна й особлива сфера функціонування фінансів, яка має свою специфіку організації та принципи реалізації притаманних їй функцій. Специфіка фінансів підприємств і організацій полягає в тому, що за їхньою допомогою мобілізуються кошти й створюються фонди фінансових ресурсів не для подальшого перерозподілу, як це має місце в підсистемі державних фінансів, а для обслуговування процесу виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг

Фінанси підприємницьких структур, обслуговуючи процес створення нової вартості, яка знаходить своє відображення у вартості валового внутрішнього продукту, здійснюють первинний його розподіл на фонди нагромадження, споживання, відновлення матеріальних елементів процесу виробництва. При створенні підприємницької структури для організації процесу виробництва, виконання робіт або надання послуг фінанси виступають як самостійний елемент економіки, тобто при цьому створюється фонд фінансових ресурсів у формі статутного. За рахунок цих коштів накопичуються фонди для придбання основних засобів, фонди обігових коштів, оплати праці. Можуть утворюватися також страхові та резервні фонди

     З початком виробничого процесу за допомогою фінансів шляхом списання на затрати в грошовій формі вартості використаних основних засобів, обігових коштів у формі вартості сировини, матеріалів, енергії, транспортних витрат, витрат на управління тощо визначається собівартість виробленої продукції, виконаних  робіт або наданих послуг. На собівартість відносяться також відрахування до Пенсійного фонду. Фондів зайнятості, соціального страхування, конверсії та деякі платежі до бюджету.

При формуванні собівартості продукції, робіт і  послуг рух фінансів проходить самостійно, вони не беруть участі в технологічному процесі виробництва, проте за допомогою фінансів здійснюється вартісна оцінка цього процесу. Так, у цей час формується амортизаційний фонд, фонд оплати праці, оцінюється розмір витрат обігових коштів, відрахувань до централізованих фондів цільового призначення, інші витрати відповідно до чинного законодавства. При визначенні ціни на вироблену продукцію, виконані роботи та надані послуги за допомогою фінансів розраховується розмір чистого доходу в формі прибутку. Це дуже важливий момент у функціонуванні фінансів підприємницьких структур. Розмір накопичень, що закладається в ціну, визначає в ринкових умовах суспільне визначення корисності та необхідності виробленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, а також ефективність самого процесу виробництва, можливість його розширення й удосконалення.

     Визначення  розміру прибутку в ціні товарів, робіт і послуг має важливе  значення не лише для самої виробничої структури, а й для держави  в цілому, оскільки від розміру  прибутку залежить розмір платежів до бюджету, а в кінцевому підсумку – фінансові можливості держави.

     Важливим  етапом у функціонуванні фінансів підприємницьких  структур є формування фондів фінансових ресурсів при розподілі виручки  від реалізованої продукції, виконаних  робіт та наданих послуг. Так, на цьому етапі створюється фонд амортизаційних відрахувань, поповнюється фонд обігових коштів, формується остаточна величина фондів споживання та розширення виробництва. Здійснюються відрахування до централізованих фондів цільового призначення (Пенсійного, Фондів соціального страхування, зайнятості, конверсії, інноваційного). Проводяться розрахунки з бюджетом за платежами з прибутку та іншими платежами, розрахунки з фінансово-банківськими установами за одержані кредити й допомогу тощо.

     Підприємства  та організації, що займаються виробничою діяльністю, можуть мати ресурси у  формі пайових внесків членів трудового колективу, такі, що надходять  від продажу майна, акцій та інших  цінних паперів. Фінансові ресурси можуть надходити також у формі кредитів, страхових відшкодувань за ризиками, що настали, бюджетних субсидій та кредитів. Проте це вже вторинний перерозподіл, що здійснюється за допомогою фінансів.

     При функціонуванні фінансів підприємницьких  структур встановлюються відповідні економічні відносини та взаємозв'язки при створенні  та використанні фондів фінансових ресурсів як у межах одного підприємства між  підприємством і його працівниками при розподілі прибутку, залученні  коштів працівників через продаж акцій та інших цінних паперів, так  і між окремими підприємствами при  наданні комерційних кредитів, організації  спільних виробництв, розрахунків за штрафами тощо, а також між підприємствами і банками при одержанні кредитів, розрахунках за користування кредитами. Взаємозв'язки та взаємовідносини виникають  між підприємствами і державою при  сплаті платежів до бюджету, одержанні  фінансування й дотацій із бюджету.

     Зазначені відносини і взаємозв'язки визначають сутність і зміст фінансів підприємницьких  структур. Вони є основним об'єктом наукового аналізу та подальшого удосконалення фінансового механізму в державі в цілому. Від того, наскільки досконалою є система фінансових відносин у підприємницьких структурах при створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, залежатиме фінансове становище держави. Господарська та фінансова незалежність гарантується законодавством України. Господарським кодексом України, Законом України "Про господарські товариства" держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, однакові права і створює однакові можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства.

     Основні завдання фінансової діяльності такі: вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і  напрямків його використання з метою  забезпечення стабільно високої  прибутковості; балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів; підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків.

     Головний  зміст фінансової діяльності підприємства (організації) полягає в належному  забезпеченні фінансування.

     Відповідно  до джерел коштів фінансування поділяється  на внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє  фінансування здійснюється за рахунок  коштів, одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від продажу чи здавання в оренду майна. Зовнішнє фінансування використовує кошти, не пов'язані з діяльністю підприємства: внески власників у статутний капітал (безпосередньо або у формі купівлі акцій), кредит, зобов'язання боржників, державні субсидії тощо.

     Треба також розрізняти фінансування за рахунок  власних і залучених коштів. До залучених коштів належать ті, які треба повертати, тобто кредит або інші боргові зобов'язання. Решта коштів виступає як власний капітал. При цьому кожна фірма, що намагається ефективно господарювати, об'єктивно повинна забезпечувати оптимальне (економічно доцільне) співвідношення власного й залученого капіталу.

     Важливою  формою фінансування є кредит –  платне надання грошей або інших  цінностей у борг на певний час. Залучення кредитних коштів розширює фінансові можливості підприємства, але одночасно створює ризик, пов'язаний із необхідністю повернення боргів у майбутньому і сплати відсотків за користування позиченими коштами. Відтак нині широко застосовуються кредити в не-грошових формах: товарний кредит, оренда та її різновид – лізинг.

     Товарний  кредит – це короткостроковий кредит, який одне підприємство надає іншому в товарній формі через відстрочку платежу за поставлену продукцію (кредит постачальника). За товарного кредиту боржник може оформляти своє зобов'язання у вигляді векселя – документа, який дає право його власнику одержати зазначену у векселі суму в установлений термін. Товарний кредит застосовується переважно як засіб розширення сфери ринку та збільшення обсягу продажу продукції.

     Спеціальною формою довгострокового кредиту є оренда – договірне строкове платне володіння і користування майном. Орендодавець надає в розпорядження орендаря певне майно на обумовлений термін за прийнятну для обох сторін орендну плату.

     Поширеним у світовій практиці різновидом оренди є лізинг, коли орендодавець – лізингова  компанія (лізингодавець) купує об'єкти оренди (передусім устаткування) у  підприємств-виробників і передає  їх у оренду на певних умовах. По закінченні терміну оренди її об'єкти (залежно від умов договору) або повертаються лізингодавцю, або орендуються на новий термін або викупаються орендарем.